Рішення

від 25.09.2012 по справі 5015/3075/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.12 Справа№ 5015/3075/12

За позовом: Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго", м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Євростиль", смт Краковець Яворівського району Львівської області

про: стягнення 50 396,35 грн.

Суддя Король М.Р.

Представники:

від позивача: Негря Г.Ю. юрисконсульт (довіреність від 04.01.2011р.)

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 25.09.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позов подано Львівським міським комунальним підприємством „Львівтеплоенерго" (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Євростиль" (смт Краковець Яворівського району Львівської області ) про cтягнення 50 396,35 грн. з яких: основна заборгованість -48 368,83 грн., 3% річних -961,34 грн. та пеня -1 066,18 грн.

Ухвалою суду від 26.07.2012 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 14.08.2012 р.

Розгляд справи відкладався, з підстав викладених в ухвалі суду.

В судове засідання 25.09.12 року позивач явку повноважного представника забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, витребовуваних судом документів не подав, з клопотаннями та заявами до суду не звертався, хоча був належним чином повідмлений про час та місце розгляду спору, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 81033 0002762 0.

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце наступного судового засідання. (Постанова пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р.).

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

25.10.2007 р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 4215/Р про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі по тексту -договір).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за шістдесят календарних днів до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. (п. 10.4 договору).

Згідно умов договору, позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій влді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, пердбачені цим договором.

Відповідно до п. 3.2.2. договору, відповідач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені даним договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими чинним законодавством формами. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач до 15-го числа місяця наступного за розрахунковим періодом, сплачує позивачу вартість фактично спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді якщо тариф на теплову енергію є одноставковим. (пп. 6.1-6.3 договору).

Свій обов'язок щодо остаточного розрахунку за спожиту теплову енергію відповідач вчасно не виконав, в зв'язку з чим за період з 01.05.2011р. по 31.06.2012р. у нього виникла заборгованість за вказаним договором у розмірі 48 368,83 грн. згідно розрахунку боргу, долученого до позовної заяви.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №4215/Р від 25.10.2007 р. суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у

встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором №4215/ Р від 25.10.2007 р. виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за отриману теплову енергію, порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 48 368,83 грн.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 066,18 грн., яка нарахована на підставі п. 7.2.3 договору, підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно розрахунку позовних вимог відповідачу нараховано 3% річних у розмірі 961,34 грн., які підлягають стягненню.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення.

Судовий збір покладається на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Євростиль" (81033, Львівська область, Яворівський район, смт. Краковець, пл. Шухевича, 4, ідентифікаційний код 30703464) на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (79040, м. Львів, вул. Д.Апостола, 1, ідентифікаційний код 05506460) 48 368,83 грн. основного боргу, 961,34 грн. -3% річних, 1 066,18 грн. пені та 1609,5 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 26.09.2012 р.

Суддя Король М.Р.