Рішення

від 25.09.2012 по справі 5015/2857/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.12 Справа№ 5015/2857/11

За позовом: Приватного підприємства "Авто-люкс-сервіс", м. Львів, до відповідача:Львівської міської ради, м. Львів, третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів, третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:КП Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" м. Львів, про:визнання за позивачем: Приватним підприємством "Авто -люкс-сервіс" (79049, м. Львів, вул. Драгана, 14/36, код ЄДРПОУ 22396300) право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Лазаренка, 6А, а саме: гараж. Літ. Б-1 площею 124,5 кв.м., ворота № 1, огорожа № 2, огорожа № 3. Суддя М. М. Синчук При секретарі Григорчук Н.В. За участю представників: позивача:Не з'явився. відповідача:Не з'явився. третя особа 1:Гусак Ю.І. -довіреність №2302 від 03.01.2012 р. третя особа 2:Не з'явився. Представнику третьої особи 1 роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов ПП "Авто-люкс-сервіс", м. Львів, до відповідача: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів про визнання за Приватним підприємством "Авто-люкс-сервіс"(79049, м. Львів, вул. Драгана, 14/36, код ЄДРПОУ 22396300) право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Лазаренка, 6А, а саме: гараж. Літ. Б-1 площею 124,5 кв.м., ворота № 1, огорожа № 2, огорожа № 3. Ухвалою від 29.09.2011 р. провадження у справі порушено (суддя Данко Л.С.), позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 18.10.2011 р.

Ухвалою суду від 16.06.2011 р. до участі в справі залучено: третю особу-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління комунальної власності ДЕП Львівської міської ради, м. Львів, третю особу-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: КП ЛОР "БТІ та ЕО" м. Львів.

Ухвалою суду від 07.07.2011 р. клопотання позивача про заміну неналежного відповідача задоволено. Замінено неналежного відповідача - Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради на належного відповідача - Львівську міську раду. За ініціативою суду залучено до участі в справі третю особу 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач використовує у господарській діяльності нерухоме-майно -будівлю гаражу, ворота, огорожу, що знаходиться за адресою:м. Львів, вул. Лазаренка, 6А, проте його право власності не є визнаним.

Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою визнати за позивачем за набувальною давністю право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою:м. Львів, вул. Лазаренка, 6А, а саме: гараж літ. Б-1 площею 124,5 м.кв., ворота №1, огорожа №2, огорожа №3.

В судовому засіданні 07.06.2011 р. представник позивача надав письмові пояснення, просить позов задоволити повністю.

Ухвалою суду від 16.06.2011 р. до участі в справі залучено: третю особу-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління комунальної власності ДЕП Львівської міської ради, м. Львів, третю особу-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: КП ЛОР "БТІ та ЕО" м. Львів.

В судовому засіданні 30.06.2011 р. відповідач подав відзив на позовну заяву, просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 07.07.2011 р. клопотання позивача про заміну неналежного відповідача задоволено. Замінено неналежного відповідача - Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради на належного відповідача - Львівську міську раду. За ініціативою суду залучено до участі в справі третю особу 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради.

В судовому засіданні 02.09.2011 р. представник позивача подав клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою суду від 02.09.2011 р. призначено судову будівельно -технічну експертизу. Провадження у справі зупинено. Оплату витрат за проведення експертизи покладено на позивача: Приватне підприємство "Авто-люкс-сервіс" ( 79049, м. Львів, вул. Драгана, 14/36, код ЄДРПОУ 22396300 ) .

Згідно автоматизованого розподілу документообігу суду справу №5015/2857/11 передано судді Синчук М.М. для подальшого розгляду.

06.07.2012 р. через канцелярію господарського суду Львівської області директором Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Курильова О.Ф. подано лист №2947 від 03.07.2012 р., згідно якого вартість даної експертизи становить 2'452,00 грн. У випадку відсутності оплати експертизи протягом місяця з дня одержання рахунку №781 від 03.07.2012 р. відповідно до ч. 4 п.1.13. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом МЮ України №53/5 від 08.10.1998 р. (в чинній редакції), матеріали справи будуть повернуті без виконання ухвали суду.

Ухвалою суду від 06.07.2012 р. позивача зобов'язано надати суду докази внесення плати за проведення судової будівельно-технічної експертизи, згідно виставленого рахунку №781 від 03.07.2012 р. в строк до 01.08.2012 р.

29.08.2012 р. через канцелярію господарського суду Львівської області директором Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Курильова О.Ф. подано лист вих.№3866 від 28.08.2012 р., згідно якого повідомлено, що 03.07.2012 р. на адресу позивача було скеровано рахунок №781 від 03.07.2012 р. на оплату. Однак, станом на 28 серпня 2012 року оплата не проведена.

Згідно супровідного листа вих.№3866 від 28.08.2012 р. Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз матеріали справи 5015/2857/11 в двох томах, інвентарна справа та проект землеустрою повернуто до господарського суду Львівської області без виконання ухвали суду.

Ухвалою суду від 03.09.2012 р. провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 18.09.2012 р.

В судове засідання 18.09.2012 р. представник позивача не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечення явки повноважного представника.

В судове засідання 18.09.2012 р. представник відповідача не з'явився. Через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника у засіданні Апеляційного суду Львівської області. Вимог ухвали суду від 13.08.2012 р. не виконав.

В судове засідання 18.09.12 р. представник третьої особи 1 з'явився, надав пояснення по справі.

В судове засідання 18.09.12 р. представник третьої особи 2 не з'явився, причин не прибуття не повідомив. Вимог ухвали суду від 13.08.12 р. не виконав.

В судовому засіданні розгляд справи відкладено на 25.09.2012 р.

В судове засідання 25.09.2012 р. представник позивача повторно не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причин неприбуття в судове засідання не повідомив, вимог ухвали суду від 03.09.2012 р. не виконав без поважних причин.

В судове засідання 25.09.2012 р. представник відповідача повторно не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причин неприбуття в судове засідання не повідомив, вимог ухвали суду від 03.09.2012 р. не виконав без поважних причин.

В судове засідання 25.09.2012 р. представник третьої особи 1 з'явився, надав пояснення, щодо заявлених позовних вимог заперечив в повному обсязі.

Суд, керуючись ст. 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представників позивача та відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника третьої особи 1 суд встановив.

24.07.2006 р. між Львівською міською радою (відповідач у справі) в особі заступника голови з питань містобудування та землеустрою та Приватним підприємством "Авто-люкс-сервіс" (позивач у справі) укладено договір оренди землі. За умовами цього Договору орендодавець на підставі діючого положення "Про оренду земельних ділянок у м. Львові та порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки" та ухвали ЛМР №2537 від 26.05.2005 р. "Про затвердження ПП "Авто-Люкс-Сервіс" проекту відведення земельної ділянки на вул. Академіка Є.Лазаренка, 6-а у м. Львові" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львові на вул. Академіка Є.Лазаренка, 6-а для обслуговування станції з ремонту автомобілів.

Відповідно до п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка, кадастровий №4610136900:05:007:0005, загальною площею 0,1584 га, в тому числі під забудовою 0,0248 га, під твердим покриттям -0,1320 га, під озелененням -0,0016 га.

Згідно п. 8 Договору, договір укладено на три роки до 26.05.2008 р. Після закінчення строку дії Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Станом на день розгляду справи судом, позивач не надав суду доказів продовження строку дії Договору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2010 р. у справі №20/199, рішення господарського суду Львівської області від 22.02.2010 р. у справі №20/199, згідно якого за ПП "Авто-люкс-сервіс", м. Львів визнано право власності на майстерню-гараж під літ. Б-1, загальною площею 124, 5 кв. м та адміністративну будівлю під літ. В-2, загальною площею 125, 9 кв. м, що знаходяться за адресою: вул. Ак. Лазаренка, 6А, м. Львів, скасовано, в позові відмовлено повністю.

Постанова Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2010 р. у справі №20/199 вступила в законну силу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2010 р. у справі №20/199 встановлено, що доказів наявності дозволів на час будівництва станцій ПП "Авто-люкс-сервіс" не подано, ПП "Авто-люкс-сервіс" здійснювало будівництво станцій за відсутності рішення ради про надання йому земельної ділянки, без відведення її у встановленому порядку, без погодження проекту забудови та отримання відповідних дозволів на виконання будівельних робіт.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Слід зазначити, що отримання експертного висновку, погодження головного державного санітарного лікаря та висновку на проект будівництва СЕС здійснювались ПП "Авто-люкс-сервіс" не з метою узаконення самочинного будівництва, а для майбутнього затвердження проекту відведення земельної ділянки.

Одночасно судом встановлено, що у позивача були відсутні необхідні документи, на підставі яких проводиться оформлення права власності у порядку, встановленому п. 6 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 27.02.2009 р. № 114.

Також у матеріалах справи відсутні та суду не подані докази звернення ПП "Авто-люкс-сервіс" до міської ради щодо права оформлення права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. А.Лазаренка, 6А, а саме: гараж літ. Б-1 площею 124,5 кв.м., ворота № 1, огорожа № 2 та огорожа № 3.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому, статтею 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на норму ст. 16 ЦК України, згідно з якою встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Поряд з цим, ч. 1 ст. 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В судовому засіданні позивачем не доведено та не надано жодного доказу того, що його право оспорюється, не визнається або порушується будь-якими діями.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. При цьому Цивільний кодекс України надає таке право лише власнику земельної ділянки, а не землекористувачу чи іншим особам. Проте, позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували належним чином його право власності на дану земельну ділянку, на якій він здійснював будівництво.

Згідно ч. 2, 3 ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є визнання права за набувальною давністю на спірне майно, у зв'язку з відкритим, безперервним володінням цим майном з 1998 р.

Приписами статті 344 Цивільного кодексу України, зокрема передбачено, що особа, яка добровільно заволоділа чужим майном і продовжувала відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном.

Безтитульне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на які-небудь правові підстави набувальної давності і розповсюджується на випадки фактичного, безтитульного володіння чужим майном. При цьому, наявність у володільця певного юридичного титулу, виключає застосування набувальної давності.

Зміст статті 344 Цивільного кодексу України визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю, а саме:

- володіння має бути добросовісним, тобто якщо володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю;

- володіння мусить бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним;

- володіння повинно бути безперервним протягом визначених строків.

Перебіг строку набувальної давності починається від моменту виникнення володіння.

Набуття за рішенням суду права власності на нерухоме майно за набувальною давністю є способом встановлення юридичного факту без елементу захисту порушеного права особи.

Частина 1 ст. 390 ЦК України дає визначення "недобросовісний набувач", це особа, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач знав, що спірне нерухоме майно не оформлене на праві приватної власності за ним, жодних договорів на право користування спірним нерухомим майном із органами місцевого самоврядування укладено не було.

Відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2004 р., а пунктом 8 цих положень встановлено, що правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюється, також, на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином, беручи до уваги, що предметом позову у даній справі є визнання права власності на спірне майно за набувальною давністю, суд встановив, що момент виникнення права власності за набувальною власністю не могло мати місце раніше 01.01.2011 р.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 27.02.2009 р. №114 затверджено Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, яке встановлює загальний порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна у м. Львові та населених пунктах, які знаходяться на адміністративній території м. Львова (п. 1 Положення), діє на території м. Львова і є обов'язковим до виконання всіма органами влади, фізичними та юридичними особами незалежно від форм власності.

Згідно п. 4 Положення, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна комунальної та державної форм власності проводиться районними відділами приватизації державного житлового фонду за місцем знаходження об'єкта нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності на підставі рішення виконавчого комітету, а на об'єкти нерухомого майна приватної форми власності -на підставі наказу управління комунальної власності департаменту економічної політики.

Як встановлено в судовому засіданні, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2010 р. у справі №20/199 встановлено, що відсутні докази звернення позивача до міської ради щодо права власності на нежитлові приміщення, розташовані на земельній ділянці по вул. Ак. Лазаренка, 6 А у м. Львові. Крім того, встановлено, що позивач здійснював будівництво станції за відсутності рішення ради про надання йому земельної ділянки, без відведення її у встановленому порядку, без погодження проекту забудови та отримання відповідних дозволів на виконання будівельних робіт.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2010 р. у справі №20/199 встановлено, що отримання експертного висновку, погодження головного державного санітарного лікаря та висновку на проект будівництва СЕС здійснювались позивачем не з метою узаконення самочинного будівництва, а для майбутнього затвердження проекту відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Ухвалами господарського суду Львівської області від 03.09.2012 р., від 18.09.2012 р. позивача зобов'язано надати суду:

- Докази в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, що нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Лазаренка, 6А, а саме: гараж. Літ. Б-1 площею 124,5 кв.м., ворота № 1, огорожа № 2, огорожа № 3, вратили статус самовільно збудованого та станом на даний час мають інший статус.

- Докази, що гараж. Літ. Б-1 площею 124,5 кв.м. це не теж саме приміщення, що було предметом спору у справі № 20/199.

- Докази звертання Позивача у встановленому порядку до Відповідача щодо оформлення права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. А.Лазаренка, 6А, а саме: гараж літ. Б-1 площею 124,5 кв.м., ворота № 1, огорожа № 2 та огорожа № 3, в т.ч. за набувальною давністю.

- Дозволи на час будівництва станції, рішення ради про надання позивачу земельної ділянки, докази про відведення позивачу земельної ділянки у встановленому порядку, погодження проекту забудови та отримання відповідних дозволів на виконання будівельних робіт.

В судові засідання представник позивача не з'явився, вимог ухвал суду від 03.09.2012 р., від 18.09.2012 р. не виконав, вищевказаних доказів суду не надав.

В матеріалах справи відсутні та суду не подані докази звернення ПП "Авто-люкс-сервіс" до міської ради щодо щодо оформлення права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. А.Лазаренка, 6А, а саме: гараж літ. Б-1 площею 124,5 кв.м., ворота № 1, огорожа № 2 та огорожа № 3, в т.ч. за набувальною давністю.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні підтверджуватись певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, вимоги позивача про визнання права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. А.Лазаренка, 6А, а саме: гараж літ. Б-1 площею 124,5 кв.м., ворота № 1, огорожа № 2 та огорожа № 3 є не обгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст. 1, 4, 4-3 ,4-5 ,4-7, 32, 33, 34, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Синчук М.М.