Рішення

від 08.08.2012 по справі 5006/47/57/2012(5011-71/5965-2012)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.08.12 р. Справа № 5006/47/57/2012(5011-71/5965-2012)

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УКРНАФТАТРАНС» (юридична адреса: 01133, місто Київ, вулиця Лесі Українки, будинок № 5-А, поштова адреса: 04653, місто Київ, вулиця Кудрявський узвіз, будинок № 5-Б, офіс № 620; код ЄДРПОУ - 30373178)

до Приватного акціонерн?ого товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124) в особі Відокремленого підрозділу «Київська дирекція Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

- на стороні відповідача - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1);

- на стороні позивача - ОСОБА_2 (АДРЕСА_2);

- на стороні позивач?а - ОСОБА_3 (АДРЕСА_3);

про відшкодування сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 27 993,31 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третіх осіб: не з'явились

С У Т Ь С П О Р У :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УКРНАФТАТРАНС» звернулося до господарського суд?у міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» в особі Відокремленого підрозділу «Київська дирекція Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 27 933,31 гривень.

В об?ґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду наступні копії документів: страховий поліс добровільного страхування наземного транспорту № 0401-17499 від 29.10.2010; рахунок № АК00000339 від 30.09.2011; сформований страховий акт № 0401-1749/107 від 04.10.2011 до Договору страхування № 0401-1749 від 29.10.2010; платіжне доручення № 1952 від 05.10.2011; висновок спеціаліста № 464/11 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 10.10.2011; довідку ВДАІ Печерського РУ ГУМВС України в місті Києві; розгорнуту відомість № 8886026 про дорожньо-транспортну пригоду від 29.11.2011; постанову Печерського районного суду міста Києва від 28.10.2011 відносно ОСОБА_1; регресну вимогу на адресу відповідача від 19.12.2011; поліс № ВЕ/6399026.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтею 27 Закону України «Про страхування», статтями 12, 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності», статями 993, 1191 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10 травня 2012 року позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20 червня 2012 року зазначену справу передано за підсудністю до господарського суду Донецької області за місцезнаходженням Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, Донецька область, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрська, будинок № 111), оскільки у відокремленого підрозділу «Київська Дирекція Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» відсутні права здійснювати повноваження сторони у господарському суді міста Києва.

11 липня 2012 року справа надійшла на адресу господарського суду Донецької області.

Так, ухвалою господарського суду Донецької області від 12 липня 2012 року справу прийнято до провадження, та з метою забезпечення правильного, своєчасного і повного розгляду справи при підготовці справи до розгляду, судом проведено такі дії:

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1;

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2;

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_3;

- витребувано з Печерського районного суду міста Києва справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24 липня 2012 року відкладено розгляд справи до 08 серпня 2012 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача, невиконанням третіми особами вимог ухвали суду від 12 липня 2012 року, ненадходженням на адресу суду витребуваних матеріалів справи про адміністративне правопорушення, надходження від відповідача заяви про відкладення розгляду справи.

Представник позивача Галай О.О. в судове засідання не з'явився, однак надав суду клопотання про розгляд справи за наявними в ній документами без його участі.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України, і не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому, через канцелярію суду представник відповідача Горбатенко Н.П. надала клопотання, в якому просить розгляд справи проводити за наявними в матеріалах справи документами без її участі.

Треті особи - ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, на виконання вимог ухвали суду від 12 липня 2012 року, письмових пояснень щодо обставин справи не надали.

З огляду на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі документами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без поважних причин належним чином повідомленого відповідача, і ненадання ним певних документів, істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішення спору.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

29 жовтня 2010 року між закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «УКРНАФТАТРАНС» (правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УКРНАФТАТРАНС», у зв'язку зі зміною організаційно-правової форми товариства) (далі - позивач) та ОСОБА_3 було укладено страховий поліс добровільного страхування наземного транспорту № 0401-1749 (далі - Поліс), згідно з яким позивачем застраховані майнові інтереси ОСОБА_3, пов'язані з володінням, експлуатацією та розпорядженням транспортним засобом марки «Lexus LX 570» (далі - Лексус), державний номерний знак НОМЕР_1, від страхових ризиків: ДТП, пожежі, вибуху, стихійного лиха, ПДТО тощо (а.с. 14-15).

29 вересня 2011 року на вулиці Лаврській в місті Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 з автомобілем марки «Лексус», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Строк дії Полісу встановлено з 00 год. 00 хв. 30 жовтня 2010 року по 24 год. 00 хв. 29 жовтня 2011 року, тобто на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди - 29 вересня 2011 року автомобіль марки «Лексус», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, був застрахований позивачем.

З довідки інспектора ДПС ПС ДАІ Печерського РУ прапорщика міліції Ковальчука С.В. вбачається, що внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Лексус», державний номерний знак НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження: деформація обох лівих дверей, лівого заднього крила, лівого порогу (а.с. 18).

Крім того, з розгорнутої відомості про дорожньо-транспорту пригоду № 8886026 вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 29 вересня 2011 року за участю автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Лексус», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, що належить ОСОБА_3, сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 пункту 12.1 Правил дорожнього руху України (а.с. 19-20).

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2011 року, ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та відносно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень (а.с. 38).

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власникові застрахованого автомобіля марки «Лексус», державний номерний знак НОМЕР_1, проведено автотоварознавче дослідження вартості відновлювального ремонту автомобіля.

Відповідно до висновку спеціаліста № 464/11 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 10 жовтня 2011 року, проведеного судовим експертом-автотоварознавцем Ковалем Ігорем Миколайовичем (свідоцтво Міністерства юстиції України про присвоєння кваліфікації судового експерта-автотоварознавця по спеціальності 12.2 «Визначення вартості дорожніх транспортних засобів, розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу № 49 від 29 червня 1999 року, продовжене до 10 липня 2012 року), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Lexus LX 570», державний номерний знак НОМЕР_1 в результаті його пошкодження в ДТП, складає 28 933,31 гривень (а.с. 24-28).

Позивачем дорожньо-транспорту пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

З рахунку № АК00000339 від 30 вересня 2011 року, оформленого ТОВ «Тандем-Авто» (підприємством, яке є платником податку на прибуток на загальних підставах) вбачається, що відновлювальний ремонт автомобіля марки «Лексус», державний номерний знак НОМЕР_1, складає 38 093,56 гривень з ПДВ (а.с. 22-23).

Відповідно до сформованого страхового акту № 0401-1749/107 від 04.10.2011 до Договору страхування № 0401-1749 від 29.10.2010, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику, на виконання умов Полісу становить 38 093,58 гривень (а.с. 39).

На підставі висновку спеціаліста № 464/11 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 10 жовтня 2011 року, рахунку № АК00000339 від 30 вересня 2011 року, сформованого страхового акту № 0401-1749/107 від 04.10.2011 до Договору страхування № 0401-1749 від 29.10.2010, позивач на виконання умов Полісу, здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 38 093,58 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 1952 від 05 жовтня 2011 року (а.с. 40).

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права (стаття 22 ЦК України).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Аналіз положень статей 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дозволяє зробити висновок, що страхову виплату було здійснено позивачем правомірно.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 228 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

З матеріалів витребуваної справи про адміністративне правопорушення, в тому числі з постанови Печерського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2011 року вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 29 вересня 2011 року сталася саме з вини ОСОБА_1, який керуючи автомобілем марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2, не дотримався безпечної швидкості руху, не впорався із керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Лексус», державний номерний знак НОМЕР_1, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Отже, саме дії третьої особи - ОСОБА_1, залученого за ініціативою суду для всебічного та повного розгляду справи, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.

Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільна відповідальність ОСОБА_1 - власника автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди (29.09.2011) була застрахована в ПрАТ «Міська страхова компанія», на підставі полісу серії ВЕ № 6399026, згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 50 000,00 гривень, франшиза складає 1 000,00 гривень. Отже, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди відносно автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2, існував діючий поліс.

Позивач посилаючись на той факт, що автомобіль марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1, було застраховано у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПрАТ «Міська страхова компанія», надіслав відповідачу претензію від 19 грудня 2011 року про здійснення грошового відшкодування в порядку регресу, з повним пакетом документів, передбаченим статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 41). Відповідач отримав претензію з доданими документами, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 42).

Відповідач листом № 2031-12 від 28 грудня 2011 року повідомив позивача, що претензія № 166 від 19 грудня 2011 року про виплату страхового відшкодування отримана з повним пакетом документів та прийнято рішення про визнання випадку страховим та виплату страхового відшкодування в сумі 27 933,31 гривень (а.с. 43).

Посилаючись на невиплату суми страхового відшкодування, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі (28 933,31 - 1000,00) = 27 933,31 гривень.

Відтак, розрахунок позивача складається з:

- 28 933,31 гривень - вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту його фізичного зносу (розшифрованого відповідно до висновку спеціаліста № 464/11 віл 10.10.2011);

- 1000,00 гривень - франшиза за полісом.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З аналізу вищевказаного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної суми франшизи покладається на страхувальника за Договором страхування.

Згідно преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що діяла у спірний період), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Слід зазначити, що відповідно до пункту першого частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки водія автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2, визнано винним у скоєнні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, а відповідач є відповідальною особою за завдані ним збитки, в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, то позивач набув право вимоги сплати відповідачем здійсненого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 27 933,31 гривень.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів відшкодування позивачу сплаченого страхового відшкодування з боку відповідача та/або інших осіб.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Сукупність наведених обставин і приписів закону, дозволяє суду зробити висновок про те, що позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та не спростовані відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок саме його неправильних дій.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 22, 993, 979, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст. 228 ГК України, ст. ст. 6, 12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 16, 27 Закону України «Про страхування», керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УКРНАФТАТРАНС», задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УКРНАФТАТРАНС» (юридична адреса: 01133, місто Київ, вулиця Лесі Українки, будинок № 5-А, поштова адреса: 04653, місто Київ, вулиця Кудрявський узвіз, будинок № 5-Б, офіс № 620; код ЄДРПОУ - 30373178, поточний рахунок 26503600681101 в Подільській філії АТ «КБ «Експобанк», ЗКПО 22895760, МФО 320597) сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 27 933,31 гривень, судовий збір у розмірі 1609,50 гривень, а всього 29 542 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот сорок дві) гривень 81 копійка.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 08.08.2012 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.08.2012.

Суддя Фурсова С.М.