Ухвала

від 20.09.2012 по справі 2а/0570/8551/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Троянова О.В.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2012 року справа №2а/0570/8551/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенка Д.В. та Юрченко В.П.,

при секретарі Тюмер А.Г.,

за участі представника позивача Чеховського М.М. та представника відповідача Слупського Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 7 серпня 2012 року у справі № 2а/0570/8551/2012 за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронас" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувя до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування та пені в загальному розмірі 13710,6 грн.

В обґрунтування позову позивач вказав, що всупереч вимогам статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності в України» у відповідача у 2011 році повинно бути працевлаштовано одного інваліда. Фактично ж інваліди не працювали. Таким чином, відповідач не виконав норматив по створенню робочих місць по працевлаштуванню інвалідів в кількості 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Згідно розрахунку сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році, становить 15500 гривень, які відповідачем добровільно не сплачені, тому на підставі ст. 20 вказаного Закону та п. 4 Постанови Кабінету України 31.01.2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України», порушення термінів сплати, тягне за собою нарахування пені, яка станом на 2 липня 2012 року складає 210,6 грн. Загальна сума позову з урахуванням пені становить 13710,6 грн, яку позивач і просив стягнути з відповідача.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 7 серпня 2012 року в задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що з положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не вбачається, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування на створені робочі місця. Такий обов'язок статтею 18 зазначеного Закону покладено на органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації Нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб'єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом N 875-XII заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення. З огляду на зазначене, суд першої інстанції вважав, що відповідач вимоги закону виконав, та в його діях немає складу правопорушення і з цих підстав в позові відмовив.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав, що зазначені в позові, постанову суду просить скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, вважає останню необґрунтованою, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-ХІІ ( далі - Закон № 875), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та статтею 20 Закону встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлена нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком в якому відбулося це порушення, сплачувати відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається згідно ст. 20 Закону.

Відповідно до ст. 20 Закону № 875 та Постанови № 70 передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних Облікової ставки Національного Банку України за кожний календарний день прострочення.

Згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2011 році склала 20 осіб, у зв'язку з чим норматив місць для інвалідів складає 1, проте у 2011 році середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, у відповідача не складала жодної особи. \ а.с. 9\

Позивачем за невиконання відповідачем нормативу по створенню одного робочого місця для працевлаштування інвалідів нараховані адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2011 році в сумі 13500 грн. та нарахована пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій станом на 2 липня 2012 року в сумі 210,6 грн. \ а.с. 7\.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону № 875 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування і оплачувану роботу, зокрема з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості, тобто працевлаштуватися на створені для них робочі місця є правом інваліда.

Відповідно ч. 3 ст. 18 Закону № 875, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За вимогами ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875 державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно п. 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМ України від 03.05.1995р. № 314, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

З матеріалів справи вбачається, що до 4 травня 2012 року у відповідача працював ОСОБА_4, який є інвалідом третьої групи і звільнився за власним бажанням. \ а.с. 37-42\.

Після звільнення інваліда відповідачем з травня 2011 року до Донецького міського центру зайнятості кожного місяця подавались звіти за формою № 3-ПН від про наявність вакансій для інвалідів. \ а.с. 28-36\.

Крім того, відповідачем самостійно давались оголошення про наявність вакансії для працевлаштування інваліда в газеті «Алло». \ а.с. 55\.

Подаючи апеляційну скаргу, позивач послався на те, що відповідачем не виконані всі залежні від нього заходи для працевлаштування необхідної кількості інвалідів. Не приймаючи ці доводи до уваги, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно ч. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Подання відповідачем щомісячних звітів за формою № 3-ПН до центру зайнятості, а також оголошення в газету свідчить про створення ним робочих місць для працевлаштування, тобто фактичне виконання вимог Закону № 875. При цьому колегія суддів зазначає, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком добирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів для працевлаштування необхідної кількості інвалідів у 2011 році, але таке працевлаштування в повному обсязі не відбулось з незалежних від відповідача причин.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити, що сам факт відсутності на підприємстві працевлаштованих інвалідів саме в кількості 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік не є безумовною підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій, що можливе лише у випадку не вчинення підприємством прямо передбачених законодавством заходів для працевлаштування інвалідів та прямого порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», чого позивачем в даній справі позивачем не доведено.

За таких обставин, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду винесена законно та обґрунтовано, підстав для її скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Повний текст складений 25 вересня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 7 серпня 2012 року у справі № 2а/0570/8551/2012 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

В.П.Юрченко