Рішення

від 17.09.2012 по справі 5017/2263/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" вересня 2012 р.Справа № 5017/2263/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Гарновській К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Лисецька О.О. (представник діючий на підставі довіреності)

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фермерського господарства „Кулевча";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Континент Трейд Лімітед ЛТД";

про стягнення 280926,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: 01.08.2012 року позивач - Фермерське господарство „Кулевча" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Континент Трейд Лімітед ЛТД", в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 280926,60 грн., з яких 91958,00 грн. -основна заборгованість, 32640,00 грн. -штраф, 156328,60 грн. -пеня та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між СВК „Росія" (правонаступником прав та обов'язків якого є ФГ „Кулевча") та ТОВ „Континент Трейд Лімітед ЛТД" договору №ДГ 12/Д від 22.02.2011р., позивачем було вчасно та в повному обсязі виконано свої зобов'язання, між тим відповідач поставку товару не здійснив, сплачені кошти за відповідний товар у повному обсязі не повернув, в зв'язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

Ухвалою господарського суду від 02.08.2012р. суддею Невінгловською Ю.М. за даним позовом порушено провадження по справі №5017/2263/2012 та призначено розгляд справи в засіданні суду.

У судовому засіданні 17.09.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України станом на 17.09.2012 року. Отже, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності за такою адресою відповідача, суд вважає, що ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу належним чином.

Крім того, суд зазначає, що згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті із відміткою поштової установи "за місцем обслуговування", суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Як встановлено матеріалами справи, згідно з п. 1.1 статуту Фермерського господарства „Кулевча", зареєстрованого державним реєстратором 25.11.2011 року, номер запису 15471050003000624, ФГ „Кулевча" є правонаступником усіх прав, майна та обов'язків Сільськогогосподарського виробничого кооперативу „Росія", що підтверджує належний статус ФГ „Кулевча" у даній справі в якості позивача.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

22.02.2011 року між СВК „Росія" (надалі - покупець) та ТОВ „Континент Трейд Лімітед ЛТД" (надалі - продавець) укладено договір №ДГ 12/Д (надалі -договір), згідно умов якого продавець зобов'язався поставити, а покупець сплатити та прийняти аміачну селітру ДСТУ 2-85, фасовану в по 1000 кг, наді товар, в кількості 192 тонни.

Відповідно до п. 2.2 договору, загальна сума даного договору з урахуванням ПДВ становить 652800,00 грн.

Згідно умов п. 4.1 договору оплата за цим договором проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у розділі 13 та пунктах 4.2 даного договору.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що оплата за кожну партію товару, який постачається за даним договором здійснюється шляхом 100% передплати. В платіжному дорученні у розділі „Призначення платежу" необхідно вказати: номер та дату договору, найменування продукції за яку здійснюється оплата, а також суму ПДВ.

Положеннями п. 12.2 визначено, що даний договір набирає законної сили з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 року.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору № ДГ12/Д від 22.02.2011 року за платіжним доручення №39 від 22.02.2011 року СВК „Росія" перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ „Континент Трейд Лімітед ЛТД" грошові кошти у розмірі 652800,00 грн. в якості сплати вартості аміачної селітри за відповідним договором.

Разом з тим, 07.06.2011 року між СВК „Росія" та ТОВ „Континент Трейд Лімітед ЛТД" укладено додаткову угоду до договору №ДГ 12/Д від 22.02.2011 року, згідно умов якої сторони дійшли згоди, в зв'язку з неможливістю виконання умов договору №ДГ 12/Д від 22.02.2011 року, вирішили здійснити повернення грошових коштів у розмірі 56000,00 грн. на розрахунковий рахунок покупця та поставити дизельне паливо на суму 161 600,00 грн. до 20.06.2011 року. При цьому, умовами даної додаткової угоди передбачено, що у випадку не виконання термінів поставки, сплатити штрафні санкції у розмірі 0,5% від суми за кожен день прострочки.

Як стверджує позивач, згідно умов договору №ДГ 12/Д від 22.02.2011 року та додаткової угоди від 07.06.2011 року відповідачем 12.03.2011 року було здійснено поставку 128 тонн аміачної селітри на загальну суму 435200,00 грн., 24.03.2011 року за платіжним дорученням №2 повернуто грошові кошти у сумі 56000,00 грн. та 07.06.2011 року здійснено поставку дизельного палива на суму 70 002,00 грн. Водночас, позивач зазначає, що документи, підтверджуючі поставку селітри та дизельного палива на даний час у нього відсутні, оскільки вилучені на час проведення слідчих дій, згідно протоколу обшуку від 28.02.2011 року, враховуючи, що зазначені обставини ніяким чином не заперечуються відповідачем, отже, суд враховує позицію ФГ „Кулевча" щодо здійснення відповідачем поставки аміачної селітри на загальну суму 435200,00 грн. та дизельного палива на суму 70 002,00 грн. за договором №ДГ 12/Д від 22.02.2011 року та додаткової угоди від 07.06.2011 року.

Отже, з урахуванням встановлених обставин, на момент звернення з позовом, ТОВ „Континент Трейд Лімітед ЛТД" в порушення умов договору №ДГ 12/Д від 22.02.2011 року та додаткової угоди від 07.06.2011 року до даного договору, не здійснено поставку товару на загальну суму 91958,00 грн.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

За приписами ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати .

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Між тим, відповідачем, в порушення вищевказаних норм, не доведено належне виконання зобов'язань за укладеним між сторонами договором та не надано будь-яких доказів, які б спростовували заявлені позивачем обставини.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про наявність з боку відповідача порушень умов договору №ДГ 12/Д від 22.02.2011 року та додаткової угоди від 07.06.2011 року до даного договору щодо поставки товару, фактично оплаченого позивачем, в зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з „Континент Трейд Лімітед ЛТД" заборгованості у розмірі 91958,00 грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Умовами п. 8.2 договору передбачено, що у випадку порушення термінів поставки пункт 3.17 продавець зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі 5% від суми договору.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем штрафу у розмірі 32640,00 грн., нарахованого, згідно умов п. 8.2 договору №ДГ 12/Д від 22.02.2011 року, вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами додаткової угоди від 07.06.2011 року до договору №ДГ 12/Д від 22.02.2011р. визначено, що у випадку прострочення строків поставки, виникає обов'язок щодо сплати штрафної санкції у розмірі 0,5% від суми за кожен день прострочки.

Отже, визначена сторонами штрафна санкція за своєю правовою суттю є пенею.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи, що умовами додаткової угоди від 07.06.2011 року до договору №ДГ 12/Д від 22.02.2011р., по взаємозгоді сторін, обумовлено саме такий вид штрафної санкції за порушення поставки товару, як пеня, суд вважає заявлені ФГ „Кулевча" позовні вимоги про стягнення пені правомірними.

Між тим, частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 07.11.2011р. по справі №5002-2/5109-2010, висновки якого є обов'язковими для суду, згідно положень ст. ст. 82, 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 156328,60 грн., встановив, що позивач при здійсненні даного розрахунку допустив помилку, а саме здійснив нарахування пені з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, більше ніж за 182 дні. та нараховував пеню у розмірі більшому ніж передбачено законом.

В зв'язку з чим, суд зробив власний розрахунок пені, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та, встановив, що загальна сума пені за період прострочення з 21.06.2011р. по 19.12.2011р. включно, становить 7107,22 грн.

Розрахунок суми пені

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення (грн.) 91958,00 21.06.2011 - 19.12.2011 182 7,7500 % 0,042 % 7107,22

Отже, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить -7107,22 грн.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ФГ „Кулевча" та стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 91958,00 грн., штраф у розмірі 32640,00 грн. та пені у розмірі 7107,22 грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.32-33, 43-44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Континент Трейд Лімітед ЛТД" (65009, м. Одеса, проспект Шевченка, буд. 14/5, ід. код 35929572) на користь Фермерського господарства „Кулевча" (68261, Одеська обл., Саратський р-н, с. Кулевча, вул. 60 років Великого Жовтня, буд. 42, ід. код 37232251) 91958/дев'яносто одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят вісім/грн. основної заборгованості, 32640/тридцять дві тисячі шістсот сорок/грн. штрафу та 7107/сім тисяч сто сім/грн. 22 коп. пені.

3.В решті позову відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Континент Трейд Лімітед ЛТД" (65009, м. Одеса, проспект Шевченка, буд. 14/5, ід. код 35929572) на користь Фермерського господарства „Кулевча" (68261, Одеська обл., Саратський р-н, с. Кулевча, вул. 60 років Великого Жовтня, буд. 42, ід. код 37232251) 2635/дві тисячі шістсот тридцять п'ять/ грн. 22 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 24.09.2012р.

Суддя Невінгловська Ю.М.