Рішення

від 18.09.2012 по справі 5011-30/9109-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/9109-2012 18.09.12

За позовом Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомілтранш»

Про стягнення 8 852,08 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Бобришева В.В. -представник за довіреністю № 12 від 30.01.12.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд до Господарського суду міста Києва передано позовні вимоги Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»(далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомілтранш»(далі -відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № ДНП-2011-12/165 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 30.12.11. в розмірі 8 852,08 грн., а саме: 8 280,00 грн. -основного боргу, 94,53 грн. -3% річних, 477,55 грн. -пені. Також позивач просить суд витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем по сплаті коштів за Договором № ДНП-2011-12/165 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомілтранш» виникла заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.12. порушено провадження у справі № 5011-30/9109-2012, розгляд справи призначено на 24.07.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.12. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 17.08.12.

Розпорядження Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 17.08.12., в зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, дану справу передано судді Смирновій Ю.М. для розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.12. суддею Смирновою Ю.М. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 18.09.12.

Розпорядження Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 10.09.12. справу № 5011-30/9109-2012 передано для розгляду судді Ващенко Т.М., в зв'язку з її виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.12. суддею Ващенко Т.М. прийнято дану справу до свого провадження.

Представник позивача в судовому засіданні 18.09.12. підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 18.09.12. повторно не з'явився, вимог попередніх ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 5011-30/9109-2012 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АЗ № 036923 від 20.07.12.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

30.12.11. між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс»(Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомілтранш»(Сторона-2) укладено Договір № ДНП-2011-12/165 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Сторона-1 надає за плату Стороні-2 право на організацію та експлуатацію тридцяти місць для платного паркування транспортних засобів, а також три спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Оболонська Набережна, навпроти буд. 2, в межах третьої територіальної зони паркування м. Києва (надалі - Об'єкт), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.

Пунктом 1.2 Договору сторони погодили, що під Об'єктом в цьому Договорі визначено тридцять місць для платного паркування транспортних засобів, а також три спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Оболонська Набережна, навпроти буд. 2., що розташовані в межах третьої територіальної зони паркування м. Києва.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що всупереч умовам зазначеного вище Договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2011-12/165 та законодавства України, відповідачем не було в повному обсязі проведено розрахунки перед позивачем за період з січня 2012 р. по лютий 2012 р. включно, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 8 852,08 грн., а саме: 8 280,00 грн. -основного боргу, 94,53 грн. -3% річних, 477,55 грн. -пеня.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення»рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що вартість послуг, наданих Стороною-1 Стороні-2, за кожен день провадження діяльності становить шість гривень за одне місце для платного паркування транспортних засобів, в тому числі ПДВ.

Згідно з п. 3.2 Договору передбачено, що загальна сума щомісячних платежів Сторони-2 Стороні-1 по Договору визначена в Графіку платежів (Додаток № 2 до даного Договору).

Як вбачається з Графіку платежів (Додаток № 2 до Договору), за січень 2012 відповідач повинен був сплатити позивачу 3 060, 00 грн. до 30.01.12., за лютий 2012 5 220, 00 грн. до 15.02.12.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.3 Договору визначено, що розрахунок між Сторонами здійснюється шляхом оплати у розмірі 100% щомісячного платежу не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа поточного місяця відповідно до Графіку платежів (Додаток №2 до даного Договору).

Відповідно до п. 3.4. сторони передбачили, що Сторона-1 щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним, надає уповноваженому представнику Сторони-2 в двох примірниках Акт приймання-передачі наданих послуг.

Сторона-2 зобов'язана протягом двох робочих днів з дня отримання Акту приймання-передачі наданих послуг підписати його та повернути Стороні-1 один примірник Акту (п.3.5 Договору).

Пунктом 3.6 Договору встановлено, якщо на думку Сторони-2 надані Стороною-1 послуги не відповідають встановленим вимогам, то протягом трьох днів місяця, наступного за звітним Сторона-2 повинна надати мотивовану відмову від прийняття послуг. Якщо в установлений строк Сторона-1 не одержить підписаний Акт приймання-передачі наданих послуг або мотивовану відмову від підписання Акту, послуги вважаються прийнятими з виконанням усіх умов Договору. Акт без підпису Сторони-2 вважається прийнятим за умови наявності запису «Зауваження від Сторони-2 у встановлений строк не надійшли».

В матеріалах справи міститься Акт № КП-0023109 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.12. на загальну суму 3 060,00 грн., який позивач направляв засобами поштового зв'язку, про що свідчить опис вкладення у цінний лист від 23.02.13.

Разом з актом позивач направив відповідачу лист № 618 від 22.02.12., в якому зазначив, що Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомілтранш» має заборгованість в розмірі 8 280,00 грн.

Акт № КП-0224470 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.09.12. на загальну суму 5 220,00 грн., також направлявся засобами поштового зв'язку на адресу відповідача.

Вищезазначені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідачем не отримувались та були повернуті позивачу з відміткою, що закінчився строк на зберігання даної кореспонденції.

18.06.12. позивач направ лист-вимогу № 2778, в якій повторно просив відповідача сплатити заборгованість за Договором, підписати акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акт звірки взаємних розрахунків.

В матеріалах справи знаходиться фіскальний чек від 20.06.12., що підтверджує вищезазначений факт направлення листа № 2778 від 18.06.12.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомілтранш»подавало письмові заперечення, зауваження щодо наданих послуг Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс»за Договором № ДНП-2011-12/165 про надання права на експлуатацію фіксованих місць з посиланням на пункт 3.6 Договору.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивач надав, а відповідач прийняв данні послуги, оскільки матеріали справи містять акт № КП-0023109 здачі-прийняття робіт (надання послуг), № КП-0024470 здачі-прийняття робіт (надання послуг) з відміткою «Зауваження від Сторони-2 у встановлений строк не надійшли».

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з 01.01.2012 і діє до 28.02.2012 року.

Відповідно п. 5.8 Договору передбачено, що закінчення строку дії цього Договору в будь-якому випадку не звільняє Сторони від виконання зобов'язання, взятих на себе за даним Договором.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 8 280,00 грн., слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі 4.4. Договору просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 477,55 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно ч. 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку пені Господарським судом міста Києва було встановлено, що позивачем правомірно нарахована пеня в розмірі 477,55 грн.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежам, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних в розмірі 94,53 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку 3% річних Господарським судом міста Києва було встановлено, що позивачем правомірно нараховано 3% річних в розмірі 94,53 грн.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомілтранш»(02217, м. Київ, проспект Маяковського, буд. 26, код ЄДРПОУ 37141149) на користь Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»(01030, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 6, код ЄДРПОУ 35210739) 8 280 (вісім тисяч двісті вісімдесят) грн. 00 коп. - основного боргу, 477 (чотириста сімдесят сім) грн. 55 коп. - пені, 94 (дев'яносто чотири) грн. 53 коп. -3 % річних, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано.

Повне рішення складено 21.09.12.

Суддя Т.М. Ващенко