Рішення

від 20.08.2012 по справі 5006/47/34/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.08.12 р. Справа № 5006/47/34/2012

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі господарського суду справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, місто Київ, вулиця Фрунзе, будинок № 40; код ЄДРПОУ - 20602681) в особі Донецької філії (83001, місто Донецьк, проспект Гурова, будинок № 5; код ЄДРПОУ - 25096917)

до Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (83055, місто Донецьк, проспект Комсомольський, будинок № 6-а)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

- на стороні відповідача - ОСОБА_1 (85600, АДРЕСА_1)

- на стороні відповідача - Служби автомобільних доріг у Донецькій області (83055, місто Донецьк, проспект Комсомольський, будинок № 6-а)

про стягнення 9 467,21 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: Бондаренко К.В., яка діє на підставі довіреності № 959 від 05.04.2012

від відповідача: Павлій Л.А., яка діє на підставі довіреності № 78 від 03.07.2012

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: Долженкова І.В., яка діє на підставі довіреності б/н від 06.02.2012

С У Т Ь С П О Р У :

Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Донецької філії звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 8 967,21 гривень, витрати з оплати послуг по проведенню автотоварознавчого дослідження у розмірі 500,00 гривень.

В об?ґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду наступні копії документів: заяву ОСОБА_5 на страхування засобу наземного транспорту до договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № РК 008/000/135273 від 11.01.2010; договір № РК 008/000/135273 від 11.01.2010 добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО); звіт про оцінку майна № 65/10 від 22.07.2010; рахунок-фактуру № 48-10 від 04.08.2010; постанову Мар'їнського районного суду Донецької області від 04.08.2010 відносно ОСОБА_1; платіжне доручення № 398 від 05.08.2010; акт від 10.08.2010 до звіту про оцінку майна № 65/10 від 22.07.2010; страховий акт (аварійний сертифікат) № 173 від 01.09.2010; платіжне доручення № 624 від 06.09.2010; претензію № 761 надіслану на адресу відповідача 24.04.2012.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтею 27 Закону України «Про страхування», статтями 993, 1172, 1191 Цивільного кодексу України, статтею 222 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21 червня 2012 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 10 липня 2012 року.

10 липня 2012 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Вказаний відзив прийнятий судом до уваги та долучений до матеріалів справи.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Так, ухвалою господарського суду Донецької області від 10 липня 2012 року розгляд справи відкладено до 24 липня 2012 року, та господарським судом проведено такі дії:

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1;

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Службу автомобільних доріг у Донецькій області;

- витребувано з Мар'їнського районного суду Донецької області справу про адміністративне правопорушення № 3-1304/10 відносно ОСОБА_1.

24 липня 2012 року через канцелярію суду від третьої особи-2 надійшли письмові пояснення щодо обставин справи, які прийняті судом до уваги та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24 липня 2012 року розгляд справи відкладено до 02 серпня 2012 року у зв'язку з невиконанням третьою осбою-1 вимог ухвали суду від 10 липня 2012 року, ненадходженням на адресу сулу витребуваних матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, необхідністю витребування у відповідача нових доказів.

31 липня 2012 року через канцелярію суду від відповідача надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву, які прийняті судом до уваги та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02 серпня 2012 року розгляд справи відкладено до 16 серпня 2012 року у зв'язку з невиконанням відповідачем в повному обсязі вимог ухвали суду від 24 липня 2012 року.

16 серпня 2012 року в судовому засіданні оголошено перерву до 20 серпня 2012 року.

Представник позивача Бондаренко К.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові та письмових поясненнях.

Представник відповідача Павлій Л.А. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзивах на позовну заяву.

В обґрунтування свої заперечень представник посилається на наступне.

Постанова Мар'їнського районного суду Донецької області відносно ОСОБА_1, на яку посилається позивач, не є доказом, оскільки сторона, яка не брала участь в розгляді справи має право оспорювати обставини, встановлені цим рішенням при розгляді іншої справи.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про автомобільні дороги», державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях. Органом державного управління автомобільними дорогами загального користування в Донецькій області є Служба автомобільних доріг у Донецькій області, яка відповідно до статті 13 Закону України «Про автомобільні дороги» відшкодовує збитки користувачам автомобільних доріг загального користування.

10 липня 2010 року уповноваженими представниками відповідача був складений акт обстеження дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги 1-0-0, в якому зафіксовано недоліки в утриманні дороги, які необхідно усунути для забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме необхідність встановлення викраденого дорожнього знаку 1.1.

Про факт крадіжки було повідомлено начальника Мар'їнського РВ ГУМВС України в Донецькій області, про що свідчить лист № 177 від 09 липня 2010 року.

Крадіжка дорожнього знаку є лише другорядною причиною скоєння дорожньо-транспортної пригоди, а першочерговою є те, що водій в складних погодних умовах не обрав безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням, виїхав за межі проїзної частини де скоїв зіткнення з землею.

Отже, з боку відповідача були прийняті всі можливі заходи щодо встановлення дорожнього знаку, а саме: складено відповідний акт; повідомлено власника дороги, тобто службу автомобільних доріг; подано заявку на виготовлення дорожнього знаку.

Третя особа - ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали суду від 10 липня 2012 року, письмових пояснень не надав.

Представник третьої особи-2 - Долженкова І.В. в судовому засіданні надала пояснення, аналогічні викладеним письмово, в яких значила, що служба автомобільних доріг у Донецькій області укладає відповідні договори з підрядними організаціями, яки виконують роботи по обслуговуванню доріг. Ділянки дороги, на якої сталося дорожньо-транспортна пригода 10.07.2010, знаходиться на дорозі загального користування С051135 Цукуріне-Новоселидівка-Курахове. Між службою автомобільних доріг у Донецькій області та відповідачем був укладений договір № 2-13 від 23.02.2010 з поточного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування Донецької області. Предметом якого є зобов'язання відповідача виконати визначені замовником види і обсяги робіт з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення у відповідності діючих норм і стандартів. Згідно до виданого службою автомобільних доріг у Донецькій області завдання на виконання робіт з експлуатаційного утримання дороги по Мар'їнському автодору на липень 2010 року, відповідач зобов'язаний виконати роботи по заміні та встановленню відсутніх знаків на суму 50 тисяч гривень. Отже, відповідач згідно до договору та встановлений норм та стандартів повинен був здійснювати об'їзд мережі доріг та при необхідності проводити роботи по встановленню дорожніх знаків. Служба автомобільних доріг за зазначеним договором всі свої обов'язки виконала.

Заслухавши уповноважених представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

11 січня 2010 року між АТ «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - позивач) та ОСОБА_5 було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) № РК 008/000/135273 (далі - Договір страхування), згідно з яким позивачем застраховані майнові інтереси ОСОБА_5, пов'язані з володінням, експлуатацією та розпорядженням транспортним засобом «DAEWOO Lanos TF69Y» (далі - ДЕУ), державний номерний знак НОМЕР_1, від страхових ризиків, зокрема і ДТП (а.с. 5-6).

10 липня 2010 року ОСОБА_1 будучи посадовою особою, відповідальною за утримання вулично-дорожньої мережі а/ш С 051135 «Цукуріне-Новоселидівка-Курахове» км 8+800, не забезпечив установку дорожнього знаку 1.1, згідно нормативної документації, внаслідок чого мала місце дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобіль марки «ДЕУ», державний номерний знак НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.

Строк дії Договору страхування визначений з 12 січня 2010 року по 11 січня 2011 року, тобто на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди - 10 липня 2010 року автомобіль марки «ДЕУ», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5, був застрахований позивачем.

З розгорнутої довідки про дорожньо-транспорту пригоду № 0035 від 12 липня 2010 року вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 10 липня 2010 року за участю автомобіля марки «ДЕУ», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 сталася внаслідок виїзду транспортного засобу за межі проїзної частини, у зв'язку з відсутністю дорожнього знаку 1.1. Транспортний засіб отримав механічні пошкодження передньої частини автомобіля (переднього бамперу, лівого переднього крила, правої двері) (а.с. 82).

За фактом правопорушення, яке призвело до дорожньо-транспортної пригоди відносно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол серії АН1 № 083904 від 12.07.2010, який направлений до Мар'їнського районного суду Донецької області (а.с. 83).

Актом огляду вулично-дорожньої мережі від 12 липня 2010 року, складеного інспектором ГОДР Мар'їнського ВДАІ та АТІ при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_6, під час огляду вулично-дорожньої мережі на а/д С 051135 «Цукуріне-Новоселидівка-Курахове» км 8+800 виявлені наступні недоліки, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме: ОСОБА_1 будучи посадовою особою, відповідальною за утримання ВДМ в Мар'їнському районі не забезпечив установку дорожнього знаку 1.1 згідно нормативної документації, у разі чого була скоєна дорожньо-транспортна пригода (без потерпілих) (а.с. 84).

Постановою Мар'їнського районного суду Донецької області від 04 серпня 2010 року, ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 140 КУпАП, та відносно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 гривень (а.с. 28).

Відповідно до вказаної постанови, дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 10 липня 2010 року за участю застрахованого автомобіля «ДЕУ», державний номерний знак НОМЕР_1, сталася внаслідок незабезпечення відповідальною особою ОСОБА_1 установлення дорожнього знаку 1.1 згідно нормативної документації.

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власникові застрахованого автомобіля «ДЕУ», державний номерний знак НОМЕР_1, проведено оцінювання пошкоджень автомобіля та складено звіт № 65/10.

Відповідно до висновку звіту про оцінку майна № 65/10 від 22 липня 2010 року, проведеної суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_7 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 6072/07, виданий Фондом державного майна України 07 вересня 2007 року), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля DAEWOO FSO LANOS TF69Y, реєстраційний номер НОМЕР_1, на момент дослідження складає 14 269,17 гривень (а.с. 9-16).

Позивачем дорожньо-транспорту пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

Відповідно до страхового акту (аварійний сертифікат) № 173 від 01 вересня 2010 року, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті власнику автомобіля марки «ДЕУ», державний номерний знак НОМЕР_1, на виконання умов Договору страхування становить 8 967,21 гривень (а.с. 8).

На підставі висновку звіту про оцінку майна № 65/10 від 22 липня 2010 року, сформованого страхового акту (аварійного сертифікату) № 173 від 01 вересня 2010 року, позивач на виконання умов Договору страхування здійснив ОСОБА_5 виплату страхового відшкодування у розмірі 8 967,21 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 624 від 06 вересня 2010 року (а.с. 26).

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права (стаття 22 ЦК України).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Аналіз положень статей 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дозволяє зробити висновок, що страхову виплату було здійснено позивачем правомірно.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що діяла у спірний період), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 228 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10 липня 2012 року, зокрема, витребувано з Мар'їнського районного суду Донецької області справу про адміністративне правопорушення № 3-1304/10 відносно ОСОБА_1 за частиною четвертою статті 140 КУпАП.

23 липня 2012 року на адресу господарського суду надійшов лист від Мар'їнський районний суду Донецької області № 2193/12 від 16.07.2012, в якому зазначено, що на виконання запиту № 5006/17/21/2012 від 30.03.2012, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 направлена на адресу господарського суду Донецької області.

За результатами внутрішньої переписки було встановлено, що матеріали справи повернуто на адресу Мар'їнського районного суду Донецької області, про що свідчить супровідний лист № 5006/17/21/2012 від 15.06.2012.

Господарський суд Донецької області листом № 5006/47/34/2012 від 07.08.2012 повідомив про вказану обставину голову Мар'їнського районного суду Донецької області, і просив здійснити перевірку щодо знаходження даної справи у місцевому суді.

На день ухвалення рішення матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, на адресу суду, так і не надійшли.

Відтак, судом були вжито усіх необхідних заходів для витребування зазначеної справи.

З матеріалів справи, у тому числі з постанови Мар'їнського районного суду Донецької області від 04 серпня 2010 року вбачається, що ОСОБА_1 будучи посадовою особою, відповідальною за утримання вулично-дорожньої мережі а/ш С 051135 «Цукуріне-Новоселидівка-Курахове» км 8+800, не забезпечив установку дорожнього знаку 1.1, згідно нормативної документації, внаслідок чого мала місце дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобіль марки «ДЕУ», державний номерний знак НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.

Отже, саме дії третьої особи - ОСОБА_1, залученого за ініціативою суду для всебічного та повного розгляду справи, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортного засобу.

Згідно наказу Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» філії «Мар'їнський облавтодор» № 1-к від 02 січня 2008 року, ОСОБА_1 переведено з 02 січня 2008 року на посаду інженера філіалу (а.с. 88).

Таким чином, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди (10.07.2010), відповідач знаходився в трудових правовідносинах з ОСОБА_1, проти чого в судовому засіданні не заперечував представник відповідача. Крім того, факт трудових відносин встановлено постановою Мар'їнського районного суду Донецької області від 04 серпня 2010 року.

Слід зазначити, що відповідно до пункту першого частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України та пунктом четвертим Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями), під власником джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається власником джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Частиною першою статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відхиляючи відзиви відповідача, господарський суд виходить з наступного.

Зі змісту листа відповідача № 177 від 09 липня 2010 року, надісланого на адресу Мар'їнського РВ ГУМВС України в Донецькій області щодо повідомлення про факт крадіжки вбачається, що 07 липня 2010 року в результаті щодекадного обстеження автодоріг місцевого значення Мар'їнського району, виявлено крадіжку, зокрема, і залізобетонної стійки зі знаком 1.1 (а.с. 90).

Відтак, факт викрадення дорожнього знаку 1.1, виявлено відповідачем 07 липня 2010 року.

Згідно пункту 4.1.6 ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану», заміну пошкоджених, а також таких попереджувальних знаків і знаків пріоритету, що не відповідають 4.1.4 і 4.1.5, слід здійснювати протягом доби з моменту виявлення, решти знаків - протягом 3 діб, а тимчасових - терміново. Відсутні дорожні знаки повинні бути установлені негайно.

Відповідно до Правил дорожнього руху України, дорожній знак 1.1 «Небезпечний поворот направо» відноситься до попереджувальних знаків.

З огляду на те, що відсутність вказаного знаку відповідачем виявлено 07 липня 2010 року, то дорожній знак повинен був бути встановлений негайно.

10 липня 2010 року у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог пункту 4.1.6 ДСТУ 3587-97, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю застрахованого позивачем автомобіля «ДЕУ», державний номерний знак НОМЕР_1.

Також, факт вини ОСОБА_1 у скоєнні дорожньо-транспортної, яка мала місце 10 липня 2010 року, за участю автомобіля марки «ДЕУ», державний номерний знак НОМЕР_1, встановлено постановою Мар'їнського районного суду Донецької області від 04 серпня 2010 року.

Відповідно до статті 35 ГПК України, факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

На підставі вищевикладеного, доводи представника відповідача не приймаються судом до уваги і відхиляються.

Враховуючи посадове становище ОСОБА_1 на час скоєння адміністративного правопорушення, який перебував у трудових відносинах (займав посаду інженера) з філією «Мар'їнський облавтодор» Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», а саме особою, яка згідно закону несе майнову відповідальність за завдані їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, то позивач набув право вимоги сплати відповідачем здійсненого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 8 967,21 гривень.

Розглядаючи позовні вимоги стосовно стягнення витрат з сплаті послуг по проведенню автотоварознавчого дослідження у розмірі 500,00 гривень, господарський суд виходить з наступного.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми, сплаченої за проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 500,00 гривень.

В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначає, що стаття 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України передбачено право страховка за договором майнового страхування на відшкодування коштів в межах фактичних витрат.

Однак, положення наведених статей передбачають, що для страховика, який виплатив страхове відшкодування право вимоги на відшкодування збитку з особи відповідальної за заподіяний збиток, обмежене розміром виплаченого страхового відшкодування, а не вказують на необхідність включення до обсягу стягуваної в порядку регресу суми всіх понесених збитків.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, у листі Верховного Суду України «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» від 19 липня 2011 року, зазначено, що у порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатить страхувальнику, при суброгації до страховика переходить лише частина вимоги страхувальника до заподіювача шкоди, яка дорівнює розміру страхового відшкодування. У порядку суброгації страховик не має права вимагати відшкодування вартості експертизи у зв'язку з тим, що такі витрати страховика не є страховим відшкодуванням, а спрямовані на визначення розміру збитків. Ці витрати належать до звичайної господарської діяльності страховика і не підлягають стягненню з особи, яка відповідальна за спричинену шкоду.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми, сплаченої за проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 500,00 гривень, задоволенню не підлягають.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів відшкодування позивачу сплаченого страхового відшкодування з боку відповідача та/або інших осіб.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 22, 993, 979, 1172, 1187, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст. 228 ГК України, ст. ст. 6, 12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 16, 27 Закону України «Про страхування», керуючись ст. ст. 33, 34, 35, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Доне?цької філії - задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (83055, місто Донецьк, проспект Комсомольський, будинок № 6-а, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Донецької філії (83001, місто Донецьк, проспект Гурова, будинок № 5; код ЄДРПОУ - 25096917, відомості про рахунки в установах банків відсутні) сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 8 967,21 гривень, судовий збір у розмірі 1524,52 гривень, а всього 10 491 (десять тисяч чотириста дев'яносто одна) гривень 73 копійки.

В задоволенні позовних вимог про стягнення витрат з оплати послуг по проведенню автотоварознавчого дослідження у розмірі 500,00 гривень - відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 20.08.2012 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.08.2012.

Суддя Фурсова С.М.