Постанова

від 25.09.2012 по справі 9490/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 вересня 2012 р. № 2-а- 9490/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Фінпрофіль" до Чугуївської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

ПАТ "Фінпрофіль" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 24.05.2012 року № 0000070701, №0000080701, прийняті відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представники позивача за довіреністю Моргун А.М., Башкова В.В. позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Байбак О.В. проти позову заперечувала, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що уповноваженими особами Чугуївської ОДПІ була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ПАТ "Фінпрофіль" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.05.2011 р. по 31.08.2011 р. та з 01.11.2011 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої 11.05.2012 року було складено акт перевірки № 188/154/25186483, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення товариством суми податкового кредиту за червень-липень 2011 року та листопад 2011 року на загальну суму ПДВ - 11392 грн. (травень 2011 р. - 1176 грн., червень 2011 р. - 1176 грн., липень 2011 р. - 1307 грн., листопад 2011 р. - 7733 грн.);

- п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено суму бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ - 11392 грн. (червень 2011 р. - 1176 грн., липень 2011 р. - 1176 грн., серпень 2011 грн. - 1307 грн., грудень 2011 р. - 7733 грн.)

Також, перевіркою встановлено відсутність реального вчинення господарських операцій та наявність ознак фіктивності, що на думку відповідача призвело до завищення суми податкового кредиту, а саме:

ПАТ "ФІНПРОФІЛЬ" з ТОВ "Інтернет Технології "Турбогруп" (код ЄДРПОУ 36989645), на загальну суму сформованого податкового кредиту 3528 грн. (у тому числі за травень 2011 р. - 1176 грн., червень 2011 р. - 1176 грн., липень 2011 р. - 1176 грн.).

ПАТ "ФІНПРОФІЛЬ" з ТОВ "НВП "Атоменергоспецзахист" (код ЄДРПОУ 30436473) на загальну суму сформованого податкового кредиту за листопад 2011 р. на суму 7733 грн. та має ознаки "фіктивності" за листопад 2011 р. на суму 7733 грн.

ПАТ "ФІНПРОФІЛЬ" з ТОВ "Харківтехнотрейд" (код ЄДРПОУ 33290456), на загальну суму сформованого податкового кредиту за липень 2011р. на суму - 130,80 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.05.2012 року № 0000070701, згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 11392,00 грн., нараховані штрафні санкції на суму 5696,00 грн. та № 0000080701, згідно якого позивачу зменшено суму від'ємного значення ПДВ на суму 11392,00 грн.

Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Із матеріалів справи вбачається, що підставою для встановлення податковим органом вищевказаних порушень з боку позивача є відсутність факту реального вчинення позивачем господарських операцій з ТОВ "Інтернет Технології "Турбогруп", ТОВ "НВП "Атоменергоспецзахист", ТОВ "Харківтехнотрейд" у періоди, що перевірялись.

Висновки податкового органу про нереальність здійснених між позивачем та його контрагентами правочинів базуються на наступному:

- довідці, що складена ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова № 717/233/3689645 від 03.03.2012 р. "Про результати проведення зустрічної звірки" ТОВ "Інтернет Технології "Турбогруп" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ "Турбопласт Україна" та ПП "ОВД-Трейд", згідно якої встановлено порушення ТОВ "Турбопласт Україна" вимог Податкового кодексу України та ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

- акті ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 03.02.2012 р. № 80/3-23-20 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "НВП "Атоменергоспецзахист", в якому зроблено висновок, що діяльність ТОВ "НВП "Атоменергоспецзахист" підпадає під ознаки фіктивності;

- акті ДПІ у Київському районі м. Харкова № 575/23-5/33290456 від 21.02.2012 р., згідно з яким встановлено неможливість реального вчинення господарських операцій ТОВ "Харківтехнотрейд" з іншими контрагентами, на що суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що позивач мав фінансово-господарські відносини з ТОВ "Інтернет Технології "Турбогруп", а саме: був укладений договір № 11/05/13-1 від 13.05.2011 р., ТОВ "НВП "Атоменергоспецзахист" - був укладений договір № 20/06/11 від 20.06.2011 р. на придбання обладнання.

Реальне виконання вищезазначеними сторонами господарських зобов'язань по цим договорам, підтверджується відповідними первинними документами.

Також, позивачем у ТОВ "Харківтехнотрейд" було придбано клей 88 універсальний фас. 800 г у кількості 12 шт. на загальну суму 784,80 грн., що підтверджується видатковою накладною, від 14.11.2011 року, податковою накладною від 12.07.2011 року та платіжним дорученням від 12.07.2011 року.

А тому, суд при вирішені даного спору враховує наступні положення п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, де передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту, яке виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПКУ визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, контрагентами на адресу позивача були виписані податкові накладні, що відповідали вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем була включена до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають додаткам 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість.

Пунктом п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

П. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що право на віднесення сум податкового кредиту надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 Податкового кодексу.

Судом встановлено, що контрагенти позивача на час вчинення правочинів були зареєстрованими у передбаченому законом порядку платниками ПДВ, що відповідною стороною не спростовано при судовому розгляді. А тому у суду не має підстав піддавати сумніву правомірність дій позивача в ході своєї господарської діяльності в періоді, що перевірявся.

Отже, на підставі викладеного, суд зазначає, що укладені позивачем та вищевказаними контрагентами правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні ким не оскарженими та у судовому порядку не визнані недійсними.

Водночас, суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності вищезазначених правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентами є нікчемними.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що договори, які були укладені між позивачем та зазначеними в акті контрагентами, визнані судом недійсними.

А від так, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 р. - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваних повідомлень-рішень, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав вищезазначені договори, укладені між позивачем - з одної сторони та його контрагентами - з другої сторони, недійсними.

Окрім того, суд звертає увагу, що чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого, що мало місце в даному випадку всупереч положенням чинного законодавства.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона - Чугуївська ОДПІ Харківської області Державної податкової служби не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати у справі зі сплати судового збору в розмірі 284,80 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 24.05.2012 року № 0000070701, №0000080701, прийняті відносно приватного акціонерного товариства "Фінпрофіль".

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Фінпрофіль" судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 284,80 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 25.09.2012 року.

Суддя Самойлова В.В.