Постанова

від 20.09.2012 по справі 24/5005/5591/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2012 року Справа № 24/5005/5591/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М. ( зміна складу колегії суддів відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати Лотоцької Л.О. від 18.09.2012року)

при секретарі: Ковзикові В.Ю.

Представники сторін:

від ініціюючого кредитора: Білошапка Я.В., нотаріально-посвідчена довіреність №б/н від 30.03.12, представник;

інші учасники процесу у судове засідання не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі, м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2012року у справі № 24/5005/5591/2012

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАРІОН»,м.Севастополь

до товариства з обмеженою відповідальністю «Георгіос», м. Дніпропетровськ

про визнання банкрутом

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2012 року у справі № 24/5005/5591/2012 (суддя Калиниченко Л.М.) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАРІОН»,м.Севастополь до товариства з обмеженою відповідальністю «Георгіос», м.Дніпропетровськ про визнання банкрутом було визнано ТОВ»Георгіос», м.Дніпропетровськ банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 6 місяців, до 10.01.13р., ліквідатором ТОВ»Гергіос»призначено ініціюючого кредитора ТОВ»АКВАРІОН», м.Севастополь, тощо ( а.с.21-22;т.1).

Вищевказану постанову господарського суду мотивовано в якості норм права ст.ст.22-32,52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Не погодившись з вищевказаною ухвалою, її оскаржила в апеляційному порядку -Державної податкової інспекції у Жовтневому районі, м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, посилається на порушення господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2012р., зокрема:

- господарським судом порушено вимоги ст.52 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

- господарським судом порушено вимоги ст.43 ГПК України щодо повного з»ясування обставин, що мають значення для справи, за відсутності правового аналізу та посилань на докази;

- господарським судом порушено ст.38 ГПК України, оскільки подані сторонами докази є недостатніми, суд зобов»язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, чого господарським судом зроблено не було.

Враховуючи, що неявка учасників судового процесу не перешкоджає розгляду справи по апеляційній скарзі по суті; останні також не скористались правом надання відзиву на апеляційну скаргу ( ст.96 ГПК України); апеляційний господарський суд обмежений певними процесуальними строками розгляду апеляційної скарги, будь-які клопотання від учасників процесу про продовження строків розгляду апеляційної скарги, відкладення розгляду справи не надходили, враховуючи факт належного сповіщення учасників судового процесу про час та місце судового засідання, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2012року ( а.с.31-32; т.1) зі штампом канцелярії суду про розсилку згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України , затверджену Наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути по суті в цьому судовому засіданні за наявними матеріалами, за відсутності учасників судового процесу ( ст.ст.75,99 ГПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови господарського суду Дніпропетровської області , дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представника ініціюючого кредитора, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову слід скасувати на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.104 ГПК України , а провадження у справі припинити на підставі п.1.-1 ч.1 ст.80 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

03.07.2012р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області було порушено провадження у справі № 24/5005/5591/2012 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАРІОН», м.Севастополь про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Георгіос», м.Дніпропетровськ відповідно до процедури, передбаченої ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с.1).

При цьому ініціюючий кредитор в своїй заяві посилався на неоплату боржником заборгованості у сумі 19800 грн.00 коп. за простим векселем серії АА №1811623 від 28.03.2012року зі строком платежу «за пред»явленням», що підтверджується протестом векселя про неоплату № 1-596 від 03.04.2012року, виконавчим написом №1-612 від 04.04.2012року, постановою Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 12.04.2012року про відкриття виконавчого провадження, постановою Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 19.06.2012року про повернення виконавчого документа стягувачеві , в зв»язку з неможливістю виконання через відсутність майна у боржника, на яке згідно закону можливо звернути стягнення ( оригінал простого векселю долучено до матеріалів справи) ( а.с.8-12; 18;т.1).

10.07.2012 року постановою господарського суду Дніпропетровської області у справі № 24/5005/5591/2012 (суддя Калиниченко Л.М.) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАРІОН»,м.Севастополь до товариства з обмеженою відповідальністю «Георгіос», м.Дніпропетровськ про визнання банкрутом було визнано ТОВ»Георгіос», м.Дніпропетровськ банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 6 місяців, до 10.01.13р., ліквідатором ТОВ»Гергіос»призначено ініціюючого кредитора ТОВ»АКВАРІОН», м.Севастополь ( а.с.21-22;т.1). Зазначена постанова є предметом апеляційного оскарження.

Частиною 1 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, зазначеною нормою передбачена наявність хоча б однієї із умов, які можуть бути підставами визнання боржника банкрутом за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом":

- фактичне припинення підприємницької діяльності, зокрема, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності тощо;

- відсутність боржника або його керівних органів за місцезнаходженням; поняття місцезнаходження юридичної особи визначено в ст.93 ЦК України.

Відповідно до ст.93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи є фактично місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльності юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснюється управління та обліку ( в ред.ЗУ від 22.12.2011року № 4223-VI).

Тобто, враховуючи вимоги ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в якості підстави ініціювання справи про банкрутство боржника, за заявою будь-кого з суб'єктів підприємницької діяльності, може бути доведений належними доказами факт відсутності за місцезнаходженням.

Згідно зі ст.1 Закону України від 15.05.2003 року №755-1V "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи це -адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Частинами 1,2 ст.17 цього ж Закону передбачено, що відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами держреєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно закону; при цьому до Єдиного держреєстру вносяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження, відомості про органи управління юридичної особи та такі відомості вважаються достовірними згідно з ч.1 ст.18 ЗУ від 15.05.2003р. № 755, №755-1V (редакції з 13.04.2012р., що діяли на час прийняття оскаржуваної постанови) та можуть бути використані у справі з 3-ю особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Пунктом 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" передбачено, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

В якості доказу відсутності боржника -юридичної особи за місцезнаходженням ініціюючий кредитор до матеріалів справи надав Витяг з Единого державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 27.06.2012р. (а.с.15-16; т.1).

На вимогу Дніпропетровського апеляційного господарського суду (ухвала від 30.08.2012року ( а.с.46) ініціюючим кредитором в судовому засіданні 20.09.2012року було надано оригінал Довідки з Единого державного реєстру юридичних осіб- та фізичних осіб -підприємців станом на 18.09.2012року, яка долучена до справи ( а.с.69-74).

Отже, ініціюючим кредитором належними доказами в розумінні ст..ст.32,34,36 ГПК України доведен факт відсутності боржника за місцезнаходженням, оскільки з наданої довідки (запис №13) вбачається,що 13.04.2012року було внесено запис про відсутність боржника за адресою місцезнаходження: м.Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул..Героїв Сталенграду,227.

Також з наданої ініціюючим кредитором вищевказаної довідки із Единого державного реєстру реєстру юридичних осіб- та фізичних осіб -підприємців вбачається, що 13.04.2012року, згідно записам № № 12,13, боржник змінив адресу місцезнаходження у м.Дніпропетровську, з Жовтневого району -вул. Набережна Перемоги,130, корп..5, кв.15 на Бабушкінський район -м. Дніпропетровськ, вул.Героів Сталенграду, буд.227.

З матеріалів справи вбачається,що постановою ВДВС Жовтневого району Дніпропетровського управління юстиції 12.04.2012року було відкрито виконавче провадження по стягненню заборгованості на користь ініціюючого кредитора в примусовому порядку, 13.04.2012року вже було змінено місцезнаходження боржника на адресу в Бабушкінському районі, м. Дніпропетровська,що підтверджується записом №13 із Довідки Единого державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а 19.06.2012року постановою ВДВС у Жовтневому районі було повернуто виконавчий документ стягувачеві через неможливість виконання. Отже, зазначені обставини та докази їх підтверджуючі свідчать про те,що виконавче провадження за місцезнаходженням боржника м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул.Героїв Сталінграду, будинок 227 не здійснювалось взагалі, оскільки вже 13.04.2012року, було змінено місцезнаходження боржника.

Таким чином, висновки, викладені в постанові ВДВС Жовтневого району від 19.06.2012року про відсутність майна у боржника за його адресою місцезнаходження,взагалі не відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи, а виконавчі дії по виконанню виконавчого надпису не здійснювались як за попереднім місцезнаходженням боржника ( 13.04.2012року вже було змінено адресу місцезнаходження), ні за місцезнаходженням у Бабушкінському районі, м.Дніпропетровська . Вищевикладене дає підстави зробити висновок про те,що доказами по справі не підтверджено факт неможливості виконання виконавчого надпису через відсутність майна або грошових коштів у боржника.

Відповідно до ч.1 ст.20 ЗУ "Про виконавче провадження" від 30.06.99р. № 783-X1V ( зі змінами та доповненнями в редакції від 31.12.2010року, яка діяла на час проведення виконавчого провадження) виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Таким чином, запровадження процедури банкрутства повинно опробовуватись в обов»язковому порядку виконавчим провадженням.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржник -це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів( обов'язкових платежів); безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Отже, зазначені вище обставини та подані докази не дають підстав зробити висновок про те,що вимоги ініціюючого кредитора, підтверджують неплатоспроможність боржника в розумінні ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Враховуючи вищевикладене, а також те, що виконавчі дії всупереч вимогам закону не здійснювались за місцезнаходженням боржника, постановою про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого надпису на користь ініціюючого кредитора в зв'язку з неможливістю виконання через відсутність майна у боржника, зокрема, і за його місцезнаходженням, не підтверджується зазначене, то колегія суддів вважає, що провадження у справі за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушено без достатніх правових підстав, висновок господарського суду, викладений в постанові господарського суду Дніпропетровської області про визнання боржника банкрутом за ознаками ст.52 ЗУ"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є таким, що не відповідає вимогам закону, матеріалам, обставинам справи.

Пунктом 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р."Про судову практику в справах про банкрутство" регламентовано, що подальший перебіг провадження у справах про банкрутство, коли у встановленому порядку виявлено безпідставність вимог ініціюючого кредитора, законом не передбачений, тому судам слід припиняти провадження у справі на підставі п.1 1 ч.1 ст.80 ГПК України, тому, що справу порушено за відсутності достатніх правових підстав.

Згідно ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.91 ГПК України право апеляційного оскарження мають не лише сторони у справі, а й особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки ( в ред. ЗУ № 2453-VI від 07.07.2010р.).

Згідно ст.2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до приписів ст.41 Податкового кодексу органи державної податкової служби є контролюючими органами, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

Частиною 1 ст.210 ГК України передбачено, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів ( обов'язкових платежів). Отже, органи ДПІ є потенційними кредиторами боржників в силу вимог закону.

Крім того, статтею 129 Конституції України регламентовано принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків встановлених законом. Таким чином, основним завданням суду апеляційної інстанції є забезпечення права на апеляційне оскарження.

Розглядаючи апеляційну скаргу ДПІ, яка хоча не підтвердила доказами по справі наявність кредиторських вимог до боржника, по суті, колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги положення ст.210 ГК України про те, що органи ДПІ є потенційними кредиторами боржника, ст.1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст.91,106 ГПК України, зазначає, що однією із засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження судових актів судів нижчих інстанцій, згідно зі ст.129 Конституції України, тому апеляційне провадження не підлягає припиненню на підставі п.1 1 ч.1 ст.80, ст.91,106 ГПК України.

Також, слід зазначити, що незаконне введення ліквідпроцедури перешкоджає виникненню нових податкових зобов»язань, що безумовно зачіпає інтереси податкових органів, зобов»язаних забезпечувати надходження до бюджету податкових платежів. Також, незаконне введення ліквідаційної процедури та затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника припиняє можливість донарахування податковими органами податкових зобов'язань за періоди, які мали місце до моменту введення ліквідаційної процедури, згідно рішення податкового органу, оскільки в ліквідаційній процедурі до реєстру вимог кредиторів можуть включатися тільки вимоги, які виникли із зобов'язань боржника, які виникли під час здійснення процедури банкрутства (пункт 4 статті 31 Закону). Незаконне введення ліквідаційної процедури та затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника має наслідком припинення повноважень керівника боржника згідно частини 2 статті 23 Закону, який тим самим звільняється від відповідальності за неповноту сплати податків в попередніх податкових періодах у випадку нарахування податковими органами зобов'язань за наслідком проведеної перевірки в ході ліквідаційної процедури та відповідно до рішення податкового органу, оскільки керівником боржника в ліквідаційній процедурі стає ліквідатор боржника.

Крім цього, по даній категорії справ також існує сформована певна судова практика розгляду по суті апеляційних та касаційних скарг органів ДПІ при відсутності кредиторської заборгованості банкрута ( постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2011р. по справі №27/96б, постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. по справі № Б29/295-10, від 21.06.2011року по справі № 44/212-б).

Керуючись ч.3-5 ст.49, ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі, м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2012року у справі № 24/5005/5591/2012 - скасувати.

Провадження у справі припинити ( п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАРІОН»,м.Севастополь в доход Спецфонду Державного бюджету України 536 грн. 50 коп. судового збору, які підлягають оплаті за розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.

Видачу відповідного наказу та його надсилання до органів стягнення доручити здійснити згідно зі ст.ст. 116-117 ГПК України господарському суду Дніпропетровської області.

Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.09.2012року

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Лисенко