Рішення

від 18.09.2012 по справі 5023/3584/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2012 р.Справа № 5023/3584/12 вх. № 3584/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

за участю

позивача -Білоус О.В. відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Оливин", м. Харків

до ТОВ "ТД "Машинобудівний завод "Червоний Промінь", м. Барвінкове

про стягнення коштів в сумі 75606,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року ТОВ "Оливин" (надалі - позивач) звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ "ТД "Машинобудівний завод "Червоний Промінь" (надалі - відповідач), в якому просив суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 26 250 грн., пеню - 48 300 грн., 3 % річних - 768,08 грн., інфляційні - 288,75 грн., а також стягнути суму витрат зі сплати судового збору.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 10082011 від 10.08.2011 року.

Відповідач у призначене судове засідання не з'явився.

Позивачем додатково надано витяг з ЄДРПОУ на відповідача , довідку з казначейства про зарахування судового збору, рахунок-фактура та акт звірки.

На адресу господарського суду Харківської області повернулась ухвала про відкладення розгляду справи від 27 серпня 2012 року, яка була надіслана на адресу відповідача вказану в позовній заяві із довідкою пошти в якій вказано, що адресат за зазначеною адресою не існує.

Відповідач також в призначене на 08.09.2012р. також свого повнавжного представника не направив, відзив на позовну заяву з урахуванням Постанови ВГСУ від від 02.03.2010р., а також витребувані судом документи не надав.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів, достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, розгляд справи неодноразово відкладався для надання можливості усім учасникам судового процесу ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Суд також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав і людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представників позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача судом встановлено наступне, що 10.08.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 10082011.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов договору, позивач зобов*язався поставити та передати у власність відповдача, а відповідач зобов*язався прийняти та поатити продукцію вказану в рахунках-фактурах та наклданих ( п.1.1 договору). Позивач поставляє продукцію без здійсненої передплати відповідачем. В такому разі відповідач зобов*язався сплатити продукцію не пізніше 3 календарних днів з дати отримання продукції. Момент отрмання відповідачем продукції фіксується у видатковй накладній ( дата виписки). В разі порушення відповідаечім строків оплати поставленої в строк продукції, відповідач зобов*язаний сплати пеню у розмірі 1 % від суми заборгованності за кожний день прострочки ( 4.2 договора).

На виконання умов договору у відповідності до накладної № РН-00067 від 16.08.2011 року відпустив відповідачу продукцію піддон 1200х800 на суму 26250 грн. ( а.с.10).

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена, сума боргу в розмірі 26 250 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Стосновно стягнення 1 % пені у розмір 48 300 грн. за період з 19.08.2011 року по 19.02.2012 року.

У відповідності до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" стосовно спорів що виникають внаслідок порушення грошових зобов'язань встановлено наступне, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (постанови від 24.10.2011 № 25/187, від 07.11.2011 № 5002-2/5109-2010);

Так, пеня перерахована та підлягає стягненню з відповідача в розмірі 2038,46 грн. за 183 дні прострочення платежу.

Щодо стягнення з відповідача суми 1 056,83 грн., у тому числі 3% річних - 768,08 грн., інфляційних витрат - 288,75 грн. суд зазначає, що інфляційні збитки за своєю правовою природою є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ надано в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, згідно з яким розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості; для визначення сукупного індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, складаючі відповідний період, перемножити між собою.

Законом передбачено право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми (стаття 625 Цивільного кодексу України).

На підставі викладеного сума 3 % річних-768,08 грн. та інфляційних втрат в розмірі 288,75 грн. підлягає стягненню з відповідача .

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.1,2,33,44,75,8285 ГПУ України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовільнити частково.

Стягнути з ТОВ "Торговий Дім "Машинобудівний завод "Червоний промінь" (Харківська обл, м.Барвінкове, вул. Червонозаводська, 24 код 31787131 р/р 26006015113371 в АТ "Регіон-Банк" м.Харкова, МФО 351254) на користь ТОВ"Оливин"(м.Харків, вул.Мироносицька, буд.75, кв.10 код 35972285, р/р 26008060013111 в ПАТ КБ "Приватбанк" МФО 351533) суму основного боргу 26 250 грн., пені 2 038,46 грн., 3 % річних- 768,08 грн.. та інфляційних втрат- 288,75 грн., судовий збір - 1609,50 грн.

В частині стягнення пені в сумі 46 261,54 грн. - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.09.2012 р.

Суддя Лаврова Л.С.