Постанова

від 19.09.2012 по справі 9474/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

19.09.2012р. справа № 2а- 9474/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Елітбетон" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проскасування рішень , - встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Елітбетон", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача, Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова №0000812212 від 09.07.2012 р. та №0000802212 від 09.07.2012 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що не порушував податкового законодавства, податки обчислював правильно, спірні податкові повідомлення -рішення суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилався на безпідставність висновків Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС про непідтвердженість реальності господарських операцій з контрагентами - ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Тех-Агроремпоставка»та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», позаяк за даними операціями роботи були виконані в повному обсязі, оплату вартості робіт проведено повністю, тобто господарські зобов'язання виконані належним чином, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку.

Відповідач, Західна МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що за наслідками проведення перевірки податковим органом виявлено факти порушення ТОВ «БК Елітбетон»п.5.1 п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.п.138.81 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: заниження податку на прибуток у сумі 351.950,00 грн. та податку на додану вартість на суму 287.296,00 грн., за рахунок відображення в обліку з ПДВ та податку на прибуток показників складених ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Тех-Агроремпоставка»та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»первинних документів за нікчемними правочинами, бо за висновками податкових органів, де на обліку перебувають згадані суб'єкти господарювання, ведення ними господарської діяльності є неможливим. Посилаючись на викладені доводи, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, ТОВ «БК Елітбетон», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 35072318, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у Західній міжрайонній державній податковій інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду немає сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини з огляду на приписи ст.ст.72 і 76 КАС України перед судом додатково не доказуються.

З 11.06.2012 р. по 15.06.2012 р. Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «БК Елітбетон»(ідентифікаційний код - 35072318) по з питань проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Електрсопецтех»(ідентифікаційний код - 34689962), ТОВ «Тех-Агроремпоставка»(ідентифікаційний код - 36457279) та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»(ідентифікаційний код - 36987611) за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2011 р.

Результати перевірки оформлені актом від 22.06.2012р. №1032/22-104/35072318.

09.07.2012 р. з посиланням на даний акт Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС було винесено податкові повідомлення-рішення №0000802212 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 419.323,50 грн. (за основним платежем -351.950,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -67.373,50 грн.) та №0000812212 збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 352.949,00 грн. (за основним платежем -287.296,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -65.653,00 грн.)

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних рішень слугувало відображене в акті від 22.06.2012р. №1032/22-104/35072318 судження суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ «БК Елітбетон»п. 5.1 п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п.п. 138.81 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: заниження податку на прибуток у сумі 351.950,00 грн. та податку на додану вартість на суму 287.296,00 грн., за рахунок відображення в обліку з ПДВ та податку на прибуток показників складених ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Тех-Агроремпоставка»та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»первинних документів за нікчемними правочинами.

У ході розгляду справи судом достеменно встановлено, представником відповідача визнано, що єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про неможливість проведення контрагентами позивача - ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Тех-Агроремпоставка»та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»господарської діяльності, котрі відображені в актах від 22.12.2010 р. №3374/3196/23-03-05/34689962, від 23.11.2010 р. №3058/23-03-05/34689962, від 01.06.2011 р. №1250/23-03-05/34689962, від 19.04.2011 р. №710/23-03-05/34689962, від 30.06.2011 р. №1459/23-03-05/36457279, від 28.03.2011 р. №464/23-03-05/36987611, від. 19.04.2011 р. №708/23-03-05/36987611, від 30.06.2011 р. №1475/23-03-05/36987611, від 11.10.2011 р. №70/23-02-09/36987611, від 13.09.2011 р. №12/23-02-09/36987611, від 07.10.2011 р. №62/23-02-09/36987611, від 20.10.2011 р. №84/23-02-09/36987611, від 13.12.2011 р. №249/23-02-05/36987611.

Жодних інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 22.06.2012р. №1032/22-104/35072318, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

По епізоду взаємовідносин з ТОВ «Тех-Агроремпоставка»

За матеріалами справи судом встановлено, що між позивачем, ТОВ «БК Елітбетон»(в якості покупця), та ТОВ «Тех-Агроремпоставка»( в якості продавця) було укладено письмовий правочин у формі договору №М-22/4 від 22 квітня 2010 р., предметом якого є купівля-продаж будівельних матеріалів, а саме: розріджувача для ґрунту, ґрунту полімерного.

Оцінивши згаданий правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин був укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірний правочин не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони спірного правочину мають правовий статус платників ПДВ.

Таким чином, згаданий договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивач подав до суду складені ТОВ «Тех-Агроремпоставка»видаткову накладну №23/04-1 від 23.04.2010 р. на суму 21.640,00 грн. та податкову накладну №1490 від 23.04.2010 р. на загальну суму 21.640,00 грн. (в тому числі ПДВ -3.606,67 грн.)

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжним дорученням №911 від 29.12.2010 р. на загальну суму 21.640,00 грн. (в тому числі ПДВ -3.606,67 грн.)

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується подорожним листом вантажного автомобіля № 141 від 23.04.2010 р.

Досліджуючи питання руху активів у спірних правовідносинах, суд виходить з того, що позивачем надані достатні докази стосовно транспортування товару, а також докази оприбуткування та складського обліку придбаних товарів.

По епізоду взаємовідносин з ТОВ «Електроспецтех»

З наявних у справі документів вбачається, що між позивачем, ТОВ «БК Елітбетон»(в якості замовника), та ТОВ «Електроспецтех»(в якості Підрядника) було укладено низку письмових правочинів у формі договорів, а саме: договір №СП-3/04/09 від 03.04.09 р., договір №СП-2/11/09 від 02.11.09 р., договір №СП-3/03/10 від 03.03.10 р., договір №СП-30/03/10 від 04.05.10 р., договір №СП-19/5/10 від 19.05.10 р., договір №СП-27/05-1 від 27.05.10 р., договір №СП-2/06-10 від 02.06.10 р., договір №СП-12/07-10 від 12.07.10 р., договір №СП-11/08-10 від 11.08.10 р., договір №СП-13/08-10 від 13.08.10 р., договір №СП-13/09-10 від 13.09.10 р., договір СП-12/10-10 від 12.10.10 р., договір №СП-12/11-10 від 12.11.10 р. предметом яких є виконання будівельно-монтажних робіт

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій за вказаними правочинами позивач подав до суду складені контрагентом акти виконаних робіт, а саме: акт на суму 65.261,21 грн. від 29.01.10 р., акт на суму 16.404,18 грн. від 29.01.10 р., акт на суму 17.987,03 грн. від 31.03.10 р., акт на суму 11.308,57 р. від 31.03.10 р., акт на суму 70.723,85 грн. від 05.04.10 р., акт на суму 45.449,10 грн. від 23.04.10 р., акт на суму 35.846,35 грн. від 05.05.10 р., акт на суму 94.326,58 грн. від 30.06.10 р., акт на суму 37.989,04 грн. від 14.07.10 р., акт на суму 34.839,75 грн. від 28.07.10 р., акт на суму 38.104,49 грн. від 04.08.10 р., акт на суму 69.537,18 грн. від 20.08.10 р., акт на суму 13.540,26 грн. від 26.08.10 р., акт на суму 118.748,32 грн. від 13.09.10 р., акт на суму 83.865,64 грн. від 27.09.10 р., акт на суму 52.935,55 грн. від 28.09.10 р., акт на суму 28.186,66 грн. від 04.10.10 р., акт на суму 10.748,60 грн. від 15.10.10 р., акт на суму 43.171,58 грн. від 24.11.10 р., акт на суму 251.132,20 грн. від 09.12.10 р.; податкові накладні, а саме: №64 від 29.01.2010 р. на суму 65.261,21 грн. (в т.ч. ПДВ 10.876,87 грн.), №57 від 29.01.2010 р. на суму 16.404,18 грн. (в т.ч. ПДВ 2.734,03 грн.), №306 від 31.03.2010 р. на суму 11.308,57 грн. (в т.ч. ПДВ 1.884,76 грн.), №247 від 25.03.2010 р. на суму 17.987,03 грн. (в т.ч. ПДВ 2.997,84 грн.), №376 від 23.04.2010 р. на суму 45.449,10 грн. (в т.ч. ПДВ 7.574,85 грн.), №342 від 05.04.2010 р. на суму 70.723,85 грн. (в т.ч. ПДВ 11.787,31 грн.), №447 від 05.05.2010 р. на суму 35.846,35 грн. (в т.ч. ПДВ 5.974,39 грн., №594 від 16.06.2010 р. на суму 94.326,58 грн. (в т.ч. ПДВ 15.721,10 грн.), №805 від 14.07.2010 р. на суму 37.989,04 грн. (в т.ч. ПДВ 6.331,51 грн.), №861 від 28.07.2010 р. на суму 34.839,75 грн. (в т.ч. ПДВ 5.806,62 грн.), №948 від 04.08.2010 р. на суму 38.104,49 грн. (в т.ч. ПДВ 6.350,75 грн.), №1028 від 20.08.2010 р. на суму 69.537,18 грн. (в т.ч. ПДВ 11.589,53 грн.), №1048 від 26.08.2010 р. на суму 13.540,26 грн. (в т.ч. ПДВ 2.256,71 грн.), №1219 від 13.09.2010 р. на суму 118.748,32 грн. (в т.ч. ПДВ 19.791,39 грн.), №1312 від 28.09.2010 р. на суму 52.935,55 грн. (в т.ч. ПДВ 8.822,59 грн.), №1303 від 27.09.2010 р. на суму 83.865,64 грн. (в т.ч. ПДВ 13.977,61 грн.), №1432 від 04.10.2010 р. на суму 28.186,66 грн. (в т.ч. ПДВ 4.697,78 грн.), №1496 від 15.10.2010 р. на суму 10.748,60 грн. (в т.ч. ПДВ 1.791,43 грн.), №1832 від 24.11.2010 р. на суму 43.171,58 грн. (в т.ч. ПДВ 7.195,26 грн.), №2020 від 09.12.2010 р. на суму 251.132,20 грн. (в т.ч. ПДВ 41.855,36 грн.), а також довідки про вартість робіт та відомості ресурсів.

Суд зазначає, що довід позивача про виконання власних зобов'язань в межах спірних правочинів по оплаті вартості отриманих робіт підтверджується наявними в матеріалах справи документами про перерахування грошових коштів в безготівковій формі, документами про залік зустрічної однорідної вимоги (угода від 30.12.2010 р. на суму 433.892,39 грн.), документами про видачу векселів АА 2340003 від 05.01.2011 р. на суму 70.635,00 грн., АА 2340004 від 05.01.2011 р. на суму 86.484,00 грн., АА 2340005 від 05.01.2011 р. на суму 269.880,00 грн., АА 2340006 від 05.01.2011 р. на суму 112.052,00 грн., АА 2340007 від 05.01.2011 р. на суму 53.920,00 грн., АА 2340001 від 10.01.2011 р. на суму 54.165,00 грн., АА 2340002 від 10.01.2011 на суму 100.000,00 грн.. За твердження позивача оплата по векселям здійснена за платіжними дорученнями № 17 від 25.01.2011 р. на суму 50.000,00 грн., № 19 від 25.01.2011 р. на суму 4.165,00 грн., №25 від 31.01.2011 р. на суму 25.000,00 грн., №35 від 15.02.2011 р. на суму 75.000,00 грн., №60 від 04.03.2011 р. на суму 50.000,00 грн., №64 від 14.03.2011 р. на суму 4.165,00 грн., №74 від 21.03.2011 р. на суму 25.000,00 грн., №76 від 23.03.2011 р. на суму 75.000,00 грн., №162 від 23.05.2011 р. на суму 30.000,00 грн., №163 від 27.05.2011 р. на суму 43000,00 грн.

По епізоду взаємовідносин з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем, ТОВ «БК Елітбетон»(в якості замовника), та ТОВ «Промбуд-монтажінвест»(в якості підрядника) було укладено наступні письмові правочини у формі договорів: договір №СП-8/12/10 від 08.12.10 р., договір №СП-21/12/10 від 21.12.10 р., договір СП-14/03/11 від 14.03.11 р., договір №СП-18/04/11 від 18.04.11 р., договір №СП-19/04/11 від 19.04.11 р., договір СП-26/04/11 від 26.04.11 р., договір №СП-17/05/11 від 17.05.11 р., договір №СП-01/06/11 від 01.06.11 р., договір №СП-22/06/11 від 22.06.11 р., договір №СП-21/07/11 від 21.07.11 р., договір №СП-21/07/11 від 21.07.11 р., договір СП-14/09/11 від 14.09.11 р., договір №СП-14/09/11 від 14.09.11 р., предметом яких є виконання будівельно-монтажних робіт.

На підтвердження доводу про реальність виконання господарських зобов'язань за переліченими правочинами позивач подав до суду складені контрагентом акти виконаних робіт, а саме: акти на суму 18.531,49 грн. від 17.12.10 р., на суму 113.292,57 грн. від 30.12.10 р., на суму 36.391,08 грн. від 18.01.11 р., на суму 11.298,46 грн. від 28.03.11 р., на суму 12.370,15 грн. від 29.04.11 р., на суму 21.637,81 грн. від 29.04.11 р., на суму 87.704,98 грн. від 30.05.11 р., на суму 12.730,49 грн. від 15.06.11 р., на суму 22.897,25 грн. від 11.07.11 р., на суму 64.569,91 грн. від 19.07.11 р., на суму 78.505,32 грн. від 08.08.11 р., на суму 82.098,65 від 27.09.11 р. та податкові накладні №166 від 30.12.2010 р. на суму 113.292,57 грн. (в т.ч. ПДВ 18.882,09 грн.), №53 від 17.12.2010 р. на суму 18.531,49 грн. (в т.ч. ПДВ 3.088,58грн.), №16 від 18.01.2011 р. на суму 36.391,08 грн. (в т.ч. ПДВ 6.065,18 грн.), №140 від 28.03.2011 р. на суму 11.298,46 грн. (в т.ч. ПДВ 1.883,08 грн.), №184 від 29.04.2011 р. на суму 21.637,81 грн. (в т.ч. ПДВ 3.606,30 грн.), №185 від 29.04.2011 р. на суму 12.370,15 грн. (в т.ч. ПДВ 2.061,69 грн.), №174 від 30.05.2011 р. на суму 87.704,98 грн. (в т.ч. ПДВ 14.617,50 грн.), №109 від 15.06.2011 р. на суму 12.730,49 грн. (в т.ч. ПДВ 2.121,75 грн.), №70 від 11.07.2011 р. на суму 22.897,25 грн. (в т.ч. ПДВ 3.816,21 грн.), №128 від 19.07.2011 р. на суму 64.569,91 грн. (в т.ч. ПДВ 10.761,65 грн.), №108 від 08.08.2011 р. на суму 78.505,32 грн. (в т.ч. ПДВ 13.084,22 грн.), №314 від 27.09.2011 р. на суму 82.098,65 грн. (в т.ч. ПДВ 13.683,11 грн.)

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунках.

Оглянувши зміст перелічених вище правочинів за згаданими епізодами господарських взаємовідносин, суд відзначає, що предметом зазначених договорів є виконання будівельно-монтажних робіт, тобто здійснення господарської діяльності, яка в силу норм Закону України «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності», Закону України «Про архітектурну діяльність», Закону України «Про основи містобудування»підлягає ліцензуванню.

На вимогу суду позивачем надано до матеріалів справи копії ліцензій, згідно яких контрагенти позивача мають право на проведення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури.

За правилами Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві (затверджено постановою КМУ від 05.12.2007р. №1396; далі за текстом -Порядок №1396), Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009р. №47, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2009р. за №226/16242; далі за текстом -Ліцензійні умови №47) видачі суб'єкту господарювання ліцензії на провадження господарської діяльності у сфері будівництва передує процедура перевірки відповідним суб'єктом владних повноважень -органом ліцензування відповідності такого суб'єкта господарювання визначеним законодавством організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам.

Відповідачем не подано жодних доказів незаконності отримання ТОВ «Електроспецтех»та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»ліцензій на здійснення господарської діяльності в сфері будівництва. Жодних доказів встановлення компетентним суб'єктом права, яким у спірних правовідносинах щодо будівельної діяльності є органи державної архітектурно-будівельної інспекції, фактів невідповідності ТОВ «Будівництво Пан-Україна»організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам відповідачем до суду не подано. Відповідачем до суду також не подано жодних фактичних даних, які б засвідчували відсутність в дійсності об'єктів, на яких здійснювались спірні господарські операції або відсутність результатів таких господарських операцій.

Оцінивши згадані правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони спірних правочинів мають правовий статус платників ПДВ.

Таким чином, перелічені договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши перелічені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Внаслідок списання безготівкових коштів з банківських рахунків позивача ТОВ «БК Елітбетон»втратило право власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Як вбачається з пояснень представника позивача та підтверджуються матеріалами справи, отримання робіт за спірними договорами було необхідно позивачеві для використання в подальшій господарській діяльності по взаємовідносинами з Державним підприємством «Харківській бронетанковий ремонтний завод»за договором №68/10 від 31.05.10 р., договором №76/10 від 19.08.10 р., договором №04/11 від 26.04.11 р., договором 11/11 від 21.06.11 р., по взаємовідносинам з ЗАТ «Золоте руно-Донецьк»за договором №64/10 від 29.03.10 р., договором №79/10 від 12.10.10 р., договором № 81/10 від 11.11.10 р., договором 85/10 від 21.12.10 р., договором № 07/11 від 16.05.11 р., договором №15/11 від 18.07.11 р., договором № 20/11 від 12.09.11 р., по взаємовідносинам з ТОВ ІВФ «Спецтехстрой»за договором №65/10 від 17.05.10 р., договором № 69/10 від 08.07.10 р., договором №71/10 від 16.07.10 р., договором №02/11 від 10.03.11 р., по взаємовідносинам з ТОВ «Укрспецпроект»за договором № 63/10 від 03.03.10 р., по взаємовідносинам з ВКФ «Ресурс ЛТД»за договором №05/11 від 18.04.11 р., по взаємовідносинам з ТОВ «Т Престиж»за договором №67/10 від 25.05.10 р., договором №70/10 від 09.07.10 р., договором №72/10 від 04.08.10 р., договором №75/10 від 12.08.10 р., по взаємовідносинам з Веселівською селищною радою за договором №80/10 від 14.10.10 р., договором №01/11 від 09.03.11, по взаємовідносинам з ТОВ «Орендний Дім Мегаполіс-Плюс»за договором №66/10 від 10.08.10 р., по взаємовідносинам з Благодійним фондом «Громадські ініціативи»за договором №74/10 від 10.08.10 р., по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 за договором №77/10 від 14.09.10 р., по взаємовідносинам з ПП «Престиж Автомоторс»за договором №ДГ-60/09 від 05.10.09 р., по взаємовідносинам з Відділом освіти Харківської районної адміністрації за договором №73/10 від 01.09.10 р., договором №82/10 від 02.12.10, по взаємовідносинам з ТОВ «Сєвєродонецькі металовироби та конструкції»за договором №78/10 від 08.09.10 р., по взаємовідносинам з Хорошівською селищною радою за договором №62/09 від 11.01.10 р., договором №84/10 від 06.12.10 р., по взаємовідносинам з Русько-Лозівською селищною радою за договором №14/11 від 14.04.11 р., по взаємовідносинам з ВАТ «ФК Металліст», по взаємовідносинам з підприємством СІХО "БК Світ Дерева".

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності об'єктів будівництва у спірних правовідносинах, невикористання робіт в господарській діяльності позивача, вартісних показників виконаних будівельних робіт, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень. Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, позаяк зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушення закону ґрунтується лише на мотивах актів, складених ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова за наслідками перевірки діяльності контрагентів позивача -ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»та ТОВ «Тех-Агроремпоставка», а саме: актах від 22.12.2010 р. №3374/3196/23-03-05/34689962, від 23.11.2010 р. №3058/23-03-05/34689962, від 01.06.2011 р. №1250/23-03-05/34689962, від 19.04.2011 р. №710/23-03-05/34689962, від 30.06.2011 р. №1459/23-03-05/36457279, від 28.03.2011 р. №464/23-03-05/36987611, від. 19.04.2011 р. №708/23-03-05/36987611, від 30.06.2011 р. №1475/23-03-05/36987611, від 11.10.2011 р. №70/23-02-09/36987611, від 13.09.2011 р. №12/23-02-09/36987611, від 07.10.2011 р. №62/23-02-09/36987611, від 20.10.2011 р. №84/23-02-09/36987611, від 13.12.2011 р. №249/23-02-05/36987611.

Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Оскільки висновки ДПІ про формування позивачем валових витрат і податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 138, ст. 139, ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України ґрунтуються лише на складених іншими податковими органами актах перевірок діяльності контрагентів платника податків, де викладені висновки про нікчемність вчинених за їх участі правочинів, то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

За встановлених в ході розгляду справи обставин, суд доходить висновку, що судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог закону при обчисленні податку на прибуток та податку на додану вартість не знайшло підтвердження матеріалами справи.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову .

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності реального виконання робіт, реального існування об'єктів будівництва, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином. У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету перелічених правочинів з напрямом господарської діяльності ТОВ «Мегаполіс+». Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Таким чином, суд робить висновок, що викладене в акті перевірки судження відповідача про порушення ТОВ «БК Елітбетон»п. 5.1 п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п.п. 138.81 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення податкового законодавства при справлянні ПДВ та податку на прибуток.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ТОВ "БК Елітбетон" до Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС про скасування рішень -задовольнити.

Скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000812212 від 09.07.2012 р. та №0000802212 від 09.07.2012 р.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сліденко