Постанова

від 06.09.2012 по справі 2а-10508/09/0170/12

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 вересня 2012 р. 17:00 Справа №2а-10508/09/0170/12

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря Реут А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС

до Товариства з обмеженої відповідальністю "АВ Авто"

про стягнення 217093,75грн.

за участю представників:

позивача - Гришин Р.Ю., довіреність №б/н від 06.03.12р.;

відповідача - не з'явився;

Суть спору: Державна податкова інспекція у м. Феодосія АР Крим звернулась до суду з адміністративним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Авто» заборгованості зі штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства у сумі 224093,75грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ Окружного адміністративного суду АР Крим, справу №2а-10508/09/8/0170 призначено на розгляд судді Кушновій О.А.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.09.09р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У зв'язку з відпусткою судді Кушнової О.А., відповідно до протоколу повторного розподілу автоматизованого розподілу справ Окружного адміністративного суду АР Крим, справу №2а-10508/09/8/0170 призначено на розгляд судді Котаревої Г.М.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.09.12р. було проведено заміну первинного позивача по справі, Державну податкову інспекцію у м. Феодосія АР Крим, на його правонаступника - Феодосійську об'єднану державну податкову інспекцію АР Крим Державної податкової служби

Позивачем було надано клопотання про зміну позовних вимог, відповідно до якого, з урахуванням часткової сплати, на день розгляду справи сума заборгованості відповідача становить 217093,75грн.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні уточнених позовних вимог.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, день та місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач зареєстрований Державним реєстратором Виконавчого комітету Феодосійської міської ради АР Крим 23.01.06р. у якості юридичної особи (а.с.5).

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи він керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з частинами 1, 3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 2.1.4 пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів; тобто вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 даного Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція в м. Феодосії АР Крим є суб'єктом владних повноважень, та уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави.

Судом встановлено, що позивачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог валютного законодавства ТОВ «АВ Авто», за результатами якої складено акті від 18.09.2008 № 2481/220/30479983 (а.с.14-20).

Відповідно висновків акту перевірки, позивачем зафіксовано порушення ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993р. № 15-93(зі змінами та доповненнями), які виразились в перерахуванні нерезидентові валютних коштів в сумі 44375,00 доларів США (224093,75 грн.) за зовнішньоекономічним договором, укладеним ТОВ «АВ Технології» і нерезидентом «Raэntex INC» без отримання індивідуальної ліцензії НБУ.

На підставі зроблених висновків, відповідно до ст.ст.5,16 Декрету Кабінету Міністрів України відповідачем рішенням від 29.09.08р. №0014040000252200/0 застосовано до відповідача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 224093,75грн.(а.с.11). З урахуванням часткової сплати, на день розгляду справи, заборгованість відповідача становить 217093,75грн.

Відповідно до ч.1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

У статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок. Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків, яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням платника податків . Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Пунктом 11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що державна податкова служба має право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до ч.3. ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 (зі змінами та доповненнями)Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України.

Під час перевірки позивачем було встановлено, що дійсно 24.01.08р. ТОВ «АВ Авто» з валютного рахунку №26007301351527/840, відкритого у Філії Відділення Проінвестбанку,МФО 324388 на адресу нерезидента - Фірми «Raintex INC» було перераховано 44375,00 доларів США (224093,75грн.).

У платіжному доручені від 24.01.08р. № 1 в якості підстави для перерахування валютних коштів - імпортний контракт від 22.01.07р. № 1/2/07-AVT, укладений між ТОВ «АВ Технології» та нерезидентом Фірмою «Raintex INC»,відповідно до якого останній зобов'язується продати і поставити,а ТОВ «АВ Технології» прийняти та сплатити товар у відповідності до специфікації до контракту (а.с.21).

Судом встановлено, що 29.12.07р. між ТОВ «АВ Технології», Фірмою нерезидентом «Raintex INC» та ТОВ «АВ Авто» укладений контракт № 1/2/07-av1 про порядок виконання зобов'язань, предметом якого є передача зобов'язання по зовнішньоекономічному контракту № 1/2/07-AVT.

Відповідно до вказаного контракту ТОВ «АВ Авто» зобов'язується виконати зобов'язання ТОВ «АВ Технології» щодо перерахування переоплати в сумі 44375,00 доларів США, яку в свою чергу, ТОВ «АВ Технології» поверне ТОВ «АВ Авто» в еквіваленті національної валюті в сумі 224093,75 грн.

У зв'язку з чим позивач дійшов висновку про відсутність зобов'язань у ТОВ «АВ Технології» перед нерезидентом, які можливо було доручити виконувати ТОВ «АВ Авто».

На підставі викладеного, позивачем в акті перевірки було зазначено, що перерахування валютних коштів на адресу нерезидента ТОВ «АВ Авто» за умови відсутності між ними зобов'язань щодо виконання імпортної операції з поставки товарів, робіт та послуг, а отже не підпадає під діє Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», якій встановлює порядок і терміни розрахунків в іноземній валюті між резидентами та нерезидентами по експортних, імпортних, лізингових операціях.

Режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства встановлює Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93 (зі змінами та доповненнями)(далі - Декрет).

Згідно ст. 5 Декрету Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Відповідно до ч.4. ст.5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції:

а) вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей, за винятком:

- вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами іноземної валюти на суму, що визначається Національним банком України;

- вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах;

- платежів у іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей та за договорами (страховими полісами, свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя;

- платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;

- вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності;

- платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден, що справляється Європейською організацією з безпеки аеронавігації (Євроконтроль) відповідно до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів, вчиненої в м. Брюсселі 12 лютого 1981 року, та інших міжнародних договорів;

б) ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти України, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 3 цього Декрету;

в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави;

д) розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком:

- відкриття фізичними особами - резидентами рахунків у іноземній валюті на час їх перебування за кордоном;

- відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками;

- відкриття рахунків у іноземній валюті резидентами, зазначеними в абзаці четвертому пункту 5 статті 1 цього Декрету;

е) здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами - резидентами як дарунок або у спадщину.

Отже, зазначена норма містить чіткий перелік обставин, за наявності яких розрахунки в іноземній валюті повинні здійснюватись виключно за наявності індивідуальної ліцензії та виключення з цих випадків.

Відповідно до ст.16 Зазначеного Декрету незаконні скуповування, продаж, обмін чи використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, тобто вчинення цих дій без відповідного дозволу (ліцензії), якщо відповідно до цього Декрету та інших актів валютного законодавства наявність такого дозволу (ліцензії) є обов'язковою, тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством України.

До резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензій Національного банку України згідно з пунктом 4 статті 5 цього Декрету, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України - штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій.

Суд зазначає, що в даному випадку операція з переказу відповідачем на користь нерезидента валютних коштів не підпадає під жодне виключення, передбачене ст.5 Декрету, між відповідачем та нерезидентом не виникли правовідносини щодо поставки товарів, робіт та послуг в межах імпортної операції, у зв'язку з чим для здійснення зазначеної операції позивач повинен був отримати індивідуальну ліцензію.

Крім того, Постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.12.09р. по справі №2а-9851/09/12/0170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Авто» до Державної податкової інспекції в Феодосія АР Крим, за участю третьої особи , яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Технології», про визнання не чинним рішення про застосування фінансових санкцій від 29.09.2008 № 0014040000252200/0, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено, набрала законної сили. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На час розгляду справи набрав чинності Податковий кодекс України.

Згідно з п.п. 20.1.29 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законів, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Відповідно до п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 162 КАС України встановлено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п.п.20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Статтею 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач має заборгованість зі сплати штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства у сумі 217093,75грн., яка підлягає стягненню.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 06.09.12р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови виготовлено 11.09.12р.

Керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Авто» (98112, АР Крим, м. Феодосія, вул. Українська, 31, ЄДРПОУ 30479983) за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків податковий борг зі сплати штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства у сумі 217093,75грн, код платежу 2108100 (р/р31113105700024, ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026).

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Суддя Котарева Г.М.