Рішення

від 20.09.2012 по справі 28/5014/1644/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.09.12 Справа № 28/5014/1644/2012

Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Дрожановій О.В., розглянувши матеріали за позовом

Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Союз 5», м. Луганськ

про стягнення 427 014 грн. 81 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Айрапетян Д.Ю.- юрисконсульт юридичного відділу, дов. № 37-д від 18.04.2012;

від відповідача - Чепілін С.О. - голова правління, протокол загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу "Союз"; Бугайов Ю.В. -представник за дов. б/н від 20.08.2012.

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 152 від 01.08.2007 про поставку теплової енергії у сумі 541 558 грн. 70 коп. за період з червня 2010 року по березень 2012 року, інфляційні втрати у сумі 9888 грн. 06 коп., 3% річних у сумі 10694 грн. 60 коп.

Належним найменуванням відповідача є Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Союз 5», що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 69, том № 1), Статутом відповідача в редакції 2011 року (а.с. 75, том №1), свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 81, том № 1), довідкою з ЄДРПОУ (а.с. 82, том № 1).

Позивач у судовому засіданні 21.08.2012 надав заяву про зменшення позовних вимог № 15/42-4 без дати, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 152 від 01.08.2007 на постачання теплової енергії у сумі 406 463 грн. 02 коп. за період з червня 2010 року по березень 2012 року, інфляційних втрат у сумі 9888 грн. 06 коп., 3% річних у сумі 10 694 грн. 58 коп. (а.с. 123, том № 1).

Дана заява прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 19.09.2012 позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором 406 463 грн. 02 коп., інфляційні втрати у сумі 9857 грн. 21 коп., 3% річних у сумі 10 694 грн. 58 коп. (а.с. 77, том № 2).

Дана заява приймається судом до розгляду, оскільки зменшення позовних вимог у відповідності до приписів ст. 22 ГПК України є правом позивача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, наданого суду 04.09.2012, не погодився з позовними вимогами, оскільки він за період з червня 2010 року по грудень 2011 року перерахував позивачу 538 870 грн. 61 коп. за договором. Як зазначає відповідач у відзиві, споживач для отримання теплової енергії у період з 15.10.2011 по 31.12.2011 повинен нести витрати на обслуговування джерел теплової енергії та теплових мереж позивача у період з 01.08.2011 по 31.12.2011. У серпні 2011 року відповідач письмово повідомив позивача про те, що він від'єднався від тепломережі та не бажає отримувати теплову енергію. Від'єднання від тепломережі позивач, як зазначає відповідач, не заперечує та визнає цей факт своїми діями, а саме: не виставляє рахунки за спожиту теплову енергію з жовтня 2011 року. Також відповідач зазначає про те, що він не повинен нести витрати на обслуговування джерел теплової енергії та теплових мереж позивача у період з 01.08.2011 по 31.12.2011 у зв'язку з неотриманням теплової енергії від позивача у подальші опалювальні періоди.

Крім того, відповідач зазначає про те, що за опалювальний період з 15.10.2010 по 15.04.2011 фактична середня опалювальна температура зовнішнього повітря впродовж опалювального періоду склала +1,4 градусів, тому повинен бути зроблений перерахунок згідно абз. 2 п. 27 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007, оскільки нормативна середня температура зовнішнього повітря впродовж опалювального періоду становить 1,6 градусів. Однак, позивач відповідних перерахунків не зробив.

У поясненнях від 10.09.2012 № 114/12 відповідач зазначив, що на загальних зборах членів відповідача від 17.07.2011 № 2, від 13.08.2011 № 3, від 25.10.2011 № було прийнято рішення про відключення всього будинку від централізованого опалення та встановлення в кожній квартирі індивідуального опалення. Відповідач вважає, що він з 25.09.2011 фактично припинив договірні відносини з позивачем, про що свідчить акт про від'єднання будинку від централізованого опалення та гарячого водопостачання, підписаний членами правління відповідача, головою ОСН кварталів Зарічний та Стєпной, депутатом Луганської міської ради, та повідомлення від 29.09.2011 про проведення розриву трубопроводу до будинку.

У додаткових поясненнях до відзиву від 11.09.2012 відповідач зазначив про те, що зміни до договору щодо зміни тарифу сторонами не вносились, тому не має підстав для стягнення заборгованості за тарифами, на підставі яких позивач нараховує відповідачу вартість послуг.

У додаткових поясненнях від 19.09.2012 відповідач зазначив, що нарахування вартості за послуги з теплопостачання підлягають зменшенню на 16%, оскільки температура зовнішнього повітря впродовж опалювального періоду була меншою від нормативної температури.

У додаткових поясненнях до відзиву від 20.09.2012 відповідач підтримав свої доводи, викладені у раніше поданих поясненнях. Також відповідач зазначає, що з 01.01.2011 вступив в силу одноставковий тариф на теплову енергію для населення 256,21 грн. за 1 Гкал, затверджений Постановою НКРЕ № 1797 від 14.12.2010. Рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 21.01.2011 № 26, яким встановлено двоставкові тарифи для населення, прийнято за межами повноважень виконкому.

Позивач у поясненні на відзив відповідача, яке надано суду 04.09.2012, вважає відключення відповідача від мереж позивача незаконним та самовільним, оскільки ним не дотримані вимоги порядку відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання теплової енергії. Також позивач зазначив про те, що нарахування оплати за договором № 152 від 01.08.2007 відбувається відповідно до встановлених тарифів рішеннями виконавчого комітету Луганської міської ради № 51 від 24.02.2009, № 26 від 21.01.2011.

У поясненні від 10.09.2012 позивач зазначив, що він повідомляв споживачів про зміну тарифів у засобах масової інформації. Також позивачем вказано, що відповідно до Постанови КМУ № 630 від 21.07.2005 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»(далі -Постанова № 630) виконавець, в даному випадку позивач, зобов'язаний проводити перерахунок розміру плати за надання послуг лише у разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, зокрема, відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання в порядку, встановленому КМУ та визначеному цим договором.

У поясненні на відзиві від 11.09.2011 позивач не погодився з посиланням відповідача на абз. 2 п. 27 Правил користування тепловою енергією, оскільки законодавцем не передбачено методики, відповідно до якої повинен проводитися перерахунок послуг з теплопостачання. Позивач зазначив, що при обчисленні тарифу враховуються норми КТМ 204 України 244-94, а тариф на теплову енергію затверджується виконавчим комітетом Луганської міської ради. Як зазначає позивач, відповідач не звертався до нього з заявою про отримання неякісних послуг або іншими заявами про перерахунок послуг.

У поясненнях від 19.09.2012 позивач зазначив, що договір № 152 від 01.08.2007 був пролонгований з моменту закінчення його строку, а саме з 31.12.2010 на 3 роки 5 місяців (включно), тобто до 01.06.2013. Направлений відповідачем лист у жовтні 2011 року, на думку позивача, не може свідчити про намір сторони про розірвання договору, оскільки лист направлений відповідачем з порушенням умов п. 10.2 договору.

У поясненнях від 20.09.2012 позивач посилання відповідача на те, що позивачем порушені строки оприлюднення та не вірно застосовані тарифи на поставку теплової енергії, вважає необґрунтованим, оскільки рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради № 188 від 01.06.2008 було прийнято двоставковий тариф, який введено в дію 01.08.2008. У період з червня 2010 року по березень 2012 року діяли наступні тарифи: рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради № 51 від 24.02.2009 введено тариф з березня 2009 року (рішення оприлюднене у ЗМІ), за постановою НКРЕ № 1794 від 14.12.2010, рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради № 26 від 21.01.2011 тариф введено з лютого 2011 року (рішення оприлюднене у ЗМІ). Крім того, тариф на теплову енергію фіксований, тому підстав на здійснення перерахунку у зв'язку із зниженням середньомісячної температури зовнішнього повітря нижче зазначеної у нормативних документах не має.

В судовому засіданні 04.09.2012 у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 10.09.2012, у судовому засіданні 10.09.2012 оголошено перерву до 11.09.2012, у судовому засіданні 11.09.2012 оголошено перерву до 19.09.2012, в судовому засіданні 19.09.2012 оголошено перерву до 20.09.2012. Рішення приймається у судовому засіданні 20.09.2012.

Відповідачем заявлено клопотання, в якому він просить не здійснювати технічну фіксацію судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Дане клопотання судом задовольняється.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Сторонами у справі укладено договір № 152 від 01.08.2007 про поставку теплової енергії, за умовами якого постачальник (позивач) бере на себе зобов'язання по виробництву та поставці теплової енергії споживачам, які мешкають в будинках житлово-будівельних кооперативах, а також будинках товариств власників багатоквартирних будинків м. Луганська у відповідності до чинних норм до межі експлуатаційної відповідальності.

Відповідно до п. 2.2 договору обсяги споживання теплової енергії є наступними: загальна опалювальна площа 13227,7 кв.м.; ГВС - 726 чол.; максимальне теплове навантаження на опалення 1004658 ккал/год; максимальне теплове навантаження на ГВС 1271410 ккал/год.

За умовами розділу 6 договору розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться в грошовій формі у відповідності до затверджених тарифів на підставі виставлених постачальником рахунків, які направляються споживачу поштою або вручаються під підпис (п. 6.1). Споживач здійснює оплату за надані послуги по поставці теплової енергії житловому фонду ЖБК (ОСМД), який належить йому на праві власності, в п'ятиденний строк з дня отримання рахунку (п. 6.2). В платіжних дорученнях споживач зобов'язаний обов'язково вказувати номер договору, призначення платежу. При наявності заборгованості у споживача за умовами даного договору, постачальник враховує кошти, які поступили від споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, яка поставлена в минулі періоди за даним договором, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу (п. 6.3). Розрахунковим періодом є календарний місяць, за який проведено нарахування оплати за спожиту теплову енергію (п. 6.4). Тариф на момент підписання договору складає для населення: за ЦО 1 кв.м. опалювальної площі -4,56 грн./місяць з ПДВ; за ГВС: при наявності приладів обліку за 1 куб.м. -10,10 грн./місяць з ПДВ, при відсутності приладів обліку 1 чол. -32,26 грн./місяць; за 1 Гкал відпущеної теплової енергії 190 грн./місяць.

Даний договір діє з 01.08.2007 по 31.12.2010 (п. 10.1).

Відповідно до п. 10.2 договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною з сторін не буде письмово заявлено про його розірвання.

На виконання умов договору позивачем виставлені відповідачу рахунки на оплату спожитої теплової енергії за період з червня 2010 року по березень 2012 року у загальній сумі 658955 грн. 59 коп., які були відповідачем сплачені частково у сумі 252492 грн. 57 коп., несплаченими залишились, послуги у сумі 406 463 грн. 02 коп. (згідно заяви про зменшення позовних вимог).

Несплата даних послуг стала підставою для звернення з даним позовом.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Правовідносини сторін виникли внаслідок укладання ними договору на поставку теплової енергії № 152 від 01.08.2007, строк дії якого сторони обумовили до 31.12.2010, а у п. 10.2 передбачили його пролонгацію на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною з сторін не буде письмово заявлено про його розірвання.

Відповідач вважає договір № 152 від 01.08.2007 розірваним, оскільки він листом № 127/11 від 22.08.2011 (а.с. 93, том № 1) відмовився підписати пропонований позивачем договір на поставку теплової енергії на 2011-2014 роки, листом від 29.09.2011 сповістив позивача про розрив труб, по яким подається теплова енергія в його будинок, та просив не нараховувати оплату за приєднання та теплову енергію (а.с. 96, том № 1), а листом б/н від 25.10.2011 (а.с. 97, том № 1) відмовився підписати додаткову угоду до договору № 152 від 01.08.2007 та сповістив про небажання продовжувати строк дії договору у зв'язку з фактичним відключенням будинку № 5 від мереж централізованого опалення. У листі № 161/11 від 29.11.2011 (а.с. 101, том № 1) відповідач сповістив позивача про відсутність наміру продовжувати договірні відносини з позивачем, що договір про поставку теплової енергії № 152 від 01.08.2007 припинив свою дію, а новий договір між сторонами не укладений.

Позивач листом № 15/42-7/3141 від 14.11.2011 (а.с. 98, том №1) сповістив відповідача про те, що договір є діючим, оскільки 06.06.2011 від відповідача надійшов лист про зміну назви та банківських реквізитів, у зв'язку з чим позивач вніс відповідні зміни у рахунки. Листом № 15/42-7/3387 від 08.12.2011 позивач також сповістив про те, що для припинення договірних відносин відсутні юридичні підстави, так як відповідачем не дотриманий Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та поставки гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання (а.с. 100, том № 1).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що договір № 152 від 01.08.2007 не припинив свою дію як до 01.01.2012, так і після 01.01.2012.

Відповідач у 2011 році заявив про своє небажання продовжувати договірні відносини, тобто відмовився пролонгувати договір, можливість якої передбачена п. 10.2 договору № 152 від 01.08.2007.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 252 Цивільного кодексу України зазначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Пролонгація -це продовження дії договору понад передбачені при його укладенні строки, у даному випадку - шляхом включення умови щодо продовження дії договору безпосередньо в його текст.

З наведеного вбачається, що договір не був би пролонгований, якщо б 1 грудня 2010 року від відповідача надійшла заява про його розірвання. Така заява 01.12.2010 та раніше або пізніше цієї дати (у 2010 році) від відповідача не надходила. Оскільки строк дії договору сторони визначили з 01.08.2007 по 31.12.2010, період його дії складає 3 роки 5 місяців (41 місяць). Таким чином, з 01.01.2011 договір був пролонгований ще на 41 місяць, тобто з 01.01.2011 по 01.05.2014. Отже, листи відповідача про відмову від продовження дії договору від 25.10.2011 з урахуванням вищевикладеного не можуть бути підставою припинення договору, оскільки направлені не в строк, передбачений у п. 9.2. договору.

Аналогічного висновку дійшов Донецький апеляційний господарський суд у своїй постанові від 08.11.2010 у справі № 7/71пд.

Відповідач заперечує проти позову також з тих підстав, що він фактично від'єднався від мереж централізованого теплопостачання в жовтні 2011 року і з цього часу не отримував послуги від позивача і проведене відповідачем від'єднання позивачем визнається, оскільки останній не виставляв рахунки за спожиту теплову енергію з жовтня 2011 року і відповідач не повинен нести витрати на обслуговування джерел теплової енергії та теплових мереж позивача в період з 1 серпня по 31 грудня 2011 року.

Викладене спростовується матеріалами справи. Так, позивачем надані копії рахунків, які він за спірний період направляв відповідачу з доказами їх направлення (а.с. 27-68, том № 1). Відповідач підтвердив одержання всіх цих рахунків, зазначивши про те, що не має претензій з приводу отримання рахунків (а.с. 15 на звороті, том № 2).

Документи про фактичне відключення будинку № 5 кв. Зарічний м. Луганськ від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання -акт про відключення від 25.09.2011 (а.с. 16, том № 2) та акт приймання закінченого будівництва -системи газозабезпечення будинку № 5 на кв. Зарічному у м. Луганськ не є доказами дійсного правомірного відключення будинку від централізованої мережі теплопостачання, передбаченими спеціальними нормами.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 „Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" (далі Правила) затвердженні Правила, які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).

Пунктом 3 цих Правил встановлено, що послуги надаються споживачам безперебійно, за винятком часу перерв на проведення в установленому порядку ремонтних і профілактичних робіт виконавцем за графіком, погодженим з виконавчими органами сільських, селищних та міських рад або місцевими державними адміністраціями; міжопалювальний період (для систем опалення); ліквідацію наслідків, пов'язаних з дією непереборної сили або аварією.

У разі планування перерви в наданні послуг виконавець зобов'язаний повідомити про це споживача через засоби масової інформації, а також письмово не пізніше ніж за 10 днів до її настання (за винятком перерви, що настала внаслідок аварії або дії непереборної сили). У повідомленні зазначаються причина та час перерви в наданні відповідних послуг.

Відповідно до пункту 6 Правил, послуги повинні відповідати: з централізованого постачання холодної та гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору; з централізованого опалення - нормативній температурі повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу) за умови їх утеплення споживачами та вжиття власником (балансоутримувачем) будинку та/або виконавцем заходів до утеплення місць загального користування будинку; з централізованого водовідведення - нормативам з відведення стічних вод за умови підтримання відповідного стану приміщень будинку та прибудинкової території.

Згідно п. 20 Правил, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Пунктами 24-28 Правил встановлено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, але таке відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється виключно з дотриманням порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

В цих же пунктах Правил зазначено, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Для відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води необхідна наявність технічної можливості такого відключення, що має бути передбачено затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України „Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за №1478/11758, встановлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Такі рішення у вигляді надання дозволу на проектування та відключення від централізованої системи опалення та гарячого водопостачання власникам 198 квартир будинку № 5 на кв. Заречний у м. Луганськ прийняті 26.04.2012 (а.с. 96-150, том № 2, а.с. 1-44, том № 3). Неправомірність самовільного відключення відповідача від системи централізованого опалення та гарячого водопостачання без дозволу міжвідомчої комісії у листопаді 2011 року підтверджено постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.07.2012 у справі № 2а/1270/4382/2012, якою стягнуто штраф у сумі 5100 грн., накладений за порушення законодавства в галузі електроенергетики та теплового постачання (самовільне відключення від мереж ЦО та ГВС, а.с. 48-53, том № 3).

Отже, відповідач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Союз 5»у спірному періоді не вчинив передбачених чинним законодавством (Закон України «Про житлово-комунальні послуги», Закон України «Про теплопостачання», Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання) дій, а само по собі бездозвільне відключення від мереж централізованого опалення не є такими діями та не свідчить про неотримання теплової енергії відповідачем.

Така правова позиція викладена у постанові Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2012 у справі № 24/121/2011.

З наведеного слідує, що у спірному періоді -червні 2010 року по березень 2012 року відповідач отримував теплову енергію, знаходився в договірних відносинах з позивачем і зобов'язувався оплатити послуги позивача по постачанню теплової енергії.

Оскільки відповідач у своєму відзиві та поясненнях звертає увагу на незгоду з тарифами, які застосовує позивач при розрахунку вартості теплової енергії у спірний період, судом досліджені доводи сторін з цього приводу та надані в обґрунтування цих доводів докази.

Так, відповідач у додаткових поясненнях від 11.09.2012 зазначив, що на момент підписання договору № 152 від 01.08.2007 у п.6.6 був зазначений тариф за централізоване опалення 1 кв.м. опалювальної площі 4 грн. 56 коп. в місяць з ПДВ.

У п. 11.2 договору було передбачено, що зміни та доповнення до даного договору вносяться шляхом підписання сторонами додаткової угоди до цього договору (а.с. 17), але зміни до договору щодо тарифів не були внесені у порядку, передбаченому ст. 188 ГК України.

З цього приводу суд приймає до уваги доводи та докази позивача з питання правомірності застосування тарифів, зазначених у рахунках, виставлених у спірному періоді.

Відповідно до Ліцензії, наданої Міністерством з питань житлово-комунального господарства України від 16.08.2007, підприємство позивача здійснює виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії споживачам міста Луганська. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про природні монополії" та ст. 28 ГК України, ЛМКП «Теплокомуненерго»є природним монополістом.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про теплопостачання»державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах: формування цінової та тарифної політики, заборони відключення в опалювальний період об'єктів теплопостачання від систем енерго-, газо-, водопостачання як об'єктів життєзабезпечення та стратегічного призначення, створення умов для функціонування сфери теплопостачання на принципах самоокупності.

Згідно до ст. 15 Закону України «Про теплопостачання», державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться у формі регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат.

Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема: встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до Закону, затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням.

Враховуючи вищевикладене, регулювання тарифів саме на комунальні послуги для кінцевих споживачів за послуги з централізованого опалення на 1 м 2 та постачання гарячої води за 1 м 3 (за наявності лічильників) або вартість місячного нормативного споживання гарячої води на 1 людину, згідно чинного законодавства, відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування.

Згідно ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Так, рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради № 188 від 01.06.2008 було прийнято двоставковий тариф, який було введено в дію з 01.08.2008.

Позивачем надано суду рішення Виконавчого комітету Луганської міської ради, якими було встановлено тарифи в межах розрахункового періоду, в який накопичувалась заборгованість відповідача перед позивачем, та було надано докази їх оприлюднення.

За розрахунковий період: червень 2010 р. - березень 2012 р. діяли наступні тарифи:

- рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 51 від 24.02.2009, опублікування якого було здійснено в ЗМІ: «Жизнь Луганска»№ 9 від 04.03.2009; до «Мелодія»від 22.01.2009, введено тариф за наказом з 01.03.2009, з березня 2009р;.

- за постановою НКРЕ № 1794 від 14.12.2010, рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 26 від 21.01.2011, опублікування якого було здійснено в ЗМІ: «Жизнь Луганска»№ 4 від 26.01.2011; газета «Он-лайн»№ 44/1 від 28.12.2010, введено тариф за наказом з 01.02.2011, з лютого 2011 р.

Позивачем повідомлено, що питання дотримання норм законодавства щодо оприлюднення змін до тарифів було розглянуто Антимонопольним комітетом України, за рішенням якого справу було закрито у зв'язку з недоведеністю вчинення порушення.

Так, рішенням Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 21.06.2012 № 01-24/113 закрито розгляд справи № 877 без прийняття рішення по суті у зв'язку з не доведенням вчинення порушення (а.с. 60-65, том № 3).

Дану справу було розпочато у зв'язку з наявністю ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях ЛМКП «Теплокомуненерго», які полягали у нарахуванні плати споживачам (населенню) за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за тарифами, встановленими без дотримання 30- денного строку повідомлення споживачів (населення) про зміну тарифів.

Під час розгляду даної справи було встановлено, що рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 24.02.2009 № 51 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 24.06.2008 № 188 «Про встановлення (затвердження) та погодження тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води та пари з наступними змінами до нього»були збільшені тарифи на централізоване опалення для населення, зокрема було визначено плату за приєднане теплове навантаження в житлових будинках в розмірі 1,37 грн. та за спожиту теплову енергію за 1 метр опалювальної площі у розмірі 4,09 грн. Оприлюднення вказаного рішення відбулося в газеті «Жизнь Луганска»04.03.2009 № 9(973). Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 21.01.2011 № 26 «Про питання, пов'язані з прийняттям Національною комісією регулювання електроенергетики України постанови від 14.12.2010 № 1797 «Про затвердження тарифу на теплову енергію ЛМКП «Теплокомуненерго»були підвищені тарифи на послуги централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води для населення, зокрема, було визначено плату за приєднане теплове навантаження в житлових будинках у розмірі 1,43 грн. та за спожиту теплову енергію за 1 метр опалювальної площі у розмірі 4,71 грн. Оприлюднення цього рішення відбулося в газеті «Жизнь Луганска»26.01.2011 в № 4 (1076).

В рішенні зазначено, що Законом України «Про засади державної регуляторної політики» визначено мету оприлюднення регуляторного акту: «Кожен проект регуляторного акту оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань», а ст. ст. 25, 36 цього Закону зазначає про необхідність такого оприлюднення: «регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо …проект регуляторного акту не був оприлюднений». Ст. 3 вказаного Закону передбачає випадки не оприлюднення регуляторних актів, зокрема, якими встановлюються ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги. Але всі перелічені норми стосуються порядку дій регуляторного органу щодо прийняття регуляторного акту, щоб він правомірно став чинним, і жодною нормою не обумовлено порядок дій виконавця/виробника житлово-комунальних послуг щодо введення в дію встановлених уповноваженими органами тарифів на зазначені послуги. П. 10 постанови КМУ № 955 зазначає, що тарифи на теплову енергію переглядаються в установленому законодавством порядку. Усі з перелічених норм не суперечать нормам ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»і не позбавляють застосувати чинно встановлені тарифи після повідомлення про це споживачів у визначений Законом строк.

Судом також враховано, що відповідачем 15.10.2008 була підписана додаткова угода до договору № 152 від 01.08.2007, в якій був передбачений, так званий, двоставковий тариф, який складається з вартості за одиницю приєднаного теплового навантаження (нараховується щомісяця протягом року) з ПДВ (1,79 грн.) та вартості за спожиту теплову енергію (нараховується щомісяця протягом опалювального періоду - 118,72 грн./1Гкал (при наявності приладу обліку; 3,16 грн./1 кв.м. -при відсутності приладу обліку (з ПДВ) (а.с. 93, том № 1).

Відповідач вважає застосування двоставкового тарифу з 01.01.2011 неправомірним, оскільки з цієї дати вступив в дію тариф одноставковий -256,21 грн. за 1 Гкал, затверджений постановою НКРЕ № 1797 від 14.12.2010. На думку відповідача, саме НКРЕ згідно п. 2 ст. 6 Закону України «Про державне регулювання в сфері комунальних послуг», ст. 16 Закону України «Про теплопостачання»встановлює тарифи на комунальні послуги суб'єктам природних монополій, рішення виконкому Луганської міської ради від 21.01.2011 № 26, яким знову встановлені двоставкові тарифи для населення, прийняте за межами повноважень виконкому.

Доводи відповідача суперечать законодавству про житлово-комунальні послуги. Так, ч. 3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачено, що органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання). При встановленні цін/тарифів на послуги, які виробляються суб'єктами природних монополій, діяльність яких регулюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, відповідно до законодавства, повноваження органів місцевого самоврядування поширюються виключно на тариф (складову тарифу), який (яка) не підлягає встановленню цими національними комісіями.

Судом приймається до уваги лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 07.02.2012 № 345/023-08-2-06, в якому зазначено про наступне.

Відповідно до Указу Президента України від 23.11.2011 № 1073/2011 «Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг»та Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг»Комісія здійснює: ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії, крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами); встановлює тарифи на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією.

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання»визначено:

теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

В той же час, п.п. 3 п. 1 ст. 1 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг»визначено, що тарифи на комунальні послуги - тарифи на теплову енергію (крім тарифів на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, а також тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Таким чином, Комісією встановлюється тариф (ціна) на теплову енергію, як на товарну продукцію, який є сумою трьох тарифів, а саме тарифу на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Згідно ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, централізоване опалення відноситься до комунальних послуг, тобто кінцеві споживачі (зокрема, населення) отримують не теплову енергію, а послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до владних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема: встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням; визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства; укладання договорів з підприємствами різних форм власності на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг; здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг.

Таким чином, регулювання тарифів саме на комунальні послуги для кінцевих споживачів за послуги з централізованого опалення на 1 кв.м. та постачання гарячої води за 1 куб.м. (за наявності лічильників) або вартість місячного нормативного споживання гарячої води на 1 людину, згідно чинного законодавства, відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування.

З наведеного слідує, що позивач у своїх рахунках на оплату спожитої відповідачем теплової енергії застосував належним чином затверджені та оприлюднені тарифи.

Також суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що позивач повинен був перерахувати плату за теплоносії у бік зменшення у зв'язку з тим, що протягом спірного періоду фактична середньомісячна температура зовнішнього повітря була вище зазначеної в нормативних документах: в період з 01.10.2009 по 30.04.2009 склала +2,2 градусів, з 01.10.2010 по 30.04.2011 склала +1,6 градусів. Згідно Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 14.12.1999, нормативна середня температура зовнішнього повітря впродовж опалювального періоду (1 жовтня по 30 квітня) становить -1,6 градусів.

У додаткових поясненнях від 20.09.2012 відповідач зазначив про те, що таке зменшення передбачено абз. 2 п. 27 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ № 1198 ввід 03.10.2007.

Відповідач послався на те, що згідно Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні, затверджених наказом Держ-житлокомунгоспу від 14.12.1993 (далі - КТМ 204 України 244-94), нормативна середня температура зовнішнього повітря продовж опалювального періоду (з 1 жовтня по 30 квітня) становить - 1,6 градусів (додаток № 1 до КТМ 204 України 244-94).

Згідно даних Українського гідрометеорологічного центру (офіційний сайг /http//meteo.gov.ua/past_ukr/20) фактична середня температура зовнішнього повітря впродовж опалювального періоду:

- з 01.10.2009 по 30.04.2010 склала + 2,2 градусів;

- з 01.10.2010 по 30.04.2011 склала + 1,6 градусів.

Так, при розрахунку тарифів береться нормативна середня температура зовнішнього повітря впродовж опалювального періоду (з 1 жовтня по 30 квітня), яка становить - 1,6 градусів (додаток № 1 КТМ 204 України 244-94), та нормативна температура приміщення +18 градусів, (для житлових приміщень).

Тобто при розрахунку вважається, що теплогенеруюче підприємство здійснює постачання теплової енергії для нагріва житлового приміщення від - 1,6 градусів (нормативна середня температура зовнішнього повітря продовж опалювального періоду) до +18 (нормативна температура житлового приміщення) на 19,6 градусів.

Відповідач вирахував, що суми вартості теплової енергії, нараховані позивачем, підлягають зменшенню на 16%. Згідно наведеного у поясненні перерахунку (а.с. 70, том №3) сума різниці нормативної температури зовнішнього повітря склала 79 745, 07 грн. Відповідач у тому ж поясненні перерахував суму вартості теплової енергії у спірному періоді не за двоставковими, а одноставковими тарифами, яка склала 317905,37 грн. (а.с. 71, том №3). З урахуванням всіх своїх доводів відповідач у поясненні від 20.09.2012 просить відмовити у задоволенні позову.

Суд не приймає до уваги наведені розрахунки відповідача, оскільки дійшов висновку про правомірність застосування двоставкового тарифу, а доводи відповідача щодо необхідності зменшення нарахованої позивачем вартості наданих у спірному періоді послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання судом у зв'язку з перевищенням нормативно середньої температури зовнішнього повітря впродовж опалювального періоду не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.

Ніяким загальним нормативним документом не визначений порядок (методика), згідно якого б проводився перерахунок вартості теплової енергії у зв'язку зі зниженням середньомісячної температури зовнішнього повітря.

Такий порядок та методика могли бути розроблені та затверджені згідно Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про житлово-комунальні послуги», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про теплопостачання», Правил користування тепловою енергією виконавчим комітетом Луганської міської ради, оскільки саме органом місцевого самоврядування вищезазначеними Законами України надані повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги; встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням; визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства; укладання договорів з підприємствами різних форм власності на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг; здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг.

Крім того, у своїй діяльності по відношенню до нарахувань населенню ЛМКП «Теплокомуненерго»керується Постановою КМУ від 21 липня 2005 р. № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»(далі - Постанова № 630).

Так, відповідно до Постанови № 630 встановлено права та обов'язки виконавця. Виконавець зобов'язаний проводити перерахунок розміру плати за надання послуг лише у разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) зловживання, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та визначеному договором.

Як зазначив позивач, відповідач не звертався до позивача з заявою про отримання неякісних послуг або іншими заявами про перерахунок. Посилання відповідача на абз. 2 п. 27 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 1198 від 03.10.2007 є безпідставним, оскільки законодавцем не передбачено самої методики, відповідно до якої повинен проводитися такий перерахунок.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто -неналежне виконання.

Факт неналежного виконання відповідачем умов договору підтверджується матеріалами справи та не оспорюється відповідачем.

Матеріалами справи підтверджена наявність заборгованості відповідача за надані послуги з постачання теплової енергії за договором про поставку теплової енергії № 152 від 01.08.2007 у сумі 406 463 грн. 02 коп. за період з червня 2010 року по березень 2012 року, тому дані вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Позивачем також заявлені до стягнення інфляційні втрати у сумі 9857 грн. 21 коп., 3% річних у сумі 10694 грн. 58 коп.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, який не оспорений відповідачем, інфляційні нарахування складають 9857 грн. 21 коп., нараховані окремо за кожним рахунком (а.с. 79, том № 2).

Так, за рахунком за червень 2010 року інфляційні нарахування за період з серпня 2010 року по березень 2012 року складають 1661 грн. 54 коп., за липень 2010 року -за період з вересня 2010 року по березень 2012 року -544 грн. 39 коп., за серпень 2010 року за період з жовтня 2010 року по березень 2012 року -376 грн. 64 коп., за вересень 2010 року за період з листопада 2010 року по березень 2012 року -25 грн. 54 коп., за жовтень 2010 року за період з грудня 2010 року по березень 2012 року -1811 грн. 15 коп., за листопад 2010 року за період з січня 2011 року по березень 2012 року - 2452 грн. 39 коп., за грудень 2010 року за період з лютого 2011 року по березень 2012 року -37 грн. 82 коп., за січень 2011 року за період з березня 2011 року по березень 2012 року -1539 грн. 12 коп., за лютий 2011 року за період з травня 2011 року по березень 2012 року -284 грн. 20 коп., за березень 2011 року за період з травня 2011 року по березень 2012 року -284 грн. 20 коп., за квітень 2011 року за період травня 2011 року по березень 2012 року -161 грн. 41 коп., за липень 2011 року за період з жовтня 2011 року по березень 2012 року -60 грн. 94 коп., за серпень 2011 року за період з жовтня 2011 року по березень 2012 року -161 грн. 33 коп., за вересень 2011 року за період з грудня 2011 року по березень 2012 року -144 грн. 63 коп., за жовтень 2011 року за період з грудня 2011 року по березень 2012 року -150 грн. 01 коп., за листопад 2011 року за період з січня по березень 2012 року -113 грн. 33 коп., за січень 2012 року за період березня 2012 року у сумі 48 грн. 57 коп., усього 9857 грн. 21 коп.

За розрахунком позивача 3% річних складають 10694 грн. 58 коп., нараховані за кожним рахунком окремо (а.с. 129-130, том № 1).

Так, за рахунком за червень 2010 року за період з 20.07.2010 по 31.03.2012 3% річних нараховані у сумі 743 грн. 30 коп., за рахунком за липень 2010 року за період з 08.08.2010 по 31.03.2012 у сумі 267 грн., за серпень 2010 року за період з 28.09.2010 по 31.03.2012 у сумі 244 грн. 37 коп., за вересень 2010 року за період з 18.10.2010 по 31.03.2012 у сумі 17 грн. 28 коп., за жовтень 2010 року за період з 28.11.2010 по 31.03.2012 у сумі 1185 грн. 60 коп., за листопад 2010 року за період з 15.12.2010 по 31.03.2012 у сумі 1802 грн. 30 коп., за грудень 2010 року за період з 22.01.2011 по 24.03.2012 у сумі 76 грн. 79 коп., за січень 2011 року за період з 15.02.2011 по 31.03.2011 у сумі 1566 грн. 04 коп., за лютий 2012 року за період з 17.04.2011 по 31.03.2012 у сумі 1409 грн. 61 коп., за березень 2011 року за період з 17.04.2011 по 31.03.2012 у сумі 1409 грн. 61 коп., за квітень 2011 року за період з 22.04.2011 по 31.03.2012 у сумі 789 грн. 11 коп., за травень 2011 року за період з 28.06.2011 по 31.03.2012 у сумі 138 грн. 70 коп., за червень 2011 року за період з 06.07.2011 по 31.03.2012 у сумі 134 грн. 70 коп., за липень 2011 року за період з 10.09.2011 по 31.03.2012 у сумі 101 грн. 80 коп., за серпень 2011 року за період з 14.09.2011 по 31.03.2012 у сумі 264 грн. 17 коп., за вересень 2011 року за період з 20.11.2011 по 31.03.2012 у сумі 175 грн. 70 коп., за жовтень 2011 року за період з 20.11.2011 по 31.03.2012 у сумі 182 грн. 20 коп., за листопад 2011 року за період з 22.12.2011 по 31.03.2012 у сумі 134 грн. 40 коп., за січень 2012 року за період з 22.02.2012 по 31.03.2012 у сумі 51 грн. 90 коп., усього 10694 грн. 58 коп.

Розрахунки 3% річних та інфляційних втрат є вірними, відповідають вимогам чинного законодавства, тому дані вимоги позивача підлягають до задоволення у повному обсязі (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 19.09.2012).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а за правилами ст. 34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що позивачем, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, доведено наявність боргу відповідача та обґрунтованість і правомірність нарахування інфляційних втрат, 3% річних у сумі, натомість відповідачем це не спростовано та не підтверджено належними доказами іншого, тому позов підлягає задоволенню повністю (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 19.09.2012).

Відповідно до статей 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог. За таких обставин, позивачу слід повернути судовий збір у сумі 2704 грн. 20 коп., про що буде винесено відповідну ухвалу

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго»до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Союз 5»задовольнити повністю .

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Союз 5», м. Луганськ, кв. Зарічний, 5, ідентифікаційний код 21797310, на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» , м. Луганськ, вул. Куракіна, 23а, ідентифікаційний код 24047779, заборгованість у сумі 406 463 грн. 02 коп., інфляційні втрати у сумі 9857 грн. 21 коп., 3% річних у сумі 10694 грн. 58 коп., судовий збір у сумі 8540 грн. 30 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 25.09.2012.

Суддя І.В. Семендяєва