Рішення

від 21.09.2012 по справі 5026/1253/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2012 року Справа № 16/5026/1253/2012

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Cпаських Н.М., з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: Яковлєв Ю.В. - за довіреністю;

від відповідача: Сас Б.П. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності Бігун Наталії Степанівни до товариства з обмеженою відповідальністю "Лавс-Транс" про стягнення 9 718,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 9 718,20 грн. з яких 9 000,00 грн. основна заборгованість за надані послуги з перевезення вантажів та 718,20 грн. пені на підставі договору № 2787 від 09.11.2011 року і разового договору-заявки до нього, укладеного між сторонами. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив з мотивів його безпідставності та необґрунтованості і просить у позові відмовити повністю.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що 09 листопада 2011 року між сторонами по справі було укладено договір № 2787 на перевезення вантажу, у відповідності до якого позивач (Перевізник) прийняв на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажу в інтересах відповідача (Експедитор) автомобільним транспортом на території України, СНД та Європи ( п. 2.1 договору а.с. 7). Перевезення вантажів виконується лише на підставі заявок, які подає відповідач за узгодженою формою по факсу або іншим способом в письмовій формі; заявка є невід'ємною частиною договору перевезення ( п. 2.2 договору).

Суд відхиляє заперечення представника відповідача про те, що договір на перевезення вантажу та разовий договір - заявка є різними і самостійними договорами. Зв'язок між цими документами прямо передбачений у п. 2.2. договору на перевезення і ці документи мають однаковий номер і дату.

Частиною 1 ст. 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно разового договору - заявки ( а.с. 10) від 09 листопада 2011 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом, що укладений між сторонами, позивач (Перевізник) зобов'язався виконати для відповідача (Експедитора) перевезення по маршруту Мар'їна Горка, Мінська область (Республіка Білорусь) - Шпола, Черкаська область (Україна). Вартість перевезення становить 9 000,00 грн. без ПДВ.

Порядок і строк оплати товару за разовим договором -- 2 дні з дня отримання оригіналів документів.

За доводами позивача, оригінали документів були отримані відповідачем 29.11.2011 року, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення ( а.с. 14). Відповідач не спростував ці доводи ніякими належними і допустимими доказами.

На підтвердження факту перевезення вантажу позивачем у справу надано копію міжнародної товарно-транспортної накладної № 0010229 ( а.с. 12), з якої вбачається, що наданий для перевезення товар було доставлено на ПАТ "Шполянський завод продтоварів" (Черкаська область, м. Шпола).

06 липня 2012 року позивач направив відповідачу претензію № 1 ( а.с. 15-16) на оплату коштів за виконані роботи по перевезенню вантажів з вимогою сплатити кошти в сумі 9 000,00 грн. до 01 серпня 2012 року. Дана претензія була вручена відповідачу 10.07.2012року, що підтверджується повідомлення про вручення ( а.с. 17), але відповідач відповіді на претензію не надав, коштів не сплатив, з чого і виник спір.

Припинення діяльності підприємства не звільняє відповідача від виконання грошового зобов'язання.

За доводами позивача, що підтверджується і матеріалами справи, відповідач на день подачі позову має заборгованість за договором № 2787 на перевезення вантажу та разовим договором-заявкою до нього від 09 листопада 2011 року в загальній сумі 9 000,00 грн. Ціна договору була передбачена і розділом 2 разового договору-заявки та у виставленому відповідачу рахунку-фактурі № 264 від 14.11.2011 року ( а.с. 13).

Заперечень проти даної заборгованості відповідач суду не надав. Доказів про існування спору між сторонами з приводу якості виконання договору на перевезення вантажу відповідачем у справу також не надано.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 1.3. разового договору-замовлення на перевезення вантажу автомобільним транспортом, Експедитор проводить оплату наданих послуг перевізника на підставі отриманих ним від позивача документів про його реєстрацію і види господарської діяльності, заявки, рахунку, акту виконаних робіт, товарно-транспортної накладної з відмітками про отримання вантажу.

За доводами відповідача, всі передбачені документи для здійснення оплати послуг були направлені відповідачу разом із претензією № 1 від 06.07.2012 року ( а.с. 15) та отримані відповідачем, про що свідчить копія поштового повідомлення про вручення кореспонденції. Відповідач не надав доказів неотримання від позивача документів, необхідних для проведення ним оплати за договором перевезення вантажів.

Умови разового договору-заявки про те, що при відсутності передбаченого пакету документів для оплати та при намаганні встановити контакт із вантажовласником послуга перевезення вантажу відповідачем оплачуватися не буде (п. 1.3. і 4.6.), суд вважає такими, що не підлягають до врахування як істотні умови договору, оскільки такі умови спрямовані на уникнення обов'язку оплати за послугу і порушують вимоги ЦК України про те, що зобов'язання повинно бути виконано зобов'язаною стороною належним чином, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Таким чином, строк виконання зобов'язання по оплаті послуг перевезення вантажу для відповідача вже є таким, що настав, належні документи для оплати, що засвідчують виконання послуги перевезення, позивачем відповідачу передані, спору з приводу якості наданої послуги між сторонами немає. Доказів сплати боргу в сумі 9000,00 грн. відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 9000,00 грн. основного боргу по оплаті за надані послуги перевезення.

Крім того, суд враховує і не заперечені позивачем докази про те, що відповідач вже отримав спірні кошти від вантажоодержувача ПАТ "Шполянський завод продтоварів" згідно рахунку № 2787/1 від 10.11.2011 року, який було оплачено платіжним дорученням № 3286 від 24.11.2011 року і ухилився від проведення розрахунку із позивачем по справі.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно п. 6.1. договору на перевезення вантажу за несвоєчасну оплату послуг відповідач (Експедитор) сплачує позивачу (Перевізнику) пеню в розмірі 0,03% від суми боргу за кожен день прострочення.

У відповідності до положень ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, який сплачується за порушення зобов'язання, не повинен перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, яка діяла в період нарахування пені.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 718,20 грн. за період з 25.11.2011 року по 16.08. 2012 року, хоча сам вказує початок період прострочення оплати послуги з 02.12.2011 року (по даті отримання поштової кореспонденції з документами, які є підставою для оплати послуги).

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З цих підстав за належним розрахунком розмір пені становить лише 695,58 грн., виходячи з такого:

9 000,00 грн. х 15,5 % : 365 х 182

Доказів сплати пені відповідач суду не надав.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення і з відповідача на користь позивача слід стягнути 9 000,00 грн. основного боргу за перевезення та 695,58 грн. пені. В решті вимог про стягнення пені у позові слід відмовити повністю через безпідставність її нарахування.

На підставі ст. 49 ГПК України, з урахуванням вини відповідача у виникненні спору, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати повністю у розмірі 1 609,50 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАВС-ТРАНС", Черкаська область, Черкаський район, с. Білозір"я, вул. Чапаєва, 75, ідентифікаційний код 37412333, на користь фізичної особи - підприємця Бігун Наталії Степанівни, Рівненська область, м. Сарни, вул. Широка, 36, кв. 20, ідентифікаційний код 2690017984 --- 9 000,00 грн. основного боргу за перевезення, 695,58 грн. пені, 1 609,50 грн. судового збору.

3. В решті вимог про стягнення пені - у позові відмовити через безпідставність її нарахування.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 25 вересня 2012 року.

Суддя Н.М. Спаських