Постанова

від 26.09.2012 по справі 2а/1270/6919/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 вересня 2012 року Справа № 2а/1270/6919/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Мазура Ю.Ю.,

при секретарі: Лушниковій О.С.,

за участю сторін:

представника позивача: Бацманової Ю.С.,

представника відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання дій незаконними, скасування постанови про зупинення виконавчого провадження ВП №30647319 від 17.01.2012 року та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

10 вересня 2012 року управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області (далі - позивач) звернулось з вказаним позовом до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції (далі - відповідач) про визнання дій незаконними, скасування постанови про зупинення виконавчого провадження ВП №30647319 від 17.01.2012 року та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14.12.2011 року управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області направило заяву про примусове виконання вимоги №Ю-351У від 05.12.2011 року для примусового стягнення заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 364,50 грн. ВП «Санаторій - профілакторій «Парус» ДП «Луганськвугілля», що розташовано за адресою: с. Успенка, Лутугинський район, Луганська область, код 23258706, до ВДВС Лутугинського РУЮ.

ВДВС Лутугинського РУЮ було відкрито виконавче провадження 16.12.2011 року та 23.12.2011 року провадження було закінчено і направлено за належністю до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції.

27.01.2012 року на позивача надійшла постанова ВП №30647319 від 09.01.2012 року про відкриття виконавчого провадження. Кошти в рахунок погашення існуючої заборгованості від ВДВС не надходили.

28 серпня 2012 року позивач отримав постанову державного виконавця від 17.01.2012 року ВП №30647319 про зупинення виконавчого провадження. З винесеною постановою позивач не згодний та вважає, що вона винесена безпідставно з порушенням діючого законодавства. У зв'язку з викладеним позивач просив визнати дії посадових осіб Ленінського відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції щодо зупинення виконавчого провадження, відкритого на підставі вимог управління ПФУ в Лутугинському районі №Ю-351У від 05.12.2011 року незаконними, скасувати постанову ВП №30647319 від 17.01.2012 року про зупинення виконавчого провадження та зобов'язати відповідача поновити виконавче провадження.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неприбуття суду не відомі.

Заслухавши пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та надані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступного.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно із ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено права та обов'язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 17.01.2012 року старшим державним виконавцем Ленінського ВДВС Луганського міського управління юстиції винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП №30647319 по примусовому виконанню вимоги ф351у від 05.12.2011 року виданої УПФУ в Лутугинському районі Луганської області на підставі п.15 ч. 1 ст. 37, ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із внесенням боржника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (а.с.12).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених пунктом 15 статті 37 цього Закону, - до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Статтею 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» визначено, що цей закон регулює відносини, пов'язані з проведенням комплексу заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу та поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

До учасників розрахунків віднесені - підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єкти господарської діяльності, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступники ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядник цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом (пункт 1.3 статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»).

Згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» до заборгованості відноситься сума коштів, підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату, яка:

1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена;

2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих;

3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України;

4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії;

5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.

Вищенаведеною нормою встановлено вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні цього Закону, на які поширюється положення п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження.

Відповідно до положень Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» його дія поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу та суб'єктів господарської діяльності, зазначених в п.1.3 ст.1, щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії.

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області не відноситься до учасників розрахунків відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», а борг ДП «Луганськвугілля» в особі ВП «Санаторій - профілакторій «Парус» не є боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи за не сплату електроенергії або податковим боргом, оскільки борг виник через несплату ДП «Луганськвугілля» в особі ВП «Санаторій - профілакторій «Парус» витрат по відшкодуванню виплачених пільгових пенсій, на які не поширюються норми Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», а тому віднесення ДП «Луганськвугілля» в особі ВП «Санаторій - профілакторій «Парус» до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», не є підставою для зупинення спірного виконавчого провадження.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що приписи п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону № 606-ХІV, визначають дві обов'язкові умови, які зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження. Це внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, суб'єктивна ознака, що має місце у межах спірних відносин, та участь зазначеного підприємства у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», об'єктивна умова, яка в свою чергу включає характер та термін виникнення заборгованості.

Недоведеність віднесення заборгованості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача перед позивачем до такої, що погашається за процедурою Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» унеможливлює застосування приписів п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону № 606-ХІV до спірних правовідносин.

Врахувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо скасування постанови від 17.01.2012 року ВП №30647319 про зупинення виконавчого провадження по примусовому виконанню вимоги управління ПФУ в Лутугинському районі №Ю-351У від 05.12.2011 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позовна вимога щодо визнати дії посадових осіб Ленінського відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції щодо зупинення виконавчого провадження, відкритого на підставі вимог управління ПФУ в Лутугинському районі №Ю-351У від 05.12.2011 року незаконними, залишається судом без задоволення з огляду на таке.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії - постанови про зупинення виконавчого провадження. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної особи прав (чи інтересів).

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

Стосовно вимоги позивача про зобов'язання відповідача поновити виконавче провадження суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Скасування у судовому порядку постанови про зупинення виконавчого провадження автоматично обумовлює обов'язок відповідача за Законом № 606-ХІV відновити виконавче провадження по виконанню в примусовому порядку виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом та провести дії, спрямовані на виконання рішення суду.

Отже, вимога позивача про поновлення виконавчого провадження заявлена позивачем передчасно та суд не вбачає підстав для її задоволення.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи положення статті 124 Конституції України щодо обов'язковості до виконання на всій території України судових рішень, ухвалених судами іменем України, суд вважає за необхідне скасувати постанову Ленінського відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 17.01.2012 року ВП №30647319 про зупинення виконавчого провадження по примусовому виконанню вимоги управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області №ф351у від 05.12.2011 року, оскільки саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об'єкту порушеного права і, на думку суду, у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги - задовольнити частково.

Скасувати постанову Ленінського відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 17.01.2012 року ВП №30647319 про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання вимоги управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області №ф351у від 05.12.2011 року.

В решті позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано 26 вересня 2012 року.

СуддяЮ.Ю. Мазур