Рішення

від 22.08.2012 по справі 5006/47/50/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.08.12 р. Справа № 5006/47/50/2012

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Васютіні О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі господарського суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Донецький машинобудівельний завод «Експеримент» (83025, місто Донецьк, вулиця Солідарності, 2; код ЄДРПОУ - 00165681)

до Державного підприємства «Селидіввугілля» (85400, Донецька область, місто Селидове, вулиця Карла Маркса, № 41; код ЄДРПОУ - 33426253)

про стягнення заборгованості у розмірі 123 769,81 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: Воропаєв І.О., який діє на підставі довіреності б/н від 18.07.2012

Лобзова О.М., яка діє на підставі довіреності б/н від 03.08.2012

від відповідача: Тюшкіна Л.А., яка діє на підставі довіреності б/н від 03.01.2012

С У Т Ь С П О Р У :

Публічне акціонерне товариство «Донецький машинобудівельний завод «Експ?еримент» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» суму попередньої оплати за поставку вугільної продукції у розмірі 123 769,81 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на поставку вугільної продукції № 393-09УС від 02 вересня 2009 року, та нормативно обґрунтовує свої вимоги статтями 509, 526, 527, 530, 625, 693 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09 липня 2012 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 25 липня 2012 року.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Так, ухвалою господарського суду Донецької області від 25 липня 2012 року розгляд справи відкладено до 08 серпня 2012 року у зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконанням останнім вимог ухвали суду від 09 липня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08 серпня 2012 року розгляд справи відкладено до 22 серпня 2012 року у зв'язку з повторною неявкою представника відповідача та невиконанням останнім вимог ухвали суду від 09 липня 2012 року.

Представник позивача Воропаєв І.О. та Лобзова О.М. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові та просили їх задовольнити.

Представник відповідача Тюшкіна Л.А. в судовому засідання позовні вимоги визнала у розмірі 123 503,41 гривень, та пояснила, що згідно акту звірки взаємних розрахунків від 18 липня 2012 року заборгованість відповідача перед позивачем складає саме 123 503,41 гривень, без урахування безпідставно заявлених 266,40 гривень.

Заслухавши уповноважених представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

Частиною першою статті 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

Згідно зі статтями 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту сьомого статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, 02 вересня 2009 року між відкритим акціонерним товариством «Донецький машинобудівельний завод «Експеримент» (далі - позивач або покупець) та Державним підприємством «Селидіввугілля» (далі - відповідач або постачальник) було укладено договір на поставку вугільної продукції № 393-09УС (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та сплатити вартість вугільної продукції відповідно до пункту 3.3 Договору (пункт 1.1 Договору).

15 квітня 2011 року на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» була здійснена реорганізація організаційно-правової форми відкритого акціонерного товариства «Донецький машинобудівельний завод «Експеримент» на публічне акціонерне товариство «Донецький машинобудівельний завод «Експеримент».

Відповідно до пункту 9.2 Договору, даний договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31 грудня 2009 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, що мало місця під час дії договору.

З пояснення представників сторін та матеріалів справи вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах та договір був чинним.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що найменування, ціна, кількість, якість, строки та умови поставки зазначаються у специфікаціях, що є невід'ємною частиною Договору.

Ціна та порядок розрахунків узгоджені сторонами у розділі 3 Договору.

Сторони встановлюють, що право власності на продукцію переходить до покупця після підписання акта прийому-передачі вугільної продукції, після чого продукція вважається поставленою постачальником та прийнятою покупцем (пункт 2.3 Договору).

Пунктом 3.3 Договору визначено, що розрахунки за продукцію проводяться грошовими коштами на поточний рахунок постачальника шляхом 100 % передоплати на протязі 10 днів з моменту укладення договору. Кінцевий розрахунок здійснюється з урахуванням фактичного відвантаження.

На виконання умов Договору позивачем здійснено оплату за вугільну продукцію у загальному розмірі 2 040 000,00 гривень, про що свідчить:

- платіжне доручення № 761 від 16 вересня 2009 року на суму 400 000,00 гривень (а.с. 18);

- платіжне доручення № 769 від 17 вересня 2009 року на суму 400 000,00 гривень (а.с. 19);

- платіжне доручення № 771 від 17 вересня 2009 року на суму 400 000,00 гривень (а.с. 19);

- платіжне доручення № 773 від 18 вересня 2009 року на суму 700 000,00 гривень (а.с. 20);

- платіжне доручення № 775 від 21 вересня 2009 року на суму 140 000,00 гривень (а.с. 20).

При цьому, вугільну продукцію відповідач поставив позивачу на загальну суму 1 877 250,49 гривень, що підтверджується:

- актом приймання-передачі вугільної продукції від 22 вересня 2009 року на суму 361 995,55 гривень (а.с. 22);

- актом приймання-передачі вугільної продукції від 27 вересня 2009 року на суму 913 945,50 гривень (а.с. 24);

- актом приймання-передачі вугільної продукції від 30 вересня 2009 року на суму 429 143,58 гривень (а.с. 22);

- актом приймання-передачі вугільної продукції від 30 листопада 2009 року на суму 20 057,93 гривень (а.с. 28);

- актом приймання-передачі вугільної продукції від 24 грудня 2009 року на суму 42 901,68 гривень (а.с. 30);

- актом приймання-передачі вугільної продукції від 30 листопада 2010 року на суму 76 206,25 гривень (а.с. 32);

Платіжними дорученнями № 1685, № 1687 від 25 лютого 2010 року відповідач повернув позивачу грошові кошти на загальну суму 71 979,70 гривень.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки вугільної продукції у строки, що визначені у специфікаціях до Договору, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі (2 040 000,00 - 1 877 250,49 - 71 979,70) = 123 769,81 гривень.

Розрахунок позивача складається з:

- 2 040 000,00 гривень - сума, яка сплачена позивачем на виконання умов Договору;

- 1 877 250,49 гривень - сума на яку відповідачем було поставленої вугільної продукції;

- 71 979,70 гривень - сума, яка добровільно повернута відповідачем.

Оцінивши договір, з якого виникли права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, якій підлягає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 ГК України.

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 ЦК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 ЦК України та статей 264-271 ГК України.

Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України та частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття, що коментується, надає легальне визначення цивільно-правового зобов'язання. Виходячи із положень статті зобов'язання є перш за все цивільним правовідношенням, тобто різновидом суспільних відносин, що регулюються цивільним правом. Зобов'язання є однією із основних категорій приватного права та займає своєрідне місце в системі цивільних правовідносин. Зобов'язанню як різновиду цивільних правовідносин властиві такі риси:

По-перше, зобов'язання є динамічними правовідносинами, оскільки опосередковують переміщення матеріальних цінностей між суб'єктами цивільного права на відміну, наприклад, від відносин власності, які визначають приналежність майнових цінностей якійсь особі. Боржник у зобов'язанні повинен вчинити на користь кредитора певну дію або утриматися від вчинення дії.

По-друге, зобов'язання є переважно майновими відносинами, оскільки особисті немайнові права особи є невідчужуваними та не можуть переміщуватися.

По-третє, у зобов'язальних відносинах є завжди визначений суб'єктний склад. У зобов'язанні завжди є боржник та кредитор. Навіть якщо зобов'язання виникає із порушення абсолютного права (наприклад, зобов'язання із завдання шкоди), після настання підстави виникнення зобов'язання його суб'єктний склад буде визначеним.

Змістом зобов'язання як правовідношення може бути як активна поведінка боржника здійснення ним певної дії (передачі майна, виконання роботи, надання послуги, сплати грошей тощо), так і пасивна поведінка - утримання від певної дії.

Частина 2 коментованої статті містить відсилочну норму, яка відсилає до статті 11 ЦК для визначення підстав виникнення зобов'язань. Якщо проаналізувати статтю 11, можна зробити висновок, що не всі перелічені там підстави самостійно можуть породжувати зобов'язання.

Частиною 3 коментованої статті передбачені три основні засади зобов'язальних правовідносин: добросовісність, розумність, справедливість. Дані принципи є також загальними принципами цивільного права. У коментованій статті ці принципи виділені додатково, оскільки саме в зобов'язальних відносинах вони набувають найбільш широкого прояву. Добросовісність, розумність, справедливість є оціночними категоріями цивільного права. Цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання або суду. Немає поки що визначення даних категорій і на рівні узагальненої судової практики. У зв'язку з цим, необхідно звернутися до теорії цивільного права для визначення критеріїв добросовісності, розумності, справедливості як основних засад зобов'язальних відносин.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме здійснив попередню оплату за поставку вугільної продукції, що підтверджується матеріалами справи, в тому числі платіжними дорученнями, а відповідач порушив умови Договору, і не здійснив передачу оплаченого товару у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступить до виконання зобов'язання або не виконав його у строки, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило свій інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до акту взаємних розрахунків станом на 18 липня 2012 року, підписаних уповноваженими особами сторін та скріплених їх печатками, заборгованість відповідача перед позивачем складає 123 503,41 гривень.

Представники позивача в судовому засіданні не заперечували, що сума у розмірі 266,40 гривень є безпідставно пред'явленою.

14 травня 2012 року позивач намагаючись вирішити спір в досудовому порядку, звернувся до відповідача з вимогою про повернення суми попередньої оплати у розмірі 123 769,81 гривень (а.с. 7). Відповідач отримав вимогу, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 8).

Як стверджує позивач, претензію відповідачем залишено без відповіді та виконання, і іншого відповідачем не доведено.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем спірної заборгованості.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 629, 693, 712 ЦК України, ст. ст. 67, 179, 193, 265 ГК України, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Донецький маши?нобудівельний завод «Експеримент» - задовольнити частково.

Стягнути Державного підприємства «Селидіввугілля» (85400, Донецька область, місто Селидове, вулиця Карла Маркса, № 41; код ЄДРПОУ - 33426253, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства «Донецький машинобудівельний завод «Експеримент» (83025, місто Донецьк, вулиця Солідарності, 2; код ЄДРПОУ - 00165681, відомості про рахунки в установах банків відсутні) суму попередньої оплати у розмірі 123 503,41 гривень, судовий збір у розмірі 2 469,95 гривень, а всього 125 973 (сто двадцять п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят три) гривень 36 копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 22.08.2012 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.08.2012.

Суддя Фурсова С.М.