Рішення

від 23.08.2012 по справі 5006/47/24пд/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.08.12 р. Справа № 5006/47/24пд/2012

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Васютіні О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі господарського суду справу за позовом Дочірнього підприємства «Птахофабрика «Шахтарська Нова» (86251, Донецька область, Шахтарський район, селище Садове, вулиця Першотравнева, будинок № 6; код ЄДРПОУ - 32357598)

до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, Донецька область, місто Горлівка, проспект Леніна, будинок № 11; код ЄДРПОУ - 00131268)

про скасування оперативно-штрафної санкції по припиненню електропостачання

за участю представників сторін:

від позивача: Барілов С.А., який діє на підставі доручення б/н від 04.01.2012

від відповідача: Васильченко Л.І., яка діє на підставі довіреності № 431-12 «Д» від 18.05.2012

від НКРЕ: Радченя Д.П., який діє на підставі довіреності б/н від 26.06.2012

С У Т Ь С П О Р У :

Дочірнє підприємство «Птахофабрика «Шахтарська Нова» звернулося до господа?рського суду Донецької області з позовом, в якому просить скасувати застосування Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» оперативно-штрафної санкції по припиненню електропостачання.

В обґрунтування св?оїх позовних вимог позивач на?дав суду наступні копії докум?ентів: договір про постачання електричної енергії № 2502 від 16.06.2007; акт вводу у досвідну експлуатацію споживача № 1-805-002 від 22.03.2011; акт вводу у досвідну експлуатацію споживача № 3-805-002 від 16.11.2011; акт з контролю електричної потужності № 31-0215 від 17.05.2011; свідоцтво про державну метрологічну атестацію № 240 від 16.11.2011; протокол державної метрологічної атестації локального устаткування збору обробки даних (ЛУЗОД) № 240 від 16.11.2011; рахунок № 37/2502.101829 від 18.11.2011; додаткову угоду від 20.03.2012 до договору про постачання електричної енергії № 2502 від 16.06.2007; акт № 02/14-02-0162 від 17.05.2011; повідомлення про припинення постачання електроенергії № 380 від 30.05.2012.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08 червня 2012 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 25 червня 2012 року.

25 червня 2012 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 51-юр-5890/12 від 25.06.2012, в якому представник просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що дії відповідача щодо припинення електропостачання позивачу є законними та здійсненими відповідно до чинного законодавства.

Вказаний відзив прийнятий судом до уваги та долучений до матеріалів справи.

25 червня 2012 року в судовому засіданні оголошено перерву до 04 липня 2012 року.

04 липня 2012 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення № 51-юр-5894/12 від 25.06.2012, в яких представник зазначає, що на підприємстві позивача встановлено електролічильник SL7000 заводський № 53061293 та електролічильник SL7000 заводський № 53026606. Відповідно до паспортних даних електролічильники призначені для вимірювання активної та реактивної енергії, потужності та коефіцієнту потужності. Також, відповідно до паспорту електролічильника SL7000 передбачена можливість електролічильника зазначеного типу зберігати інформацію до 6 місяців. Відповідачем перевірка дотримання позивачем договірних (граничних) величин електричної потужності проведено належними засобами, шляхом зчитування даних локально за допомогою ноутбуку та оптопорта електролічильників SL7000 заводський № 53061293 та SL7000 заводський № 53026606. Представник зазначив, що предметом позовних вимог є скасування оперативно-господарської санкції по припиненню електропостачання, однак на теперішній час позивача не відключено від електропостачання.

Письмові пояснення прийняті судом до уваги та долучені до матеріалів справи.

04 липня 2012 року в судовому засіданні оголошено перерву до 25 липня 2012 року.

25 липня 2012 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення № 51-юр-6448/12 від 25.07.2012, в яких представник зазначає, що 17.05.2011 представниками відповідача щодо позивача складено акт № 31-0215 з контролю електричної потужності, яким зафіксовано перевищення електричної потужності за 13.05.2011 у кількості 14 кВт. На підставі зазначеного акту позивачу виставлено рахунок № 37/2502.101829 від 18.11.2011 на суму 340,76 гривень, який підлягав сплаті протягом 5 банківських днів з моменту отримання, однак позивачем не здійснено оплату за цим рахунком. Відповідно до Закону України «Про електроенергетику», Правил користування електричною енергією, відповідачем було направлено на адресу позивача повідомлення про припинення постачання електроенергії. Однак, фактично постачання електроенергії припинено не було, і позивач продовжує споживати електричну енергію. З огляду на це, представник відповідача просить припинити провадження по справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Письмові пояснення прийняті судом до уваги та долучені до матеріалів справи.

25 липня 2012 року в судовому засіданні оголошено перерву до 06 серпня 2012 року.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06 серпня 2012 року за клопотанням представника позивача Барілова С.А. розгляд справи було продовжено на 15 днів, та розгляд справи відкладено до 20 серпня 2012 року у зв'язку із викликом у судове засідання спеціаліста НКРЕ.

20 серпня 2012 року в судовому засіданні оголошено перерву до 23 серпня 2012 року.

Представник позивача Барілов С.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Васильченко Л.І. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимоги, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзивах та письмових поясненнях.

Заслухавши уповноважених представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

Частиною першою статті 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

Згідно зі статтями 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту сьомого статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, 16 червня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Донецькобленерго» (далі - відповідач або постачальник) та Дочірнім підприємством «Птахофабрика «Шахтарська Нова» (далі - позивач або споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 2502 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 2074 кВт, а споживач оплачує вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

26 квітня 2011 року у відповідності до положень Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI здійснено реорганізацію організаційно-правової форми відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» на публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго».

30 березня 2012 року державним регістратором Виконавчого комітету Горлівської міської ради Донецької області був зареєстрований у новій редакції статут публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», у відповідності до якого відбулась зміна найменування юридичної особи - публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго» на публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго».

Статтею 1 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що електрична енергія є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Згідно статті 26 Закону України «Про електроенергетику» та пункту 1.3 Правил користування електричною енергією (далі - Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Споживач зобов'язаний виконувати умови договору, Правил користування електричною енергією, інших нормативно-правових актів та технічних документів, а у разі їх порушення несе відповідальність згідно з законодавством України. Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом другим статті 275 ГК України та пунктом 5.1 Правил передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Відповідно до пункту 9.5 Договору, даний договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2007 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази надіслання на адреси сторін заяв про припинення Договору, та сторонами підтверджується, що вказані заяви не надсилались, суд приходить до висновку, що строк дії Договору було пролонговано на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені, та у спірний період Договір був чинним.

Отже, зазначені зобов'язання сторін є чинними та в силу положень статей 525, 526 ЦК України обов'язковими до виконання.

Розділом 2 Договору передбачено, що під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язані керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Статями 24-27 Закону України «Про електроенергетику», передбачені права, обов'язки споживачів та постачальників електроенергії, а також відповідальність за їх порушення.

Згідно статті 27 Закону України «Про електроенергетику», порушення ПКЕЕ є правопорушенням у сфері електроенергетики та тягне за собою відповідальність згідно діючого законодавства.

Як вбачається з Додатку № 3 до договору про постачання електричної енергії № 2502 від 16 червня 2007 року, на підприємстві позивача встановлено електролічильник SL7000 заводський № 53061293 та електролічильник SL7000 заводський № 53026606 (а.с. 70-71).

Відповідно до паспортних даних вказані електролічильники призначені для вимірювання активної та реактивної енергії, потужності та коефіцієнту потужності.

Пунктом другим паспорту електролічильника SL7000 передбачена можливість електролічильника зазначеного типу зберігати інформацію до 6 місяців (а.с. 72-73).

Договірна велична споживання позивачем електричної потужності в години максимуму навантаження енергосистеми (з 20-00 год. до 22-00 год.) на розрахунковий період травня 2011 року становила 450 кВт.

Пунктом 5.6 Договору встановлено, що контроль за фактичним навантаженням електроустановок споживача здійснюється засобами вимірювальної техніки, що фіксує середню за 30 хвилин величину потужності у періоди контролю максимального навантаження енергосистеми. Для контролю за дотриманням споживачем договірних (граничних) величин потужності, постачальник має право у будь-який робочий день споживача в установлені письмовими повідомленнями періоди максимального навантаження здійснювати заміри фактичного навантаження електроустановок споживача.

Відповідно до пункту 2.2.2 Методики проведення контрольних вимірів фактичної електричної потужності в споживачів у годину максимуму навантаження об'єднаної енергетичної системи України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 19.05.2003 № 241 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 червня 2003 року за № 426/7747 (далі - Методика), контроль за дотриманням установлених граничних величин електричної потужності засобами обліку, що фіксують фактичну максимальну електричну потужність, проводиться у будь-який робочий день розрахункового періоду. Максимальна величина електричної потужності, що зафіксована засобом обліку електричної енергії за відповідний розрахунковий період, порівнюється з граничною величиною електричної потужності, установленою споживачу на розрахунковий період.

Згідно пункту 5.7 Договору та пункту 3.1 Методики, за результатами контрольних вимірів фактичної електричної потужності контролююча особа складає акт установленого зразка.

Крім того, відповідно до пункту 6.15 ПКЕЕ, перевищення договірної величини електричної потужності фіксується протягом розрахункового періоду в години контролю максимуму навантаження та оформлюється актом з контролю електричної потужності.

17 травня 2011 представниками відповідача щодо позивача складено акт № 31-0215 з контролю електричної потужності, яким зафіксовано перевищення електричної потужності за 13 травня 2011 року у кількості 14 кВт (загальна кількість 464 кВт). Перевірку дотримання позивачем договірних (граничних) величин електричної потужності проведено, шляхом зчитування даних локально за допомогою ноутбуку та оптопорта електролічильника SL7000 заводський № 53061293 та електролічильника SL7000 заводський № 53026606 (а.с. 16).

Пунктом 4.2.2 Договору передбачено, що за перевищення величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього Договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт*год і більше (за підсумками минулого року) згідно з діючим законодавством України. Вартість максимально спожитої понад договірну величину потужності (кВт) у розрахунковому періоді сплачується зі діючим тарифом згідно з діючим законодавством.

Згідно пункту 1.2 ПКЕЕ, договірна велична - це узгоджена із споживачем на розрахунковий період відповідно до нормативних актів та зазначена у договорі гранична велична сумарної спожитої електричної потужності в періоди максимального навантаження електросистеми, яка встановлюється для об'єкта споживача з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт*год і більше.

При цьому, постачання електричної енергії всім споживачам здійснюється відповідно до режимів, передбачених договорами. Споживач зобов'язаний не перевищувати у години контролю максимального навантаження енергосистеми граничну величину споживання електричної потужності, доведену цьому споживачу відповідно до умов договору (абзац перший та третій пункту 4.1 ПКЕЕ).

Пунктом 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441 «Про невідкладені заходи щодо стабілізації фінансового становища підприємств електроенергетичної галузі» (із змінами та доповненнями від 16.06.2005 № 473), споживачі у разі перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з частинами п'ятою і шостою статті 26 Закону України «Про електроенергетику».

Відповідно до Постанови НКРЕ України від 11.06.1999 № 784 «Щодо плати за перевищення договірної величини потужності» (із змінами і доповненнями, внесеними Постановою НКРЕ від 26.07.2005 № 558), вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величною потужності розраховується виходячи з плати за 1 кВт максимального навантаження.

На підставі складеного акту з контролю електричної потужності, позивачу було виставлено рахунок № 37/2502.101829 від 18 листопада 2011 року, на сплату вартості перевищення договірної величини споживання електричної потужності на суму 340,76 гривень (а.с. 17).

Пунктом 7 Додатку № 5 Договору передбачено, що позивач повинен протягом 5 банківських днів здійснити оплату отриманого рахунку.

Вказаний рахунок було отримано позивачем, однак по теперішній час, визначена у рахунку сума, так і не сплачена. Проти чого в судовому засіданні не заперечував представник позивача.

Постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, у разі, зокрема, несплати рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами (пункт 7.5 ПКЕЕ).

У зв'язку з несплатою позивачем суми, зазначеної у виставному рахунку № 37/2502.101829 від 18 листопада 2011 року, відповідач на виконання пункту 7.5 ПКЕЕ, оформив та надіслав позивачу повідомлення про припинення електропостачання № 380 від 30 травня 2012 року (а.с. 23).

Зі змісту вказаного повідомлення вбачається, що припинення електропостачання відбудеться 13 червня 2012 року о 10-00 година.

Господарським судом встановлено і не спростовано представником позивача те, що фактично постачання електроенергії припинено не було, та позивач на теперішній час продовжує споживати електричну енергію. При цьому, сума за виставленим рахунок позивачем не сплачена.

Позивач просить скасувати застосування оперативно-штрафної санкції ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» по припиненню електропостачання, оскільки повідомлення за № 380 від 30 травня 2012 року є безпідставним.

Під час розгляду даної позовної вимоги, господарський суд виходить з наступного.

Право на захист розглядається як суб'єктивне цивільне право, яке виникає у особи у разі порушення належних їй цивільних прав та інтересів, невизнання цього права або оспорювання цивільного права.

Відповідно до статті 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами осіб, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав мають особи встановлені статтею 1 ГПК України.

Нормами статті 20 ГК України та статті 16 ЦК України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення, припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стаття 13 Конституції України закріплює обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

Відповідно до статті 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При цьому, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права саме заходами, які прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

В законодавстві України не міститься визначення юридичних фактів, однак із практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції слідує, що юридичними фактами є передбачені законом конкретні обставини, які тягнуть правові наслідки у вигляді виникнення, зміни або припинення правовідносин. Залежно від наявності зв'язку із волею суб'єкта юридичні факти поділяються на події та дії.

Події - це юридично значущі явища, що виникають незалежно від волі людей.

Дії (бездіяльність) - це життєві факти, що є результатом свідомої, пов'язаної з волею діяльності людей, наприклад, правочини, що породжують права і обов'язки; адміністративні акти, які містять приписи зобов'язального характеру; дії, що створюють об'єктивний результат (створення об'єкта інтелектуальної власності). Дії у свою чергу поділяються на правомірні, тобто такі, що відповідають правовим нормам, і неправомірні, які суперечать закону, є правопорушеннями.

Судом встановлюються факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних або юридичних осіб. Суд встановлює факти, що мають юридичне значення, у випадках неможливості їх посвідчення в іншому порядку.

Рішення суду є правозахисним актом, однак способи захисту повинні кореспондуватись з повноваженнями суду, оскільки відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вимога про встановлення факту не може бути предметом спору і самостійно розглядатись в окремій справі. Встановлення факту може лише бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Таким чином, особа має право звертатись до суду за захистом саме порушених або оспорюваних своїх прав і охоронюваних законом інтересів. Порушення своїх прав та необхідність їх захисту, особи, що звертаються до суду, повинні довести належними та допустимими доказами.

Посилання позивача щодо порушення відповідачем порядку складання акту суд відхиляє, та повністю погоджується із викладеними з цього приводу поясненнями відповідача у відзиві на позов, оскільки акт перевірки з контролю електричної потужності № 31-0215 від 17 травня 2011 року складений на бланку типової форми, містить відмітку про відмову від підпису представника споживача у присутності якої проводилась перевірка, що повністю узгоджується з положеннями пункту 6.41 ПКЕЕ.

Згідно з підпунктами 15 та 16 пункту 8.1 ПКЕЕ, постачальник електричної енергії має право контролювати додержання споживачами та субспоживачами вимог цих Правил відповідно до умов укладених договорів, а також складати акти про невідповідність дій (бездіяльності) споживача умовам договору про постачання електричної енергії та порушення вимог законодавства України в електроенергетиці.

З пояснень представника НКРЕ Радченя Д.П. вбачається, що з урахуванням умов договору електропостачальник, у тому числі відповідач, має право оформлювати попередження про обмеження або припинення постачання електричної енергії у разі несплати споживачами протягом встановленого строку платіжного документу за перевищення договірних величин споживання електричної потужності. У разі встановлення факту перевищення режимів споживання, визнаних умовами Договору, позивач зобов'язаний на підставі платіжного документу, виписаного відповідачем сплатити двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду.

Відповідно до статті 235 ГК України, за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Застосування відповідачем санкції до позивача (споживача) визначено у пункті 4.4 Договору, зокрема, і за порушення умов Договору, за які законодавством передбачено застосування санкцій чи які тягнуть за собою збитки, недоотриману продукцію або вигоду тощо.

Статтею 236 ГК України, встановлено види господарсько-оперативних санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо. Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

За частиною другою статтею 237 ГК України, порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Заявлена позивачем вимога про скасування повідомлення про припинення електропостачання, не є актом ненормативного характеру, і не є рішенням в розумінні пункту 6.42 ПКЕЕ.

Відтак, позивачем не надано суду доказів того, що законом встановлено такий спосіб захисту інтересів позивача, як скасування повідомлення про припинення електропостачання, і по суті така вимога спрямована на встановлення факту, що має юридичне значення, а не на поновлення порушеного права або захист охоронюваного законом інтересу. Цей факт може встановлюватися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Заявлена у позові вимога є предметом доказування та не може бути предметом спору та самостійно розглядатися в окремій справі.

25 липня 2012 року представником відповідача в письмових пояснення заявлено клопотання про припинення провадження у справі, з огляду на те, що у вказаній справі відсутній предмет спору.

Відмовляючи в задоволенні зазначеного клопотання, господарський суд виходить з наступного.

У пункті 39 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 12.03.2009, № 01-08/163 вміщена відповідь на запитання чи повинен господарський суд у розгляді справи за позовом, який не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, відмовляти в задоволенні такого позову або ж припиняти провадження у справі здійснено посилання на постанови Верховного Суду України, зокрема, від 13.07.2004 № 10/732, де викладалася правова позиція, згідно з якою, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

Аналогічні питання порушені також і у пункті 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344, пункті 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 № 01-8/2229 і пункті 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482.

Разом з тим, суд надає цим фактам належну правову оцінку й враховує це в мотивувальній частині рішення.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем невірно обрано спосіб захисту його прав та інтересів, тому позовні вимоги, що спрямовані на вставлення певних юридичних фактів, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі ст. ст. 13, 55, 129 Конституції України, ст. ст. 11, 16, 629 ЦК України, ст. ст. 20, 67, 235-237, 275 ГК України, Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17 жовтня 2005 року № 910), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 серпня 1996 року за № 417/1442, Закону України «Про електроенергетику», керуючись ст. ст. 1, 2, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства «Птахофабрика «Шахтарська Нова» до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецько?бленерго» про скасування оперативно-штрафної санкції по припиненню електропостачання - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 23.08.2012 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.08.2012.

Суддя Фурсова С.М.