Рішення

від 18.07.2012 по справі 5006/46/25/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.07.12 р. Справа № 5006/46/25/2012

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі Васютіні О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Городецького, будинок № 13; код ЄДРПОУ - 00015622) в інтересах Держави України

до Шахти «Юний комунар» Виробничого об'єднання по видобутку вугілля «Орджонікідзевугілля» (86493, Донецька область, місто Єнакієве, місто Юнокомунарівськ, вулиця Суворова, будинок № 1; код ЄДРПОУ - 00175685)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державної казначейської служби України (01601, місто Київ, вулиця Бастіонна, будинок № 6; код ЄДРПОУ - 37567646)

про відшкодування збитків у розмірі 38 422,14 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: Попов О.О., який діє на підставі довіреності № 8-5-55 від 26.06.2012

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Міністерство юстиції України звернулося до господарського суду Донецької області з позовом в інтересах Держави України, в якому просить стягнути з ша?хти «Юний комунар» виробничого об'єднання по видобутку вугілля «Ордж?онікідзевугілля» завдані Державному бюджету України збитки у розмірі 38 422,14 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 06 жовтня 1998 року, ухвалу Європейського суду з прав людини від 07 липня 2009 року за заявою № 35911/05; платіжні доручення № 1355 від 01 жовтня 2009 року, № 1356 від 01 жовтня 2009 року.

Відповідно до вимог частини третьої статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України автоматизованою системою документообігу суду суддею для розгляду вказаної справи визначено суддю Савченко С.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22 травня 2012 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 05 червня 2012 року.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Так, ухвалою господарського суду Донецької області від 05 червня 2012 року розгляд справи відкладено до 21 червня 2011 року, у зв'язку з неявкою представників сторін.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області Попова О.В. від 20 червня 2012 року, у зв'язку зі звільненням судді Савченко С.В. (Указ Президенту України № 393/2010 від 15 червня 2012 року) справу передано на повторний автоматичний розподіл.

Відповідно до вимог частини третьої статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України автоматизованою системою документообігу суду суддею для розгляду вказаної справи визначено суддю Фурсову С.М.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21 червня 2012 року справу прийнято до провадження судді Фурсової С.М., та розгляд справи призначено на 05 липня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05 липня 2012 року розгляд справи відкладено до 18 липня 2011 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача.

Представник позивача Попов О.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові обставинам та просив їх задовольнити.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України, і не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, заява про розгляд справи у відсутності представника не надходила, і явка уповноваженого представника в судове засідання не забезпечена.

Третя особа - Державна казначейська служба України в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечила, заяв про відкладення розгляду справи або розгляд справу у відсутності її представника суду не надала.

З огляду на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без поважних причин належним чином повідомленого відповідача, і ненадання ним певних документів, істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішення спору.

Заслухавши представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

Дьяконов Анатолій Васильович, особа, на користь якої позивачем у цій справі сплачена спірна сума, звертався за захистом своїх порушених прав в частині неотримання заробітної платні до Єнакіївського міського суду Донецької області з цивільним позовом про стягнення з відповідача у цій справі як з працедавця, заборгованості із заробітної плати.

Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 06 жовтня 1998 року стягнута заборгованість із заробітної платні на користь Дьяконова Анатолія Васильовича у розмірі 5 261,37 гривень.

У зв'язку із тривалим невиконанням боржником вищевказаного рішення суду, Дьяконов А.В. звернувся за захистом своїх порушених прав до Європейського суду з прав людини.

Так, при розгляді в Європейському суді з прав людини за заявою Дьяконова А.В. № 35911/05 проти України щодо тривалого невиконання рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 06 жовтня 1998 року, між заявником та Урядом України укладено декларацію про дружнє врегулювання питань, викладених у заяві, відповідно до якої Держава України зобов'язалась сплатити Дьяконову А.В. заборгованість за рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 06 жовтня 1998 року у розмірі 3 261,37 гривень та моральну шкоду у розмірі 3 000,00 євро у зв'язку з тривалим невиконанням цього рішення.

В ухвалі Європейського суду з прав людини за заявою Дьяконова А.В. № 35911/05 проти України від 07 липня 2009 року встановлено, що суд бере до уваги факт досягнення сторонами угоди дружнього врегулювання. Суд впевнений, що угода дружнього врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, як це визначено у Конвенції та протоколах до неї, і не знаходить підстав загального характеру для подальшого розгляду заяви (пункт 1 статті 37 Конвенції in fine).

Відповідно до статті 14 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року, міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону, в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб.

Статтею 15 зазначеного закону, встановлено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) була підписана від імені України 09 листопада 1995 року та ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Законом України від 09 лютого 2006 року № 3436-IV до офіційного тексту та назви Конвенції були внесені зміни та застосований новий переклад. Згідно з пунктом 3 статті 59-1 Конвенції для тих держав, які підписали цю Конвенцію і які ратифікуватимуть її після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності з дня здачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи ратифікаційних грамот. У рішенні Європейського суду від 25 липня 2002 року по справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» 11 вересня 1997 року визначено як дату вступу Конвенції в законну силу щодо України.

Згідно із статтею 46 Конвенції, Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточне рішення Європейського суду з прав людини у будь-якій справі, в якій вони є сторонами.

У зв'язку із обов'язком України виконувати рішення Європейського суду у справах проти України, Верховною Радою України 23 лютого 2006 року прийнято Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду є обов'язковим для виконання Україною відповідно до вищезазначеної статті 46 Конвенції.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок (справа «Іммобільяре Саффі проти Італії», заява № 22774/93, ЄСПЛ 1999-V, § 66). Суд встановив, що неможливість заявника домогтися виконання рішення протягом тривалого терміну щонайменшм шести років, становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном у сенсі пункту 1 статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції. (справа «Шмалько проти України», заява № 60750/00).

Таким чином, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, позитивним обов'язком держави є забезпечення ефективної реалізації прав осіб на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку та встановлення певних засобів, потрібних для захисту права власності.

Міністерство юстиції України, як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою та має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування (в порядку регресу), на підставі статті 1191 Цивільного кодексу України та статті 9 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до шахти «Юний комунар» виробничого об'єднання по видобутку вугілля «Орджонікідзевугілля» про відшкодування збитків внаслідок виконання ухвали Європейського суду з прав людини, як до особи, яка порушила права Дьяконова Анатолія Васильовича по вищенаведеним спірним правовідносинам, завданих Державному бюджету України.

Частиною 4 статті 9 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено обов'язок Органу представництва звернутись до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування.

Органом представництва згідно статті 1 вказаного Закону є орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 року № 784 «Про заходи щодо реалізації Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» таким органом є Міністерство юстиції України.

Згідно із статті 2 ЦК України, держава є учасником цивільних відносин.

Відповідно до статті 170 ЦК України, держава набуває та здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, рішення судів та інші юридичні факти.

З огляду на вищевикладене, Міністерство юстиції України наділене повноваженнями щодо звернення з позовами про відшкодування матеріальних збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання державою рішень Європейського суду з прав людини, як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою.

Чинне цивільне законодавство допускає можливість відшкодування моральної шкоди в порядку регресу, якщо інше не встановлено законом. Відповідачем не доведено існування нормативних застережень щодо недопустимості відшкодування в регресному порядку моральної шкоди, в тому числі на користь держави Україна, яка на виконання ухвали Європейського суду з прав людини виплатила своєму громадянину відповідне відшкодування у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежного від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування (стаття 22 ЦК України).

Частиною 1 статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Право кожного громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю та соціальних виплат закріплено у статті 43 та статті 46 Конституції України.

Згідно із статтею 8 Конституції України її норми є нормами прямої дії і мають найвищу юридичну силу.

Реалізація зазначених конституційних прав громадян врегульована Законом України «Про оплату праці», Кодексом законів про працю України, іншими законодавчими та нормативними актами.

Так, у зв'язку з недотриманням шахтою «Юний комунар» виробничого об'єднання по видобутку вугілля «Орджонікідзевугілля» законодавства про працю Дьяконов А.В. був змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 06 жовтня 1998 року стягнута заборгованість із заробітної платні на користь Дьяконова Анатолія Васильовича у розмірі 5 261,37 гривень.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Враховуючи викладене, рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 06 жовтня 1998 року набрало законної сили та підлягало обов'язковому виконанню боржником.

Всупереч зазначених норм відповідачем не виконувалось рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 06 жовтня 1998 року, що є протиправною поведінкою в цивільно-правовому розумінні.

Однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду (пункт 9 частини 2 статті 129 Конституції України).

Суд дійшов висновку, що рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 06 жовтня 1998 року, яке набуло законної сили, є обов'язковим для виконання відповідачем шахтою «Юний комунар» виробничого об'єднання по видобутку вугілля «Орджонікідзевугілля» як боржника, за вказаними рішенням.

Обов'язок виконання рішення покладався саме на відповідача протягом усього строку існування заборгованості із заробітної плати, а обов'язок органу державної виконавчої служби з примусового виконання вказаного рішення є похідним та виникає внаслідок фактичного ухилення відповідача від виконання своїх конституційних обов'язків з виплат заборгованості із заробітної плати працівнику.

Наявність виконавчого провадження не є перешкодою для відповідача у виплаті заборгованості працівнику.

Встановлені в ухвалі Європейського суду з прав людини за заявою Дьяконова А.В. № 35911/05 проти України порушення Конвенції, є наслідком невиконання відповідачем визначеного діючим законодавством обов'язку із виконання судового рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 06 жовтня 1998 року та заподіяння моральної шкоди Дьяконову А.В.

За загальним правилом статті 614 ЦК України, відсутність вини доводиться заподіювачем шкоди.

Відповідно до частини 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність вини.

Аналогічна позиція зазначена в пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно якої особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

На виконання взятих Урядом України зобов'язань, зазнаних в ухвалі Європейського суду з прав людини за заявою Дьяконова А.В. № 35911/05 проти України від 07 липня 2009 року, з Державного бюджету України на особистий рахунок Дьяконова А.В. було сплачено 3 261,37 гривень як заборгованість за рішенням національного суду та 35 160,77 гривень моральної шкоди (еквівалентно 3000 євро), що підтверджується платіжними дорученнями № 1355 від 01.10.2009, № 1356 від 01.10.2009.

Отже, по вищевказаній справі, що розглядалась Європейським судом з прав людини, відповідач - Держава Україна зазнала витрат за наслідками порушених шахтою «Юний комунар» виробничого об'єднання по видобутку вугілля «Орджонікідзевугілля» прав Дьяконова Анатолія Васильовича, а також зазнала ще й порушень норм Конвенції.

А відтак, сплачена Державою Україна загальна сума 38 422,14 гривень за ухвалою Європейського суду з прав людини є збитками Державного бюджету України, які підлягають відшкодуванню особою, з вини якої такі збитки були завдані державі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що саме винні дії відповідача призвели до понесення Державою України збитків у загальному розмірі 38 422,14 гривень та результатом саме його неправомірних дій є заподіяння державі матеріальних збитків і іншого відповідачем не доведено.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Сукупність наведених обставин і приписів закону, дозволяє суду зробити висновок про те, що позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та не спростовані відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок саме його неправильних дій.

На підставі викладеного, ст. ст. 3, 49, 129 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 11, 22, 23, 170, 614, 1166, 1167, 1191, 1192 ЦК України, Закону України «Про міжнародні договори України», керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Міністерства юстиції України в інтересах Держави України за?довольнити.

Стягнути з Шахти «Юний комунар» Виробничого об'єднання по видобутку вугілля «Орджонікідзевугілля» (86493, Донецька область, місто Єнакієве, місто Юнокомунарівськ, вулиця Суворова, будинок № 1; код ЄДРПОУ - 00175685, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Державного бюджету України (рахунок № 31116115700028, код банку 820172, ЄДРПОУ - 37567646, банк одержувача - Державна казначейська служба України, місто Київ; відомості про стягувача: Міністерство юстиції України: 01001, місто Київ, вулиця Городецького, будинок № 13; код ЄДРПОУ - 00015622) збитки у розмірі 38 422 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять дві) гривень 14 копійок.

Стягнути з Шахти «Юний комунар» Виробничого об'єднання по видобутку вугілля «Орджонікідзевугілля» (86493, Донецька область, місто Єнакієве, місто Юнокомунарівськ, вулиця Суворова, будинок № 1; код ЄДРПОУ - 00175685, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1609,50 гривень.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржено через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 18.07.2012 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.07.2012.

Суддя Фурсова С.М.