Рішення

від 20.09.2012 по справі 18/1431/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2012 р. Справа №18/1431/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Березівські мінеральні води", Березівське,Дергачівський район, Харківська область,62363

до Приватного підприємства "Діадема", вул.Гоголя, 3,Кременчук,39605

про стягнення грошових коштів в сумі69168,96 грн.

Суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Подольська Т.В.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 20.09.2012 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до положень ст. 85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 69168,96 гривень боргу за договором №АС-86 від 04.01.2011 року, з яких: 46 507,33 гривень основний борг, 9192,50 гривень проценти за безпідставне користування грошовими коштами, 6099,90 гривень 10% річних, 9461,52 гривень пеня, 868,01 гривень інфляційні, 2880,00 гривень - вартість неповернутої тари з урахуванням ПДВ, 3352, 20 гривень пеня за несвоєчасне повернення тари.

20.09.2012 року позивач подав до суду письмові пояснення на виконання ухвали суду від 16.08.2012 року щодо допущеної ним описки у загальній сумі боргу в прохальній частині позову, в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 78361,46 грн. боргу за договором №АС-86 від 04.01.2011 року, з яких: 46 547,33 гривень основний борг, 9192,50 гривень проценти за безпідставне користування грошовими коштами, 6099,90 гривень 10% річних, 9461,52 гривень пеня, 868,01 гривень інфляційні, 2880,00 гривень - вартість неповернутої тари з урахуванням ПДВ, 3352, 20 гривень пеня за несвоєчасне повернення тари.

Суд приймає вказані уточнення щодо виправлення описки до розгляду.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи), відзив на позовну заяву не подав, вимоги ухвал суду від 25.07.2012 року про порушення провадження у справі та від 16.08.2012 року не виконав.

Отже, відповідачу відомо про розгляд даної справи судом. Однак правом на участь в судовому засіданні та подачі заперечень відповідач не скористався.

Справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Таким чином, відповідач не обмежений у праві вибору іншого представника у випадку відсутності особи, що його представляє.

Відповідно до ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.97 , гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, закінченням строку розгляду справи, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

Судом встановлено, що 04 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Завод „Березівські мінеральні води" (постачальник, позивач) та Приватним підприємством „Діадема" (покупець, відповідач) був укладений Договір № АС-86.

У відповідності до п. 1.1 вказаного договору постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець - прийняти та своєчасно оплатити цей товар на умовах, що передбачені договором.

Взяті на себе зобов'язання за договором позивач виконав належним чином - поставив відповідачеві за період з 13.07.2012 р. по 29.09.2011 р. товар на суму 117664,28 грн. згідно видаткових накладних:

- 13.07.11 р. за видатковою накладною № РН-0002303 поставлено товар на суму 31732,00 грн. (з урахуванням ПДВ);

- 09.08.11 р. за видатковою накладною № РН-0002713 поставлено товар на суму 31267,16 грн. (з урахуванням ПДВ);

- 07.09.11 р. за видатковою накладною № РН-0003086 поставлено товар на суму 36908,24 грн. (з урахуванням ПДВ);

- 29.09.11 р. за видатковою накладною № РН-0003393 поставлено товар на суму 17756,88 грн. (з урахуванням ПДВ); (арк. справи 15-18).

Відповідач поставлений йому товар оплатив частково на суму 71156,90 грн., що підтверджується платіжними дорученнями з відміткою банку та прибутково-касовими ордерами (арк. справи 138-51).

Решту товару відповідач не оплатив, внаслідок чого за ним утворився борг в сумі 46547,33 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, товар за видатковими накладними від 13.07.2011 р. № РН-0002303 на загальну суму 31732,00 грн., від 09.08.2011 р. № РН-0002713 на загальну суму 31267,16 грн., було передано позивачем уповноваженій особі відповідача, а саме ст. комірнику Рябуха О.О., який є матеріально-відповідальною особою. Так, згідно з п. 10.6 договору № АС-86 від 04.01.2012 р. (далі - Договір) "Згідно з п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 р. матеріально-відповідальною особою при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей. Матеріально-відповідальна особа (П.І.Б, посада) - Рябуха Олександр Олександрович, ст. комірник та Галицька Тетяна Костянтинівна, зав. складом". Крім того, у договорі міститься підпис Рябухи О.О. та зразок відтиску печатки відповідача. Такий же підпис Рябухи О.О., завірений печаткою відповідача містяться у видаткових накладних від 13.07.2011 р. № РН-0002303 на загальну суму 31732,00 грн., від 09.08.2011 р. № РН-0002713 на загальну суму 31267,16 грн.

Факт передачі відповідачу товару за видатковою накладною від 07.09.2011 р., також підтверджується товарно-транспортною накладною серії 02 ААТ № 482163, в якій міститься підпис уповноваженої особи відповідача - ст. комірника Рябуха О.О., завірений печаткою відповідача. Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.97 №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568, визначають ТТН обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом. Відповідно до пункту 11.1 Правил ТТН та дорожні листи є основними документами на перевезення вантажів, ТТН-це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил). Таким чином, товарно-транспортна накладна типової форми N 1-ТН - це єдиний первинний документ, який є підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку; вона оформлюється вантажовідправником на кожну їздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача окремо. Крім того, зазначена товарно-транспортна накладна в розумінні Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 р. № 88 також є первинним документом, яка підтверджує здійснення господарської операції та має усі обов'язкові реквізити первинного документу, передбачені п. 2.4 зазначеного Положення.

Факт передачі позивачем відповідачу товару за видатковою накладною від 07.09.2011 р., підтверджується також актами звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2011 р., які відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження фактичної поставки позивачем товару за спірними накладними та наявності у відповідача боргу в означеній сумі. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем належними доказами.

При цьому, суд вважає необхідним зауважити, що дійсно акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Між тим, акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів.

Також суд враховує гарантійний лист відповідача від 13.06.2012 року ( арк. справи 26), в якому він гарантує оплату товару у строк до 20.06.2012 року.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Згідно ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, згідно якого, в силу ст. 655 ЦК України, продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

Таким чином, на правовідносини, що виникають на підставі договору, укладеного між позивачем та відповідачем, розповсюджуються норми ЦК України, що регулюють продаж товару в кредит з відстроченням платежу.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Договором купівлі-продажу, у відповідності до ч. ч. 1, 5 ст. 694 ЦК України, може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Таким чином, при несвоєчасній оплаті покупцем товару він зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами. Згідно з ч.. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або актом цивільного законодавства. Нарахування таких процентів сторони передбачили у п.7.4 договору . Позивач просить суд стягнути проценти в сумі 9192,50 грн.

Також відповідно до пункту 7.2 договору за порушення покупцем термінів оплати товару, обумовлених у специфікаціях до договору, відповідач сплачує продавцеві неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від своєчасно несплаченої суми заборгованості з урахуванням процентів за кожний день прострочення оплати. Пеню позивач просить стягти в сумі 9461,52 гривень.

Відповідно до вимог статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань установленням окремого виду відповідальності.

Частиною першою статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язань та його розмір встановлено статтею 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та статтями 1 і 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Таке право передбачити в договорі обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи з дня передання товару продавцем, надано сторонам частиною п'ятою статті 694 ЦК України, яка регулює правовідносини, пов'язані з продажем товару в кредит, та узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Дана правова позиція підтверджується судовою практикою Верховного Суду України, зокрема викладена у постанові від 30.05.2011 року у справі № 42/252.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Згідно з п. 7.3 Договору у разі порушення п. 2.4. Договору Покупець зобов'язаний сплатити суму боргу (простроченого платежу з урахуванням процентів за користування чужими грошовими коштами) з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також десять процентів річних від простроченої суми.

Отже, позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення 6099,90 гривень - 10% річних та 868,01 гривень інфляційних.

Також разом з товаром відповідачу позивачем передано зворотну тару загальною заставною вартістю 2610,00 грн.

За договором передана тара підлягала поверненню в наступні строки: (по області та Україні) 15 днів. Процент повернення заставної тари - 100%. Заставна тара повертається згідно з цінами, які діють на момент постачання товару. При централізованій доставці тара повертається зворотнім рейсом. У випадку, якщо покупець не повернув тару зворотнім рейсом, він повертає її постачальнику за власний рахунок і власним транспортом. Якщо тара повертається транспортом постачальника, який замовив покупець для повернення тари постачальнику, витрати оплачує покупець (п. 5.1 Договору).

Станом на момент пред'явлення позову заборгованість відповідача перед позивачем за зворотну тару складає 2400,00 грн.

Згідно з п. 5.2 Договору у випадку, якщо покупець не повертає тару в строки, зазначені в п. 5.1 цього договору, покупець сплачує постачальнику заставну вартість тари, зазначену у видатковій накладній, з урахуванням податку на додану вартість (ПДВ), зазначаючи в платіжному дорученні - "за тару з урахуванням ПДВ".

Відповідно до п. 7.5 договору за несвоєчасне повернення тари покупець сплачує постачальнику штрафну пеню в розмірі 0,5 % від вартості неповерненої тари, зазначеної у п. 5.2 цього договору, за кожен день прострочення. Розмір нарахованої пені на підставі п. 7.5 договору становить 3352,20 грн.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами ( в мат.справи), відповідачем не заперечуються і підлягають задоволенню.

На підставі матеріалів справи та керуючись 33,43,49,75,82-85 ГПК України, суддя, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Діадема"( вул.Гоголя, 3,Кременчук,39605; код ЄДР 30456934, рахунки невідомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Березівські мінеральні води" (с. Березівське,Дергачівський район, Харківська область,62363; код ЄДР 37246683) 46 547,33 гривень основного боргу, 9192,50 гривень проценти за безпідставне користування грошовими коштами, 6099,90 гривень - 10% річних, 9461,52 гривень пеня, 868,01 гривень інфляційні, 2880,00 гривень - вартість неповернутої тари з урахуванням ПДВ, 3352, 20 гривень - пеня за несвоєчасне повернення тари, 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.09.2012 року

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією