Рішення

від 20.09.2012 по справі 5011-36/12025-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-36/12025-2012 20.09.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕЛС 1»

до Державного підприємства «РЕСУРСПОСТАЧ»

про стягнення 171 710, 54 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

від позивача: Коваленко Ю.С. -по дов. №05-08/12 від 01.08.2012р.

від відповідача: Зосім І.В. -по дов. №119 від 15.06.2012р.

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕЛС 1»про стягнення з Державного підприємства «РЕСУРСПОСТАЧ»171 710, 54 грн., із яких: 171 383, 04 грн. основний борг по договору на надання охоронних послуг №15-12/09 ФО від 15.12.2009р., 257,07 грн. пені за прострочку платежу, 70,43 грн. -3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2012 порушено провадження у справі № 5011-36/12025-2012 та призначено її до розгляду на 20.09.2012р.

Представник позивача в судовому засіданні 20.09.2012р. позовні вимоги підтримав повністю.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору на надання охоронних послуг №15-12/09 ФО від 15.12.2009р. не сплатив позивачу плату за надані послуги за квітень та травень 2001 року у зв'язку з чим виник борг в сумі 171 383,04 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні надав письмовий відзив в якому проти задоволення позову заперечує.

Заперечення мотивовані тим, що на виконання договору позивач направив на адресу відповідача акти здачі -прийняття робіт №ОУ-0000091 від 30.04.2010р. на суму 90 201,60 грн. та № ОУ- 0000093 від 31.05.2010р. на суму 81 181, 44 грн., які відповідачем не були підписані у зв'язку з чим, на думку відповідача, послуги позивачем в даний період не надавались.

В судовому засідання 20.09.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

15.12.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТЕЛС 1»(надалі позивач) та Державним підприємством «РЕСУРСПОСТАЧ»(надалі відповідач) було укладено договір №15-12/09ФО про надання охоронних послуг.

Відповідно до п. 1.1. договору позивач, на умовах даного договору, надає відповідачу послуги по охоронні об»єктів, які передбачені додатком №1 до даного договору, а відповідач приймає надані послуги та оплачує їх у відповідності до умов даного договору.

Згідно додатку №1 до договору позивач здійснює охорону комплексу споруд з земельною ділянкою за адресою: м. Київ, вул.. Павла Пестеля, 4.

21.12.2009р. між сторонами була підписана додаткова угода до договору №15-12/09ФО від 15.12.2009р. про надання охоронних послуг.

Відповідно до умов даної угоди сторони дійшли згорди щодо викладення додатку №1 до договору в наступній редакції:

позивач здійснює охорону комплекс споруд з земельною ділянкою за адресою: м. Київ, вул.. Павла Пестеля, 4;приміщення Комітету України з державного матеріального резерву за адресою: м. Київ, вул.. Пушкінська, 28.

Строк дії договору сторони визначили з дня його підписання та до 31.12.2008р. (п. 8.1 договору).

15 березня 2010року між сторонами була підписана додаткова угода №1 до даного договору, відповідно до якої сторони погодили продовжити строк дії договору до 31.12.2010року.

З метою належного виконання умов даного договору між сторонами 21.01.2010р. було погоджено та підписано посадові обов'язки старшого зміни охорони, посадові обов'язки охоронця на посту №1 та №2.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було сплачено вартість наданих послуг у період квітень 2010року та травень 2010р., в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 171 383,04 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до умов вищевказаного договору, а саме додатку №2 до договору, сторони домовились, що місячна вартість послуг з охорони розраховується з використанням тарифу 25 грн. людино /година без ПДВ, ПДВ -5 грн., загалом 230 грн. людино / година.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що по закінчення звітного місяця сторонами підписується акт приймання наданих виконавцем послуг. Послуги вважаються прийнятим, якщо:

замовник підписав акт приймання наданих послуг;

замовник не повідомив виконавця про неприйняття послуг протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту виконаних робіт.

Відповідач (замовник) сплачує послуги позивача (виконавця) шляхом оплати протягом 5 банківських після отримання рахунку виконавця, але в будь -якому випадку не пізніше 10 числа місяця за який проводиться оплата.

При розгляді справи судом встановлено, що на виконання умов даного договору та з метою належного оформлення наданих послуг по охороні об'єктів позивачем по закінченню звітних місяців складалися та передавалися в двох примірниках Акти наданих послуг за № ()У-0000091 від 30.04.2010р. - на суму 90 201.60 гри. та за № ()У-0000093 від З 1'.05.2010р. на суму 81 181. 44 гри.

Відповідачем в порушення п.4.3. договору зазначені Акти не були підписані та один з їх примірників не повернений позивачу.

Як вбачається із матеріалів справи позивач неодноразово звертався до відповідача та до Державного комітету України з державного матеріального резерву з відповідними листами за вих. №123 від 06.08.2010р. та за вих. №'29/09-1 від 29.09.2010р. щодо підписання та повернення одного примірника акту наданих послуг, а також погашення заборгованості за надані послуги по даному договору.

Відповідачем було отримано вказані листи, про що свідчать наявні на них штампи останнього з вхідним номером та датою отримання (вхід. №1010. від 10.09.2010р. та вхід №1182 від 30.09.2010р.), але зазначені вимоги залишено без відповіді та задоволення.

Позивач намагався врегулювати спір в досудовому порядку та повторно направив на адресу відповідача для підписання Акти наданих послуг за № ОУ-0000091 від 30.04.201р. - на суму 90 201.60 гри. та за № ОУ-0000093 від 31.05.2010р. на суму 81181, 44 гри., які отримані були Відповідачем за довіреністю 1 6.08.2012р.

На підтвердження поштового відправлення позивачем вищевказаних актів наданих послуг та їх отримання відповідачем свідчать відповідні чек поштового відділення, опис вкладення у цінний лист та повідомлення про отримання (копії чеку, опису та повідомлення про отримання додаються). Факт отримання відповідачем зазначених актів не заперечувалось представником відповідачем в судовому засіданні.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що письмових зауважень по зазначеним актам відповідач не надав, а також згідно п.4.3. Договору не надав мотивованої письмової відмови від підписання вказаних актів, суд приходить до висновку, що відповідач прийняв надані позивачем послуги з охорони в обсягах та за цінами зазначеними в актах наданих послуг за № ОУ-0000091 від 30.04.201р. - на суму 90 201, 60 грн. та за №ОУ-0000093 від 31.05.2010р. на суму 81 181,44 грн.

Відповідно до умов даного договору відповідач повинен був повідомити позивача про неприйняття послуг до 22.08.2012р. включно (п. 4.3 договору).

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, замовник в порушення взятих на себе зобов'язань за договором вартість наданих послуг у визначений договором строк не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем у період квітень та травень 2010року в сумі 171 383, 04 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в загальному розмірі 171 383, 04 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що у випадку затримки платежів, передбачених розділом 4 даного договору, замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі 0,03% від суми затриманого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в цей період.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги у вигляді пені розмірі подвійної обліковової ставки НБУ (п. 5.4 договору).

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по оплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 5.4 договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір якої, за розрахунком позивача становить 257, 07 грн.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 70,43 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Заперечення відповідача, що викладені в письмовому відзив судом до уваги не приймаються з огляду на вищевикладене.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, - суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «РЕСУРСПОСТАЧ»(01135, м. Київ, вул.. Павла Пестеля, 4, ЄДРПОУ 34002592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕЛС 1»(03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 7, код ЄДРПОУ 34453911) 171 383 грн. 04 коп. основного боргу, 257 грн. 07 коп. пені, 70 грн. 43 коп. -3% річних, 3 434 грн. 22 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.09.2012р.

Суддя Т. Ю. Трофименко