Рішення

від 04.07.2012 по справі 5006/47/25/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.07.12 р. Справа № 5006/47/25/2012

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі Васютіні О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Нафта» (86082, Донецька область, Ясинуватський район, Спартаківська сільрада, 71 км, фактична адреса: 83050, місто Донецьк, вулиця Артема, будинок № 96-Б, офіс № 81; код ЄДРПОУ - 25328121)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСИМ-ТРАНЗИТ» (83108, місто Донецьк, проспект Партизанський, будинок № 1-Д; код ЄДРПОУ - 36442938)

про стягнення заборгованості у розмірі 20 000,00 гривень,

за участю представників сторін:

від позивача: Парфіло О.В., яка діє на підставі довіреності № 05/03 від 05.03.2012

від відповідача: Волошин Л.М., який діє на підставі довіреності б/н від 03.06.2012

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Нафта» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСИМ-ТРАНЗИТ» заборгованість за поставку нафтопродуктів у розмірі 22 000,00 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 1505/1 від 15 травня 2009 року, та нормативно обґрунтовує свої вимоги статтями 509, 526, 530, 612 Цивільного кодексу України та статтями 173, 174, 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12 червня 2012 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 25 червня 2012 року.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25 червня 2012 року відкладено розгляд справи на 04 липня 2012 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконанням відповідачем вимог ухвали суду від 12 червня 2012 року.

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Так, 18 червня 2012 року через канцелярію суду надійшла заява позивача про зміну позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача 21 000,00 гривень, у зв'язку з частковою оплатою суми заборгованості.

03 липня 2012 року через канцелярію суду надійшла заява позивача про зміну позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача 20 000,00 гривень, у зв'язку з частковою оплатою суми заборгованості.

Таким чином, позивач зменшивши розмір позовних вимог, остаточно просить стягнути з відповідача 20 000,00 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні остаточні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, дав пояснення аналогічні викладеним у позові обставинам та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні, скористувавшись наданим йому правом, передбаченим частиною п'ятою статті 22 ГПК України, визнав остаточно уточнені позовні вимогу у повному обсязі.

Заслухавши уповноважених представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В :

Частиною першою статті 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (частина друга статті 67 ГК України).

Згідно зі статтями 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, 15 травня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Нафта» (далі - позивач або постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКСИМ-ТРАНЗИТ» (далі - відповідач або покупець) було укладено договір поставки № 1505/1 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити на умовах вказаного договору нафтопродукти: бензин А-76(80), бензин А-92, бензин А-95, дизельне паливо (далі - товар) (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 9.1 Договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2009 року, в частині розрахунків - до повної їх сплати.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах та Договір був чинним.

В розділі 3 Договору сторонами визначений порядок прийому-передачі товару.

Представник позивача зазначив, що відносини між сторонами були довгострокові і кожна із сторін виконувала свої обов'язки за домовленістю та в строки, однак відповідач поступово перейшов на систему оплати товару відстроченими платежами.

Так, відповідно до видаткових накладних, підписаних уповноваженими особами сторін та скріплених їх печатками, позивач передав за період з травня по липень 2009 року включно, а відповідач прийняв нафтопродукти на загальну суму 1 446 769,73 гривень, що підтверджується:

- видатковою накладною № АН-05152 від 15.05.2009 на загальну суму 73419,84 гривень (а.с. 15);

- видатковою накладною № АН-05191 від 19.05.2009 на загальну суму 40405,99 гривень (а.с. 16);

- видатковою накладною № АН-05221 від 22.05.2009 на загальну суму 73419,84 гривень (а.с. 18);

- видатковою накладною № АН-05261 від 26.05.2009 на загальну суму 73419,84 гривень (а.с. 19);

- видатковою накладною № АН-05291 від 29.05.2009 на загальну суму 73419,84 гривень (а.с. 20);

- видатковою накладною № АН-06021 від 02.06.2009 на загальну суму 73419,84 гривень (а.с. 21);

- видатковою накладною № АН-06051 від 05.06.2009 на загальну суму 73419,84 гривень (а.с. 22);

- видатковою накладною № АН-06111 від 11.06.2009 на загальну суму 76727,05 гривень (а.с. 23);

- видатковою накладною № АН-06114 від 11.06.2009 на загальну суму 76727,05 гривень (а.с. 24);

- видатковою накладною № АН-06193 від 19.06.2009 на загальну суму 80034,23 гривень (а.с. 25);

- видатковою накладною № АН-06242 від 24.06.2009 на загальну суму 81687,85 гривень (а.с. 26);

- видатковою накладною № АН-06263 від 26.06.2009 на загальну суму 84128,21 гривень (а.с. 27);

- видатковою накладною № АН-07031 від 03.07.2009 на загальну суму 81687,85 гривень (а.с. 28);

- видатковою накладною № АН-07081 від 08.07.2009 на загальну суму 81687,85 гривень (а.с. 30);

- видатковою накладною № АН-07101 від 10.07.2009 на загальну суму 76727,05 гривень (а.с. 31);

- видатковою накладною № АН-07111 від 11.07.2009 на загальну суму 16178,50 гривень (а.с. 32);

- видатковою накладною № АН-07142 від 14.07.2009 на загальну суму 146718,01 гривень (а.с. 34);

- видатковою накладною № АН-07221 від 22.07.2009 на загальну суму 81853,20 гривень (а.с. 36);

- видатковою накладною № АН-07293 від 29.07.2009 на загальну суму 81687,85 гривень (а.с. 38).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар, в строк, відповідно до виставлених рахунків шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок постачальника або іншим шляхом, що не заборонено діючим законодавством України. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 4.2 Договору).

На виконання вищевказаного пункту Договору, позивач виставив позивачу рахунки за поставлені (за період з травня по липень 2009 року включно) нафтопродукти на загальну суму 1 446 769,73 гривень, які підписані уповноваженими особами сторін та скріплених їх печатками, а саме:

- рахунок-фактуру № АН-40 від 15.05.2009 на загальну суму 73419,84 гривень (а.с. 15);

- рахунок-фактуру № АН-44 від 19.05.2009 на загальну суму 40405,99 гривень (а.с. 17);

- рахунок-фактуру № АН-46 від 22.05.2009 на загальну суму 73419,84 гривень (а.с. 18);

- рахунок-фактуру № АН-50 від 26.05.2009 на загальну суму 73419,84 гривень (а.с. 19);

- рахунок-фактуру № АН-51 від 29.05.2009 на загальну суму 73419,84 гривень (а.с. 20);

- рахунок-фактуру № АН-53 від 02.06.2009 на загальну суму 73419,84 гривень (а.с. 21);

- рахунок-фактуру № АН-56 від 05.06.2009 на загальну суму 73419,84 гривень (а.с. 22);

- рахунок-фактуру № АН-59 від 11.06.2009 на загальну суму 76727,05 гривень (а.с. 23);

- рахунок-фактуру № АН-61 від 11.06.2009 на загальну суму 76727,05 гривень (а.с. 24);

- рахунок-фактуру № АН-71 від 19.06.2009 на загальну суму 80034,23 гривень (а.с. 25);

- рахунок-фактуру № АН-76 від 24.06.2009 на загальну суму 81687,85 гривень (а.с. 26);

- рахунок-фактуру № АН-82 від 26.06.2009 на загальну суму 84128,21 гривень (а.с. 27);

- рахунок-фактуру № АН-89 від 03.07.2009 на загальну суму 81687,85 гривень (а.с. 29);

- рахунок-фактуру № АН-102 від 08.07.2009 на загальну суму 81687,85 гривень (а.с. 30);

- рахунок-фактуру № АН-108 від 10.07.2009 на загальну суму 76727,05 гривень (а.с. 31);

- рахунок-фактуру № АН-11071 від 11.07.2009 на загальну суму 16178,50 гривень (а.с. 33);

- рахунок-фактуру № АН-117 від 14.07.2009 на загальну суму 146718,01 гривень (а.с. 35);

- рахунок-фактуру № АН-130 від 22.07.2009 на загальну суму 81853,20 гривень (а.с. 37);

- рахунок-фактуру № АН-139 від 29.07.2009 на загальну суму 81687,85 гривень (а.с. 38).

Таким чином, за період дії Договору позивач поставив відповідачу нафтопродуктів на загальну суму 1 446 769,73 гривень, з яких відповідачем було сплачено на суму 1 424 769,73 гривень, що підтверджується:

- платіжним дорученням № 72 від 22.05.2009 на суму 40419,84 гривень (а.с. 39);

- платіжним дорученням № 87 від 29.05.2009 на суму 40000,00 гривень (а.с. 40);

- платіжним дорученням № 97 від 01.06.2009 на суму 40000,00 гривень (а.с. 41);

- платіжним дорученням № 349 від 04.06.2009 на суму 60000,00 гривень (а.с. 42);

- платіжним дорученням № 127 від 05.06.2009 на суму 90000,00 гривень (а.с. 43);

- платіжним дорученням № 136 від 10.06.2009 на суму 40000,00 гривень (а.с. 44);

- платіжним дорученням № 144 від 15.06.2009 на суму 35000,00 гривень (а.с. 45);

- платіжним дорученням № 147 від 16.06.2009 на суму 27000,00 гривень (а.с. 46);

- платіжним дорученням № 146 від 16.06.2009 на суму 20000,00 гривень (а.с. 47);

- платіжним дорученням № 171 від 24.06.2009 на суму 150000,00 гривень (а.с. 48);

- платіжним дорученням № 179 від 02.07.2009 на суму 70000,00 гривень (а.с. 49);

- платіжним дорученням № 194 від 07.07.2009 на суму 50000,00 гривень (а.с. 50);

- платіжним дорученням № 195 від 09.07.2009 на суму 70000,00 гривень (а.с. 51);

- платіжним дорученням № 216 від 15.07.2009 на суму 70000,00 гривень (а.с. 52);

- платіжним дорученням № 224 від 16.07.2009 на суму 30000,00 гривень (а.с. 54);

- платіжним дорученням № 250 від 23.07.2009 на суму 70000,00 гривень (а.с. 53);

- платіжним дорученням № 261 від 24.07.2009 на суму 60000,00 гривень (а.с. 56);

- платіжним дорученням № 271 від 31.07.2009 на суму 50000,00 гривень (а.с. 57);

- платіжним дорученням № 274 від 31.07.2009 на суму 50000,00 гривень (а.с 55);

- платіжним дорученням № 286 від 07.08.2009 на суму 50000,00 гривень (а.с. 58);

- платіжним дорученням № 301 від 14.08.2009 на суму 40000,00 гривень (а.с. 60);

- платіжним дорученням № 310 від 17.08.2009 на суму 50000,00 гривень (а.с. 59);

- платіжним дорученням № 333 від 20.08.2009 на суму 30000,00 гривень (а.с. 61);

- платіжним дорученням № 337 від 21.08.2009 на суму 40000,00 гривень (а.с. 62);

- платіжним дорученням № 341 від 26.08.2009 на суму 35000,00 гривень (а.с. 63);

- платіжним дорученням № 344 від 27.08.2009 на суму 40000,00 гривень (а.с. 64);

- платіжним дорученням № 353 від 03.09.2009 на суму 10000,00 гривень (а.с. 65);

- платіжним дорученням № 367 від 11.09.2009 на суму 10000,00 гривень (а.с. 66);

- платіжним дорученням № 388 від 16.09.2009 на суму 15000,00 гривень (а.с. 67);

- платіжним дорученням № 484 від 30.10.2009 на суму 4349,89 гривень (а.с. 68);

- платіжним дорученням № 157 від 13.12.2010 на суму 5000,00 гривень (а.с. 69);

- платіжним дорученням № 159 від 17.12.2010 на суму 5000,00 гривень (а.с. 70);

- платіжним дорученням № 63 від 18.03.2011 на суму 5000,00 гривень (а.с. 71);

- платіжним дорученням № 101 від 15.04.2011 на суму 5000,00 гривень (а.с. 72);

- платіжним дорученням № 211 від 30.06.2011 на суму 3000,00 гривень (а.с. 73);

- платіжним дорученням № 245 від 21.07.2011 на суму 2000,00 гривень (а.с. 74);

- платіжним дорученням № 246 від 25.07.2011 на суму 2000,00 гривень (а.с. 75);

- платіжним дорученням № 282 від 04.08.2011 на суму 1000,00 гривень (а.с. 76);

- платіжним дорученням № 283 від 10.08.2011 на суму 2000,00 гривень (а.с. 78);

- платіжним дорученням № 290 від 16.08.2011 на суму 1000,00 гривень (а.с. 77);

- платіжним дорученням № 294 від 18.08.2011 на суму 1000,00 гривень (а.с. 79);

- платіжним дорученням № 308 від 26.08.20119 на суму 1000,00 гривень (а.с. 80);

- платіжним дорученням № 375 від 03.10.2011 на суму 1000,00 гривень (а.с. 81);

- платіжним дорученням № 428 від 14.11.2011 на суму 1000,00 гривень (а.с. 82);

- платіжним дорученням № 441 від 18.11.2011 на суму 1000,00 гривень (а.с. 83);

- платіжним дорученням № 33 від 17.04.2012 на суму 1000,00 гривень (а.с. 84).

24 квітня 2012 року позивач намагаючись вирішити спір в досудовому порядку, звернувся до відповідача з претензією про виплату залишку непогашеної суми заборгованості у розмірі 24000,00 гривень (а.с. 86). На вказану претензію, відповідачем було здійснено часткове погашення суми заборгованості у розмірі 2000,00 гривень.

З огляду на вищевикладене, сума несплаченої суми на день подання позову до суду складала 22000,00 гривень.

Під час розгляду справи, відповідачем було сплачено з пред'явленої суми 2000,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 48 від 07 червня 2012 року (а.с. 106) та платіжним дорученням № 57 від 19 червня 2012 року (а.с. 116), у зв'язку з чим, позивачем було уточено позовні вимоги, в яких він просить стягнути з відповідача 20000,00 гривень.

Оцінивши договір, з якого виникли права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, якій підлягає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 ГК України.

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 ЦК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 ЦК України та статей 264-271 ГК України.

Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України та частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу нафтопродукти, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі видатковими накладними, а відповідач порушив умови Договору та здійснив оплату за отриманий товар не у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступить до виконання зобов'язання або не виконав його у строки, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило свій інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Сторонами в пункті 5.1 Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за Договором, винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні збитки.

Судом перевірено розрахунок суми заборгованості у розмірі 20000,00 гривень, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок здійснено арифметично вірно.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене і враховуючи, що позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та визнані відповідачем, то вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Справляння судового збору в Україні регулюється Законом України «Про судовий збір» (далі - Закон), із відповідними змінами і доповненнями.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати (частина друга статті 4 Закону).

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2012 становить 1073,00 грн.

Таким чином при зверненні до господарського суду з даним позовом позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1609,50 гривень.

При цьому, як вбачається з платіжного доручення від 24.05.2012 № 832, наданого позивачем в якості доказу сплати ним судового збору за подання до суду позову, фактично позивачем було сплачено 1641,00 гривень, тобто судовий збір було внесено в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Розмір переплати становить 31,50 грн.

На підставі того, що за приписами пункту 1 частини першої статті 7 Закону сплачена сума судового повертається за ухвалою суду у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сума судового збору у розмірі 31,50 гривень, перерахована згідно з платіжним дорученням від 24.05.2012 № 832 на суму 1641,00 гривень, підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок саме його неправильних дій.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 612, 629, 712 ЦК України, ст. ст. 67, 193, 265 ГК України, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Нафта?», задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСИМ-ТРАНЗИТ» (83108, місто Донецьк, проспект Партизанський, будинок № 1-Д; код ЄДРПОУ - 36442938, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Нафта» (86082, Донецька область, Ясинуватський район, Спартаківська сільрада, 71 км, фактична адреса: 83050, місто Донецьк, вулиця Артема, будинок № 96-Б, офіс № 81; код ЄДРПОУ - 25328121, відомості про рахунки в установах банків відсутні) суму заборгованості у розмірі 20 000,00 гривень, судовий збір у розмірі 1609,50 гривень, а всього 21 609 (двадцять одна тисяча шістсот дев'ять) гривень 50 копійок.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-Нафта» (86082, Донецька область, Ясинуватський район, Спартаківська сільрада, 71 км, фактична адреса: 83050, місто Донецьк, вулиця Артема, будинок № 96-Б, офіс № 81; код ЄДРПОУ - 25328121) з Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 31,50 гривень, сплаченого на підставі платіжного доручення від 24.05.2012 № 832 на суму 1641,00 гривень.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржено через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 04.07.2012 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.07.2012.

Суддя Фурсова С.М.