Постанова

від 24.09.2012 по справі 5006/38/19-9б/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.09.2012 р. справа №5006/38/19-9б/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: суддівБогатиря К.В. Дучал Н.М., Склярук О.І. При секретарі: Величко В.М. за участю представників сторін:

від боржника:не з'явився від скаржника (кредитора):Коваленко О.В. -довір. № 44 від 13.06.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на ухвалу господарського судуДонецької області від про 08.08.2012р. повернення заяви про порушення справи у справі№ 5006/38/19-9Б/2012 (суддя Лейба М.О.) за заявою кредитораКрасноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю «Троянда»м.Селидове Донецької області пробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

Красноармійська ОДПІ Донецької області Державної податкової служби звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Донецької області від 08.08.2012р. у справі № 5006/38/19-9Б/2012 за заявою Красноармійської ОДПІ до ТОВ «Троянда»м. Селидове Донецької області про банкрутство.

Апеляційна скарга ухвалою від 13.09.2012р. була прийнята Донецьким апеляційним господарським судом до провадження.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.08.2012р. заяву Красноармійській ОДПІ про порушення справи про банкрутство ТОВ «Троянда» повернуто без розгляду.

Ухвала господарського суду мотивована тим, що податкова інспекція звернулась з заявою про порушення справи про банкрутства на підставі ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі -Закон), у зв'язку з тим, що боржник має заборгованість у сумі 8980,51грн., відсутній за юридичною адресою та не надає звітність до податкового органу тривалий час. За результатами розгляду цієї заяви господарський суд з посиланням на ст. 7 Закону та п. 32 постанови № 15 Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. встановив, що в заяві відсутні відомості щодо відкриття виконавчого провадження стосовно боржника, заборгованість перед державою по сплаті податків не підтверджена виконавчими документами. Оскаржуючи ухвалу господарського суду Донецької області від 08.08.2012р., Красноармійська ОДПІ просить її скасувати та прийняти нове рішення. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та вважає, що згідно норм податкового законодавства апелянтом були вжиті усі можливі заходи до стягнення податкового боргу, кредиторські вимоги є підтвердженими у повному обсязі.

Ухвалою від 13.09.2012р. апеляційним судом у апелянта було витребувано оригінал заяви про порушення справи про банкрутство з додатками. У судовому засіданні 24.09.2012р. представником апелянта надано витребувані документи.

Розглянувши заяву про порушення справи про банкрутство та додані до неї матеріали, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, колегія суддів встановила наступне:

Згідно ч. 1 ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Частина 3 статті 6 Закону містить загальні норми, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою у випадку відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора. При розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, притаманні процедурі, яка передбачена ст.52 Закону, зокрема: справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку згідно ч.3 ст.6 Закону, встановленого для їх погашення, всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі і вимоги щодо складу грошового зобов'язання, передбаченого ст.1 Закону про банкрутство, регулюються загальними нормами Закону.

При порушенні справи про банкрутство на підставі ст. 52 Закону треба довести безспірність вимог ініціюючого кредитора в особі ДПІ, але не тільки виконавчими документами, як про це зазначає суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.

Колегія суддів вважає, що документи про узгодження податкового зобов'язання є підтвердженням безспірності вимог податкового органу як ініціюючого кредитора у справі про банкрутство.

Так, п. 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 15 з цього питання вказує наступне: безспірність вимог щодо стягнення недоїмки зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) має підтверджуватися документами про узгодження суми податкового зобов'язання .

Податкове зобов'язання -сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.14.1.156 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно п. 14.1.157. ст. 14 того ж Кодексу податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до п. 54.1. ст. 54 цього Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (п. 54.5. ст. 54 Податкового кодексу України).

При вирішенні питання про наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство господарський суд повинен враховувати вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями, зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до абзацу 7 статті 1 Закону грошове зобов'язання -це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф ), визначена на дату подання заяви до господарського суду.

Як зазначено в п. 4.5 Рекомендацій Пленуму Вищого господарського суду України від 04.06.2044р. № 04-5/1193 господарські суди не можуть застосовувати положення статті 1 Закону щодо визначення терміну "грошове зобов'язання" до зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), оскільки у частині 2 статті 1 Цивільного кодексу України зазначено, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом

Кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) (ст. 1 Закону ).

Згідно п. 14.1.95. ст. 14 Податкового кодексу України кредитор - юридична або фізична особа, яка має підтверджені у встановленому порядку вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, у тому числі щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також контролюючі органи - щодо податків та зборів .

Податковим кодексом України визначені поняття податків та зборів. Так, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій (п.п. 6.1., 6.2. ст. 6).

Цим кодексом встановлено два види податків і зборів в Україні: загальнодержавні і місцеві. Стаття 9 Податкового кодексу України встановлює виключний перелік загальнодержавних податків та зборів, а ст. 10 -встановлює виключний перелік місцевих податків та зборів. Також цими статтями передбачено, що установлення податків і зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

У п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 15, на який посилається і суд першої інстанції, зазначено наступне:

За змістом приписів частин восьмої та десятої статті 7 Закону кредитор має здійснити заходи щодо стягнення боргу шляхом пред'явлення виконавчого документа до виконання відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», зокрема з дня винесення постанови державним виконавцем про порушення виконавчого провадження, чи погашення податкового боргу за вимогами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»і додати докази цього до своєї заяви.

Тобто, судом першої інстанції було взято до уваги тільки першу частину вищевикладеного пункту роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, без врахування його подальшого тексту, який стосується безпосередньо застосування судами правових вимог до заяв про порушення справи про банкрутство податкових органів.

Колегія суддів зауважує, що станом на день подачі заяви Красноармійською ОДПІ вже діяли правові норми Податкового кодексу України в частині порядку узгодження суми податкового зобов'язання та вжиття заходів до погашення податкового боргу.

Також суд першої інстанції не звернув увагу при розгляді заяви про порушення справи про банкрутство Красноармійської ОДПІ на ч. 10 ст. 7 Закону, яка приписує, що до заяви кредитора -органу державної податкової служби додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку. Тобто, оцінюючи наявність безспірності податкового боргу та неплатоспроможності боржника, суду належало застосовувати саме цю норму закону з врахуванням спеціального порядку стягнення податкового боргу, передбаченого податковим законодавством.

Як вбачається з заяви про порушення справи про банкрутство, Красноармійська ОДПІ вказує про те, що боржник має заборгованість по сплаті єдиного податку у сумі 7183,00грн. на підставі повідомлення-рішення № 0000192342 від 20.04.2011р. Додані до заяви документи (розрахунок суми податкового боргу, корінець вказаного повідомлення-рішення з підписом про його отримання, акт документальної перевірки боржника, корінець податкової вимоги від 06.05.2011р. № 99 з підписом про його отримання, запити до БТІ, Держкомзему, УДАІ щодо наявності майна боржника, рішення № 21 про опис майна у податкову заставу) судом першої інстанції не досліджувалися на предмет їх відповідності вимогам податкового законодавства, що стосується вжиття контролюючим органом у встановленому порядку заходів до отримання заборгованості по сплаті податків.

Таким чином, господарський суд Донецької області необґрунтовано дійшов висновку про те, що підставою для повернення заяви ОДПІ про порушення справи про банкрутство є відсутність доказів відкритого виконавчого провадження.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив підстави для порушення справи про банкрутство, дійшов передчасного та помилкового висновку про повернення заяви, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду від 08.08.2012р. у справі № 5006/38/19-9Б/2012 підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи для розгляду до господарського суду на стадію прийняття заяви ініціюючого кредитора про порушення справи про банкрутство.

Керуючись ст.ст. 101, 102, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Донецької області від 08.08.2012р. у справі № 5006/38/19-9Б/2012-задовольнити частково..

Ухвалу господарського суду Донецької області від 08.08.2012р. у справі № 5006/38/19-9Б/2012 про банкрутство -скасувати.

Справу направити до господарського суду Донецької області на стадію вирішення питання про прийняття заяви Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про порушення справи про банкрутство до розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Н.М. Дучал

О.І. Склярук

Надруковано: 5 прим.: 1. боржнику, 1. скаржнику, 1.у справу, 1.ДАГС, 1.ГСДО