Рішення

від 18.09.2012 по справі 16/32/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

18 вересня 2012 р. Справа 16/32/2012/5003

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група Ю.С.",

м.Вінниця

до : відкритого акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної цегли", м.Ладижин Вінницької області

про стягнення 58018,51 грн. заборгованості згідно договору купівлі-продажу

Головуючий суддя Нешик О.С.

Cекретар судового засідання Головаченко Т.В.

Представники :

позивача - Науменко С.В. (довіреність б/н від 31.07.12 року);

відповідача - Малінін Д.П. (довіреність № 807-2 від 17.05.12 року)

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова група Ю.С." звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної цегли" 58018,51 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу 36/08 від 20.08.2008 року щодо розрахунку за отриманий товар, з яких: 32377,88 грн. - основний борг, 17491,61 грн. - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів та 8149,02 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 9 липня 2012 року порушено провадження у даній справі, судове засідання призначено на 31.07.2012 року.

В зв'язку з неявкою в судове засідання 31.07.2012 року представника відповідача, ненаданням витребуваних судом документів ухвалою суду від 31.07.2012 року розгляд справи відкладено на 18.09.2012 року та за клопотанням позивача продовжено строк розгляду спору у справі №16/32/2012/5003 на 15 днів.

18.09.2012 року до суду через канцелярію суду позивачем подано "уточнення розрахунку збитків від інфляції та 3% річних " від 12.09.2012 року (вх.канц. №08-46/10202/12), в якому останній просить стягнути з відповідача борг у сумі 32377,88 грн., збитки від інфляції у сумі 5253,30 грн., 3% річних в сумі 4655,75 грн. Дана заява судом розцінена як зменшення позовних вимог та прийнята до розгляду відповідно до ст.22 ГПК України.

Крім того, супровідним листом від 18.09.2012 року (вх.канц. №08-46/10232/12 від 18.09.2012 року) позивачем подано до суду копію обопільно підписаного акту звірки взаєморозрахунків на суму 32377,89 грн.

Під час судового засідання (18.09.2012 року) представником відповідача до суду подано заяву від 18.09.2012 року (вх.канц. №08-46/10256/12), якою останній борг в сумі 32377,89 грн., збитки від інфляції у сумі 5253,30 грн., 3% річних в сумі 4655,75 грн. визнав в повному обсязі та зазначив, що розрахунок боргу позивачем проведено без помилок.

Заявою №873-1 від 17.09.2012 року відповідач просить змінити найменування відповідача з відкритого акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної цегли" на публічне акціонерне товариство "Ладижинський завод силікатної цегли", посилаючись на статут публічного акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної цегли" в новій редакції, який набув чинності з 23.04.2012 року, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 за №522007, внесення даних щодо суб'єкта до ЄДРПОУ 24.04.2012 року, довідку з ЄДРПОУ АБ №440459.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20.08.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова група Ю.С." та відкритим акціонерним товариством "Ладижинський завод силікатної цегли" був укладений договір №6/08, за умовами п.1.1 якого позивач зобов'язався виготовити та поставити, а відповідач прийняти та оплатити продукцію в асортименті згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Кількість, ціна та термін виготовлення продукції вказані у специфікаціях (п. 1.2 договору).

При цьому суд зазначає, що відкрите акціонерне товариство "Ладижинський завод силікатної цегли" змінило свою назву на публічне акціонерного товариство "Ладижинський завод силікатної цегли", що підтверджується витягом з ЄДРЮОФОП серії ААБ №931237.

В п.1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Виходячи із змісту п.5 розділу ХVII Закону України "Про акціонерні товариства" зміна типу акціонерного товариства з відкритого на приватне або публічне є зміною його найменування, що не розцінюється судом як реорганізація і в свою чергу не є підставою для заміни неналежного відповідача належним.

Відповідно до п.2.1 розрахунки за продукцію, вказану в п.1.1, здійснюються шляхом попередньої оплати 30% згідно специфікації та рахунка протягом 3-х банківських днів. Останні 70% відповідач сплачує по факту прийому продукції. Розрахунки за продукцію можливі в порядку взаємозаліку продукцією (послугами) відповідача за додатковим погодженням сторін, специфікацій до даного договору, які є невід'ємною його частиною, але при умові, що кінцевий розрахунок за поставлені матеріали (надані послуги) проводиться в поточному місяці їх поставки (надання).

Для виконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати обумовленої договором продукції позивач надав відповідачеві рахунок-фактуру №СФ-0000073 від 22.08.08р. на сплату коштів у сумі 172800,00 грн. в т.ч. ПДВ 28800,00 грн.

На виконання п.2.1 договору щодо здійснення попередньої оплати, відповідач сплатив 81840,00 грн., що стверджується відповідними платіжними дорученнями та виписками банку.

Обумовлена у специфікації №1 від 20.08.08р. до договору №6/08 продукція була передана позивачем відповідачу за видатковою накладною №РН-0000022 від 02.07.09р.

Отримавши 02.07.09р. обумовлену договором №6/08 продукцію, у відповідача виникло зобов'язання оплатити вартість отриманої продукції у повному розмірі, тобто сплатити відповідачу решту вартості отриманої продукції у сумі 90960,00 грн.

Відповідач кошти в сумі 90960,00 грн. за отриману продукцію не сплатив, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 90960,00 грн.

Керуючись нормами ст.181 ГК України, сторони уклали у спрощеній формі ряд договорів, на умовах яких відповідач поставив позивачу продукцію власного виробництва - цеглу на суму 58582,12 грн., що стверджується рахунками-накладними №11453 від 05.11.2009 року, №11461 від 09.11.2009 року, №11524 від 28.11.2009 року, №00485 від 01.06.2011 року, №00486 від 01.06.2011 року та №00544 від 16.06.2011 року, наявними в матеріалах справи (а.с. 15-20).

Керуючись ст.601 ЦК України, позивач направив відповідачу заяву від 20.06.2012 року №12/06 про зарахування однорідних зустрічних вимог на суму 58582,12 грн. (а.с. 21-22).

Таким чином, сума заборгованості відповідача за договором №6/08 від 20.08.08р. зменшилась з 90960,00 грн. на 58582,12 грн. та станом на день звернення до суду становить 32377,88 грн. (90960,00 грн. - 58582,12 грн.).

Відповідач заборгованість у сумі 32377,88 грн. не сплатив.

При цьому, позивачем надано акт звірки взаєморозрахунків від 30.06.2012 року, який обопільно підписаний сторонами та скріплений мокрими печатками. Тобто, враховуючи викладене, відповідач визнає борг в повному обсязі.

Непроведення відповідачем розрахунків спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору від 20.08.2008 року між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 32377,88 грн. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути збитки від інфляції у сумі 5253,30 грн. (за період з 04.07.2009 року по 25.06.2012 року), 3% річних в сумі 4655,75 грн. (за період з 04.07.09 року по 25.06.2012 року).

Розглянувши дані вимоги, суд встановив, що відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці правильності нарахування суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів судом враховані висновки, що викладені у постанові Вищого господарського суду України від 15.09.2010 року, ухваленій у справі №11/14-10, згідно яких: "індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних витрат". Окрім цього, слідуя роз'ясненням Вищого господарського суду України, що містяться в п.2 Інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012 року, суд вважає, що правомірним є нарахування позивачем суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, за період з серпня 2009 року по травень 2012 року. Здійснивши перерахунок ціни позову в цій частині, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення інфляційних підлягає задоволенню в межах заявлених позивачем позовних вимог, тобто в сумі 5253,30 грн.

Також суд вважає, що позов в частині стягнення 3% річних за період з 04.07.2009 року по 25.06.2012 року заявлений правомірно. Здійснивши перерахунок зазначеної суми, суд дійшов висновку, що позов про стягнення 3% річних підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в розмірі 4655,75 грн.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що станом на час розгляду справи в суді відповідач не надав доказів погашення заборгованості, позов визнав, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно з положеннями ст.49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної цегли" (24321 Вінницька обл., м.Ладижин, вул.Промислова, буд.1; код ЄДРПОУ 00294020 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група Ю.С." (03028, м.Київ, вул.Лисогірська, буд.7; код ЄДРПОУ 35139300) 32377,88 грн. основного боргу; 5253,30 грн. збитків від інфляції; 4655,75 грн. 3% річних та 1609,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Повне рішення складено 24 вересня 2012 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу: товариству з обмеженою відповідальністю "Промислова група Ю.С." (03028 м.Київ, вул.Лисогірська, 7);

3 - відповідачу: відкритому акціонерному товариству "Ладижинський завод силікатної цегли" (24321, Вінницька область, м.Ладижин, вул.Промислова, буд.1)