Постанова

від 24.09.2012 по справі 5023/2772/12  

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2012 р. Справа № 5023/2772/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Потапенко В.І., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача -не з'явився.

відповідача -Клочка В.С., довіреність без номера від 26.03.2012 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2526 Х/1-44) на рішення господарського суду Харківської області від 23 липня 2012 року у справі № 5023/2772/12

за позовом Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство", м. Харків

до Приватного підприємства "Солгранд", с. Кутузівка Харківського району Харківської області

про розірвання договору, повернення земельної ділянки та стягнення 7410,60 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство "Жовтневе лісове господарство", позивач звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Солгранд", відповідача про розірвання укладеного між сторонами договору № 20/02-07 довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 09 серпня 2007 року, зобов'язання відповідача повернути позивачу передану по цьому договору лісову ділянку та стягнення з відповідача плати по вказаному договору в сумі 7410,60 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору № 20/02-07 довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 09 серпня 2007 року не сплачував плату за користування лісовою ділянкою за 2007 р.-2012 роки.

В обгрунтування своїх заперечень відповідач у відзив на позов вказував на те, що в період з моменту укладання договору до 01.01.2011 р. (до часу введення в дію ПКУ) діяв єдиний на території України механізм справляння (обчислення і сплати) збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, визначений Інструкцією про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, затвердженою наказом Держкомітету лісового господарства України, Мінекобезпеки України, ДПА України від 15.10.1999 р. № 91/241/129/236/565 (зі змінами та доповненнями) та Порядком справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, затвердженим постановою КМУ від 06.07.1998р. (зі змінами та доповненнями). Відповідно до п. 8 вищевказаного Порядку підприємства, установи і організації (крім тих, що визначені ч. 1 та ч. 2 п. 8 і до яких відповідач не відноситься) перераховують збір до бюджетів самостійно.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23 липня 2012 р. у справі № 5023/2772/12 ( суддя Присяжнюк О.О.) позов задоволено частково.

Розірвано договір № 20/02-07 довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 09 серпня 2007 року, укладений між Державним підприємством "Жовтневе лісове господарство" та Приватним підприємством "Солгранд".

Зобов`язано Приватне підприємство "Солгранд" повернути Державному підприємству "Жовтневе лісове господарство" лісову ділянку площею 2,00 га, що знаходиться у кварталі № 44 Бабаївського лісництва.

Стягнуто з Приватного підприємства "Солгранд" на користь Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" 4940,40 грн. боргу та 2146,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

В частині стягнення 2470,00 грн. боргу в позові відмовлено.

Відповідач із вказаним рішенням в частині задоволення позовних вимог не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить це рішення у зазначеній частині скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що господарський суд Харківської області помилково застосував розрахунок річної плати за користування лісовою ділянкою за 2011 рік для встановлення боргу відповідача за спірним договором за 2007-2010 роки.

Також відповідач вказує на те, що: розмір плати за користування лісовою ділянкою за період до 2011 р. відповідними додатками, як це передбачено пунктом 3.4. договору в редакції, що діяла до укладення додаткової угоди № 1 від 08.08.2011 р встановлено не було; термін виконання зобов'язання по внесенню цієї плати договором не визначений та відповідних вимог в порядку ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України позивач не направляв.

В судовому засіданні представник відповідача підтримує апеляційну скаргу.

Позивач представника для участі в судове засідання не направив, про час та місце його проведення повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про повідомлення про оголошення перерви в судовому засіданні ( а.с. 100).

Зважаючи на те, що позивач, який належним чином повідомлений про час та місце судового засідання не скористався своїм правом на участь в ньому, справа розглядається за відсутності його представника за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні було оголошено перерву з 04.09.2012 р. до 12 год. 18.09.2012 р. для більш ретельного ознайомлення з матеріалами справи та надання сторонам часу підготуватись до розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

09 серпня 2007 року між Приватним підприємством "Солгранд" та Державним підприємством "Жовтневе лісове господарство" було підписано договір №20/02-07 довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою( а.с. 10-12).

Згідно із пунктом 3.1. розділу 3 договору користування лісовою ділянкою є платним.

Згідно із пунктом 3.3. розділу 3 договору плата за спеціальне користування лісовою ділянкою перераховується тимчасовим лісокористувачем на рахунок постійного лісокористувача.

Згідно із пунктом 3.4. розділу 3 договору розмір плати за користування лісовою ділянкою зазначається у Розрахунку, який додається до цього договору і є його невід'ємною частиною.

На підставі цього договору Державне підприємство «Жовтневе лісове господарство»передало відповідачу лісову ділянку із земель лісового фонду площею 2,00 га, що підтверджується актом приймання -передачі, підписаним сторонами та скріпленим їх печатками ( а.с. 98).

08.08.2011 року між сторонами підписано додаткову угоду № 1 до спірного договору, якою сторони окрім іншого змінили пункт 3.3. цього договору, виклавши його в наступній редакції: «Плата за спеціальне користування лісовою ділянкою проводиться тимчасово в розмірі, зазначеному в Розрахунку, наданому ПП «Гео-Майстер», починаючи з дати підписання цієї додаткової угоди до виходу відповідних документів, що регламентують питання сплати за лісові ділянки рекреаційного призначення та перераховується згідно з п. 6.12 Наказу №91/241/123/236/56 від 15 жовтня 1999 р. до місцевого бюджету по місцю знаходження лісової ділянки»(а.с. 13).

В обґрунтування свого висновку про часткове задоволення позовних вимог господарський суд Харківської області послався зокрема на те, що згідно з розрахунком, складеним відповідно до пункту 3.4. договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою №20/02-07 від 09.08.2007 року розмір річної плати за користування лісовою ділянкою площею 2,0 га, наданої в користування для рекреаційних цілей становить 1235,10 грн., тоді як відповідач не здійснював оплату за цим договором, у зв"язку з чим перед позивачем утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Також господарський суд Харківської області зазначив, що, зважаючи на те, що з моменту укладення додаткової угоди № 1 до спірного договору змінений порядок сплати за спеціальне користування лісовою ділянкою (п. 3.3. додаткової угоди), тобто плата має перераховуватися не на користь позивача, а на користь місцевого бюджету за місцезнаходженням лісової ділянки, безпідставним є нарахування суми боргу за договором за 2011 та 2012 роки в сумі 2470,00 грн.

Крім цього господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що невиконання (неналежне виконання) відповідачем основного зобов'язання за договором є істотним порушенням, яке є підставою для розірвання договору судом та зобов`язання відповідача повернути позивачу лісову ділянку площею 2,00 га, що знаходиться у кварталі № 44 Бабаївського лісництва.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду Харківської області про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 4940,40 грн. боргу за 2007-2010 роки та розірвання підписаного між сторонами договору № 20/02-07 довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 09 серпня 2007 року, зважаючи на наступні підстави.

Як було наведено вище, пунктом 3.4 договору № 20/02-07 довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 09 серпня 2007 року в редакції до внесення змін додатковою угодою № 1 від 08 серпня 2011 року, розмір плати за спеціальне користування лісовою ділянкою зазначається у розрахунку, який додається до цього договору та є його невід'ємною частиною.

Однак в матеріалах справи відсутній розрахунок, складений відповідно до пункту 3.4. договору № 20/02-07 довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 09 серпня 2007 року в редакції, яка діяла до внесення додатковою угодою № 1 від 08 серпня 2011 року відповідних змін.

Відсутність такого розрахунку підтверджується сторонами по справі.

Зважаючи на це, посилання господарського суду Харківської області на наявність такого розрахунку та на те, що вказаним розрахунком визначено розмір річної плати за користування лісовою ділянкою площею 2,0 га, наданої в користування для рекреаційних цілей - 1235,10 грн. не відповідають обставинам справи та свідчать про недоведеність обставин, які суд визнав встановленими.

Наявний у матеріалах справи розрахунок величини плати за користування лісовою ділянкою для рекреаційних цілей, який додано позивачем до позовної заяви ( а.с. 14) не може бути належним та допустимим доказом по справі.

В цьому розрахунку зазначено розмір річної плати за 2011 рік, а тому він не стосується розміру плати за користування лісовою ділянкою за період з 2007 по 2010 рік, за який господарським судом першої інстанції стягнуто 4940,40 грн. боргу.

До того ж, як було зазначено вище, діюча у період з 2007 по 2010 рік редакція пункту 3.4. договору передбачала наявність розрахунку, який є додатком та невід'ємною частиною договору, тоді як такий розрахунок в матеріалах справи відсутній.

Крім цього, вказаний розрахунок виконано приватним підприємством «Гео-майстер», тоді як було зазначено вище, визначення розміру плати за користування земельною ділянкою на підставі розрахунку, виконаного вказаним підприємством передбачено пунктом 3.3. договору в редакції, яка діяла після внесення 08.08. 2011 року змін до договору додатковою угодою № 1, що також свідчить про те, що зазначений розрахунок не відноситься до періоду з 2007 по 2010 роки.

Також в зазначеному розрахунку не вказано, що він складений відповідно до спірного договору, а міститься помітка «ПП «Солгранд»к Дог № К-1144 від 16.03.2011 р.». За поясненнями сторін, договір № К-1144 від 16.03.2011 р. є окремим договором на складання розрахунку плати за користування лісовою ділянкою.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту договору № 20/02-07 довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 09 серпня 2007 року вбачається що за правовою природою цей договір є договором оренди.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Виходячи з цієї норми, плата за користування майном (її розмір) є необхідною умовою договору оренди, а отже є його істотною умовою.

Також, виходячи зі змісту спірного договору, плата за користування лісовою ділянкою (її розмір) є його істотною умовою.

Зважаючи на наведене, досягнення сторонами згоди щодо такої істотної умови як плата за користування лісовою ділянкою (її розмір) повинно підтверджуватися підписаним обома сторонами розрахунком, складеним відповідно до пункту 3.4. договору.

Доданий до позовної заяви розрахунок величини плати за користування лісовою ділянкою для рекреаційних цілей, ( а.с. 14) окрім наведеного вище, не підписаний сторонами, а тому не може бути доказом узгодження ними розміру плати за користування лісовою ділянкою.

Оскільки в матеріалах справи відсутній підписаний обома сторонами розрахунок плати за користування лісовою ділянкою, то відсутні докази того, що сторони досягли згоди щодо такої істотної умови договору № 20/02-07 довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 09 серпня 2007 року як розмір плати за користування лісовою ділянкою, у зв'язку з чим вказаний договір є неукладеним.

Оскільки вказаний договір є неукладеним, неукладеною є також і додаткова угода до нього № 1 від 08 серпня 2011 року ( а.с. 13), яка є невід'ємною частиною цього договору.

Оскільки договір № 20/02-07 довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 09 серпня 2007 року є неукладеним, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на його підставі плати за користування лісовою ділянкою.

Також відсутні правові підстави для розірвання вказаного договору, оскільки розірваним може бути тільки укладений договір, тобто такий, що відбувся.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути позивачу лісову ділянку площею 2,00 га, що знаходиться у кварталі № 44 Бабаївського лісництва, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Харківської області про їх задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як було наведено вище, передання спірної лісової ділянки відповідачу підтверджується актом приймання-передачі, який підписано сторонами та скріплено їх печатками (а.с. 98).

Оскільки договір № 20/02-07 довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 09 серпня 2007 року є неукладеним, вказана лісова ділянка знаходиться у відповідача без достатніх правових підстав.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зважаючи на неведене, відповідач зобов'язаний повернути позивачу спірну земельну ділянку.

Виходячи з викладеного колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 4940,40 грн. боргу за 2007-2010 роки, розірвання договору № 20/02-07 довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 09 серпня 2007 року підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові.

В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 49, 99, 101, п. 2 статті 103, п 2,3 ч. 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 23 липня 2012 року у справі № 5023/2772/12 скасувати в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору № 20/02-07 довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 09 серпня 2007 року, підписаного між Державним підприємством "Жовтневе лісове господарство" та Приватним підприємством "Солгранд"; та стягнення з Приватного підприємства "Солгранд" 4940,40 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" (61017, м. Харків, вул. Серіківська, 36 код ЄДРПОУ 00993165) на користь Приватного підприємства "Солгранд" (Харківська область, Харківський район, с. Кутузівка, вул. Механізаторська, буд. 6, код ЄДРПОУ 35071782) 1073 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Постанову складено в повному обсязі 21.09.2012 р.

Головуючий суддя (підпис) Ільїн О.В.

Суддя (підпис) Потапенко В.І.

Суддя (підпис) Черленяк М.І.

Згідно з оригіналом

Секретар суду Скорописова Н.І.

24.09.2012 р.