Постанова

від 25.09.2012 по справі 1570/1648/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/1648/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрухіва В.В.

при секретарі Белан М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси від 23.02.2012 року № 0000561701.

Позивач обгрунтувала свої вимоги тим, що відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) за період з 01.10.2010р. по 31.12.2011р., за результатами якої нібито встановлені порушення: ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, здійснених СПД ОСОБА_1 з ПП "Фіто Сервіс Плюс" (код 36671297) та ТОВ "Ормер" (код 37009936) на суму ПДВ 17 825 грн., які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, та є нікчемними; пп.14.1.36, пп.14.1.191, пп.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198 Розділу V «Податок на додану вартість»Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення задекларованих СПД ОСОБА_1 показників у рядку 17 Декларацій «Усього податкового кредиту»в сумі 17 825 грн., в т. ч. січень 2011р.- 6218 грн., лютий 2011р.- 2021грн., березень 2011 р.-3119 грн., квітень 2011р.- 3150 грн., травень 2011р.-3317 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет у розмірі 17 825 грн., в т. ч. січень 2011р.-6218 грн., лютий 2011р.- 2021грн., березень 2011р.- 3119 грн., квітень 2011р.- 3150 грн., травень 2011р.-3317 грн. На підставі вищевказаного акту перевірки складено спірне податкове повідомлення рішення. Позивач вважала, що наведені висновки акту перевірки є помилковими, при проведенні перевірки взагалі не взято до уваги наявні первинні документи позивача, які спростовують ці висновки та доводять протиправність оскаржуваного повідомлення-рішення.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити позов з наведених вище підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, вважаючи податкове повідомлення-рішення від 23.02.2012 року № 0000561701 законним, а вимоги позивача безпідставними, а тому просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступні обставини.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована виконавчим комітетом Одеської міської ради 10.07.2006 року, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_3, номер запису про державну реєстрацію 2 556 000 0000 045372.

Позивача взято на податковий облік 10.07.2006 року, станом на 10.02.2012 року перебувала на обліку в ДПІ у Малиновському районі м. Одеси.

В період з 23.01.2012 року по 03.02.2012 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) за період з 01.10.2010р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт № 367/17-128/НОМЕР_2 від 10.02.2012 року, в якому зазначено, що позивачем допущені наступні порушення: ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, здійснених СПД ОСОБА_1 з ПП "Фіто Сервіс Плюс" (код 36671297) та ТОВ „Ормер" (код 37009936) на суму ПДВ 17 825 грн., які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, та є нікчемними; пп.14.1.36, пп.14.1.191, пп.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198 Розділу V «Податок на додану вартість»Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення задекларованих СПД ОСОБА_1 показників у рядку 17 Декларацій «Усього податкового кредиту» в сумі 17 825 грн., в т. ч. січень 2011р.- 6218 грн., лютий 2011р.- 2021грн., березень 2011 р.-3119 грн., квітень 2011р.- 3150 грн., травень 2011р.-3317 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет у розмірі 17 825 грн., в т. ч. січень 2011р.-6218 грн., лютий 2011р.- 2021грн., березень 2011р.- 3119 грн., квітень 2011р.- 3150 грн., травень 2011р.-3317 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки складене податкове повідомлення рішення від 23.02.2012 року № 0000561701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання на 17826 грн.

Як встановлено в ході судового розгляду, за період 01.10.2010р. по 31.12.2011р. СПД ОСОБА_1 задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 77 251 гривні.

СПД ОСОБА_1 включено до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів податок на додану вартість в сумі 17 824,94 грн. по податкових накладних, виписаних ТОВ "Ормер" (код 37009936) та ПП "Фіто Сервіс Плюс" (код 36671297), а саме по періодам:

- в січні 2011р. на 6217,64 грн. внаслідок віднесення ПДВ в сумі 6217,64 грн. по податковій накладній, виписаній ТОВ "Ормер" (код 37009936) від 03.01.2011р. № 1 на загальну суму 37 305,84 грн. в т.ч. ПДВ 6217,64 грн. (наконечники та гільзи алюмінієві, зажими пляшечні);

- в лютому 2011р. на 2020,52 грн. внаслідок віднесення ПДВ в сумі 2020,52 грн. по податковій накладній, виписаній ПП "Фіто Сервіс Плюс" (код 36671297) від 28.02.2011р. №171 на загальну суму 12 123,12 грн. в т.ч. ПДВ 2020,52 грн. (наконечники та гільзи алюмінієві, зажими пляшечні)

- в березні 2011р. на 3119,42 грн. внаслідок віднесення ПДВ в сумі 3119,42 грн. по податковій накладній, виписаній ПП "Фіто Сервіс Плюс" (код 36671297) від 01.03.2011 №20 на загальну суму 18 716,52 грн. в т.ч. ПДВ 3119,42 грн. (наконечники та гільзи алюмінієві, зажими пляшечні)

- в квітні 2011р. на 3150,48 грн. внаслідок віднесення ПДВ в сумі 3150,48 грн. по податковій накладній, виписаній ПП "Фіто Сервіс Плюс" (код 36671297) від 01.04.2011 № 9 на загальну суму 18 902,88 грн. в т.ч. ПДВ 3150,48 грн. (наконечники та гільзи алюмінієві, зажими пляшечні)

- в травні 2011р. на 3316,88 грн. внаслідок віднесення ПДВ в сумі 3316,88 грн. по податковій накладній, виписаній ПП "Фіто Сервіс Плюс" (код 36671297) від 04.05.2011 №31 на загальну суму 19 901,28 грн. в т.ч. ПДВ 3316,88 грн. (наконечники та гільзи алюмінієві, зажими пляшечні).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою встановлення порушень, нібито допущених позивачем, які зазначені в акті перевірки, та як наслідок прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є факт отримання відповідачем відповіді (вх. від 09.02.12 №6770/23-513/09) від ДПІ у Приморському районі м. Одеси про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ "Ормер" (код 37009936), в зв"язку з тим, що стан платника-16- припинено (ліквідовано, закрито), а також, що стосується взаємовідносин позивача та ПП «Фіто Сервіс Плюс» (код 36671297) встановлено, що ДПІ у м. Херсоні складено акт перевірки від 12.01.12 № 13/15-2/36671297 ПП "Фіто Сервіс Плюс" (код 36671297), згідно якого зроблено висновок, що у вказаного підприємства відсутні податкові зобов'язання в сумі 11 607,30 грн., так як дане підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п.п. 14.1.36 Податкового кодексу України, господарська діяльність -це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до вимог ст.ст. 205, 206 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданного на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов"язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об"єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі, визнання такого правочину недійсним, судом не вимагається.

Частиною 1 статтею 228 ЦК України, встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, законодавцем чітко зазначено, що саме є порушенням публічного порядку і відповідно, який правочин може вважатися нікчемним.

У висновках акту від 10.02.2012 року № 367/17-128/НОМЕР_2 не зазначено, яким саме чином договори між позивачем та ПП "Фіто Сервіс Плюс" (код 36671297) і ТОВ „Ормер" (код 37009936) були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним з боку позивача.

З аналізу письмових доказів вбачається, що в ході перевірки органом ДПС не був встановлений умисел на порушення чинного законодавства України будь-якою із сторін правочину.

Судом встановлено, що позивачем та ПП "Фіто Сервіс Плюс" (код 36671297) і ТОВ "Ормер" (код 37009936) було укладено правочини у письмовій формі, які були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

На підтвердження даного факту позивачем надано договори від 03.01.2011р. № 001/11 з ТОВ "Ормер" (код 37009936) та від 01.02.2011р. № 01/02 з ПП "Фіто Сервіс Плюс" (код 36671297).

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Стаття 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 09.09.2008р. (в ЄДРСР № 2362425), у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумнівів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит, та/або бюджетне відшкодування, достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. При цьому, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу само собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі, достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків, чи неподання податкової звітності).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину та презумпції правомірності рішень платника податку, укладені між позивачем та ТОВ „Ормер" і ПП «Фіто Сервіс Плюс» правочини є чинним, а висновки відповідача про їх нікчемність є помилковими та такими, що не грунтуються на дійсних обставинах справи.

Окрім того, позивачем в судовому засіданні з метою доведеності того, що правочини між позивачем та контрагентами не мають ознаки нікчемності та всі операції, якими супроводжувалися ці правочини, підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, надані всі копії первинних документів, а саме: реєстри виданих та отриманих податкових накладних за січень-травень 2011 р., накладні на отримання товарів від ТОВ «ОРМЕР», податкові накладні, отримані від ТОВ «ОРМЕР», платіжні доручення на сплату за товар ТОВ «ОРМЕР», накладні на отримання товарів від ТОВ «Фіто Сервіс Плюс», податкові накладні, отримані від ТОВ «Фіто Сервіс Плюс», платіжні доручення на сплату за товар ТОВ «Фіто Сервіс Плюс», договори купівлі-продажу з покупцями товару, придбаного в ТОВ «ОРМЕР» та ПП «Фіто Сервіс Плюс», накладні на передачу покупцям товару, придбаного в ТОВ «ОРМЕР» та ПП «Фіто Сервіс Плюс», банківські витяги з інформацією про надходження сплати за продаж товару, придбаного у ТОВ «ОРМЕР» та ПП «Фіто Сервіс Плюс» (а.с. 122-308 т.1).

Таким чином, судом не встановлено жодного факту, який би свідчив про те, що зміст правочину не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів, відповідачем не надано доказів на підтвердження відсутності повноважень у посадових осіб підприємств на укладання такого договору в момент його укладання та відсутності повноважень ТОВ "Ормер" та ПП "Фіто Сервіс Плюс" виписувати податкові накладні. Проте як позивач, так і ТОВ "Ормер" та ПП "Фіто Сервіс Плюс" станом на момент вчинення та виконання правочинів з позивачем були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується довідками з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (а.с. 14-21 т.2).

За таких обставин, податковий кредит позивача за результатами господарських операцій, які мали місце між позивачем та ТОВ „Ормер" та ПП «Фіто Сервіс Плюс», сформований в повній відповідності з положеннями р.5 Податкового кодексу України.

Норми чинного податкового законодавства не передбачають обов'язок покупця сплатити ПДВ в бюджет, якщо такий податок не сплачений продавцем з вартості послуги, отриманої від покупця з урахуванням ПДВ. В іншому випадку покупець сплачував би такий податок двічі, що є неприпустимим.

Суд також критично відноситься до посилання відповідача на дані акту перевірки ДПІ у м. Херсоні від 12.01.12 № 13/15-2/36671297 ПП "Фіто Сервіс Плюс" (код 36671297), згідно якого зроблено висновок, що у вказаного підприємства відсутні податкові зобов'язання в сумі 11 607,30 грн., так як дане підприємство не знаходиться за юридичною адресою, оскільки відповідно до п. 10 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, у разі неможливості проведення перевірки складається відповідний акт, який засвідчує цей факт.

Відповідно до п.п. 5.2.3 Наказу від 21 лютого 2007 року № 110 «Про затверджения Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби з питань реєстрації та обліку платників податків», якщо за наслідками перевірки встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то складається акт перевірки місцезнаходження платника податків та проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків.

Тобто, із змісту, вищевказаних норм вбачається, що за результатами перевірки платника податку, місцезнаходження якого не встановлено, складається акт, проте в ньому повинні зазначатися причини неможливості проведення перевірки.

В даному випадку за результатами перевірки в складеному акті зроблений відповідний висновок про те, що угоди, укладені ПП "Фіто Сервіс Плюс" за період з січень-травень 2011 року мають ознаки нікчемності.

Проаналізувавши приписи норм Податкового кодексу України, які регулюють порядок проведення перевірок та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби з питань реєстрації та обліку платників податків, затвердженого наказом від 28 лютого 2007 року № 110, суд вважає, що у разі відсутності платника податку за місцезнаходженням у акті перевірки повинні зазначатися лише причини неможливості проведення перевірки та ніяким чином не можуть робитися висновки за результатами перевірки, які впливатимуть на права, свободи та інтереси інших осіб, в даному випадку позивача.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на те, що факт отримання податкових накладних СПД ОСОБА_1 від ТОВ «Ормер» не можливо підтвердити в зв"язку з тим, що ТОВ «Ормер» визнано банкрутом, оскільки як вбачається довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців державна реєстрація данного підприємства припинена лише 11.07.2011 року, тобто набагато піздніше проведення перевірки позивача.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідачем не доведено суду правомірність та обґрунтованість оскаржуваного повідомлення рішення, а тому позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо, судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо, іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Так, судові витрати, понесені позивачем та підтвердженні належними доказами, підлягають стягненню з Державного бюджету України у розмірі 2146 грн.

Керуючись ст. ст. 69, 71, 72, 159-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси від 23.02.2012 року № 0000561701.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України в м.Одесі стягнути судові витрати у розмірі 178,26 грн. (сто сімдесят вісім гривень 26 копійок) із Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а у разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови виготовлено 25 вересня 2012 року.

Суддя: В.В.Андрухів