Рішення

від 24.09.2012 по справі 21/5005/6462/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.09.12р. Справа № 21/5005/6462/2012 За позовом Приватного малого підприємства "Лоцмен", м. Краматорськ, Донецька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОМЕКС", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 43 666,80 грн. заборгованості по оплаті за товар згідно договору поставки № 363-13 від 28.12.11р.

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача 43 666,80 грн., з яких 34 800,00 грн. - основного боргу, 6 960,00 грн. - пені, 27,17 грн. - інфляційних втрат, 313,27 грн. - 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на факт порушення відповідачем умов договору № 363-13 постачання товарів від 28.12.2011р. щодо повної та вчасної оплати за поставлений товар.

Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи з 11.09.12р. відкладався до 24.09.12р.

Позивач в судове засідання не з'явився, направив до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач відзив на позов не надав, явку повноважного представника в судові засідання, призначені для розгляду справи, не забезпечив, про дату, час і місце проведення судових засідань відповідач повідомлений належним чином, доказом чого є поштове повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду від 31.07.12р. (а.с. 30).

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність представника позивача та відповідача за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2011р. між Приватним малим підприємством "Лоцмен" (далі - Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РОМЕКС" (далі - Покупець, Відповідач) було укладено договір № 363-13 постачання товарів (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити Покупцю алкогольні, слабоалкогольні напої та продовольчі товари (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар на умовах даного Договору. Найменування, асортимент, кількість, ціна Товару визначається за домовленістю Сторін і вказується у товарних накладних, що є невід'ємною частиною Договору. Накладні складаються та оформляються на підставі погоджених Сторонами Договору заявок.

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачеві товар на загальну суму 35 100,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3/11874 від 09.03.2012 р.

Відповідно до п.4.1. Договору Покупець робить оплату товару протягом 14 календарних днів із дня одержання Товару шляхом зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника чи іншим способом, що не суперечить чинному законодавству України.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, передав у власність відповідача товар.

Відповідач свого обов'язку з повної та своєчасної оплати отриманого товару у встановлені строки не виконав, чим порушив умови Договору.

З метою урегулювання спору в досудовому порядку, Позивач направив відповідачу вимогу № 119 від 20.06.2012 р., в якій вимагає в триденний строк з моменту отримання цієї вимоги оплатити суму заборгованості у розмірі 34 800,00 грн.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, заборгованість до цього часу не погасив.

Сума боргу підтверджується матеріалами справи та не спростована Відповідачем.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язком не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на умови Договору щодо строку оплати товару, є таким, що настав.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача основного боргу в сумі 34 800,00 грн.

Крім основного боргу Позивач просить стягнути з Відповідача пеню розмірі 6 960,00 грн., інфляційних втрат - 27,17 грн., 3% річних - 313,27 грн..

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). А у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У частині четвертій статті 231 ГК України зазначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час и користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, зазначений вид забезпечення виконання зобов'язань є спеціальним заходом майнового характеру, який стимулює належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.5.1. Договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, прийнятих за даним Договором, винна Сторона несе відповідальність відповідно до даного Договору та чинного законодавства України.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що Покупець несе відповідальність за даним Договором за несвоєчасну оплату отриманого товару, згідно п. 1.1. даного Договору, і виплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день затримки оплати, що діє в період, за який стягується пеня.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в договорі за взаємною згодою сторін передбачено стягнення пені за весь термін прострочення та перевіривши розрахунки Позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство", судом встановлено, що до стягнення підлягають 1 562,09 грн. пені за період з 24.03.12р. по 23.0512р. та з 24.05.12р. по 10.07.12р.

В частині стягнення пені у розмірі 4,27 слід відмовити.

Також пунктом 5.2. договору передбачено, що за прострочення платежу понад 30 календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від загальної суми боргу.

Згідно розрахунку Позивача, сума штрафу, що підлягає до стягнення склала 6 960,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно Рекомендацій ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р. відносно порядку застосування індексів інфляції „при розгляді судових справ при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; отже умовно слід рахувати, що сума, яка підлягає стягненню з 1 по15 числа місяця, індексується за цей період, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки Позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство", судом встановлено, що інфляційні втрати з урахуванням індексу інфляції за період з квітня 2012р. по червень 2012р. включно до стягнення не підлягають, у зв'язку з чим в цій частині слід відмовити.

А за період прострочення платежу з 24.03.2012р. по 23.05.2012р. та з 24.05.2012р. по 10.07.2012р. до стягнення підлягають 3% річних у розмірі 312,41 грн.

В частині стягнення 0,86 грн. 3% річних слід відмовити.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, позовні вимоги Позивача є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 193, 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 265, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОМЕКС" (50027, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, Дзержинський район, пр.-т Гагаріна, б. 12, кв. 2, код ЄДРПОУ 25530880) на користь Приватного малого підприємства "Лоцмен" (84311, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. 50 років ВЛКСМ, б. 2А, код ЄДРПОУ 23419138) основний борг у розмірі 34 800,00 грн. (тридцять чотири тисячі вісімсот грн. 00 коп.), пеню у розмірі 1 562,09 грн. (одна тисяча п'ятсот шістдесят дві грн. 09 коп.), 20% штрафу у розмірі 6 960,00 грн. (шість тисяч дев'ятсот шістдесят грн. 00 коп.), 3% річних у розмірі 312,41 грн. (триста дванадцять грн. 41 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 608,31 грн. (одна тисяча шістсот вісім грн. 31 коп.), про що видати наказ.

В частині стягнення 4,27 грн. - пені, 27,17 грн. - інфляційних втрат, 0,86 грн. - 3% річних - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 25.09.2012р.