Рішення

від 19.09.2012 по справі 5009/3072/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 34/85/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

69001, м. Запоріжжя, вул. С. Тюленіна,21/Шаумяна,4

Інформаційний центр тел. (061) 224-08-88

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.12 Справа № 5009/3072/12

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Жаріновій К.С.

За участю представників: від позивача -не з'явився; від відповідача -не з'явився,

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 5009/3072/12

за позовом: Приватного підприємства «Род-Ник»(юридична адреса: 61030, м. Харків, вул. Біологічна, буд. 6 Й; адреса для листування: 61035, м. Харків, пр. Гагаріна, 129, к. 310, скорочено ПП «Род-Ник»)

до відповідача: Приватного підприємства «Левім»(69121, м. Запоріжжя, вул. Ладозька, буд. 22, кв. 61, скорочено ПП «Левім»)

про стягнення суми.

Сутність спору:

ПП «Род-Ник»заявлено позовні вимоги до ПП «Левім»про стягнення 87 938 грн. основного боргу, 2 384,01 грн. 3% річних, 1 347,25 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Ухвалою господарського суду від 15.08.2012 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 34/85/12, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 29.08.2012 р.

Ухвалою суду від 29.08.2012 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 19.09.2012 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПП «Род-Ник», відповідно до рахунків-фактур та договору поставки № 2701-1 від 27.01.2012 р., ПП «Левім», за період з лютого 2011 р. по травень 2012 р., була поставлена продукція - 31,890 тон газу скрапленого, на загальну суму 299 928 грн., що підтверджується відповідними накладними. За отриманий газ відповідач розрахувався лише частково, сплативши 211 990 грн. Таким чином, заборгованість ПП «Левім»за отриманий товар склала 87 938 грн. 18.06.2012 р. позивачем відповідачу була направлена претензія з вимогою погасити існуючу заборгованість, проте відповіді на претензію позивач не отримав. На підставі викладеного, ПП «Род-Ник»просить стягнути з відповідача 87 938 грн. основного боргу, 2 384,01 грн. 3% річних, 1 347,25 грн. втрат від інфляції грошових коштів. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПП «Род-Ник»посилається на ст.ст. 1, 54 ГПК України, ст.ст. 16, 526, 530, 610, 692 ЦК України.

Представник позивача у судовому засіданні 29.08.2012 р. підтримав заявлений позов, просив його задовольнити.

ПП «Левім», відповідач по справі, відзиву на позов не надало, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористалось, про дату, час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином. Ухвалу суду було направлено на адресу відповідача, що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 02.08.2012 р.: 69121, м. Запоріжжя, вул. Ладозька, буд. 22, кв. 61, що відповідає вимогам ст. 64 ГПК України.

За клопотанням представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

ПП «Род-Ник»за період з 25.02.2011 р. по 29.12.2011 р. поставило ПП «Левім»товар - газ скраплений, у кількості 25,68 тон, на загальну суму 237 845 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними: № 2502114 від 25.02.2011 р. на суму 22 022 грн., № 2503118 від 25.03.2011 р. на суму 17 679 грн., № 2904114 від 29.04.2011 р. на суму 23 964,50 грн., № 300611-4 від 30.06.2011 р. на суму 24 966,50 грн., № 220711-11 від 22.07.2011 р. на суму 24 062 грн., № 290811-5 від 29.08.2011 р. на суму 34 992 грн., № 280911-3 від 28.09.2011 р. на суму 29 044 грн., № 251011-7 від 25.10.2011 р. на суму 9 072 грн., № 281111-7 від 28.11.2011 р. на суму 29 003 грн., № 291211-9 від 29.12.2011 р. на суму 23 040 грн. (а.с. 27-36) та довіреностями ПП «Левім»на отримання зазначеного товару: № 4 від 25.02.2011 р., № 5 від 21.03.2011 р., № 8 від 29.04.2011 р., № 10 від 30.06.2011 р., № 15 від 22.07.2011 р., № 22 від 22.08.2011 р., № 25 від 28.09.2011 р., № 32 від 25.10.2011 р., № 33 від 28.11.2011 р., № 36 від 29.12.2011 р. (а.с. 104-113).

На оплату поставленого товару позивачем виставлені відповідачу рахунки-фактури: № 250211-4 від 25.02.2011 р. на суму 22 022 грн., в якому зазначено, що він дійсний до сплати до 28.02.2011 р.; № 250311-8 від 25.03.2011 р. на суму 17 679 грн., дійсний до сплати до 28.03.2011 р.; № 290411 від 29.04.2011 р. на суму 23 964,50 грн., дійсний до сплати до 03.05.2011 р.; № 300611-04 від 30.06.2011 р. на суму 24 966,50 грн., дійсний до сплати до 03.07.2011 р.; № 220711/10 від 22.07.2011 р. на суму 24 062 грн., дійсний до сплати до 23.07.2011 р.; № 290811-5 від 29.08.2011 р. на суму 34 992 грн., дійсний до сплати до 02.09.2011 р.; № 280911-3 від 28.09.2011 р. на суму 29 044 грн., дійсний до сплати до 01.10.2011 р.; № 251011-7 від 25.10.2011 р. на суму 9 072 грн., дійсний до сплати до 27.10.2011 р.; № 281111/3 від 28.11.2011 р. на суму 29 003 грн., дійсний до сплати до 01.12.2011 р.; № 291211/2 від 29.12.2011 р. на суму 23 040 грн. дійсний до сплати до 03.01.2012 р. (а.с. 14-23).

27.01.2012 р. ПП «Род-Ник»(постачальник) та ПП «Левім»(покупець) був укладений договір поставки № 2701-1 (далі -договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався оплатити та прийняти на умовах даного договору скраплений газ, далі товар.

Згідно п. 3.1. договору, відпуск товару здійснюється по цінам, які діють на момент його фактичного відвантаження.

Пунктом 3.7. договору передбачено, що вказаний у договорі товар переходить у власність покупця тільки після повної оплати його вартості та фактичного отримання товару покупцем.

У відповідності до п. 6.1. договору, договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2012 р.

На виконання умов договору, позивач за період з 27.01.2012 р. по 27.04.2012 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 62 083 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін видатковими накладними: № 270112-6 від 27.01.2012 р. на суму 8 010 грн., № 270212-6 від 27.02.2012 р. на суму 15 051 грн., № 270412-2 від 27.04.2012 р. на суму 39 022 грн. та довіреностями ПП «Левім»на отримання зазначеного товару: № 1 від 23.01.2012 р., № 5 від 27.02.2012 р., № 10 від 26.04.2012 р. (а.с. 114-116).

На оплату поставленого за договором поставки № 2701-1 від 27.01.2012 р. товару, позивачем відповідачу виставлені рахунки: № 34-1 від 27.01.2012 р. на суму 8 010 грн., № 134-1 від 27.02.2012 р. на суму 15 051 грн., № 311 від 27.04.2012 р. на суму 39 022 грн. (а.с. 24-26).

Таким чином, всього за період з 25.02.2011 р. по 27.04.2012 р. позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 299 928 грн.

22.06.2012 р. позивачем відповідачу була направлена претензія від 18.06.2012 р. з вимогою сплатити заборгованість за поставлений газ з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, всього 91 669,26 грн., яка була отримана ПП «Левім»30.06.2012 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 30.06.2012 р. та описом вкладення від 22.06.2012 р. (а.с. 85-86). На зазначену претензію відповідач не відповів.

У зв'язку із тим, що відповідач повністю за отриманий товар так і не розрахувався, позивачем заявлена дана позовна заява.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

У відповідності до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 ЦК України, за договором купівлі -продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Частиною 1 статті 207 ЦК України, визначено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У відповідності до ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про факт укладення між сторонами правочинів купівлі-продажу товару на загальну суму 237 845 грн. Змісти вказаних правочинів (предмет, ціна та строк дії) зафіксовані вищезазначеними видатковими накладними та рахунками-фактурами.

Крім того, за договором поставки № 2701-1 від 27.01.2012 р. відповідачу було поставлено товару на загальну суму 62 083 грн.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2012 р. № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (такого ж висновку дійшов Вищий господарський суд України при винесенні постанови від 21.04.2011 р. № 9/252-10).

Таким чином, враховуючи, що ні видатковими накладними на загальну суму 237 845 грн., ні договором поставки № 2701-1 від 27.01.2012 р. строк оплати отриманого товару не передбачений, у відповідача виник обов'язок сплати отриманого товару в день його отримання, а отже в день підписання кожної окремої видаткової накладної.

ПП «Левім»за отриманий товар розрахувався лише частково, сплативши 211 990 грн., що підтверджується довідкою Публічного акціонерного товариства «МЕГАБАНК»про надходження грошових коштів за період з 01.04.2011 р. по 01.08.2012 р. на поточний рахунок ПП «Род-Ник»з рахунків ПП «Левім»(а.с. 95). Вказаних обставин відповідачем не спростовано.

Таким чином, сума неоплаченого товару становить 87 938 грн.

За положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

На підставі викладеного, та враховуючи, що відповідачем докази повної оплати отриманого товару не надані, вимога позивача про стягнення 87 938 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 384,01 грн. 3% річних за період з 25.02.2011 р. по 30.05.2012 р., які нараховані по кожній видатковій накладній окремо та 1 347,25 грн. втрат від інфляції грошових коштів за період з лютого 2011 р. по травень 2012 р.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3% річних позивача та встановлено, що ПП «Род-Ник»невірно визначені дати початку нарахування 3% річних, оскільки позивач починає нараховувати 3% річних на суму поставки з дати отримання відповідачем товару, хоча 3% річних слід нараховувати з моменту прострочення виконання грошового зобов'язання, тобто з наступного дня після отримання ПП «Левім»товару. На підставі викладеного, за підрахунками суду стягненню підлягає 2 328,09 грн. 3% річних. В іншій частині стягнення 3% річних вимога позивача задоволенню не підлягає.

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції грошових коштів, встановлено, що позивачем невірно здійснений їх розрахунок, оскільки, відповідно до листа Верховного суду України від 03.04.1997р. № 62-97р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», при застосуванні індексу інфляції треба мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому на місяць; тому умовно треба рахувати, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. На підставі викладеного, за підрахунками суду стягненню підлягає 543,05 грн. втрат від інфляції грошових коштів. В іншій частині стягнення втрат від інфляції грошових коштів вимога позивача задоволенню не підлягає.

Таким чином, позов задовольняється частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Левім» (69121, м. Запоріжжя, вул. Ладозька, буд. 22, кв. 61, ідентифікаційний код юридичної особи: 33210522) на користь Приватного підприємства «Род-Ник» (61030, м. Харків, вул. Біологічна, буд. 6 Й, ідентифікаційний код юридичної особи: 32029392) 87 938 (вісімдесят сім тисяч дев'ятсот тридцять вісім) грн. основного боргу, 2 328 (дві тисячі триста двадцять вісім) грн. 09 коп. 3% річних, 543 (п'ятсот сорок три) грн. 05 коп. втрат від інфляції грошових коштів та 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 16 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.09.2012 р.

Суддя А.О. Науменко