Рішення

від 17.07.2012 по справі 5006/8/64/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.07.12 р. Справа № 5006/8/64/2012

Господарський суд Донецької області у складі:

Судді Бокової Ю.В., при секретарі судового засідання Д'яковій Ю.Ю.

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НК АРТЕМІДА ЛТД", м. Макіївка

до відповідача: Приватного підприємства "Тепловодтехнології", м. Донецьк

про стягнення заборгованості в сумі 4777,25 грн., пені в сумі 566,07 грн., 38 % в сумі

1402,55 грн., інфляційних втрат в сумі 52,55 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Єленін І.Г. - за довір. від 08.06.2012 р. № 08/06-12

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «НК АРТЕМІДА ЛТД»,

м. Макіївка звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства «Тепловодтехнології», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 4777,25 грн., пені в сумі 566,07 грн., 38 % в сумі 1402,55 грн., інфляційних втрат в сумі 52,55 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на договір поставки № А-00000060 від 21.10.2010 р., видаткові накладні № А-000000396 від 22.10.2010 р., № А-000000425 від 22.10.2010 р., № А-000000148 від 26.01.2011 р., № А-000000158 від 27.01.2011 р., № А-000000157 від 27.01.2011 р., № А-000000153 від 27.01.2011 р., № А-000000218 від

02.02.2011 р., № А-000000327 від 18.02.2011 р., № А-000000339 від 21.02.2011 р., № А-000000679 від 01.04.2011 р., № А-000000936 від 22.04.2011 р., № А-000000896 від

21.04.2011 р., № А-000000537 від 04.04.2011 р., № А-000000936 від 22.04.2011 р., № А-000000946 від 22.04.2011 р., № А-000000950 від 26.04.2011 р., № А-000000951 від

26.04.2011 р., № А-0000001053 від 06.05.2011 р., № А-0000001070 від 10.05.2011 р., № А-0000001081 від 10.05.2011 р., № А-0000001090 від 11.05.2011 р., № А-0000001088 від

11.05.2011 р., № А-0000001087 від 11.05.2011 р., № А-0000001096 від 11.05.2011 р., № А-0000001119 від 12.05.2011 р., № А-0000001125 від 12.05.2011 р., № А-0000001124 від

13.05.2011 р., № А-0000001131 від 13.05.2011 р., № А-0000001177 від 17.05.2011 р., № А-0000001176 від 17.05.2011 р., № А-0000001168 від 17.05.2011 р., № А-0000001219 від

20.05.2011 р., № А-0000001220 від 20.05.2011 р., № А-0000001221 від 02.05.2011 р., № А-0000001231 від 23.05.2011 р., № А-0000001307 від 27.05.2011 р., № А-0000001308 від

02.05.2011 р., № А-0000001309 від 27.05.2011 р., № А-000893 від 30.05.2011 р., № А-0000001320 від 30.05.2011 р., № А-0000001357 від 01.06.2011 р., № А-0000001360 від

01.06.2011 р., № А-0000001383 від 03.06.2011 р., № А-0000001393 від 03.06.2011 р., № А-0000001394 від 03.06.2011 р., № А-000992 від 16.06.2011 р., № А-0000001549 від

16.06.2011 р., № А-0000001549 від 20.06.2011 р., № А-0000001657 від 23.06.2011 р., № А-0000001660 від 23.06.2011 р., № А-0000001742 від 01.07.2011 р., № А-001719 від

01.07.2011 р., № А-0000001773 від 04.07.2011 р., № А-001720 від 04.07.2011 р., № А-0000001827 від 06.07.2011 р., № А-0000001853 від 07.07.2011 р., № А-0000001856 від

07.07.2011 р., № А-0000001857 від 07.07.2011 р., № А-001734 від 11.07.2011 р., № А-0000001902 від 11.07.2011 р., № А-0000001963 від 13.07.2011 р., № А-0000001981 від

14.07.2011 р., № А-0000001963 від 18.07.2011 р., № А-0000002044 від 18.07.2011 р., № А-0000002090 від 20.07.2011 р., № А-0000002091 від 20.07.2011 р., № А-0000002131 від 21.07.2011 р., № А-000002111 від 21.07.2011 р., № А-000002252 від 27.07.2011 р., № А-000002454 від 08.08.2011 р., № А-0000002615 від 15.08.2011 р., № А-0000002625 від 15.08.2011 р., № А-0000002684 від 18.08.2011 р., № А-0000002686 від 18.08.2011 р., № А-0000002687 від 18.08.2011 р., № А-0000002698 від 19.08.2011 р., № А-0000002721 від 22.08.2011 р., № А-0000002722 від 22.08.2011 р., № А-0000002763 від 25.08.2011 р., № А-0000002764 від 25.08.2011 р., № А-0000002767 від 25.08.2011 р., № А-000002868 від 01.09.2011 р., № А-000002869 від 01.09.2011 р., № А-000002870 від 02.09.2011 р., № А-000002871 від 05.09.2011 р. договір відступлення права вимоги № 9 від 07.03.2012 р.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав наполягав на їх задоволенні.

Відповідач жодного разу у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином відповідними ухвалами суду, які направлялися за його місцезнаходженням.

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ від 21.06.2012 р. № 401491 місцезнаходження відповідача Приватного підприємства «Тепловодтехнології»: 83102, м. Донецьк, Ленінський р-н, пр. Ленінський, буд. 37 А кв. 20.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

21.10.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕВР Компані» (постачальник), та приватним підприємством «Тепловодтехнології» (покупець) було укладено договір поставки № А-00000060, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати бензин, дизпаливо у власність покупцю у асортименті, кількості, ціні у відповідності до заявки покупця, а покупець (відповідач по справі) в порядку й на умовах визначених цим договором зобов'язався прийняти й оплатити цей товар.

Строк дії Договору встановлено до 31.12.2011 р. Строк дії Договору може бути продовжений шляхом підписання сторонами додаткової угоди, про що одна сторона направляє відповідне повідомлення не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну цього договору другій стороні (п. 7.2. Договору).

З пояснень позивача та матеріалів справи вбачається, що у спірний період Договір був чинним.

За своєю правовою природою договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕВР Компані» та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник зобов'язався постачати покупцю товар в обсягах, визначених відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Умови та строки поставки товару визначені п. 1.4 Договору, а саме товар має бути передано покупцю на протязі трьох банківських днів з моменту підписання специфікації. Згідно п. 4.5 Договору покупець зобов'язався оплачувати постачальнику вартість товару не пізніше трьох календарних днів з моменту отримання товару.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕВР Компані» свої зобов'язання за Договором виконало належним чином, поставивши відповідачу товар, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними № А-00000060 від 21.10.2010 р., видаткові накладні № А-000000396 від 22.10.2010 р., № А-000000425 від 22.10.2010 р., № А-000000148 від 26.01.2011 р., № А-000000158 від 27.01.2011 р., № А-000000157 від 27.01.2011 р., № А-000000153 від 27.01.2011 р., № А-000000218 від 02.02.2011 р., № А-000000327 від 18.02.2011 р., № А-000000339 від 21.02.2011 р., № А-000000679 від 01.04.2011 р., № А-000000936 від 22.04.2011 р., № А-000000896 від 21.04.2011 р., № А-000000537 від 04.04.2011 р., № А-000000936 від 22.04.2011 р., № А-000000946 від 22.04.2011 р., № А-000000950 від 26.04.2011 р., № А-000000951 від 26.04.2011 р., № А-0000001053 від 06.05.2011 р., № А-0000001070 від 10.05.2011 р., № А-0000001081 від 10.05.2011 р., № А-0000001090 від 11.05.2011 р., № А-0000001088 від 11.05.2011 р., № А-0000001087 від 11.05.2011 р., № А-0000001096 від 11.05.2011 р., № А-0000001119 від 12.05.2011 р., № А-0000001125 від 12.05.2011 р., № А-0000001124 від 13.05.2011 р., № А-0000001131 від 13.05.2011 р., № А-0000001177 від 17.05.2011 р., № А-0000001176 від 17.05.2011 р., № А-0000001168 від 17.05.2011 р., № А-0000001219 від 20.05.2011 р., № А-0000001220 від 20.05.2011 р., № А-0000001221 від 02.05.2011 р., № А-0000001231 від 23.05.2011 р., № А-0000001307 від 27.05.2011 р., № А-0000001308 від 02.05.2011 р., № А-0000001309 від 27.05.2011 р., № А-000893 від 30.05.2011 р., № А-0000001320 від 30.05.2011 р., № А-0000001357 від 01.06.2011 р., № А-0000001360 від 01.06.2011 р., № А-0000001383 від 03.06.2011 р., № А-0000001393 від 03.06.2011 р., № А-0000001394 від 03.06.2011 р., № А-000992 від 16.06.2011 р., № А-0000001549 від 16.06.2011 р., № А-0000001549 від 20.06.2011 р., № А-0000001657 від 23.06.2011 р., № А-0000001660 від 23.06.2011 р., № А-0000001742 від 01.07.2011 р., № А-001719 від 01.07.2011 р., № А-0000001773 від 04.07.2011 р., № А-001720 від 04.07.2011 р., № А-0000001827 від 06.07.2011 р., № А-0000001853 від 07.07.2011 р., № А-0000001856 від 07.07.2011 р., № А-0000001857 від 07.07.2011 р., № А-001734 від 11.07.2011 р., № А-0000001902 від 11.07.2011 р., № А-0000001963 від 13.07.2011 р., № А-0000001981 від 14.07.2011 р., № А-0000001963 від 18.07.2011 р., № А-0000002044 від 18.07.2011 р., № А-0000002090 від 20.07.2011 р., № А-0000002091 від 20.07.2011 р., № А-0000002131 від 21.07.2011 р., № А-000002111 від 21.07.2011 р., № А-000002252 від 27.07.2011 р., № А-000002454 від 08.08.2011 р., № А-0000002615 від 15.08.2011 р., № А-0000002625 від 15.08.2011 р., № А-0000002684 від 18.08.2011 р., № А-0000002686 від 18.08.2011 р., № А-0000002687 від 18.08.2011 р., № А-0000002698 від 19.08.2011 р., № А-0000002721 від 22.08.2011 р., № А-0000002722 від 22.08.2011 р., № А-0000002763 від 25.08.2011 р., № А-0000002764 від 25.08.2011 р., № А-0000002767 від 25.08.2011 р., № А-000002868 від 01.09.2011 р., № А-000002869 від 01.09.2011 р., № А-000002870 від 02.09.2011 р., № А-000002871 від 05.09.2011 р. з підписами відповідача про отримання товару на них.

07.03.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕВР Компані» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда ЛТД» було укладено договір відступлення права вимоги № 9, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕВР Компані» (Цедент) відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда ЛТД» (Цесіонарій) (позивач по справі) право вимоги за договором поставки № А-00000060 від 21.10.2010 р.

В порядку та на умовах, визначених договором № 9 від 07.03.2012 р., Цедент відступає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором за договором поставки № А-00000060 від 21.10.2010 р. між Цедентом та Приватним підприємством "Тепловодтехнології".

Згідно п. 2 Договору Товариство з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда ЛТД» набуло право стягнути з боржника (відповідача по справі) суму боргу в сумі 4777,25 грн., пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, 38 % річних з урахуванням індексу інфляції за договором поставки № А-00000060 від 21.10.2010 р.

Відповідно до п. 2.1 Договору № 9 від 07.03.2012 р. право вимоги переходить до Цесіонера в обсязі та на умовах, що існували на 08.06.2012 р.

Також, як передбачено п. 4 Договору, до Цесіонерія переходять усі права, які забезпечують виконання обов'язків Боржника.

Пунктом 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Водночас, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, отриманий товар у повному обсязі не сплатив, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати вартості партії товару у жовтні 2010 р. - серпні 2011 р., позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача борг за паливно-мастильні матеріали в сумі 4777,25 грн.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що сума боргу відповідача перед позивачем -

4777,25 грн. є доведеною та такою, що підлягає стягненню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань установленням окремого виду відповідальності.

Частиною першою статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Види такої відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони передбачили в розділі 6 договору.

Так, відповідно до пункту 6.2.1 договору за порушення покупцем термінів оплати товару, обумовлених у специфікаціях до договору, він сплачує продавцеві неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язань та його розмір встановлено статтею 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та статтями 1 і 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Крім того, у пункті 4.7 договору сторони передбачили, що за порушення термінів оплати встановлених п. 4.5. Договору з покупця стягуються проценти за користування товарним кредитом в розмірі 38 % річних за кожний день прострочення.

Таке право передбачити в договорі обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, надано сторонам частиною п'ятою статті 694 ЦК України, яка регулює правовідносини, пов'язані з продажем товару в кредит, та узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо правомірності вимог стосовно стягнення пені та процентів в розмірі 38 % річних за користування товарним кредитом за кожний день прострочення оплати за Договором.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 30.05.11 р. № 3-44гс11, в якому зазначено, що відповідальність у вигляді стягнення пені та процентів у розмірі 38 % річних за користування товарним кредитом за кожний день прострочення оплати за Договором є правомірною та не суперечить нормам матеріального права.

Згідно приписів ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідком розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх судів України.

На підставі вищезазначених норм права, позивач просить стягнути з відповідача проценти в розмірі 38 % річних за користування товарним кредитом за кожний день прострочення оплати за період з 08.09.2011 р. по 15.06.2012 р. в сумі 1402,55 грн.

Розрахунок 38 % річних за користування товарним кредитом перевірено судом. Вказані суми нараховані позивачем арифметично вірно та згідно приписів діючого законодавства за період з 08.09.2011 р. по 15.06.2012 р. в сумі 1402,55 грн.

Відповідно до ст. ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.2.1 Договору у випадку порушення Покупцем строку оплати товару, Покупець несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент сплати пені, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача, крім процентів в розмірі 38 % річних за користування товарним кредитом за кожний день прострочення оплати за Договором в сумі 1402,55 грн., пеню в сумі 566,07 грн. за період з 08.09.2011 р. по 15.06.2012 р.

Судом здійснено перерахунок вищевказаних сум з урахуванням умов договору, періоду виникнення заборгованості у відповідача перед позивачем та приписів діючого законодавства, згідно якого: розмір пені складає 566,07 грн., проценти в розмірі 38 % річних за користування товарним кредитом за кожний день прострочення оплати складають 1402,55 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 52,55 грн.

Розрахунок інфляційних перевірено судом. Вказані суми нараховані позивачем арифметично вірно та згідно приписів діючого законодавства за період 08.09.2011 р. - 15.06.2012 р. та складає 52,55 грн.

Відповідно до викладеного, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача інфляційних в сумі 52,55 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 512, 514, 526, 527, 530, 549, 610, 612, 625, 627, 629, 694, 712 Цивільного кодексу України, ст. 67, 179, 193, 199, 216-218, 231 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда ЛТД»,

м. Макіївка до Приватного підприємства «Тепловодтехнології», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 4777,25 грн., пені в сумі 566,07 грн., 38 % в сумі 1402,55 грн., інфляційних втрат в сумі 52,55 грн., задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства «Тепловодтехнології» (83102, м. Донецьк,

пр. Ленінський, буд. 37 «А» кв. 20, ЄДРПОУ 34899728) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда ЛТД» (86114, м. Макіївка, вул. Перемоги, 1 «А», ЄДРПОУ 37294433 на поточний рахунок № 26000010141886 в філії ПАТ КБ «ВТБ Банк», МФО 321767) заборгованість в сумі? 4777,25 грн., пеню в сумі 566,07 грн., 38 % в сумі 1402,55 грн., інфляційні втрати в сумі 52,55 грн..

Стягнути з Приватного підприємства «Тепловодтехнології» (83102, м. Донецьк,

пр. Ленінський, буд. 37 «А» кв.20, ЄДРПОУ 34899728) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда ЛТД» (86114, м. Макіївка, вул. Перемоги, 1 «А», ЄДРПОУ 37294433 на поточний рахунок № 26000010141886 в філії ПАТ КБ «ВТБ Банк», МФО 321767) судовий збір в сумі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 23.07.2012 р.

Суддя Бокова Ю.В.