Рішення

від 01.08.2012 по справі 5006/47/38/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.08.12 р. Справа № 5006/47/38/2012

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі Васютіні О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі господарського суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (83047, місто Донецьк, вулиця Рози Люксембург, будинок № 23-А) в особі Краматорського управління по газопостачанню та газифікації (84313, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Південна, будинок № 1; код ЄДРПОУ - 24805642)

до Приватного акціонерного товариства «Мінетек» (84331, Донецька о?бласть, місто Краматорськ, вулиця Ювілейна, будинок № 72; код ЄДРПОУ - 23113534)

про стягнення заборгованості у розмірі 18 692,72 гривень,

за участю представників сторін:

від позивача: Романенко О.М., який діє на підставі довіреності б/н від 23.03.2012

від відповідача: Курішко І.С., яка діє на підставі довіреності б/н від 09.11.2011

С У Т Ь С П О Р У :

Публічне акціонерне? товариство по газопостачанн?ю та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Краматорсько?го управління по газопостача?нню та газифікації звернулос?я до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Мінетек» заборгованість за постачання природного газу у розмірі 17 825,18 гривень, пеню у розмірі 729,78 гривень, три відсотки річних у розмірі 137,76 гривень, а всього 18 692,72 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилає?ться на неналежне виконання відповідачем умов договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 06-475-12 кб від 15 грудня 2011 року, та нормативно обґрунтовує свої вимоги статтями 161, 204, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193, 198, 216, 217, 218, 611 Господарського кодексу України, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26 червня 2012 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 17 липня 2012 року.

17 липня 2012 року позивач скористувавшись правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) надав через канцелярію суду клопотання про уточнення позовних вимог, в якому просить у зв'язку зі сплатою відповідачем основної суми заборгованості у розмірі 17 825,18 гривень, припинити провадження в цій частині за відсутністю предмету спору, а також стягнути 3 % річних у розмірі 160,15 гривень, пеню у розмірі 802,20 гривень.

17 липня 2012 року в судовому засідання оголошено перерву до 01 серпня 2012 року.

Представник позивача Романенко О.М. в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Курішко І.С. в судовому засіданні надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві, в яких, зокрема зазначає, що позовні вимоги визнає частково, а саме в частині сплати заборгованості без штрафних санкцій. Зазначає, що сума боргу у розмірі 17 825,18 гривень перерахована в добровільному порядку на рахунок позивача, згідно платіжних доручень № 1498, № 1499, № 1500 від 11 липня 2012 року, тому відповідач вважає свої зобов'язання за договором № 06-475-12 кб від 15 грудня 2011 року виконаними у повному обсязі. В задоволенні позовних вимог, в частині стягнення штрафних санкцій, просить відмовити за необґрунтованістю.

Заслухавши уповноважених представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

Частиною першою статті 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

Згідно зі статтями 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту сьомого статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, 15 грудня 2011 року між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (далі - позивач) та приватним акціонерним товариством «Мінетек» (далі - відповідач) було укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 06-475-12 кб (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу природний газ в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення його потреб, а відповідач зобов'язався оплатити позивачу вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до пункту 10.1 Договору, даний договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31 грудня 2012 року. Договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодної із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази надіслання на адреси сторін заяв про припинення Договору, та сторонами підтверджується, що вказані заяви не надсилались, суд приходить до висновку, що строк дії Договору було пролонговано на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені, та у заявлений до стягнення період Договір був чинним.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунки за реалізований споживачем газ здійснюється за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Вартість постачання природного газу за 1000 м3, становить 3801,74 гривень, крім того ПДВ 20 %, а всього з ПДВ - 4562,09 гривень (пункт 4.3 Договору).

Порядок обліку газу та його якість узгоджена сторонами у розділі 3 Договору.

Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання, із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатку № 2 до Договору. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати, споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (пункт 4.6 Договору).

Так, додатковою угодою № 1 до договору постачання природного газу № 06-475-12 кб від 15 грудня 2011 року, укладеного між сторонами 30 грудня 2011 року, були внесені зміни до Договору, а саме в ціну природного газу, яка з 01 січня 2012 року з урахуванням ПДВ 20 % становить - 4721,496 гривень за 1000 м3.

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу за Договором, підписаних уповноваженими особами та скріплених їх печатками, позивач передав, а відповідач прийняв природній газ:

- у січні 2012 року в обсязі 1327 м3 (акт від 31.01.2012);

- у лютого 2012 року в обсязі 5131 м3 (акт від 29.02.2012);

- у березня 2012 року в обсязі 2160 м3 (акт від 31.03.2012).

Отже, послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актами приймання-передачі газу, в яких зазначаються фактичні обсяги спожитого газу.

Послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у Додатку № 1 до Договору (пункт 2.6 Договору).

Відповідно до пункту 2.9 Договору, акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків відповідача.

Відповідно до повного звіту, складеного позивачем, заборгованість відповідача за період з 01 січня 2012 року по 31 травня 2012 року становить 17 825,18 гривень.

Оцінивши договір, з якого виникли права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, якій підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 ГК України.

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 ЦК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 ЦК України та статей 264-271 ГК України.

Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України та частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 714 ЦК України та частино першою статті 275 ГК України передбачено, що за договором постачання та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплатити вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з частиною першої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що відповідачем за період з січня 2012 року по березень 2012 року включно, отримано та спожито природного газу на загальну суму 40 689,86 гривень, з яких відповідачем сплачено 22 864,68 гривень.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу природний газ, що підтверджується матеріалами справи, в тому числі актами приймання - передачі, а відповідач порушив умови Договору та здійснив оплату за поставлений природний газ не у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманого та спожитого природного газу, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 17 825,18 гривень.

Під час розгляду справи відповідач сплатив суму основного боргу на користь позивача у розмірі 17 825,18 гривень, що підтверджується матеріалами справи, а саме платіжними дорученнями № 1498, № 1499, № 1500 від 11 липня 2012 року, а також відповідною банківською випискою за 11 липня 2012 року, згідно якої заборгованість в загальному розмірі 17 825,18 гривень сплачена відповідачем.

Таким чином, предмет спору в частині вимог про стягнення основної суми боргу відсутній, а провадження у справі в цій частині підлягає припиненню в порядку пункту 1-1 статті 80 ГПК України.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до статей 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором термінів та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

На підставі вищезазначених норм права позивач просить стягнути з відповідача:

1) три відсотки річних у розмірі 160,15 гривень, з яких:

- за період з 11.03.2012 по 31.03.2012 - 16,62 гривень;

- за період з 01.04.2012 по 10.04.2012 - 7,91 гривень;

- за період з 11.04.2012 по 24.04.2012 - 22,81 гривень;

- за період з 25.04.2012 по 30.04.2012 - 8,79 гривень;

- за період з 01.05.2012 по 31.05.2012 - 45,42 гривень;

- за період з 01.06.2012 по 30.06.2012 - 43,95 гривень;

- за період з 01.07.2012 по 10.07.2012 - 14,65 гривень;

Судом перевірено розрахунок позивача щодо нарахування трьох відсотків річних, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок має арифметичні помилки.

З огляду на вищевказане, позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 159,71 гривень.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов'язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг), що передбачено частиною четвертою статті 231 ГК України.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина шоста статті 231 ГК України).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

Сторонами в пункті 6.1 Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України. У разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із відповідача стягується пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 6.2.2 Договору).

Відтак, приписи чинного законодавства не заперечують можливості стягнення з відповідача, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовими зобов'язаннями підвищена в порядку індексації, а також відсотків від простроченої суми за виконання грошового зобов'язання, зокрема, і після погашення несвоєчасно сплаченої заборгованості.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за Договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 802,20 гривень, з яких:

- за період з 11.03.2012 по 21.03.2012 - 44,97 гривень;

- за період з 22.03.2012 по 31.03.2012 - 39,56 гривень;

- за період з 01.04.2012 по 10.04.2012 - 39,56 гривень;

- за період з 11.04.2012 по 24.04.2012 - 114,06 гривень;

- за період з 25.04.2012 по 30.04.2012 - 43,95 гривень;

- за період з 01.05.2012 по 31.05.2012 - 227,09 гривень;

- за період з 01.06.2012 по 30.06.2012 - 219,76 гривень;

- за період з 01.07.2012 по 10.07.2012 - 73,25 гривень;

Судом перевірено розрахунок позивача щодо нарахування пені, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок має арифметичні помилки.

З огляду на вищевказане, позовні вимоги в частині пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 800,15 гривень.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 611, 612, 625, 629, 712, 714 ЦК України, ст. ст. 67, 193, 179, 216-218, 230, 231, 265, 275 ГК України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 49, п. 1-1 ст. 80, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерн?ого товариства по газопостач?анню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Краматорськог?о управління по газопостачан?ню та газифікації, задовольнити частково.

Провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 17 825,18 гривень, припинити за відсутністю предмету спору.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Мінетек» (84331, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Ювілейна, будинок № 72; код ЄДРПОУ - 23113534, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Краматорського управління по газопостачанню та газифікації (84313, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Південна, будинок № 1; рахунок 26006303032117 в ПАТ «КБ «Актив-банк» в місті Києві, МФО - 300852, код ЄДРПОУ - 24805642) три відсотки річних у розмірі 159,71 гривень, пеню у розмірі 800,15 гривень, судовий збір у розмірі 82,23 гривень, а всього 1 042,09 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Повернути Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Краматорського управління по газопостачанню та газифікації (84313, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Південна, будинок № 1; рахунок 26006303032117 в ПАТ «КБ «Актив-банк» в місті Києві, МФО - 300852, код ЄДРПОУ - 24805642) з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 1527,06 гривень, сплаченого відповідно до платіжного доручення № 999 від 20 червня 2012 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 01.08.2012 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.08.2012.

Суддя Фурсова С.М.