Рішення

від 24.09.2012 по справі 5017/2097/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" вересня 2012 р.Справа № 5017/2097/2012

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1

Відповідач: приватне сільськогосподарське підприємство "Агро-Трейд 2001"

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю "Рапс-Ексім"

про стягнення 18201 грн.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: підприємець ОСОБА_1

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: ОСОБА_1 -довіреність від 20.06.2012р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Трейд 2001" (надалі -ПСП "Агро-Трейд 2001") в якому просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 18201 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.07.2012р. позовну заяву №3150/2012 прийнято до розгляду, порушено провадження по справі та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.09.2012р. за письмовим клопотанням позивача (вх. № 27631/2012) термін розгляду справи було продовжено на п'ятнадцять днів, а саме до 01.10.2012р.

Позивач позов підтримує, просить суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідача -ПСП "Агро-Трейд 2001" був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, а саме, за його юридичною адресою, визначеною згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.07.2012р., що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення, але в судове засідання його представник не з'явився, поважності підстав неявки суду не навів, своїм правом на захист не скористався., своїм правом на захист не скористався.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ України № 18 від 26.12.2011р., зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом..

Третя особа -ТОВ "Рапс-Ексім" проти позову не заперечують, згідно наданого суду листа (вх. № 27553/2012) просять суд його задовольнити.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив:

21.10.2009р. між ТОВ "Рапс-Ексім" (продавець) та ПСП "Агро-Трейд 2001" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу насіння озимого ріпаку у спрощеній формі.

Відповідно до видаткової накладної № РН-0000084 від 21.10.2009р. позивач передав, а відповідач отримав відповідача отримав насіння озимого ріпаку у кількості 280 кг за ціною 18201,12 грн. в тому числі ПДВ 20% - 3033,52 грн.

Доказів розрахунків ПСП "Агро-Трейд 2001" за отриманий товар в матеріалах справи відсутні.

03.05.2012р. між ТОВ "Рапс-Ексім" (цедент) та ФОП ОСОБА_1 (цесіонарій) було укладено договір № 1 про відступлення права вимоги, умовами п.1.1. якого визначено, що він спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, передбачених цим договором та чинним законодавством України, цедентом цесіонарієві права вимоги, належного цедентові, в межах яких цесіонарій стає кредитором за договором купівлі-продажу насіння озимого ріпаку, яке було отримано 21.10.2009р. між цементом та ПСП "Агро-Трейд 2001" (боржник).

Відповідно до п.2. зазначеного договору до цесіонарій переходить право вимагати замість цедента від боржника.

До цесіонарій переходить право вимоги цедента за договором, визначеним у п.1 договору в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (п.3. договору).

Моментом переходу права вимоги від цедента до цесіонарія, згідно з п.4. договору, сторони визначили 03.05.3012р.

Згідно з п.5. договору цедент зобов'язаний в строк 30 днів з моменту набрання чинності цим договором повідомити боржника про відступлення права вимоги.

18.05.2012р. ТОВ "Рапс-Ексім" направив на адресу відповідача повідомлення про відступлення права вимоги, датоване 18.04.2012р.

Як пояснив в судовому засіданні представник ТОВ "Рапс-Ексім" визначення дати у повідомлені про відступлення права вимоги 18.04.2012р. є механічною опискою, так як повідомлення виготовлено та відправлено відповідачу саме 18.05.2012р. Відправка повідомлення підтверджується поштовою квитанцією ФН 1502002384 від 18.05.2012р.

Також 18.05.2012р. ФОП ОСОБА_1 направив ПСП "Агро-Трейд 2001" претензію № 1 в якої вимагав у відповідача у строк до 05.06.2012р. сплатити борг у розмірі 18201 грн.

Відповідач, як зазначає позивач, на претензію не відповів борг у встановлений термін не сплатив, що й зумовило звернення ФОП ОСОБА_1 до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткову відмову у задоволені позову з наступних підстав:

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Стаття 13 ЦК України встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Стаття 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16. ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Статтею 144 ГК України встановлено, що майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

Стаття 202 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 206 ЦК України визначає, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Судом встановлено, що між ТОВ "Рапс-Ексім" та ПСП "Агро-Трейд 2001" 21.10.2009р. було укладено усний правочин (договір) щодо купівлі-продажу насіння озимого ріпаку. Зазначене підтверджується видатковою накладною № РН-0000084 від 21.10.2009р. за якою позивач передав, а відповідач отримав від позивача насіння озимого ріпаку у кількості 280 кг за ціною 18201,12 грн. в тому числі ПДВ 20% - 3033,52 грн..

Матеріали справи свідчать про відсутність з боку відповідача будь-яких дій щодо сплати боргу отримане від позивача насіння озимого ріпаку у кількості 280 кг.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

У відповідності до п.1.ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частина 1 ст. 513 ЦК України визначає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Стаття 514 ЦК України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Як встановлено судом, 03.05.2012р. між позивачем та третьою особою було укладено договір № 1 про відступлення права вимоги.

18.05.2012р. відповідач був повідомлений про укладення зазначеного договору, а також позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 1 з вимогою сплатити у строк до 05.06.2012р. борг у розмірі 18201грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено наявність поставки товару відповідачу третьою особою 21.10.2009р.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказів спростовуючих викладене позивачем, відповідач суду не надав.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 є обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 44,49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1609, 50 грн.

Керуючись ст.ст.32,33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Трейд 2001" (68650, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, с. Кирнички, вул. Котовського, буд. 91, корп.. А, код ЄДРПОУ 31580111) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_2) борг у сумі 18201 грн. та витрати на сплату судового збору в сумі 1609, 50 грн.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Суддя Цісельський О.В.