Рішення

від 17.09.2012 по справі 5023/3575/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2012 р.Справа № 5023/3575/12 вх. № 3575/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальніковой Г.І.

при секретарі судового засідання Близнюковой А.І.

за участю представників стоірн

позивача - Штоколової І.Ю. (довіреність №2 від 10.01.12 р.); відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Арс-Плюс" (м. Харків)

до Публічного акціонерного товариства "ШРБУ - 33" (ВАТ "ШРБУ - 33") (м. Харків)

про стягнення заборгованості в розмірі 6547,9 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПП "Арс-Плюс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача, ПАТ "ШРБУ - 33" (ВАТ "ШРБУ - 33"), заборгованості по договору поставки №7/10 від 15.03.10 р. в розмірі 6547,90 грн., з яких: сума основного боргу - 5150,65 грн., сума інфляції основного боргу - 197,12 грн., сума пені - 1200,13 грн. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.08.12 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 03.09.12 р.

03.09.12 р. ухвалою господарського суду Харківської області розгляд справи відкладено на 17.09.12 р.

17.09.12 р. до канцелярії господарського суду Харківської області від позивача надійшло письмове пояснення стосовно посилання відповідача про неотримання ним рахунків-фактур по спірному договору.

11.09.12 р. до канцелярії господарського суду Харківської області від відповідача надійшло клопотання, в якому відповідач просить суд розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до приписів ст. 75 ГПК України, відмовити у задоволенні позовних вимог та в частині позовних вимог про стягнення пені 1200,13 грн. просить застосувати позовну давність. Також зазначає, що відповідачем був проведений розрахунок з позивачем на суму основного боргу.

Представник позивача в судовому засіданні 17.09.12 р. підтримав позовні вимоги.

Відповідач правом на участь свого представника у судовому засіданні 17.09.12 р. не скористався, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Справа розглядається за наявними матеріалами в порядку, передбаченому ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

15.03.10 р. між ПП "Арс-Плюс" та ПАТ "ШРБУ - 33" (ВАТ "ШРБУ - 33") укладений договір поставки №7/10.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору ПП "Арс-Плюс" (постачальник) зобов'язується передати ВАТ "ШРБУ - 33" (покупець) скраплений газ у кількості та за цінами, вказаними в накладних та рахунках - фактурах.

Відповідно до п. З договору поставки № 7/10 від 15.03.2010 р. покупець зобов'язується сплачувати за партію товару в строк не пізніше 3-х банківських днів з моменту отримання рахунка - фактури.

Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 5150,65 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних №РН-0010 від 27.01.11 р., №РН-0013 від 31.01.11 р., №РН-0018 від 10.02.11 р., №РН-0022 від 20.02.11 р., №РН-0028 від 28.02.11 р., які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств. Також в матеріалах справи наявні довіреності до цих видаткових накладних та акти звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.11 р. по 28.02.11 р.

Також в відзиві на позов відповідач зазначає, що визнає отримання ним від позивача скріплений газ на нагальну суму 5150,65 грн. згідно із видатковими накладними.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно абз.2 ч.2 ст. 16 ЦК України ч.2 ст. 20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 ЦКУ, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. За вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Частина ж перша статті 612 ЦКУ зазначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору поставки №7/10 від 15.03.2010 р., не оплатив заборгованість за отриману продукцію вчасно, в зв"язку з чим позивач змушений був звернутися з позовною заявою до господарського суду.

Посилання відповідача на нездійснення оплати отриманого від позивача скріпленого газу в зв"язку з неотриманням ним рахунків-фактур по спірному договору від позивача, хоча у видаткових накладних є посилання на їх наявність, з урахуванням відсутності відповідних рахунків-фактур на сплату, обов'язковість яких передбачена п. 3.1. договору, є необґрунтованим виходячи з наступного.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її завершення.

Порядок створення, отримання та відображення підприємствами у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України від 30.05.2011 р. N 31-08410-07-27/13794, рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження по справі якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що відповідач, під час розгляду справи в суді, сплатив позивачу суму заборгованості в розмірі 5150,65 грн., провадження по справі в цій частині слід припинити за відсутністю предмету спору.

Всупереч приписам чинного законодавства України та положень ст. 692 ЦК України відповідач порушив їх умови, порушив як покупець строки оплати за товар по договору.

Згідно статті 525 ЦКУ, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦКУ, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.

Згідно ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України)

За вимогами ч.2 ст. 258 ЦК при стягненні неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності в частині стягнення з нього пені в розмірі 1200,13 грн.

Ч.5 ст. 267 ЦК України передбачено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Відповідної заяви до суду не подавалось.

Згідно ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У відповідності до положень ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України передбачена спеціальна позовна давність, а саме для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, суд вважає строк позовної давності в даному разі пропущеним, що є підставою для відмови в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 1200,13 грн.

Приймаючи до уваги те, що позивачем пропущено строк позовної давності у відповідності до ст. 258 ЦК України, щодо звернення до суду з відповідним позовом про стягнення пені, а також враховуючи те, що відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності щодо вимог позивача про стягнення пені в розмірі 1200,13 грн., суд вважає, позовні вимоги позивача в цій частині такими, що заявлені поза межами строку позовної давності , тому відмовляє у їх задоволені.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши нарахування позивача індексу інфляції, сума яких складає 197,12 грн., суд приходить до висновку, що даний розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, та нарахований не вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 171,23 грн.

В решті позовних вимог в частині стягнення з відповідача індексу інфляції в сумі 25,89 грн. слід відмовити, як зайво нарахованої.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,5 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 256, 257, 258, 267, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 692 ЦК України, ст. 20, 173, 193, 216, 223, 230 ГК України, ст.ст. 1, 4, 22, 33-34, 38, 43, 44-49, 75, п. 1-1 ст. 80, 82-85, Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ШРБУ - 33" (61102, м. Харків, вул. Железнякова, буд. 235 Код ЄДРПОУ 05422384 р/р 26001050382, ХФ АБ «Експресс-Банк» м. Харків, МФО 350716) на користь Приватного підприємства "Арс-Плюс" (61184, м. Харків, вул. Дружби народів, б. 206, кв. 59 Код ЄДРПОУ 35349747 р/р 26005384019700, АТ «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005) суму інфляційних втрат в розмірі 171,23 грн. та суму судового збору в розмірі 1609,5 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В частині вимог щодо стягнення з відповідача 25,89 грн. індексу інфляції, в позові відмовити.

В частині вимог щодо стягнення з відповідача 1200,13 грн. пені, в позові відмовити.

В частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 5150,65 грн. провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 21.09.2012 р.

Суддя Сальнікова Г.І.