Постанова

від 17.09.2012 по справі 2а-4549/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Львів

17 вересня 2012 р. № 2а-4549/12/1370

13 год. 14 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Задорожної М.М., представника позивача Карпій Р.М., представника відповідача Різник Л.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Будінвесттехнологія»до Золочівської міжрайонної Державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового-повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне підприємство «Будінвесттехнологія»(далі -ПП «Будінвесттехнологія») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Золочівської міжрайонної Державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового-повідомлення рішення від 16.12.2011 року № 0000292321 на загальну суму 804 452,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі операції позивача з контрагентами є реальними, товарними, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентом базуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Зокрема, зазначив, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки № 26/23/32940171 від 08.12.2011 року щодо заниження податку на додану вартість не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач вважає позицію податкового органу недопустимою, на його переконання податковий орган не надав належної правової оцінки його правовідносинам з названим підприємством, не дослідив первинних документів за наслідками господарської діяльності і внаслідок помилкового розуміння норм законодавства дійшов до нічим не обґрунтованих висновків про заниження податку на додану вартість. На підтвердження реальності господарських операцій з ТзОВ «Агросільпостач», ТзОВ «К.Л. Марин», ПП «Ново Ком»представник позивача надав усі первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи. Відтак оскаржуване податкове повідомлення -рішення підлягає скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач заперечив позовні вимоги з підстав викладених у письмових запереченнях від 19.06.2012 року № 3831/10/10-0027/543. Зазначив, що податковий орган діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства та правомірно встановив порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»та Податкового кодексу України з підстав безтоварності операцій з контрагентами. Вважає, що сам факт надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди не є підставою для її одержання. Зазначив, що господарські операції не підтверджені товарно-транспортними накладними, що є основним документом для перевезення вантажів у зв'язку з чим позивачем було завищено податковий кредит. Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

ПП «Будінвесттехнологія»зареєстроване 22.12.2004 року за № 14031020000000043, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с. 52).

Державною податковою інспекцією у Перемишлянському районі Львівської області проведено виїзну документальну позапланову перевірку ПП «Будінвесттехнологія»з питань дотримання вимог податкового законодавства у сфері оподаткування під час здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків з ПП «Ново Ком», ТзОВ «Агросільпостач», ТзОВ «К.Л. Марин»за період з 01.10.2010 року по 31.10.2011 року, про що складено акт № 26/23/32940171 від 08.12.2011 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: п. п. 7.4.1. п.п 7.4.4 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 787 784,83 грн., в тому числі за жовтень 2010 року на суму 66 666,67 грн, за січень 2011 року на суму 678 618, 16 грн., за лютий 2011 року на суму 29 961,0 грн., за березень 2011 року на суму 6080,0 грн., за квітень 2011 року на суму 6459,0 грн.

Відповідачем 16.12 .2012 року прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р»№ 0000292321 у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 804 452,50 грн., в т.ч. основний платіж -787784,83 грн., штрафні санкції - 16667,67 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням ПП «Будінвесттехнологія»скеровувало скаргу від 26.12.2011 року до ДПА у Львівській області. За результатами розгляду даної скарги, ДПА у Львівській області прийняла рішення № 1916/10/10-2005/170 від 21.02.2012 року, яким оскаржуване повідомлення-рішення ДПІ у Перемишлянському районі Львівської області залишено без змін, а скаргу-без задоволення. 29.02.2012 року за № 14 позивачем було направлено повторну скаргу до ДПА України. Рішенням від 24.04.2012 року повторну скаргу залишено без задоволеня.

Позивач не погоджуючись з висновками посадових осіб державної податкової служби та з прийнятим податковим повідомленням -рішенням, оскаржив останнє в судовому порядку.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На момент виникнення спірних правовідносин спеціальним законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був вище згаданий Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) № 168/97-ВР.

Пункт 1.7 ст.1 даного Закону зазначає, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи з аналізу вищезазначених норм права, суд вважає, що законодавцем чітко визначено необхідні умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість - наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (набув чинності з 1.01.2011 року) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Щодо господарських правовідносин ПП «Будінвесттехнологія» з ТзОВ «Агросільпостач», ТзОВ «К.Л. Марин», ПП «Ново Ком» та визначення податку на додану вартість за період який перевірявся.

08.10.2010 року між ПП «Будінвесттехнологія» (покупець) та ТзОВ «Агросільпостач»(продавець) укладено договір купівлі-продажу № 08/10, згідно з яким продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець збов'язується прийняти та оплатити будівельні матеріали, що поставляються продавцем згідно Специфікацій, які є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу (а.с. 68-81).

Виконання договору відповідач підтвердив податковими накладними та видатковими накладними наявними в матеріалах справи (а.с. 70-94, 177-198).

За отримані будівельні матеріали за специфікаціями та видатковими накладними, які передбачені договором купівлі-продажу № 08/10 позивач провів розрахунки повністю і на рахунок ТзОВ «Агросільпостач»перерахував кошти у сумі 4 121 709,0 грн., в тому числі ПДВ, що підтверджується копіями банківських виписок, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 206-217).

22.04.2010 року укладено договір про передачу функцій замовника-забудовника між ТзОВ «Компанія Океан»та ПП «Будінвесттехнологія»відповідно до якого позивач за дорученням, в інтересах і за рахунок Компанії приймає на себе функції замовника-забудовника у обсягах та порядку, що визначені даним договором. В даному випадку ТзОВ «Компанія Океан»використовує для фінансування реалізації проекту та сплати винагороди підприємству власні та/або залучені кошти. За умовами договору затверджено графік забезпечення підприємства коштами, який є невід'ємним додатком до договору. 26.01.2011р. між ТзОВ «Компанія Океан», ПП «Будінвесттехнологія»та ТзОВ «ВОК Вернигора»укладено додаткову угоду №1 до Договору про передачу функцій замовника-забудовника б/н від 22.04.2010р., відповідно до якої ТзОВ «Відпочинково-оздоровчий комплекс «Вернигора»є правонаступником ТзОВ «Компанія Океан». 12.10.2011р. між ПП «Ріел»(комісіонер) та ПП «Будінвесттехнологія»укладено договір субкомісіїї №1210 згідно з яким ПП «ЖБК «Ріел»та ПП «Будінвесттехнологія»(субкомісіонер), останній зобов'язується за дорученням Комісіонера за винагороду укладати від свого імені договори щодо реалізації проекту (реконструкція об'єктів на території відпочинково-оздоровчого комплексу «Вернигора»по вул.Курортна,3/1 в с.Модричі, Дрогобицького району, Львівської області з метою надання ресторанно-готельних та відпочинково-оздоровчих послуг населенню), відповідно до умов Договору про передачу функцій замовника -забудовника №1/10 від 11.10.2011р., укладеного між Комісіонером та Комітентом - ТзОВ «ВОК Вернигора». Відповідно до долучених до матеріалів справи звітів субкомісіонера вбачається, що товар який придбавався по наявних в матеріалах справи видаткових та податкових накладних використувався у господарській діяльності ПП «Будінвесттехнологія»(а.с.102-104, 110 - 121) .

17.01.2011 року між позивачем (покупець) та ТзОВ «К.Л.Марин»(продавець) укладено договір поставки № 17/01, відповідно до якого продавець зобов'язаний був поставити товар покупцю. Договір передбачає, що доставка товару здійснюється за адресою с. Модричі, вул. Курортна,3. Поставка товару (телевізорів) за договором вбачається з накладної від 24.01.2011 року № 2401 на загальну суму 35 0000,52 грн., в тому числі ПДВ -58 333,42 грн., що відповідає специфікації № 1, що є невід'ємною частиною договору (а.с. 67). Порядок розрахунків врегульований договором про перевід боргу від 28.02.2011року, відповідно до якого первісний боржник ПП«Будінвесттехнологія»та новий боржник ТзОВ «Буд-навігатор» приймає на себе грошове зобов'язання в сумі 350 000,52 грн. (а.с.204-205). Відповідно до договору поставки, специфікації до договору та видаткової накладної №2401 від 24.01.2011р. позивач у справі отримав телевізори на загальну суму 35000,52 грн., що підтверджується і податковою накладною (а.с.199-203).

Що ж стосується взаємовідносин позивача та ПП «Ново Ком», то як вбачається з договору № 23/02 купівлі-продажу від 23.02.2011 року ПП «Ново Ком»(продавець) зобов'язувався передати у власність покупцю - ПП «Будінвесттехнологія», а той в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити промислові товари, що поставляються продавцем. Податкова накладна від 28.02.2011 року № 795 на суму 255000,00 грн. в тому числі ПДВ -45500,00 грн. та копія банківської виписки підтверджують здійснення господарської операції за даним договором (а.с.64,225).

Перелічені вище первинні документи були надані відповідачеві при проведені перевірки, даний факт відображений в акті перевірки від 08.12.2011р., в якому не зафіксовано, що до податкових накладних робились зауваження на наявність недоліків та зауважень до порядку їх заповнення. Вони були включені до складу податкового кредиту та відображені в декларації з податку на додану вартість у відповідному періоді та відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового Кодексу України).

Податковим Кодексом України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Вищенаведене спростовує твердження відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із контрагентами за період з 01.10.2010 року по 31.10.2011 року.

Судом встановлено, що усі податкові накладні отримані позивачем від ТзОВ «Агросільпостач», ТзОВ «К.Л. Марин», ПП «Ново Ком» оформлені у відповідності до вимог п.201.1 Податкового кодексу України і містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника відповідача, основними доводами відповідача про вказані порушення, відповідно до акту перевірки є те, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, які б свідчили про транспортування отриманих товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) від контрагента з посиланням на наказ Мінтрансу/Мінстатистики № 488/346 від 29.12.1995 року «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», наказ Мінтрансу № 363 від 14.10.1997 року «Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», якими передбачається обов'язкове використання товарно-транспортної накладної під час приймання - передачі ТМЦ.

Суд виходить з того, що згідно з вказаними вище нормативно-правовими актами використання товарно-транспортної накладної є обов'язкове тільки у випадку, якщо мало місце надання транспортних послуг, тобто за умови участі у господарських відносинах між постачальником та покупцем третьої особи -перевізника.

Так, відповідно до ч. 1 преамбули вищезгаданих правил - Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту -перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів -замовників.

Відповідно до розділу 1 Правил Перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування. Згідно п.11 Правил, що передбачає порядок оформлення документів на перевезення також встановлено, що у процесі оформлення товарно - транспортної накладної беруть участь представники трьох осіб - вантажовідправника, вантажоодержувача та перевізника.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що у випадку використання у поставках товару власного транспорту постачальника оформлення товарно - транспортної накладної не може бути здійснене, оскільки відсутній один з учасників відносин -перевізник.

Судом встановлено, що відповідачем не доведено відсутності можливості проведення позивачем з його контрагентом господарських операцій з поставки товарів із залученим власного транспорту постачальника. Крім того, право оформлення товарно-транспортної накладної відповідно до вказаних правил надане вантажовідправнику, яким позивач у господарських відносинах не був.

Оскільки постачальником в належний спосіб виконані зобов'язання щодо поставки товару, однак при цьому не оформлена товарно-транспортна накладна, але оформлені належним чином податкові накладні, видаткові накладні, що і стверджується відповідачем у акті перевірки, то факт здійснення операції підтверджується належним чином.

Крім того, в договорах, які укладені між позивачем та вищезазначеними контрагентами чітко вказано, що доставка будівельних матеріалів покупцеві (договір № 08/10), промислових товарів (договір № 23/02) здійснюється за рахунок продавця за адресою с. Модричі, Дрогобицького району, Львівської області.

Слід зазначити, що всі придбані товари потрібні були позивачу для використання у будівництві, оскільки договором про передачу функцій замовника-забудовника від 22.04.2010 року, який укладений між ТзОВ «Компанія Океан»(далі- Компанія) та ПП «Будінвесттехнологія»(далі - ПП «Будінвесттехнологія») передбачено, що Підприємство за дорученням, в інтересах і за рахунок Компанії приймає на себе функції замовника-забудовника у обсягах та порядку, що визначені умовами договору (а.с.122-128).

Що стосується твердження відповідача про те, що контрагенти позивача, такі як ТзОВ «Агросільпостач», ТзОВ «К.Л. Марин»відсутні за місцезнаходженням, то суд зазначає наступне, відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців така інформація відсутня (а.с.233-239).

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарський операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірок про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними договорів укладених позивачем з вищезазначеними контрагентами. Додатково, в акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого посадових осіб ТзОВ «Агросільпостач», ТзОВ «К.Л. Марин», ПП «Ново Ком» до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності цих контрагентів .

Відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» , щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але й встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність товарно-транспортних накладних, реального виконання господарських операцій, та й сам висновок про нікчемність правочинів, є безпідставними і не доводять такі правомірності заниження суми податку на додану вартість у розмірі 787 784,83 грн.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятого податкового повідомлення-рішення суду не надано. Отже, податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Перемишлянському районі м. Львова від 16.12.2011 року за №0000292321 не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняте необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.12.2011 року № 0000292321.

Стягнути з державного бюджету на користь приватного підприємства «Будінвесттехнологія»(м. Перемишляни, вул. Міжгірська,8 В; ідентифікаційний код 32940171) 2 146 (дві тисячі сто сорок шість ) грн. судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 вересня 2012 року.

Суддя Сподарик Н.І.