Рішення

від 24.09.2012 по справі 5010/922/2012-28/72

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2012 р. Справа № 5010/922/2012-28/72

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ойл-Сервіс"

вул. Ковельська, 108/4, м. Львів, 79056

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Франківськ-Ойл"

вул. В.Стуса, 39/69, м.Івано-Франківськ, 76006

про стягнення 11030 грн. основного боргу та 348 грн. 41 коп. 3% річних

За участю представників сторін:

від позивача: Макара Г.В. - представник, (довіреність № 01 від 10.09.12)

від відповідача представники не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Ойл-Сервіс" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Франківськ-Ойл" про стягнення 19055 грн. 07 заборгованості, з яких: 16000грн.00 коп. основного боргу, 3055 грн. 07 коп. сума інфляційних втрат, 3% річних та подвійної облікової ставки за весь період прострочення.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 2439 поставки товару від 15.06.11 в частині здійснення розрахунку за поставлений товар, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 11030 грн. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано 3% річних в сумі 348 грн. 41 коп.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 01.08.12 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 12.09.12.

12.09.12 представник позивача в судовому засіданні уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача: 13131 грн. 94 заборгованості, з яких: 11030 грн. 00 коп. - основного боргу, 1753 грн. 53 коп. пені та 348 грн. 41 коп. 3% річних. Виходячи з положень ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача (вх.№ 5921/2012-свх від 12.09.12) підлягає прийняттю та розгляду по суті, відповідно до зменшення позовних вимог. При цьому суд виходить з того, що зменшення розміру позовних вимог в судовому засіданні не порушує процесуальних прав відповідача.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 12.09.12, в зв»язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено на 24.09.12.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з»явився, відзиву на позов не надіслав, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду від 01.08.12 (вих.№ 8922) та від 12.09.12 (вих.№9842).

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 24.09.12 не надходило.

Вищезазначені обставини свідчать про належне виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі та про те, що відповідачеві відомо про порушення провадження у даній справі.

Отже, відповідач мав можливість скористатися правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, що ним зроблено не було. Вищезазначене свідчить про ігнорування відповідачем вимог суду щодо забезпечення явки свого уповноваженого представника в судові засідання по розгляду даної справи та подання письмового відзиву на позов.

Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції»визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру.

За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

24.09.12 представник позивача в судовому засіданні подав заяву (вх.№ 6169/2012 свх) про зменшення позовних вимог і просить суд стягнути з відповідача: 11030 грн. 00 коп. основного боргу та 348 грн. 41 коп. 3% річних. Виходячи з положень ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача (вх.№ 6169/2012 свх від 24.09.12) підлягає прийняттю та розгляду по суті, відповідно до зменшення позовних вимог. При цьому суд виходить з того, що зменшення розміру позовних вимог в судовому засіданні не порушує процесуальних прав відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримує з підстав викладених в заяві про уточнення позовних вимог № 02 від 11.09.12 (вх.№ 5921/2012-свх від 12.09.12; а.с. 30-32) та просить суд позов задовольнити відповідно до заяви про зменшення позовних вимог.

Згідно вимог ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 19.10.11 між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - покупець) укладено договір № 2439 поставки товару (надалі - Договір; а.с. 7).

Пунктом 1.1 Договору, постачальник зобов»язався поставляти та передавати у власність покупця за його замовленням товар, а покупець зобов»язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

У відповідності до умов Договору, постачальник поставив, а покупець отримав товар на загальну суму 13086 грн. 27 коп. Виконання позивачем договірних зобов»язань підтверджується наявними в матеріалах справи документами , а саме:

видатковою накладною № ОТ-30138 від 24 січня 2012 року на суму 2670 грн. (а.с. 8);

видатковою накладною № ОТ-30419 від 11 квітня 2012 року на суму 697 грн. 05 коп.

(а.с. 8);

видатковою накладною № ОТ-30323 від 15 березня 2012 року на суму 1710,36 грн. (а.с. 9);

видатковою накладною № ОТ-30236 від 23 лютого 2012 року на суму 6104,17 грн. (а.с. 9);

видатковою накладною № ОТ-30355 від 29 березня 2012 року на суму 1904,69грн. (а.с. 10).

Крім того, в якості доказу передання відповідачеві товару позивачем до матеріалів справи додані податкові накладні, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість, згідно зазначених вище видаткових накладних.

Відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість», продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Порядок розрахунків визначені в розділі 8 Договору.

Пунктом 8.1. Договору сторони погодили, що розрахунки за поставку здійснюються шляхом передоплати, або по факту поставки на протязі 28 днів з моменту поставки товару.

В порушення умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов»язання належним чином не виконав; суму заборгованості проплатив частково в сумі 2056 грн. 27 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с. 42-52). Оплати залишку вартості товару в сумі 11030 грн. відповідачем не здійснено.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача неодноразово направлялися претензії з вимогою погасити існуючий борг (а.с. 40,41). Проте, вимоги щодо сплати заборгованості залишені без відповіді та задоволення.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідачем не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по оплаті відповідачем.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 11030 грн. за отриманий відповідачем на підставі накладних товар, на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Приймаючи до уваги вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним боргу, а саме, підписання акту звіряння станом на 18.05.12 (а.с. 39), часткової оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар, у суду достатньо підстав вважати, що вимога про стягнення з відповідача 11030 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором № 2439 поставки товару від 15.06.11 підтверджується матеріалами справи.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов»язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов»язання виникають нові додаткові зобов»язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов»язання і за своєю правовою природою є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов»язань.

Суд, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірив нарахування позивачем 3% річних в сумі 348 грн. 41 коп. та дійшов висновку про задоволення зазначених вимог за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним (а.с. 34-38 ). Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором № 2439 поставки товару від 15.06.11 підтверджується матеріалами справи, отже вимога позивача щодо 348 грн. 41 коп. 3% річних обґрунтована та підлягає задоволенню.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 610, 612, 625, 629, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 49, 55, 75, ст. 82, ст.ст. 83-85Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ойл-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Франківськ-Ойл" про стягнення 11030 грн. основного боргу та 348 грн. 41 коп. 3% річних задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Франківськ-Ойл" (вул. В.Стуса, 39/69, м. Івано-Франківськ, 76006; код 32076950) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ойл-Сервіс" (вул. Ковельська, 108/4, м. Львів, 79056; код 37205469) -11030(одинадцять тисяч тридцять) грн. основного боргу, 348 (триста сорок вісім)грн. 41 коп. 35 річних та 1609(одна тисяча шістсот дев»ять) грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.09.12

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"