Рішення

від 04.07.2012 по справі 5006/47/13/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.07.12 р. Справа № 5006/47/13/2012

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі Васютіні О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, Донецька область, місто Горлівка, проспект Леніна, будинок № 11; код ЄДРПОУ - 00131268)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Монополія» (83048, місто Донецьк, проспект Звільнення Донбасу, будинок № 11, квартира № 10; код ЄДРПОУ - 33863905)

про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію у розмірі 1 824,15 гривень, трьох відсотків річних від простроченої суми заборгованості за спожиту активну електроенергію у розмірі 20,70 гривень, суми інфляційних нарахувань у розмірі 12,80 гривень, суми пені у розмірі 105,54 гривень, заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії у розмірі 2 044,17 гривень, а всього 4 007,36 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: Цацуліна Т.О., яка діє на підставі довіреності № 52-12 «Д» від 03.04.2012

від відповідача: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмежен?ою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Монопол?ія» заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 1 824,15 гривень, три відсотки річних від простроченої суми заборгованості за спожиту активну електроенергію у розмірі 20,70 гривень, суму інфляційних нарахувань у розмірі 12,80 гривень, суму пені у розмірі 105,54 гривень, заборгованість за перевищення договірних величин споживання електроенергії у розмірі 2 044,17 гривень, а всього 4 007,36 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 511 від 27 жовтня 2011 року, та нормативно обґрунтовує свої вимоги статтями 258, 625 Цивільного кодексу України, статтями 174, 193, 231-232 Господарського кодексу України та статтями 26, 27 Закону України «Про електроелектроенергетику».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29 травня 2012 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 13 червня 2012 року.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13 червня 2012 року розгляд справи відкладено до 25 червня 2012 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконанням вимог ухвали суду від 29 травня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25 червня 2012 року розгляд справи відкладено до 04 липня 2012 року, у зв'язку з повторною неявкою представника відповідача та невиконанням вимог ухвали суду від 29 травня 2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, дав пояснення аналогічні викладеним у позові обставинам та просив їх задовольнити.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України, і не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, заява про розгляд справи у відсутності представника не надходила, і явка представника відповідача у судове засідання не забезпечена.

З огляду на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В :

Частиною першою статті 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

Згідно зі статтями 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, 27 жовтня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Донецькобленерго» (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Монополія» (далі - відповідач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 511 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити електричну енергію відповідачу, а відповідач зобов'язався оплатити позивачу її вартість та здійснити інші платежі згідно з умовами Договору та додатками до нього, що є невід'ємними частинами.

30 березня 2012 року державним реєстратором Виконавчого комітету Горлівської міської ради Донецької області був зареєстрований у новій редакції статут Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», у відповідності до якого відбулась зміна найменування юридичної особи - Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго» на Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго».

Пунктом 9.5 Договору передбачено, що строк дії договору встановлено до 31.12.2011. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

З матеріалів справи та пояснення представника позивача вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах.

Згідно статті 26 Закону України «Про електроенергетику» та пункту 1.3 Правил користування електричною енергією (далі - Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Відповідно до пункту 2.2.2 Договору, позивач зобов'язався поставити електроенергію відповідачу як різновид товарної продукції: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням розділу 6 цього Договору; згідно з категорією струмоприймачів відповідача та гарантованого рівня надійності електропостачання на межах, визначених Додатком № 2 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» до Договору; із дотриманням на межі балансової належності електромереж граничних показників якості електричної енергії, визначеними державними стандартами, а відповідач у свою чергу, зобов'язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами Додатку № 3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» та Додатку № 4 «Порядок визначення обсягу електричної енергії та його вартість у разі завантаження схеми обліку нижче мінімально допустимого рівня та у разі невідповідності температурного режиму експлуатації засобів обліку вимогам, визначеним нормативно-технічними документами та/або паспортними даними засобів обліку» до Договору; оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку № 3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» та Додатку № 5 «Порядок розрахунків» до Договору.

Пунктом першим Додатку № 3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» до Договору передбачено, що якщо розрахунковий прилад обліку споживача встановлено на підстанції постачальника, зняття показів цих розрахункових приладів обліку здійснюється персоналом постачальника щомісячно до 19 числа, які фіксуються в «Акті фіксації показань приладів обліку на ПС (ТП) ПАТ «Донецькобленерго».

Отже, розрахунковий прилад обліку відповідача встановлено в ТП-208, яке згідно Додатку № 1 «Однолінійна схема надання доступу до місцевої (локальної) електромережі» знаходиться на балансовій належності позивача.

19 грудня 2011 року представником позивача було зафіксовано покази прибору обліку відповідача та складено акт фіксації.

Відповідно до пункту 10 Додатку № 5 «Порядок розрахунків» до Договору, у разі неявки споживача (відповідача) для отримання рахунку постачальник (позивач) направляє рахунок споживачу рекомендованим листом на адресу (юридичну або поштову), що вказана в договорі. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення. Постачальник має право направляти споживачу для оплати рахунки поштою рекомендованим листом, нарочним або надавати уповноваженому представнику споживача під підпис на другому екземплярі рахунку та у журналі постачальника.

Згідно абзацу другого пункту 1 Додатку № 3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» до Договору, споживач зобов'язаний підписати «Акт приймання-передавання товарної продукції (електроенергії)» протягом 24 години з моменту зняття показів приладів обліку електроенергії. У разі не оформлення споживачем «Акта приймання-передавання товарної продукції» у зазначений термін, він вважається дійсним та узгодженим сторонами за наявності підпису постачальника. У разі відсутності споживача при проведені зняття показів приладу обліку «акта фіксації показань приладів обліку» на підстанціях позивача, вважається дійсним, якщо він підписаний з боку постачальника.

Вартість електроенергії розраховується згідно тарифів, які формуються згідно порядку, затвердженого Постановою НКРЕ від 22 січня 2001 року № 47 «Про затвердження Порядку формування роздрібного тарифу на електроенергію для споживачів (крім населення і населених пунктів) ліцензіатами з постачання електроенергії за регульованим тарифом».

Судом встановлено, що позивач 22 грудня 2011 року оформив та надіслав рекомендованим листом з описом вкладення на адресу відповідача акт приймання-передавання товарної продукції (електроенергії) за грудень 2011 року та рахунок за активну електроенергію № 33/511 за грудень 2011 року, які відповідач отримав, що підтверджується копією поштового чека та копією опису вкладення.

Пунктом 10 Додатку № 5 «Порядок розрахунків» до Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний сплачувати рахунки за електричну енергію у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

З огляду на те, що відповідач заборгованість за активну електроенергію за грудень 2011 року сплатив частково, то позивач просить стягнути з відповідача - 1 824,15 гривень.

Пунктом 4.2.2 Договору передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього Договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі, обумовленому Додатком № 5 «Порядок розрахунків» до Договору за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3 % річних з простроченої суми.

Для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 01 жовтня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії за формою встановленою Додатком № 7 «Обсяги очікуваного споживання електричної енергії та потужності споживачем» (пункт 5.1 Договору).

Заявлена відповідачем договірна величина споживання електроенергії була оформлена сторонами окремим Додатком № 8 «Договірні величини споживання електричної енергії» до Договору, яка у грудні 2011 року визначена в обсязі 600 кВт/год.

У разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії, що визначається постачальником при підбитті підсумків розрахункового періоду, постачальник електричної енергії надає споживачу окремий рахунок на суму вартості санкцій за перевищення договірної величини. У разі перевищення договірної величини споживання електричної потужності постачальник електричної енергії виписує споживачу окремий рахунок на суму підвищеної вартості між найбільшою величиною потужності, що зафіксована у періоди контролю максимумів навантаження енергосистеми протягом розрахункового періоду, та договірною величиною електричної потужності відповідного розрахункового періоду, визначеної згідно з розділом 5 Договору. Сума вартості перевищення договірної величини споживання електричної потужності розраховується як добуток значення перевищення договірної величини потужності на 2 (згідно статті 26 Закону України «Про електроенергетику») та на тариф встановлений НКРЕ України (пункт 7, 8 Додатку № 5 «Порядок розрахунків» до Договору).

Відповідно до пункту 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 441 від 24 березня 1999 року, споживачі у разі перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з частиною п'ятою та шостою статті 26 Закону України «Про електроенергетику».

Так, частиною п'ятою статті 26 Закону України «Про електроенергетику», у разі перевищення договірних величини електроспоживання споживач (відповідач) зобов'язаний сплатити постачальнику (позивачу) двократну вартість електричної енергії різниці фактично спожитої та встановленою договірною величиною електроспоживання.

Абзацом першим пункту 6.14 ПЕЕН встановлено, що перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта приймання-передачі електричної енергії.

Судом встановлено, що у грудні 2011 року відповідачем було спожито 2 933 кВт/год електричної енергії, при заявленій договірній величині - 600 кВт/год, у зв'язку з чим перевищення склало 2 333 кВт/год.

Згідно з пунктом 9 Додатку № 5 «Порядок розрахунків» до Договору, нарахування за понад договірне споживання електричної енергії відображається в окремому рахунку ,який споживач повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РЕМ у термін до 3 робочих днів після закінчення розрахункового місяця.

22 грудня 2011 року позивач оформив та надіслав рекомендованим листом з описом вкладення на адресу відповідача повідомлення № 53 від 22 грудня 2011 року та рахунок № 33/511.103734 від 22 грудня 2011 року, які відповідач отримав, що підтверджується копією поштового чека та копією опису вкладення.

Пунктом 10 Додатку № 5 «Порядок розрахунків» до Договору передбачено, що розрахунки за перевищення договірних величин споживання електричної енергії здійснюються споживачем грошовими коштами на рахунки постачальника у термін, що не перевищує 5 операційних днів.

Оскільки зобов'язання щодо сплати рахунку за перевищення договірних величин відповідачем не виконано, то позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за перевищення договірної величини електроспоживання в грудні 2011 року у розмірі 2 044,17 гривень.

Оцінивши договір, з якого виникли права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, якій підлягає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

Пунктом сьомим статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленим ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 ГК України.

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 ЦК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 ЦК України та статей 264-271 ГК України.

Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України та частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 714 ЦК України та частино першою статті 275 ГК України передбачено, що за договором постачання та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплатити вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з частиною першої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу електроенергію, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі актом приймання - передачі, а відповідач порушив умови Договору та здійснив оплату за поставлену активну електроенергію не у повному обсязі, а також спожив електричну енергію понад встановлену Договором величину (600 кВт/год).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом перевірено розрахунки позивача щодо нарахування заборгованості за спожиту активну електроенергію та перевищення договірних величин, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що розрахунки здійснено арифметично вірно, у відповідно до умов Договору та вимог діючого законодавства України.

Враховуюче вищевикладене, і те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію та перевищення договірних величин підтверджені наданими документами по справі, обґрунтовані та не спростовані відповідачем, то вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до статей 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

На підставі вищезазначених норм права позивач просить стягнути з відповідача:

1) інфляційні нарахування у розмірі 12,80 гривень, з яких:

- за період з 01.01.2012 по 31.01.2012 - 3,65 гривень;

- за період з 01.02.2012 по 29.02.2012 - 3,66 гривень;

- за період з 01.03.2012 по 31.03.2012 - 5,49 гривень.

2) три відсотки річних у розмірі 20,70 гривень, з яких:

- за період з 30.12.2011 по 31.12.2011 - 0,30 гривень;

- за період з 01.01.2012 по 31.01.2012 - 4,65 гривень;

- за період з 01.02.2012 по 29.02.2012 - 4,35 гривень;

- за період з 01.03.2012 по 31.03.2012 - 4,65 гривень;

- за період з 01.04.2012 по 30.04.2012 - 4,50 гривень;

- за період з 01.05.2012 по 15.05.2012 - 2,25 гривень.

Судом перевірено розрахунки позивача щодо нарахування інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що розрахунки мають арифметичні помилки.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення інфляційних нарахуванням у розмірі 12,77 гривень, в частині стягнення трьох відсотків річних у розмірі 20,63 гривень.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов'язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг), що передбачено частиною четвертою статті 231 ГК України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

Приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором термінів та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

Таким чином, приписи чинного законодавства не заперечують можливості звернення позивача з вимогою про стягнення з відповідача, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовими зобов'язаннями підвищена в порядку індексації, а також відсотків від простроченої суми за виконання грошового зобов'язання, зокрема, і після погашення несвоєчасно сплаченої заборгованості.

Абзацом четвертим пункту 10 Додатку № 5 «Порядок розрахунків» до Договору передбачено визначено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4 - 2.3.5 Договору з порушенням термінів, визначених Додатком № 5 «Порядок розрахунків» до Договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 1 % за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за Договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 105,54 гривень, з яких:

- за період з 30.12.2011 по 31.12.2011 - 1,55 гривень;

- за період з 01.01.2012 по 31.01.2012 - 24,01 гривень;

- за період з 01.02.2012 по 29.02.2012 - 22,46 гривень;

- за період з 01.03.2012 по 22.03.2012 - 17,04 гривень;

- за період з 23.03.2012 по 31.03.2012 - 21,74 гривень;

- за період з 01.04.2012 по 30.04.2012 - 22,49 гривень;

- за період з 01.05.2012 по 15.05.2012 - 11,24 гривень.

Судом перевірено розрахунок позивача щодо нарахування пені, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що розрахунок має арифметичні помилки. Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню у розмірі 105,26 гривень.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Сукупність наведених обставин, вимог закону, дозволяє суду зробити висновок про те, що позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та не спростовані відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам, відповідно до статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок саме його неправильних дій.

На підставі ст. 129 Конституції України, п. 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 441 від 24 березня 1999 року, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 611, 612, 625, 629, 712, 714 ЦК України, ст. ст. 67, 179, 193, 216-218, 230, 231, 265, 275 ГК України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, ст. ст. 26, 27 Закону України «Про електроенергетику», керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Монополія» (83048, місто Донецьк, проспект Звільнення Донбасу, будинок № 11, квартира № 10; код ЄДРПОУ - 33863905, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, Донецька область, місто Горлівка, проспект Леніна, будинок № 11; код ЄДРПОУ - 00131268, відомості про рахунки в установах банків відсутні) заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 1 824,15 гривень, три відсотки річних від простроченої суми заборгованості за спожиту активну електроенергію у розмірі 20,63 гривень, суму інфляційних нарахувань у розмірі 12,77 гривень, суму пені у розмірі 105,26 гривень, заборгованість за перевищення договірних величин споживання електроенергії у розмірі 2 044,17 гривень, а також судовий збір у розмірі 1609,34 гривень, а всього 5616 (п'ять тисяч шістсот шістнадцять) гривень 32 копійки.

В решті позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржено через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 04.07.2012 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.07.2012.

Суддя Фурсова С.М.