Ухвала

від 21.09.2012 по справі 2а/0570/8549/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Троянова О.В.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2012 року справа №2а/0570/8549/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецькій апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Бишова М.В., Лях О.П.

секретар Іллінов О.Є.

за участі представника позивача Толмачевої А.М.

представника відповідача Копійки Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.08.2012 р. в справі № 2а/0570/8549/2012 за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбас-Селект" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбас-Селект" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 23950 грн. та пені в розмірі 349,67 грн., обґрунтувавши позовні вимоги невиконанням відповідачем нормативу по створенню робочих місць з працевлаштування інвалідів, що відповідно до Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" тягне за собою адміністративно-господарську відповідальність суб'єкта господарювання. Позивач зазначає, що при штатній чисельності працівників 20 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1 робоче місце, проте, у відповідача у 2011 р. взагалі не працювало інвалідів.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.08.2012 р. в задоволені позову відмовлено у повному обсязі.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, які полягають у тому, що суд першої інстанції не звернув увагу на положення ч.2 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", якою визначено, що підприємства, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів. Зазначене відповідач не виконав.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників ТОВ „Донбас-Селект" за 2011 р. склала 20 осіб. Отже, норматив визначається, виходячи з середньооблікової кількості штатних працівників - 20. Зазначений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для відповідача на 2011 рік дорівнює 1 особі.

Як свідчить звіт ТОВ „Донбас-Селект" про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік за формою № 10-П1, фактично в ТОВ „Донбас-Селект" у 2011 році не працевлаштовані особи, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач подавав до Ясинуватського центру зайнятості населення звіти про наявність вакансій за період січень-вересень 2011 р., в яких зазначив наявність робочих місць для інвалідів, які пропонувались Ясинуватським міським центром зайнятості особам з обмеженими можливостями.

Відповідно до розрахунку позивача сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 23950 грн. На суму заборгованості за період з 16.04.2012 р. по 27.06.2012 р. нарахована пеня в розмірі 349,67 грн.

За змістом статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом із тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 18-1 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Стаття 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відтак, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

У зв'язку з тим, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.08.2012р. в справі № 2а/0570/8549/2012 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.08.2012 р. в справі № 2а/0570/8549/2012 за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбас-Селект" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 26.09.2012 р.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Бишов М.В.

Лях О.П.