Рішення

від 24.09.2012 по справі 18/5007/799/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "24" вересня 2012 р. Справа № 18/5007/799/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Ярошевець С.В., довіреність від 17.07.2012р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод МДФ" (м.Київ)

до Дочірнього підприємства "Екопаливо" Приватного підприємства "ЯН" (м.Коростишів)

про стягнення 57123,58грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог (а.с.52-53)).

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 54203,40грн. основного боргу, 828,27грн. штрафу, 1521,66грн. 3% річних, 596,24грн. інфляційних. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що на виконання умов договору купівлі-продажу №27 від 27/04/2011р. він здійснив попередню оплату за лісопродукцію, яку відповідач поставив лише частково, внаслідок чого позивач відмовився від договору та просить частково повернути попередню оплату.

Представник позивача в судове засідання подав заяву про зменшення позовних вимог від 24.09.2012р. вих.№824 (а.с.52-53), в якій позивач просить стягнути з відповідача 57123,58грн. заборгованості, з яких: 54203,40грн. - основного боргу, 828,27грн. - штрафу, 2091,91грн. - 3% річних.

Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, приймається господарським судом та ухвалюється вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 57123,58грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог, на виконання вимог ухвали господарського суду від 03.09.2012р. надав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судових засідань повідомлений належним чином (про що свідчить розписка представника відповідача у повідомленні про вручення поштового відправлення, а.с.42, 51).

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 27 квітня 2011 року між ПАТ "Коростенський завод МДФ" (позивач, покупець) та ДП "Екопаливо" ПП "ЯН" (відповідач, продавець) укладено договір купівлі-продажу лісопродукції №27, за умовами якого продавець зобов'язався продати покупцю наступну лісопродукцію, згідно з додатком, який є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1 договору).

Додатком №1 до договору №27 від 27.04.2011р. встановлено, що вартість 1 куб.м. лісопродукції без ПДВ становить 180,00грн.

Згідно п.5.2 договору сторони передбачили, що покупець зобов'язується 50 відсотків загального обсягу товару, передбаченого даним договором, оплатити протягом 5 днів з моменту отримання лісопродукції, (що підтверджується відповідним актом), сплатити продавцю погоджену сторонами суму шляхом перерахування її на банківський рахунок продавця, а 50% товару оплатити попередньо (для сплати залізничного тарифу та вартості реквізиту).

Пунктом 5.3 договору сторони погодили, що продавець повинен здійснити поставку лісопродукції не пізніше 5-ти календарних днів з моменту надходження коштів на його поточний рахунок (строк поставки).

Позивач свої договірні зобов'язання виконав, сплативши відповідачу в якості попередньої оплати 90000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №2556 від 01.06.2011р. (а.с.21).

ДП "Екопаливо" ПП "ЯН" в свою чергу здійснило поставку продукції на суму 35796,60грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними від 04.06.2011р., від 06.06.2011р., 10.06.2011р., від 16.06.2011р. (а.с.10-14).

Таким чином, залишок попередньої оплати за недопоставлену відповідачем продукцію складає суму 54203,40грн. (90000,00грн. - 35796,60грн.).

В зв'язку із невиконанням відповідачем свого договірного зобов'язання щодо поставки товару, позивач направив відповідачу претензію від 24.02.2012р., в якій фактично відмовився від договору та просив відповідача в строк не пізніше 01.03.2012р. повернути передплату в сумі 54203,40грн. Факт отримання 29.02.2012р. відповідачем зазначеної вимоги підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.18-20).

Відповідач залишив претензію позивача без відповіді та реагування, чим спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем є правовідносинами з купівлі-продажу

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Слід зазначити, що умовами договору передбачено строки поставки, а саме згідно п.5.3 продавець повинен здійснити поставку лісопродукції не пізніше 5-ти календарних днів з моменту надходження коштів на його поточний рахунок (строк поставки).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, позивач здійснив відповідачу передплату у розмірі 90000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням від 01.06.2011р. (а.с.21).

Таким чином у відповідача, внаслідок оплати позивачем товару, виник кореспондуючий обов'язок поставити його.

Проте, відповідач здійснив часткову поставку товару, обумовленого договором купівлі-продажу №27 від 27.04.2011р. в установлений термін. Сума недопоставленого товару, за який позивач здійснив попередню оплату, складає 54203,40грн.

Приписами ч.2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Порушення продавцем строку передання покупцеві попередньо оплачених товарів породжує на стороні покупця дві правомочності, одну із яких покупець може використати на свій розсуд: 1) пред'явити вимогу про передання оплаченого товару; 2) вимагати повернення суми попередньої оплати. Реалізація другої із названих правомочностей означає, що він конклюдентними діями відмовився від прийняття виконання. Відмову від прийняття виконання в такий спосіб у цьому випадку слід вважати такою, що ґрунтується на спеціальному положенні ч.2 ст.693 ЦК України і є правомірною.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ДП "Екопаливо" ПП "ЯН" поставило позивачу продукцію, обумовлену договором, або докази повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи, що відповідач недопоставив позивачу товар та не повернув сплачену позивачем суму попередньої оплати за недопоставлений товар, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 54203,40грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач відповідно до п.6.1 договору за порушення строків поставки товару нарахував відповідачу штраф у розмірі 828,27грн.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Згідно п.6.1 договору від 27.04.2011р. у випадку відсутності поставки лісопродукції в терміни, визначені цим договором, продавець зобов'язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 0,5% від вартості непоставленої лісопродукції.

Проте, визначаючи порядок нарахування штрафу, позивач невірно визначив вартість недопоставленої продукції, тому суд самостійно здійснює розрахунок штрафу, виходячи з наступного:

180000,00грн. (вартість договору) - 35796,60грн. (вартість поставленого товару) = 144203,40грн. (вартість непоставленого товару) х 0,5% (розмір штрафу визначеного договором) = 721,02грн.

З врахуванням вищевикладеного, господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення 107,25грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача за порушення грошового зобов'язання за період з 17.06.2011р. по 24.09.2012р. 2091,91грн.3% річних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання г р о ш о в о г о з о б о в ' я з а н н я , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору; а тому інфляційні нарахування на суму боргу та проценти входять до складу грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що до моменту пред'явлення ПАТ "Коростенський завод МДФ" претензії від 24.02.2012р. у ДП "Екопаливо" ПП "ЯН" було відсутнє грошове зобов'язання, оскільки існував обов'язок продати (поставити) лісопродукцію. Натомість, з моменту, коли позивач відмовився від договору та просив повернути йому кошти, з урахуванням ч.2 ст.530 ЦК України, тобто зі спливом 7 днів з моменту отримання відповідачем вимоги про повернення коштів, а відтак, починаючи з 08.03.2012р. у відповідача виник обов'язок повернути грошові кошти, тобто виникло грошове зобов'язання перед позивачем у розмірі 54203,40грн.

За таких обставин суд вважає, що право на нарахування 3% річних у позивача виникло з 08.03.2012р.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом розмір 3% річних за період з 01.03.2012р. по 24.09.2012р. становить 895,47грн. Вимоги в частині стягнення 1196,44грн. 3% річних необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Приписами ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами на суму 55819,89грн., з яких: 54203,40грн. боргу, 721,02грн. штрафу та 895,47грн. 3% річних.

В частині стягнення 107,25грн. штрафу та 1196,44грн. 3% річних суд відмовляє за необґрунтованістю.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частина 2 цієї статті Кодексу передбачає, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи викладене, господарський суд визнав за необхідне покласти судовий збір на відповідача у повному обсязі, оскільки відповідач спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Також, на виконання припису ст.7 Закону України "Про судовий збір" господарський суд вважає за необхідне повернути позивачу суму зайво сплаченого згідно платіжного доручення №10537 від 04.07.2012р. судового збору у розмірі 31,50грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Екопаливо" Приватного підприємства "ЯН" (12501, Житомирська область, Коростишівський район, м.Коростишів, вул.Пролетарська, 2, код 33877284)

на користь Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод МДФ" (01034, м.Київ, вул.Ярославів Вал, 38, код 37079170)

- 54203,40грн. боргу;

- 721,02грн. штрафу;

- 895,47грн. 3% річних;

- 1572,77грн. судового збору.

3. В позові відмовити в частині стягнення 107,25грн. штрафу та 1196,44грн. 3% річних.

4. Повернути Приватному акціонерному товариству "Коростенський завод МДФ" (01034, м.Київ, вул.Ярославів Вал, 38, код 37079170) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в сумі 31,50грн., сплачений за платіжним дорученням №10537 від 04.07.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1- в справу

2- позивачу (реком.з повід. м.Коростень, Головпоштампт-1, а/с 29 (а.с.62)

3- відповідачу (рек. з повід.)