Рішення

від 25.07.2012 по справі 5006/47/22/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.07.12 р. Справа № 5006/47/22/2012

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі Васютіні О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» в особі Центральної філії ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» (01052, місто Київ, провулок Новопечерський, 19/3; код ЄДРПОУ - 25965081)

до Приватного акціоне?рного товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (02232, АДРЕСА_1).

про відшкодування сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 46 368,73 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: Бичков В.М., який діє на підставі довіреності № 212-1-4/06 від 19.12.2011

від відповідача: не з'явився

від третіх осіб: не з'явились

С У Т Ь С П О Р У :

Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТ?О» в особі Центральної філії ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» звернулося до господарськ?ого суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з закритого акціонерного товариства «Міська страхова компанія» сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 46 368,73 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду наступні копії документів: поліс добровільного страхування транспортного засобу № 19G-0372947 від 15.04.2011; довідку старшого інспектора відділу оформлення матеріалів ДТП Деснянського ВДАІ міста Києва; розгорнуту довідку ВДАІ РУГУМВС України в місті Києві про дорожньо-транспортну пригоду від 25.08.2011; протокол огляду транспортного засобу від 06.09.2011; рахунок-фактура № СЧ-0002252 від 09.09.2011; заяву ОСОБА_3 про порядок виплати страхового відшкодування від 14.09.2011; ремонтну калькуляцію № 643 від 19.09.2011; постанову Деснянського районного суду міста Києва від 20.09.2011 відносно ОСОБА_1; звіт про оцінку вартості відновлювального ремонту № 643 від 21.09.2011; страховий акт № 126719 від 23.09.2011; платіжне доручення № 2885 від 12.10.2011; регресну вимогу на адресу відповідача від 18.01.2012; витяг МТСБУ.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтею 27 Закону України «Про страхування», статтями 3-6, 22, 37.1, 37.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності», статями 993, 1166, 1172, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06 червня 2012 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 21 червня 2012 року.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Так, ухвалою господарського суду Донецької області від 21 червня 2012 року розгляд справи відкладено до 05 липня 2012 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконанням вимог ухвали суду від 06 червня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05 липня 2012 року розгляд справи відкладено до 25 липня 2012 року, а також судом:

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1;

- витребувано з Деснянського районного суду міста Києва справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та просив їх задовольнити. Крім того, представник заявив клопотання, в якому просить вважати відповідачем у справі - Приватне акціонерне товариство «Міська страхова компанія», замість Закритого акціонерне товариство «Міська страхова компанія» у зв'язку зі зміною організаційно-правової форми підприємства.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), і не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак надав клопотання про розгляд справи за наявними в матеріалах справи документами без участі представника відповідача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду від 05 липня 2012 року надав суду письмові пояснення, в яких вказує, що 16 серпня 2011 року о 10 годині 25 хвилин він керуючи автомобілем марки «Dacia Logan», державний номерний знак НОМЕР_1, на перехресті вулиці Лисківській - вулиці Бальзака в місті Києві, не помітив червоний сигнал світлофору, оскільки сонце світило в очі, а світлофор стояв під кутом 30 градусів. Йому здалось, що світлофор не працює та червоний сигнал він помітив тільки тоді, коли пересікав перехрестя зі сторони вулиці Лисківська. Автомобілі зі сторони вулиці Бальзака стояли, дозволяючи закінчити переїзд перехрестя. В цей час, автомобіль марки «Ford», державний номерний знак НОМЕР_2, на зелений сигнал світлофору об'їхав стоячі автомобілі по зустрічній смузі та виїхав на швидкості на перехрестя. Він визнає, що своєчасно не врахував дорожню обстановку, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди та спричинило пошкодження автомобіля «Ford», державний номерний знак НОМЕР_2. 20 вересня 2011 року Деснянським районним судом міста Києва справа про адміністративне правопорушення була розглянута суддею Вінтоняком Р.Я.

З огляду на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі документами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без поважних причин належним чином повідомленого відповідача, і ненадання ним певних документів, істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішення спору.

Заслухавши представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

15 квітня 2011 року між ВАТ Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» (далі - позивач) та ОСОБА_3 було укладено поліс добровільного страхування транспортного засобу № 19G-0372947 (далі - Поліс), згідно з яким позивачем застраховані майнові інтереси ОСОБА_3, пов'язані з володінням, експлуатацією та розпорядженням транспортним засобом «FORD Focus», державний номерний знак НОМЕР_3 (а.с. 8).

Строк дії полісу встановлено з 15 квітня 2011 року до 14 квітня 2012 року, тобто на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди - 16 серпня 2011 року автомобіль марки «FORD Focus», державний номерний знак НОМЕР_3, що належить ОСОБА_3, був застрахований.

Черговими загальним зборами акціонерів ВАТ «УСК «Дженералі Гарант», що відбулись 20 квітня 2011 року було прийнято рішення про заміну найменування, а саме відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» змінило назву на публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО».

16 серпня 2011 року на перехресті вулиці Бальзака - Лісківська в місті Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки «Dacia Logan», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 з автомобілем марки «FORD Focus», державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

З довідки старшого інспектора відділу оформлення матеріалів ДТП Деснянського ВДАІ міста Києва старшого лейтенанту міліції Гедіна В.В. вбачається, що внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки FORD Focus», державний номерний знак НОМЕР_3, отримав механічні пошкодження (а.с. 9).

Крім того, з розгорнутої довідки про дорожньо-транспорту пригоду, виданої ВДАІ РУГУМВС України в місті Києві від 25 серпня 2011 року вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 16 серпня 2011 року за участю автомобіля марки «Dacia Logan», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «FORD Focus», державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3, сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 пунктів 2.3-б, 8.7.3-е, 16.1 Правил дорожнього руху України (а.с. 10).

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 20 вересня 2011 року, ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та відносно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень (а.с. 11).

З рахунку-фактури № СЧ-0002252 від 09 вересня 2011 року вбачається, що виставлена до сплати сума за відновлювальний ремонт автомобіля марки «FORD Focus», державний номерний знак НОМЕР_3 становить 46 798,73 гривень (а.с. 31).

14 вересня 2011 року до позивача звернулась застрахована особа - ОСОБА_3, із заявою про порядок виплати страхового відшкодування.

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власникові застрахованого автомобіля марки «FORD Focus», державний номерний знак НОМЕР_3, проведено оцінювання пошкоджень автомобіля та складено звіт № 643.

Згідно ремонтної калькуляції № 643 від 19 вересня 2011 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «FORD Focus», державний номерний знак НОМЕР_3 становить 46 943,93 гривень з урахуванням ПДВ (а.с. 20-21).

Відповідно до висновку звіту № 643 про оцінку автомобіля від 21 вересня 2011 року, проведеного товариством з обмеженою відповідальністю Український експертний центр «Експерт-Сервіс Авто» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 11276/11 від 14.01.2011) вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «FORD Focus», державний номерний знак НОМЕР_3, в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, складає 46 943,93 гривень (а.с. 12-19, 25-28).

Позивачем дорожньо-транспорту пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

Відповідно до страхового акту № 126719 від 23 вересня 2011 року, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті власнику автомобіля марки «FORD Focus», державний номерний знак НОМЕР_3, на виконання умов Полісу становить 46 368,73 гривень (а.с. 30).

На підставі заяви ОСОБА_3 про порядок виплати страхового відшкодування від 14 вересня 2011 року, висновку звіту № 643 про оцінку автомобіля від 21 вересня 2011 року, сформованого страхового акту № 126719 від 23 вересня 2011 року, позивач на виконання умов Полісу, виплатив страхове відшкодування у розмірі 46 368,73 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 2885 від 12 жовтня 2011 року (а.с. 32).

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права (стаття 22 ЦК України).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Аналіз положень статей 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дозволяє зробити висновок, що страхову виплату було здійснено позивачем правомірно.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 228 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

З матеріалів справи, в тому числі з постанови Деснянського районного суду міста Києва від 20 вересня 2011 року вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, сталася саме з вини ОСОБА_1, який не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної швидкості та дистанції, здійснив рух на червоний сигнал світлофору та скоїв зіткнення з автомобілем марки «FORD Focus», державний номерний знак НОМЕР_3, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Отже, саме дії третьої особи - ОСОБА_1, залученого за ініціативою суду для всебічного та повного розгляду справи, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.

Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ цивільна відповідальність ОСОБА_1 - власника автомобіля марки «Dacia Logan», державний номерний знак НОМЕР_1, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди (16.08.2011) була застрахована в ЗАТ «Міська страхова компанія», на підставі полісу серії АА № 318308, згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 50 000,00 гривень, франшиза складає 0,00 гривень. Отже, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди відносно автомобіля марки «Dacia Logan», державний номерний знак НОМЕР_1, існував діючий поліс (а.с. 34).

Позивач посилаючись на той факт, що автомобіль марки «Dacia Logan», державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1, було застраховано у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ЗАТ «Міська страхова компанія», надіслав відповідачу претензію № 126719/21 від 18 січня 2012 року про здійснення грошового відшкодування в порядку регресу у розмірі 46 378,43 гривень з повним пакетом документів, передбаченим статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 35-36). Відповідач отримав претензію (регресну вимогу) з доданими документами, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 37).

Так, 03 лютого 2012 року відповідач надав позивачу відповідь на претензію, в якій зазначив, що ПрАТ «Міська страхова компанія» отримано повний пакет документів та прийнято рішення про визнання випадку страховим та виплату страхового відшкодування в сумі 46 378,43 гривень.

Посилаючись на невиплату суми страхового відшкодування відповідачем, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 46 378,43 гривень.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З аналізу вищевказаного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної суми франшизи покладається на страхувальника за Договором страхування.

Згідно преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що діяла у спірний період), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Слід зазначити, що відповідно до пункту першого частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки водія автомобіля марки «Dacia Logan», державний номерний знак НОМЕР_1, визнано винним у скоєнні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, а відповідач є відповідальною особою за завдані ним збитки, в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, то позивач набув право вимоги сплати відповідачем здійсненого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 46 368,73 гривень.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів відшкодування позивачу сплаченого страхового відшкодування з боку відповідача та/або інших осіб.

Вирішуючи клопотання представника позивача щодо зміни відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 90 Цивільного кодексу України, найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.

16 грудня 2011 року загальними зборами акціонерів акціонерного товариства «Міська страхова компанія», прийнято у новій редакції статут приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (код ЄДРПОУ - 30244124), який було зареєстровано 11 квітня 2012 року (а.с. 81-119).

Таким чином, відбувалась зміна організаційно-правової форми підприємства з закритого акціонерного товариства «Міська страхова компанія» на приватне акціонере товариство «Міська страхова компанія».

Пункт 1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачає, за приписом статті 25 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України «Про акціонерні товариства»). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про заміну відповідача закритого акціонерного товариства «Міська страхова компанія» його правонаступником - приватним акціонерним товариством «Міська страхова компанія» у зв'язку зі зміною організаційно-правової форми товариства.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Сукупність наведених обставин та приписів закону дозволяє суду зробити висновок про те, що позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та не спростовані відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок саме його неправильних дій.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 22, 993, 979, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст. 228 ГК України, ст. ст. 6, 12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 16, 27 Закону України «Про страхування», керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська ст?рахова компанія «ГАРАНТ-АВТО» в особі Центральної філії ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО», задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» в особі Центральної філії ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» (01052, місто Київ, провулок Новопечерський, 19/3; код ЄДРПОУ - 25965081, відомості про рахунки в установах банків відсутні) сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 46 378,43 гривень, судовий збір у розмірі 1609,50 гривень, а всього 47 987 (сорок сім тисяч дев'ятсот вісімдесят сім) гривень 93 копійки.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 25.07.2012 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.07.2012.

Суддя Фурсова С.М.