Рішення

від 20.09.2012 по справі 5006/43/91/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.09.12 р. Справа № 5006/43/91/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В., при секретарі судового засідання Лагодіні Д.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Шкляр М. В. за довіреністю

Від відповідача: не з'явився

за позовом: Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», м. Донецьк

про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу №5-05-694флк від 13.09.2005р. в сумі 1 014 454,32 грн., з яких сума основного боргу - 779 320,04грн, сума пені в розмірі 30 177,45грн.; сума індексу інфляції - 136 139,65грн., сума трьох процентів річних - 68 817,18грн,-

Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», м. Донецьк про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу №5-05-694флк від 13.099.2005р. в сумі 1 362 699,00грн., з яких 979 320,02грн.- сума основного боргу, 107 587,33грн.- пеня, 191 920,77грн. - індексація від суми боргу, 83 870,88грн. - 3% річних від суми боргу.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу №5-05-694флк від 13.09.2005р., у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед Позивачем та виникли підстави для нарахування, пені, 3% річних та інфляційної індексації.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.193 Господарського кодексу, ст.ст. 259, 526, 530, 549, 599, 625, 631, 759, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 61, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України.

03 вересня 2012р. Позивач надав заяву про зміну позовних вимог, в якій просив припинити провадження в частині стягнення суми основного боргу 174 727,26грн., пені в розмірі 23 349,72грн, індексації від суми в розмірі 55 781,12грн., 3% річних від суми основного боргу в розмірі 15 053,70грн, стягнути з відповідача суму основного боргу - 804 592,76грн., пеню 84 237,61грн., індексацію від суми боргу 136 139,65грн., 3% річних від суми основного боргу - 68 817,18грн.

06 вересня 2012р. Позивач надав клопотання, в якому у зв'язку з допущенням арифметичної помилки просив вважати сумою основного боргу - 779 320,04грн., сумою пені - 84 513,88грн.

20 вересня 2012р. Позивач надав клопотання, в якому просив стягнути з відповідача: суму основного боргу - 779 320,04грн; суму пені в розмірі 30 177,45грн.; суму індексу інфляції - 136 139,65грн., суму трьох процентів річних - 68 817,18грн.

Вищезазначені клопотання за свої змістом є заявами про зменшення позовних вимог.

Відповідно до приписів ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Частиною 6 ст.22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд не приймає зменшення розміру позовних вимог, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог здійснено Позивачем внаслідок допущеної ним помилки при розрахунку суми позову, суд вважає, що такі дії Позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відтак, суд приймає зменшення позовних вимог та розглядає позовні вимоги в редакції останньої заяви від 20.09.2012р.

Представник Позивача у судовому засіданні 20.09.2012р. підтримав позовні вимоги з урахуванням їх зменшення.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, хоча повідомлявся про судове засідання належними чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, встановленою за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (а.с.64-66).

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.54) з відміткою про отримання.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого Відповідача і ненадання ним витребуваних документів у світлі достатності наданого судом часу для реалізації процесуальних прав останнім у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Заслухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2005р. між Позивачем (Лізингодавець) та Відповідачем (Лізінгоодержувач) укладений договір фінансового лізингу №5-05-694флк (а.с.а.с.17-22, Договір), згідно умов п.п. 1. якого Лізингодавець на письмове замовлення Лізингоодержувача для потреб останнього купує у Агротехнічної корпорації «Украгроком» та передає Лізингоодержувчау в користування на визначений договором строк комбайни зернозбиральні КЗС-11 «Дніпро-350», а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Предмет лізингу набувається Лізингодавцем у власність на підставі договору купівлі-продажу від 17.06.2005р. №160 (п.2.1).

Відповідно до п.2.1 Договору строк лізингу складає п'ять з половиною років і відраховується з моменту укладання акта приймання-передчаі, що укладається у 3 автентичних примірниках і є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 Договору предметом лізингу є комбайн зернозбиральний КЗС-11 «Дніпро-350» кількістю 2 (два).

Згідно п.3.3 Договору вартість предмета лізингу становить без ПДВ 2 166 666,66 грн., крім того, ПДВ 433 333,34 грн., разом з ПДВ - 2 600 00,00грн.

Згідно розділу 5 договору умови грошових зобов'язання Відповідача перед Лізингоодавцем визначені наступним чином:

З моменту одержання предмета лізингу за користування останнім Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі, черговість яких кратна трьом місяцям і складається із суми, що відшкодовує частину вартості Предмета лізингу та суми відсотків банку за кредит в розмірі 18% відсотків річних (за період визначений графіком сплати лізингових платежів), та винагороди Лізингодавцю за організацію фінансового лізингу в розмірі 3% річних від невідшкодованої вартості Предмету лізингу (п.5.1.)

Відповідно до п.5.2 Договору лізингові платежі вносяться в такому порядку: попередній лізинговий платіж вноситься до одержання предмету лізингу; перший черговий лізинговий платіж вноситься в термін визначений графіком сплати платежів, термін сплати кожного наступного лізингового платежу наступає через три місяця після попереднього.

Конкретний розмір лізингових платежів в грошовому виразі, їх склад та терміни сплати встановлюється додатком до договору „Графік сплати лізингових платежів".

Відповідно до п.4.4.2 Лізингоодержувач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі.

За порушення строків сплати лізингових платежів сторони у п.8.1 передбачили відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний календарний день прострочення.

01 листопада 2005р. та 18 листопада 2005р. майно, що є предметом лізингу передано в користування Відповідачу, про що сторонами складені акти приймання-передачі №5, № 6 (а.с.23,25).

Згідно з актом приймання-передачі від 29.02.2009р. (а.с.30) предмети договору лізингу повернуті Позивачу.

Посилаючись на несплату Відповідачем лізингових платежів за Договором в повному обсязі, Позивач просить стягнути суму заборгованості у розмірі 779 320,04грн., нараховану пеню в розмірі 30 177,45грн., інфляційну індексацію - 136 139,65грн. та 3% річних - 68 817,18грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді сплати пені, 3% річних, інфляційної індексації,

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до вимог статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Як встановлено ч.2 ст.1, п.2 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг", ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України за користування майном на умовах фінансового лізингу лізингоодержувач має сплачувати лізингові платежі.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, що саме і було закріплено сторонами у п.7.1 Договору фінансового лізингу №5-05-694 від 13.09.2012р.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором фінансового лізингу №5-05-694 від 13.09.2012р. належним чином не виконував, лізингові платежі сплачував не в повному обсязі, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких доказів у підтвердження відсутності заборгованості Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ст. 34 цього Кодексу до матеріалів справи не надано.

Крім того, як вбачається з акту звірення розрахунків, наявного в матеріалах справи, Відповідач визнав суму боргу в розмірі 779 320,04грн. (а.с.82,83).

Таким чином, вимоги про стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів в сумі 779 320,04грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача індексу інфляції на суму боргу в розмірі 136 139,65грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 68 817,18грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, отже, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Враховуючи висновок суду про задоволення вимог Позивача про стягнення боргу зі сплати лізингових платежів в повному обсязі, перевіривши арифметичні розрахунки позовних вимог щодо 3% річних та нарахованого індексу інфляції (з травня 2009 по березень 2012р.) за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство", суд дійшов висновку, що їх розмір не перевищує розміру, який може бути нараховано за означений період.

За таких підстав, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу, 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань підлягають задоволенню в повному обсязі, зокрема інфляційні збитки в сумі 136 139,65грн., а 3% річних - 68 817,18грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 30 177,45грн. на підставі умов п.8.1 договору, суд зазначає наступне.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати лізингових платежів сформульована безпосередньо у п. 9.1 договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Враховуючи висновок суду щодо наявності заборгованості Відповідача в сумі 779 320,04грн., суд, перевіривши розрахунок пені за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство", дійшов висновку, що він є арифметично не вірним, оскільки відлік строку позовної давності, який складає три роки відповідно до п.9.3. Договору, розпочинається з 03.08.2009р., оскільки, позовна заява передана до органу поштового зв'язку 03.08.2012р., про що свідчить відбиток календарного штемпеля установи поштового зв'язку.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 30 000,82грн.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається Позивачу пропорційно сумі, на яку зменшено розмір позовних вимог.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», м. Донецьк про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу №5-05-694флк від 13.09.2005р. в сумі 1 014 454,32 грн., з яких сума основного боргу - 779 320,04грн, сума пені в розмірі 30 177,45грн.; сума індексу інфляції - 136 139,65грн., сума трьох процентів річних - 68 817,18грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» (83003, м. Донецьк, вул. Ілліча, 91, ЄДРПОУ 31133132) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а, ЄДРПОУ 30401456) заборгованість в розмірі 1 014 277,69 грн., з яких сума основного боргу - 779 320,04грн, сума пені в розмірі 30 000,82грн.; сума індексу інфляції - 136 139,65грн., сума трьох процентів річних - 68 817,18грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» (83003, м. Донецьк, вул. Ілліча, 91, ЄДРПОУ 31133132) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а, ЄДРПОУ 30401456) витрати по сплаті судового збору в розмірі 20 283,81 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Чернова О.В.