Постанова

від 18.09.2012 по справі 6571/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

18 вересня 2012 р. Справа № 2-а-6571/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Пізіній К.Ю.,

за участю: представника позивача - Растопчінової О.В., представника відповідача - Бондар Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор Класік" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмежено відповідальністю «Декор Класік»(надалі за текстом - ТОВ "Декор Класік") з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова (надалі за текстом -Західна МДПІ м. Харкова), в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000232212 від 23.04.2012 року, прийняте Західною МДПІ м. Харкова на підставі Акту перевірки №200/221/33206139 від 09.04.2012 року.

В обґрунтування позовних вимоги зазначено, що з 20.03.2012 року по 02.04.2012 року працівниками Західної МДПІ м. Харкова було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ДЕКОР КЛАСІК»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 20.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 20.03.2012 року. За результатами перевірки Податковим органом було складено Акт №200/221/33206139 від 09.04.2012 року (надалі за текстом - Акт). На підставі зазначеного Акту Податковим органом було прийняте Податкове повідомлення-рішення № 0000232212 від 23.04.2012 року (надалі за текстом -Повідомлення-рішення), яке було вручене ТОВ «ДЕКОР КЛАСІК»23.05.2012 року, Повідомлення-рішення містить висновок про порушення п.п. 7.2.1, 7.2.3., п. 7.2.6. п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 З закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим Податковим органом збільшено суму податкового зобов'язання ТОВ «ДЕКОР КЛАСІК»з податку на додану вартість на 135932,00 грн. та нараховано штрафну санкцію у розмірі 33 983,00 грн..

Позивач вважає, що висновки Акту перевірки № 200/221/33206139 від 09.04.2012 року та прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення № 0000232212 від 23.04.2012 року - суперечать діючому законодавству і конституційному ладу України, а також порушують права підприємства, надані до перевірки податкові накладні містять усі дані, які, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР дозволяють їх розглядати у якості податкових накладних та використовувати у податковому обліку. Отже, позивачем було правомірно включено до податкового кредиту липня 2009 року суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних № 11138 від 10.07.2009 року, № 11273 від 14.07.2009 року, № 11379 від 15.07.2009 року, № 11490 від 16.07.2009 року, отриманих від продавця -ЗАТ «НОВИЙ СТИЛЬ».

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на наведені обґрунтування позовних вимог та матеріали адміністративної справи.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі посилаючись на заперечення проти адміністративного позову в обґрунтування яких зазначено, що під час перевірки встановлено, що до податкового кредиту позивачем було віднесено податкові накладні, виписані від ЗАТ «Новий Стиль», які оформлені з порушення встановленого законодавством порядку, а саме місцезнаходження постачальника та покупця зазначено неналежним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що в період з 20.03.2012 року по 02.04.2012 року працівниками Західної МДПІ м. Харкова було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ДЕКОР КЛАСІК»(код ЕДРПОУ 33206139) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 20.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 20.03.2012 року.

Згідно з висновками акту перевірки встановлено порушення п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6. п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 135932,00 грн., в тому числі за липень 2009 року в сумі 135932,00 грн., за рахунок включення до податкового кредиту липня 2009 року сум ПДВ -135932,00 грн. -по податковим накладним, складеним з порушенням встановленого порядку. ТОВ «ДЕКОР КЛАСІК»при визначенні податкового кредиту в липні 2009 року врахувало податкові накладні отримані від ЗАТ «НОВИЙ СТИЛЬ»(код за ЄДРПОУ 32565288), які на думку податкового органу, оформлені з порушенням встановленого законодавства, а саме місцезнаходження постачальника та покупця зазначено неналежним чином згідно наданих для перевірки податкових накладних:

- №11138 від 10.07.2009 року на суму 269250,00 грн., в т.ч. ПДВ 44875,00 грн.,

- №11273 від 14.07.2009 року на суму 182874,18 грн., в т.ч. ПДВ 30479,03 грн.,

- №11379 від 15.07.2009 року на суму 181069,02 грн., в т.ч. ПДВ 30178,17 грн.,

- №11490 від 16.07.2009 року на суму 182401,02 грн., в т.ч. ПДВ 30400,17 грн..

Судом встановлено, що Позивач - Товариство з обмежено відповідальністю «Декор Класік»(ідентифікаційний код 33206139) є правонаступником усього майна, прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства «ДЕКОР КЛАСІК»в результаті перетворення ТОВ «ДЕКОР КЛАСІК»у 19.04.2010 р., що підтверджується Статутом ТОВ «ДЕКОР КЛАСІК»та відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, отриманими судом під час судового розгляду справи.

Позивач надав до суду податкові накладні № 11138 від 10.07.2009 року, № 11273 від 14.07.2009 року, №11379 від 15.07.2009 року, №11490 від 16.07.2009 року. Також Позивачем надані Копія Свідоцтва про державну реєстрацію ЗАТ «НОВИЙ СТИЛЬ», копія Свідоцтва про державну реєстрацію ЗАТ «ДЕКОР КЛАСІК», копія Статуту ТОВ «ДЕКОР КЛАСІК»; копія Статуту ЗАТ «НОВИЙ СТИЛЬ», копія договору поставки № 05/05 від 05 травня 2009 року, копії видаткових накладних № ZK181485 від 10.07.2009 року, № ZK181501 від 10.07.2009 року, № ZK181516 від 10.07.2009 року, № ZK181993 від 14.07.2009 року, № ZK182026 від 14.07.2009 року, № ZK184465 від 15.07.2009 року, № ZK182247 від 15.07.2009 року, № ZK182535 від 16.07.2009 року, № ZK182546 від 16.07.2009 року.

Згідно наданих суду документів було встановлено наступне.

Відповідно до договору поставки № 05/05 від 05 травня 2009 року Позивач отримав від ЗАТ «НОВИЙ СТИЛЬ»товар -трубну продукцію, що підтверджується видатковими накладними № ZK181485 від 10.07.2009 року , № ZK181501 від 10.07.2009 року, № ZK181516 від 10.07.2009 року, № ZK181993 від 14.07.2009 року, № ZK182026 від 14.07.2009 року, № ZK184465 від 15.07.2009 року, № ZK182247 від 15.07.2009 року, № ZK182535 від 16.07.2009 року, № ZK182546 від 16.07.2009 року.

Позивач отримав від ЗАТ «НОВИЙ СТИЛЬ» податкові накладні:

- №11138 від 10.07.2009 року на суму 269250,00 грн., в т.ч. ПДВ 44875,00 грн.,

- №11273 від 14.07.2009 року на суму 182874,18 грн., в т.ч. ПДВ 30479,03 грн.,

- №11379 від 15.07.2009 року на суму 181069,02 грн., в т.ч. ПДВ 30178,17 грн.,

- №11490 від 16.07.2009 року на суму 182401,02 грн., в т.ч. ПДВ 30400,17 грн..

Зазначені податкові накладні враховані Позивачем при визначенні податкового кредиту в липні 2009 року.

Доводи відповідача щодо неналежного оформлення даних податкових накладних не знайщли свого підтвердження, під час судового засідання представник відповідача не зміг зазначити у чому саме полягає порушення законодавства в частині оформлення реквізиту «місцезнаходження покупця»та «місцезнаходження продавця»у вищенаведених податкових накладних. Інших порушень під час проведення перевірки податковим органом не виявлено.

Відповідно до наданих до суду податкових накладних реквізит «місце знаходження продавця»містить наступні відомості: 61020, Харківська область, м. Харків, Комсомольське шосе, б. 88; реквізит «місцезнаходження покупця»містить наступні відомості: 61020, Харківська область, м. Харків, Комсомольське шосе, б. 88.

Регулювання відносин, пов'язаних з обчисленням і сплатою податку на додану вартість, у липні 2009 року здійснювалося за правилами, встановленими ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. 7.2.1 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»встановлені вимоги до оформлення податкової накладної:

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку».

Як вбачається з наведеного вище, необхідним реквізитом податкової накладної є місце розташування юридичної особи.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України у редакції, чинній станом на 10 - 16 липня 2009 року (дата виписки податкових накладних), місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»місцезнаходження юридичної особи зазначається у свідоцтві про державну реєстрацію.

З наведеного випливає, що «Місце розташування юридичної особи»є місцезнаходженням юридичної особи. Тобто, у цьому рядку податкової накладної повинна бути зазначена адреса згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.

У свідоцтві про державну реєстрацію Закритого акціонерного товариства «НОВИЙ СТИЛЬ»(продавець) місцезнаходженням юридичної особи є «61020, Харківська область, м. Харків, Комсомольське шосе, б.88». Адреса, зазначена у Свідоцтві, повністю відповідає адресі продавця, зазначеній у податкових накладних № 11138 від 10.07.2009 року, № 11273 від 14.07.2009 року, № 11379 від 15.07.2009 року, № 11490 від 16.07.2009 року.

У свідоцтві про державну реєстрацію Закритого акціонерного товариства «ДЕКОР КЛАСІК» (покупець) місцезнаходженням юридичної особи є «61020, Харківська область, м. Харків, Комсомольське шосе, б.88». Адреса, зазначена у Свідоцтві, повністю відповідає адресі продавця, зазначеній у податкових накладних № 11138 від 10.07.2009 року, № 11273 від 14.07.2009 року, № 11379 від 15.07.2009 року, № 11490 від 16.07.2009 року.

Відповідно до отриманих під час судового розгляду даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців місцезнаходженням ЗАТ ««ДЕКОР КЛАСІК» (покупець) є «61020, Харківська область, м. Харків, Комсомольське шосе, б.88», місцезнаходженням ЗАТ «НОВИЙ СТИЛЬ»(продавець) є «61020, Харківська область, м. Харків, Комсомольське шосе, б.88». Адреси, зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців також повністю відповідають адресі продавця та адресі покупця, зазначених у податкових накладних № 11138 від 10.07.2009 року, № 11273 від 14.07.2009 року, № 11379 від 15.07.2009 року, №11490 від 16.07.2009 року.

Отже, встановлена Законом «Про податок на додану вартість»вимога щодо заповнення податкової накладної у рядку «місце розташування юридичної особи» виконана належним чином. Інших порушень порядку оформлення наданих до перевірки податкових накладних в Акті не встановлено, у ході судового розгляду відповідачем на зазначено, а судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що надані до перевірки податкові накладні містять усі дані, які, відповідно до Закону «Про податок на додану вартість», який діяв на час виписки податкових накладних, дозволяють їх розглядати у якості податкових накладних та використовувати у податковому обліку.

Згідно із п.п. 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п. 7.4.5. Закону «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, позивачем було правомірно включено до податкового кредиту липня 2009 року суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних № 11138 від 10.07.2009 року, № 11273 від 14.07.2009 року, № 11379 від 15.07.2009 року, № 11490 від 16.07.2009 року, отриманих від продавця -ЗАТ «НОВИЙ СТИЛЬ».

Суд з урахуванням позиції податкового органу та встановлених обставин адміністративної справи не погоджується з наведеної позицією податкового органу щодо неналежного оформлення податкових накладних в частині заповнення реквізитів «місцезнаходження покупця» та «місцезнаходження продавця».

Суд зазначає, що податкові накладні, виписані ЗАТ «НОВИЙ СТИЛЬ» відповідають вимогам діючих на час їх виписки п.п. 7.2.1 п.п 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а позивач правомірно включив до складу податкового кредиту липня 2009 року суми ПДВ по податковим накладним № 11138 від 10.07.2009 року, № 11273 від 14.07.2009 року, № 11379 від 15.07.2009 року, № 11490 від 16.07.2009 року, виписаним ЗАТ «НОВИЙ СТИЛЬ».

Таким чином, формування податкового кредиту позивача відповідає вимогам податкового законодавства, тому не підлягає зменшенню.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до положень ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що Позивачем заявлено позовні вимоги про визнання податкового повідомлення-рішення протиправним та його скасування, проте суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення є актом індивідуальної дії. Як випливає з системного аналізу ст.ст. 105, 162, 171 КАС України, такий спосіб захисту прав як вимога про визнання акту не чинним, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів, оскільки різниця у незаконності (протиправності) нормативно-правових актів та актів індивідуальної дії полягає, зокрема, у моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконними (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту прийняття, нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Таким чином, у випадках, коли предметом спору є акт індивідуальної дії, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами КАС України має бути визнання такого акту протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування), а лише в разі оскарження нормативно-правового акту -визнання його нечинним .

Вимога про визнання протиправним (недійсним, скасування) може стосуватися тільки індивідуального акту. У такому разі протиправність (недійсність, скасування) індивідуального акту виникає, у разі набрання рішенням суду законної сили, з моменту його прийняття. При чому, усі ці вимоги фактично є одним і тим же способом захисту, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, помилкове визначення позивачем предмету позову як визнання акта індивідуальної дії протиправним та його скасування не змінює суті предмету адміністративного позову і не робить даний позов таким, що поданий з іншого спору.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000232212 від 23.04.2012 року, прийнятого Західною МДПІ м. Харкова на підставі Акту перевірки №200/221/33206139 від 09.04.2012р., обґрунтовані та підлягають задоволенню частково, враховуючи висновок щодо позовних вимог про протиправність.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор Класік" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000232212 від 23.04.2012 року Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (61052, м. Харків, вул. Карла Маркса, 30).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор Класік" (61020, м. Харків, Комсомольське шосе, буд. 88, ідентифікаційний код юридичної особи 33206139) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 849 (вісімсот сорок дев'ять) гривень 58 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21.09.2012 року.

Суддя Супрун Ю.О.