Постанова

від 27.09.2012 по справі 2а/2470/2234/12

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

2а/2470/2234/12                                                                                                                                           П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2012 року                           м. Чернівці                  Справа № 2а/2470/2234/12                Чернівецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Боднарюка О.В.; розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства "Туркер"  про стягнення заборгованості, -     ВСТАНОВИВ : Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до приватного підприємства «Туркер» (далі - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі  3983,68 грн. У відповідності до вимог ч.3 ст.183-2 КАС України, відповідачу було направлено ухвалу про відкриття скороченого провадження та запропоновано подати заперечення на позов, або заяву про визнання позову. Проте конверт, із відміткою пошти від 10.09.2012 року, повернувся на адресу суду у зв'язку із тим, що адресат за зазначеною адресою не значиться. Виходячи із ч.8 ст.35 КАС України, вважається що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.           Окрім того, ч.11 ст.35 КАС України, передбачає, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.    Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.   Судом встановлено, що згідно  звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік від 27.01.2012 року форми № 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу в 2011 році становила 9 чоловік (и), з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) значиться 0 чоловік (и), в графі кількість інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" значиться 0 чоловік, в той час, як норматив для працевлаштування інвалідів становив 1 чоловік. В графі фонд оплати праці штатного працівника зазначено 70,80 грн., а в графі середньорічна заробітна плата  штатного працівника  зазначено 7866,70 грн. (а.с. 5). На підставі поданого відповідачем звіту форми 10-ПІ, позивачем надіслано відповідачу претензію від 10.05.2012 року №04-153/379 в якій запропоновано сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, на підставі поданих в звіті даних, в розмірі 3951,42 грн. У разі невиконання зазначеної вимоги протягом 15 діб, позивачем буде застосовано додаткове нарахування пені, судових, виконавчих витрат, притягнення керівника до адміністративної відповідальності (а.с. 6). Як вбачається із довідки Глибоцького районного центру зайнятості від 29.05.2012 року №18-03-10/409 відповідач інформації про створені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2011 році (згідно статистичних звітів форми №3-ПН "Про наявність вакансій") не подавав (а.с. 7). Сума позову підтверджується розрахунком адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів та пені з 16.04.12 року за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій, відповідно до якого, станом на 19.06.2012 року, за відповідачем рахується борг в сумі 3983,68 грн., в тому числі: адміністративно-господарські санкції – 3933,33 грн., та пеня – 50,35 грн.(а.с. 4). До вказаних правовідносин застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору. Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 року № 875-XII (Закон №875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, –у кількості одного робочого місця. Відповідно до вимог ч. 2 вказаної статті Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Частиною 5 ст. 19 Закону № 875-ХІІ виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.   Згідно з ч.1 ст.20 Закону №875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Частиною 8 ст. 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України. Так, пунктом 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70, передбачено, що роботодавці  сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на  рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідно до ч. 2 "Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування" Затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70 звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Згідно п. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" від 01 березня 1991 року    №803-XII підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом. В порушення вказаних норм, відповідач здійснював неналежне інформування центрів зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Таким чином, відповідач зобов'язаний був самостійно сплатити на рахунок Фонду суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у розмірі 3933,33 грн. Однак, на момент розгляду даної адміністративної справи, сума адміністравтино-господарських санкцій відповідачем не сплачена. Згідно з ч.2 ст.20 Закону 875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. У зв'язку з цим на момент звернення до суду сума пені, яка підлягає стягненню, становить 50,35 грн. Згідно п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України та ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Згідно ч.1 ст.256 КАС України негайно також виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження у адміністративних справах, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 183-2 цього Кодексу. Керуючись статтями 11, 71, 79, 86, 94, 158-162, 183-2, 256 КАС України, суд – ПОСТАНОВИВ: 1.Адміністративний позов задовольнити повністю. 2.Стягнути з приватного підприємства "Туркер" (ідентифікаційний код 35249221) на користь Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції та пеню за не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2011рік в сумі 3983,68 грн. 3. Постанова підлягає негайному виконанню. 4. Копію постанови направити сторонам.   Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому та скороченому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.           Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Суддя                                                                                                                          О.В. Боднарюк