Рішення

від 18.09.2012 по справі 5006/20/120/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.09.12 р. Справа № 5006/20/120/2012

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма Старт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегафарм"

про стягнення заборгованості у розмірі 197060,65грн.

представники сторін:

від позивача:Коровін А.А.. - представник за довіреністю;

від відповідача: Бережний О.М. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма Старт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегафарм" про стягнення заборгованості в розмірі 197060,65грн., у тому числі основного боргу в розмірі 187114,76грн., пені в розмірі 8285,01грн., 3% річних у розмірі 1660,88грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №Меg-03/2010 UKR від 12.03.2010 в частині своєчасної та повної сплати поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 187114,76грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: договору №Меg-03/2010 UKR від 12.03.2010; додатку №1 до договору №Меg-03/2010 UKR від 12.03.2010, додаткових угод №1 від 04.02.2010, №2 від 29.06.2011, №2/1 від 29.12.2011, №3 від 02.04.2012 до договору №Меg-03/2010 UKR від 12.03.2010, товарно-транспортних накладних; довіреностей, претензії №636/8 від 09.07.2012, претензії №810/8 від 15.08.2012, листа №648/8 від 11.07.2012, актів звірки взаєморозрахунків, лист №811/8 від 15.08.2012, доповідної записки, фіскальних чеків поштового відділення, описів вкладення у цінний лист, рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, протокол №36 від 28.02.2011, наказ №23-к від 01.03.2011, протокол №12 від 08.02.2005, наказ №7-к від 08.02.2005.

Позивач у судове засідання 18.09.2012 з'явився, підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 18.09.2012 з'явився та визнав заборгованість перед позивачем у повному обсязі.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

12.03.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарма Старт", як продавцем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегафарм", як покупцем (відповідач) укладено договір №Меg-03/2010 UKR (з урахуванням додатка №1 та додаткових угод №1 від 04.02.2010, №2 від 29.06.2011, №2/1 від 29.12.2011, №3 від 02.04.2012 до договору №Меg-03/2010 UKR від 12.03.2010) (далі - договір).

Додатковою угодою №2/1 від 29.12.2011 сторонами продовжено термін дії договору на два роки до 31.12.2013 року включно.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язався поставляти, а покупець зобов'язався купувати товар для подальшого його продажу. Товар купується за ціною, відповідно до ст. 6.1 та в кількості, відповідно із ст. 2.2 цього договору.

Відповідно до п. 6.1 договору ціни на товар зазначені у додатку №1. Продавець має право змінювати ціни, протягом дії договору. Сторони мають укласти додаток про внесення відповідних змін до додатку №1.

Додатком №1 до договору сторони узгодили перелік торгових та продукції, ціну, що постачається продавцем

Згідно п. 7.1 договору покупець повністю сплачує за кожну купівлю за відповідною товарно-транспортною накладною протягом 30 днів, від дати товарно-транспортної накладної. Оплата здійснюється шляхом прямого переказу на банківський рахунок продавця, зазначений в цьому договорі, або на будь-який інший такий рахунок, про який може бути повідомлено продавцем у письмовій формі.

Відповідно до п. 7.6 договору датою платежу є дата зарахування коштів на рахунок продавця.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 217314,80грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними: №1493 від 29.03.2012 на суму 40824,38грн., №1704 від 10.04.2012 на суму 130500,00грн., №1967 від 25.04.2012 на суму 45990,40грн. та довіреностями: №92 від 30.03.2012, №93 від 11.04.2012, №94 від 26.04.2012 на отримання товарно-матеріальних цінностей, що підписані відповідачем та скріплені печатками сторін, копії яких надані позивачем та містяться в матеріалах справи.

Оскільки відповідачем отримано продукцію, відповідно до вищезазначених товарно-транспортних накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Однак, як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару оплатив частково, у зв'язку з чим виникла заборгованість за поставлений товар в розмірі 187114,76грн.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п.1. ст. 655 Цивільного кодексу України.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи не містять жодних доказів виконання відповідачем зобов'язань по договору та оплати вартості поставленого товару на суму 187114,76грн.

Позивачем до матеріалів справи надано копії претензій: №636/8 від 09.07.2012 про сплату заборгованості у розмірі 190314,76грн. та №810/8 від 15.08.2012 про сплату заборгованості у розмірі 187114,76грн., копії фіскальних чеків: №5085 від 10.07.2012, №5086 від 10.07.2012, №0850 від 16.08.2012 та №0851 від 16.08.2012 поштового зв'язку з описами вкладення у цінний лист, в підтвердження факту надіслання на адресу відповідача претензій, а також копій повідомлень про вручення поштового відправлення, з яких вбачається, що відповідач отримав вимоги 13.07.2012.

Як вбачається з акту взаємних розрахунків станом на 20.08.2012, підписаного обома сторонами та завіреними печатками підприємств, відповідач підтверджує заборгованість в розмірі 187114,76грн. Відповідач відповіді на вищезазначені претензії не надав.

В ході розгляду справи відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Відповідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноваження особи, яка підписала відзив на позов, суд приходить до висновку, про підтвердження матеріалами справи наявність заборгованості відповідача по договору у розмірі 187114,76грн. та про прийняття судом заяви про визнання відповідачем позову.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 187114,76грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 7.4 договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 28.04.2012 по 28.08.2012 у розмірі 8285,01грн.

Відповідно до п. 7.4 договору у разі порушення строків оплати покупець на вимогу продавця сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його не вірним.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга" "Калькулятори", розмір пені за період з 28.04.2012 по 28.08.2012 становить 8281,71грн., який і підлягає задоволенню.

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем отриманої продукції, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 28.04.2012 по 28.08.2012 у розмірі 1660,88грн.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 1660,88грн. підлягають задоволенню

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегафарм" (пр. Червоногвардійський, буд. 20 кв. 2, м. Донецьк, 83076, ЄДРПОУ 24806400 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма Старт" (бул. І. Лепсе, буд. 8, м. Київ, 03124, ЄДРПОУ 30117001) суму основного боргу в розмірі 187114 (сто вісімдесят сім тисяч сто чотирнадцять) грн. 76 коп., пеню в розмірі 8281 (вісім тисяч двісті вісімдесят одна) грн. 71 коп., 3% річних в розмірі 1660 (одна тисяча шістсот шістдесят) грн. 88 коп., судовий збір у розмірі 3941 (три тисячі дев'ятсот сорок одна) грн. 14 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Огороднік Д.М.

Дата складення повного рішення 21.09.2012