Постанова

від 17.09.2012 по справі 2а-5366/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2012 р. № 2а-5366/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лунь З.І.,

за участю секретаря

судового засідання Івашків В.І.

представників сторін:

від позивача: Божейко М.В.

від відповідача: Гейвич М.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Торгово-виробничий дім»до Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень -рішень від 28.02.2012 року № 0000562321 та № 0000572321.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Торгово-виробничий дім»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень -рішень від 28.02.2012 року № 0000562321 та № 0000572321.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та зазначила, що висновки податкового органу про заниження податкових зобов'язань, завищення податкового кредиту та про нікчемність, фіктивність господарських операцій з ПП «МКМ-Сервіс», не відповідають дійсності та зроблені без відповідних на те повноважень, реальність операцій спростовується належними первинними документами, а за податкові зобов'язання своїх контрагентів позивач не може відповідати. Вважає, що відповідач не має права робити висновок про нікчемність правочинів, вчинених позивачем. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, викладених в запереченні на позовну заяву від 16.07.2012 р., зазначив, що контрагент позивача ПП «МКМ-Сервіс»не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах з ПП «Торгово-виробничий дім»та не вчиняло фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Працівниками Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку позивача за результатами якої складено Акт від 14.02.2012 року №409/23-209/36545417 «Про результати позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Торгово-виробничий дім»з питань дотримання вимог діючого законодавства з питань оподаткування під час здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків з ПП «МКМ-Сервіс»за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року»(далі- Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0000562321 від 28.02.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 32500,0 грн. (за основним зобов'язанням) та застосовано штрафні санкції на суму 8125,0 грн.; та податкове повідомлення-рішення № 0000572321 від 28.02.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 26000,0 грн (за основним зобов'язанням) та застосовано штрафні санкції у розмірі 6500,0 грн.

Актом перевірки встановлено, зокрема, порушення позивачем п. 1, п.2 ст. 215, ст. 203,ст.216 Цивільного кодексу України; п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ПП «ТВД»занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за 4 квартал 2010 року на суму 32 500,00 грн.; -п.1.7 ст.1, п.п 7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ПП «ТВД»завищено податковий кредит по взаєморозрахунках з ПП «МКМ-Сервіс» за листопад 2010 року на суму 26 000,00 грн.

Як вбачається з Акта перевірки, згадані висновки зумовлені тим, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у період за листопад 2010 року, що свідчить про те, що правочини між ПП «ТВД»та ПП «МКМ-Сервіс»здійснені без мети настання реальних наслідків.

Судом встановлено, що між ПП «МКМ-Сервіс»та ПП «Торгово-виробничий дім»укладено договір №1 купівлі-продажу від 25.11.2010 року про поставку лісоматеріалів на суму 156000,0 грн. Поставка зазначеного у договорі товару підтверджується наявними у матеріалах справи видатковою та податковою накладною.

Одночасно згідно з укладеним між ПП«Торгово-виробничий дім»та ЗАТ «Бавовнопрядильна фабрика»договором №2 купівлі-продажу від 25.11.2012 року придбаний позивачем у ПП «МКМ-Сервіс»товар (лісоматеріали) передається у власність ЗАТ «Бавовнопрядильна фабрика».

Аналізуючи видаткові та податкові накладні, платіжні доручення вбачається, що придбаний у ПП «МКМ-Сервіс»товар був реалізований контрагентам позивача за цінами, які перевищували ціни придбання, що відповідає меті господарської діяльності.

Судом встановлено, що у позивача відсутні склади для зберігання лісоматеріалів, відтак їх транспортування, як пояснила представник позивача, було здійснено ПП «МКМ-Сервіс»від ПП «МКМ-Сервіс»до ЗАТ «Бавовнопрядильна фабрика».

Як вбачається з Акта перевірки та пояснень представника відповідача, ПП «МКМ-Сервіс» не має у власності земельних ділянок, об'єктів нерухомості, техніки та інших основних фондів, відповідно до розрахунку комунального податку чисельність працюючих на підприємстві становить 0 чоловік.

Водночас зазначене суд не бере до уваги, оскільки відповідачем не надано суду доказів того, що під час здійснення господарської операції між ПП «МКМ-Сервіс»та позивачем було використано, зокрема, орендовані транспорті засоби чи транспортні засоби контрагентів ПП «МКМ-Сервіс», у яких було придбано лісоматеріали, які в подальшому стали предметом договору, укладеного з позивачем.

При прийнятті рішення суд бере до уваги докази оприбуткування лісоматеріалів на складі ЗАТ «Бавовнопрядильна фабрика»(а.с. 106)

Судом також встановлено, що на час укладення договору між позивачем та ПП «МКМ-Сервіс»останнє мало свідоцтво платника ПДВ, яке зокрема, було анульоване 05.05.2011 року за ініціативою платника податків, а також було зареєстроване належним чином та не перебувало в стані припинення підприємницької діяльності.

Покликання відповідача в Акті перевірки на те, що ПП МКМ-Сервіс»співпрацювало з контрагентами, які співпрацюють з сумнівними платниками не беруться до уваги, оскільки при дослідженні факту здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «МКМ-Сервіс»суд бере до уваги відносини саме між цими суб'єктами господарювання, оскільки дані податкового обліку були сформовані на підставі господарських операцій, що відбувалися тільки між зазначеними суб'єктами.

Враховуючи зазначене вище, суд вважає, що презумпція правомірності правочину у встановленому законом порядку податковим органом не спростована.

При прийнятті постанови суд також виходив з того, що чинним законодавством України не передбачено обов'язку платника податку контролювати дії свого контрагента, пов'язані із веденням господарської дільності та сплатою податків.

Наведене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії (заява 3991/03). Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативі наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і стосовно якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, - то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватись між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до вимог норм п.1.4. ст.1 Закон України «Про податок на додану вартість»поставка товарів, це будь-яка операція, що здійснюється згідно договорів купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання.

Відповідно до п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до положень пп. 7.5.1 ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Порядок формування права на податковий кредит визначений п.4 ст.7 цього ж Закону. Так, згідно з п.п.7.4.1, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Разом з тим пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, позивачем правомірно застосовано зазначені вище норми Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим віднесено до податкового кредиту у листопаді 2010 року податок на додану вартість у сумі 26000,0 грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відтак, позивачем правомірно застосовано зазначені вище норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині віднесення до складу валових витрати, понесені в результаті здійснення господарських операції ПП «МКМ-Сервіс»

Стосовно висновків відповідача про порушення позивачем низки норм Цивільного кодексу України, то суд зазначає, що відповідно до п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Водночас, всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган згідно з чинним законодавством не уповноважений.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків Акта перевірки, на підставі якого було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Відтак, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 28.02.2012 року № 0000562321 та № 0000572321. Львівської області Державної податкової служби від 28.02.2012 року № 0000562321 та № 0000572321 визнаються незаконними та підлягають скасуванню.

Судовий збір у розмірі 731 грн. 25 коп. у відповідності до ст.94 КАС України підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 28.02.2012 року № 0000562321 та № 0000572321.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Торгово-виробничий дім»(місцезнаходження: 79000, м. Львів, проспект Свободи, 7, ідентифікаційний код 36545417) 731 (сімсот тридцять одну) грн. 25 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 КАС України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанову в повному обсязі складено 24.09.20112 року.

Суддя Лунь З.І.