Рішення

від 18.09.2012 по справі 5011-5/9053-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/9053-2012 18.09.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Едіпресс Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оптспоживторг"

про стягнення 42 918,77 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Доброгородська М.Е. за довіреністю б/н від 05.09.2012 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Едіпресс Україна" (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оптспоживторг" (далі -відповідач) про стягнення 42 942,85 грн., в тому числі 21 058, 22 грн. основного боргу, 130, 60 грн. 3 % річних, 21, 06 грн. інфляційних втрат, 21 058, 22 грн. штрафу та 674, 75 пені.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між ним та відповідачем договору позивач поставив останньому товар, який в порушення взятих на себе зобов'язань відповідачем був оплачений лише частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/9053-2012, розгляд справи призначено на 25.07.2012 р.

24.07.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.07.2012 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 06.09.2012 р.

04.09.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, в яких він зазначає про те, що відповідач ухиляється від підписання акту звірки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.09.2012 р. судом продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 18.09.2012 р.

13.09.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 18.09.2012 р. від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог в частині пені до 672, 72 грн. та в частині 3 % річних до 129, 61 грн. у зв'язку зі здійсненим ним перерахунком.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи зазначене, судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги розглядаються в редакції заяви, поданої до суду 18.09.2012 р.

Також, від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких він звертає увагу на те, що в позовній заяві ним зазначались номери накладних за електронним реєстром позивача та надає таблицю відповідності номерів накладних з номерами, вказаними відповідачем.

Представник відповідача в судове засідання 18.09.2012 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 18.09.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.06.2011 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір на поставку друкованої продукції № 2105DD, відповідно до п. 1.2. якого постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передавати у встановлені цим договором строки друковану продукцію у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, але з дотриманням умов цього договору, а покупець зобов'язується прийняти друковану продукцію і сплатити за неї певну грошову суму.

Також, згідно з п. 1.3. Договору постачальник зобов'язується поставляти покупцю, покупець приймати та розповсюджувати через роздрібну мережу та іншими способами друковану продукцію та оплачувати її в асортименті, за цінами та в кількості, що визначається в додатках до цього договору, заявках, та зазначається у видаткових накладних на друковану продукцію.

Відповідно до п. 2.1. Договору найменування, вид, код, рекомендовані роздрібна та оптова ціни, строки та відсоток повернення друкованої продукції постачальника визначається додатками до цього договору.

Постачальник продає покупцю продукцію по ціні, що зафіксована в прас-листі (додаток № 2 до цього Договору) (п. 5.1. Договору).

Покупець приймає та оплачує постачальнику поставлену продукцію по вартості, що визначена згідно Прайс-листа та інших умов цього договору, загальна вартість поставки вказується у видаткових накладних (п. 5.2. Договору).

Відповідно до п. 5.3. Договору оплата друкованої продукції, що поставляється згідно Договору, здійснюється поетапно: 1 етап -70 % вартості відвантаженої друкованої продукції протягом 30 календарних днів з дати здійснення її поставки (дата підписання сторонами видаткової накладної при поступленні друкованої продукції в місце поставки -п. 3.1.1. цього Договору); 2 етап -оплата решти вартості поставленої продукції за вирахуванням вартості повернень нереалізованої друкованої продукції, якщо вони зроблені згідно умов цього Договору, протягом 45 календарних днів з дати здійснення поставки такої друкованої продукції (п. 3.1.1. цього Договору).

Також, 10.06.2011 р. сторони підписали Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої визначили, що з 10.06.2011 р. по 31.08.2011 р. оплата друкованої продукції здійснюється наступним чином: 1 етап -70 % вартості відвантаженої друкованої продукції протягом 14 календарних днів з дати здійснення її поставки (дата підписання сторонами видаткової накладної при поступленні друкованої продукції в місце поставки -п. 3.1.1. цього Договору); 2 етап -оплата решти вартості поставленої продукції за вирахуванням вартості повернень нереалізованої друкованої продукції, якщо вони зроблені згідно умов цього Договору, протягом 30 календарних днів з дати здійснення поставки такої друкованої продукції (п. 3.1.1. цього Договору). По закінченню зазначеного у даній угоди терміну сторони починають діяти відповідно до умов п. 5.3. Договору.

Згідно з п. 10.4. Договору, він вступає в силу з моменту його підписання і строк його дії закінчується 31 грудня 2011 року.

У випадку, якщо за один місяць до припинення дії договору жодна зі сторін не заявить про припинення дії договору, договір вважається пролонгованим на тих самих умовах до моменту надіслання повідомлення однієї зі сторін про припинення цього договору. Таке повідомлення надається за місяць до дати припинення та має бути письмовим і надсланим рекомендованим чи цінним листом, переданим кур'єром.

Як стверджує позивач та чого не спростовано відповідачем, на виконання умов договору ним було поставлено друкованої продукції на суму 250 481, 40 грн., з якої відповідач повернув на суму 106 860, 82 грн. та оплатив на суму 122 562, 36 грн. (також підтверджується довідкою ПАТ "Корпоративний та Інвестиційний Банк Креді Агріколь" від 24.07.2012 р. № 01/СГ), у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 21 058, 22 грн.

В обґрунтування розміру суми боргу позивач посилається на Акт звірки взаєморозрахунків № 314 від 31.01.2012 р., за яким борг відповідача на вказану дату складав 17 016, 42 грн. та подальші поставки товару згідно видаткових накладних № 00000001801 від 21.02.2012 р. на суму 6 671, 70 грн., № 00000001955 від 28.02.2012 р. на суму 12 365, 55 грн., № 00000002519 від 13.03.2012 р. на суму 4 934, 50 грн., № 00000002912 від 20.03.2012 р. на суму 8 768, 30 грн., № 00000004067 від 27.03.2012 р. на суму 12 714, 60 грн., № 00000004404 від 03.04.2012 р. на суму 1 911, 55 грн., № 00000004755 від 10.04.2012 р. на суму 2 530, 60 грн., № 00000004905 від 17.04.2012 р. на суму 7 741, 70 грн., № 00000005273 від 24.04.2012 р. на суму 4 134, 20 грн., № 00000005551 від 07.05.2012 р. на суму 2 356, 65 грн., а також на накладні на повернення товару.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 5.3. Договору оплата друкованої продукції, що поставляється згідно Договору, здійснюється поетапно: 1 етап -70 % вартості відвантаженої друкованої продукції протягом 30 календарних днів з дати здійснення її поставки (дата підписання сторонами видаткової накладної при поступленні друкованої продукції в місце поставки -п. 3.1.1. цього Договору); 2 етап -оплата решти вартості поставленої продукції за вирахуванням вартості повернень нереалізованої друкованої продукції, якщо вони зроблені згідно умов цього Договору, протягом 45 календарних днів з дати здійснення поставки такої друкованої продукції (п. 3.1.1. цього Договору).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею -неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Сторони передбачили п. 6.3. Договору, що постачальник у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання по цьому договору має права вимагати від покупця сплати пені за кожен день прострочення, процентний розмір якої по відношенню до простроченої суми визначається із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період існування прострочення, без ПДВ.

Також, п. 6.4. Договору сторони визначили, що просторочення покупцем виконання грошових зобов'язань за цим договором більше ніж на 15 календарних днів, є підставою для дострокового розірвання договору за ініціативою постачальника, при цьому постачальник має право вимагати від покупця сплати штрафу в розмірі 100 % від неоплаченої суми, без ПДВ.

Позивачем при подачі позову було нараховано відповідачу пеню у розмірі 674, 75 грн. щодо боргу відносно поставок в період з 21.02.2012 р. по 27.06.2012 р.

Уточнивши позовні вимоги, позивач нарахував пеню в сумі 672, 72 грн. за простроченими відповідачем зобов'язаннями з оплати поставленого товару за видатковими накладним № 00000001955 від 28.02.2012 р., № 00000002519 від 13.03.2012 р., № 00000002912 від 20.03.2012 р., № 00000004067 від 27.03.2012 р., № 00000004404 від 03.04.2012 р. та № 00000004995 від 17.04.2012 р. з урахуванням повернення товару за накладними № ВП0001432 від 19.04.2012 р., № ВП-0001451 від 27.04.2012 р., № ВП-0001452 від 22.05.2012 р., № ВП-0001353 від 02.04.2012 р., № ВП-0001336 від 29.03.2012 р., № ВП-00001309 від 23.03.2012 р., № ВП-0001259 від 13.03.2012 р., розрахунок якої є невірним в силу арифметичних помилок.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Суд самостійно перерахував пеню та встановив, що її розмір має становити 651, 00 грн.

При цьому, оскільки відповідачем не надано доказів здійснення першого етапу оплати спірних накладних (п. 5.3. Договору), суд при визначенні моменту прострочення грошового зобов'язання в цілому щодо кожної з видаткових накладних виходив з 30-денного строку, передбаченого саме першим етапом, оскільки другий етап відповідно є наслідком виконання першого з урахуванням повернення товару.

Також, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 21 058, 22 грн., розмір якого є вірним.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами , належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Відповідно до п. 5.4. Договору сторони визначили, що розмір відсотків, встановлених за користування грошовими коштами отриманими як попередня оплата встановлюється на рівні 0 %.

В даному випадку, в порядку розрахунків між сторонами відсутня попередня оплата, тобто оплата, здійснення якої має відбутись до передачі товару, у зв'язку з чим застосовується загальний розмір ставки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3 % річних.

Позивач нарахував відповідачу 129, 61 грн. 3 % річних та 21, 06 грн. інфляційних втрат.

Суд відмічає, що в період з 22.03.2012 р. по 27.06.2012 р. сукупні індекси інфляції за розрахункові періоди по кожній з поставок, відносно якої нараховуються інфляційні втрати, становив менше одиниці, тобто мала місце дефляція (індекси за квітень -1, травень - 0, 997, червень -0, 997). Таким чином в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат суд не знаходить підстав для їх задоволення.

У свою чергу, розрахунок 3 % річних є помилковим, оскільки згідно вірного розрахунку їх розмір становить 130, 17 грн.

Однак, оскільки позивач не заявляв клопотання про вихід суду за межі позовних вимог, задоволенню підлягає сума 3 % річних у розмірі, розрахованому позивачем.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням вищевказаного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оптспоживторг" (03028, м. Київ, Голосіївський район, вулиця Ракетна, будинок 24, код ЄДРПОУ 37412679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Едіпресс Україна" (03150, м. Київ, Печерський район, вулиця Димитрова, будинок 5, корпус 10А, код ЄДРПОУ 31057188) 21 058 (двадцять одну тисячу п'ятдесят вісім) грн. 22 коп. основного боргу, 21 058 (двадцять одну тисячу п'ятдесят вісім) грн. 22 коп. штрафу, 129 (сто двадцять дев'ять) грн. 61 коп. 3 % річних, 651 (шістсот п'ятдесят одну) грн. 00 коп. пені та 1 593 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто три) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.09.2012 р.

Суддя В.С. Ломака