Рішення

від 19.09.2012 по справі 5011-62/10436-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-62/10436-2012 19.09.12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ФАВОР», м.Київ, ЄДРПОУ 21505980

до відповідача: Дочірнього підприємства «НАРІНЕ-ЛАЙФ», м.Київ, ЄДРПОУ 32668998

про стягнення 17352,34 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Бондарчук В.С. -по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «ФАВОР», м.Київ звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Дочірнього підприємства «НАРІНЕ-ЛАЙФ», м.Київ про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 17352,34 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору від 01.01.2005р. про виготовлення кисломолочного продукту «НАРІНЕ»на підставі штаму 317/402 в частині проведення оплати у повному обсязі та у визначені договором строки, що стало підставою для звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості у розмірі 17352,34 грн.

Одночасно, 19.09.2012р. позивачем до матеріалів справи було представлено акт звіряння взаєморозрахунків станом на 15.08.2012р., відповідно до якого заборгованість відповідача становить 17152,34 грн.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не представив, у судовому засіданні 05.09.2012р. позовні вимоги визнав на суму 17152,34 грн., а також надав суду акт звіряння взаєморозрахунків станом на 15.08.2012р., відповідно до якого заборгованість відповідача погоджена сторонами у вказаному розмірі.

Одночасно, 19.09.2012р. на виклик суду Дочірнє підприємство «НАРІНЕ-ЛАЙФ»не з'явилося, про час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином, про що свідчить протокол судового засідання від 05.09.2012р.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийнття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов?язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач у судове засідання 19.09.2012р. не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Крім того, судом прийнято до уваги, що Дочірнім підприємством «НАРІНЕ-ЛАЙФ»клопотанння про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю надати додаткові докази, які мають значення для розгляду справи не заявлялося, а у судовому засіданні 05.09.2012р. відповідачем вже було висловлено власну правову позицію по суті спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Як свідчать матеріали справи, 01.01.2005р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено договір про виготовлення кисломолочного продукту «НАРІНЕ» на підставі штаму 317/402.

Розділом 1 договору від 01.01.2005р. визначено, що з метою наповнення ринку України новими екологічно-чистими якісними продуктами спеціального дієтичного вжитку та розповсюдження асортименту кисломолочної продукції вітчизняного виробництва сторони домовились, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виготовленню кисломолочного продукту спеціального дієтичного вжитку «НАРІНЕ»на базі виконавця за технологією, яка надана замовником.

Відповідно до п.6.1 вказаного договору сторони погодили, що він набуває чинності з моменту підписання обома сторонами до 31.12.2008р. При цьому, згідно із п.6.2 угоди від 01.01.2005р. у разі відсутності взаємних претензій сторони пролонгують дію цього договору на дванадцять календарних місяців. Пролонгація договору відбувається автоматично та не потребує письмових узгоджень.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії спірного правочину на момент утворення заборгованості, суд дійшов висновку, що зобов'язання сторін за вказаною угодою автоматично продовжувалися кожний наступний рік.

Згідно із п.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, згідно із п.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Виходячи зі змісту п.1.1, п.6.1 договору від 01.01.2005р. сторонами було узгоджено такі істотні умови договору як предмет та строк.

Одночасно, за висновками суду, вартість виконаних робіт та поставленого товару, тобто, ціна договору, встановлювалась сторонами у відповідних видаткових накладних, які наявні у матеріалах справи.

Відповідно до п.2.11 договору від 01.01.2005р. днем та часом поставки є день, наступний за днем замовлення, час поставки 6-7 годин ранку дня поставки.

За твердженням позивача, протягом 2010 -2012 років Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «ФАВОР»на користь відповідача було виготовлено, поставлено та передано відповідачу товару на загальну суму 256502,34 грн., що підтверджується видатковими накладними, наявними у матеріалах справи, за період з 05.01.2010р. по 31.01. 2012р.

При цьому, останнім перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «ФАВОР»лише 239150 грн., внаслідок чого у Дочірнього підприємства «НАРІНЕ-ЛАЙФ»утворилась заборгованість в сумі 17352,34 грн.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки продукції відповідачу докази, господарський суд виходить з наступного:

У відповідності до ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Господарський суд при розгляді спору приймає до уваги відсутність у матеріалах справи доказів стосовно наявності у відповідача, як замовника/покупця за договором, будь-яких заперечень та претензій щодо неналежного виконання продавцем прийнятих за договором зобов'язань з передання товару.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем видаткові накладні є належними доказами передачі продукції відповідачу в межах договору від 01.01.2005р.

Одночасно, судом враховано, що з боку відповідача факт отримання товару за період з 05.01.2010р. по 31.01.2012р. на загальну суму 256502,34 грн. саме на виконання умов договору від 01.01.2005р. не спростований. При цьому, доказів існування між сторонами інших договірних відносин з виготовлення та постачання кисломолочного продукту спеціального дієтичного вжитку «НАРІНЕ»до матеріалів справи не представлено. Наразі, судом також прийнято до уваги, що за своїми характеристиками продукція, поставлена за видатковими накладними, відповідає умовам укладеного між сторонами договору.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.3.3 укладеної сторонами угоди від 01.01.2005р. замовник зобов'язується сплачувати виконавцю вартість фактично виготовленої продукції не рідше одного разу в десять днів.

Як свідчать матеріали справи, остання поставка товару відбулась 31.01.2012р., тобто, на момент звернення позивача до суду строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати продукції за період з 05.01.2010р. по 31.01.2012р. за договором від 01.01.2005р. про виготовлення кисломолочного продукту «НАРІНЕ»на підставі штаму 317/402 настав.

Одночасно, відповідно до п.3.4 договору від 01.01.2005р. сторони домовились щомісячно складати та затверджувати акти взаємних розрахунків (на кожне перше число).

Виходячи зі змісту акту звіряння взаєморозрахунків, в якому відображені поставки позивача та оплати відповідача, заборгованість Дочірнього підприємства «НАРІНЕ-ЛАЙФ»станом на 15.08.2012р. становить 17152,34 грн.

Вказаний акт підписаний сторонами без будь-яких зауважень та заперечень та наданий до матеріалів справи як позивачем так і відповідачем.

При цьому, за твердженням позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «ФАВОР»при зверненні до суду з розглядуваним позовом не було враховано оплату відповідача в сумі 200 грн., яка вчинена 17.07.2012р., що підтверджується випискою по рахунку за 17.07.2012р.

Тобто, фактично борг Дочірнього підприємства «НАРІНЕ-ЛАЙФ»перед позивачем на момент звернення із позовом становив 17152,34 грн.

Згідно із ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Як вказувалося вище, відповідач у судовому засіданні 05.09.2012р. позовні вимоги визнав на суму 17152,34 грн.

Наразі, судом не встановлено в діях відповідача, пов'язаних з визнанням позову у визначеному розмірі, конкретних порушень закону, а також фактів, які б доводили порушення визнанням позову прав і законних інтересів інших осіб.

Таким чином, враховуючи, що Дочірнє підприємство «НАРІНЕ-ЛАЙФ»всупереч умовам укладеного між сторонами правочину і положенням ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України взяті на себе за договором від 01.01.2005р. зобов'язання у повному обсязі не виконало, приймаючи до уваги часткове визнання відповідачем позову, з огляду на те, що позивачем не враховано оплату у розмірі 200 грн. при зверненні з позовом, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення 17352,34 грн. підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 17152,34 грн.

Одночасно, при прийнятті цього рішення, листи без номеру та дати, який отримано відповідачем 07.05.2012р., №126 від 11.05.2012р. позивача про розірвання договору від 01.01.2005р. судом до уваги не приймаються, виходячи з того, що предметом позову є заборгованість, яка виникла у період з 05.01.2010р. по 31.01.2012р. Тобто, у будь-якому разі під час дії підписаного між сторонами правочину.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ФАВОР», м.Київ до Дочірнього підприємства «НАРІНЕ-ЛАЙФ», м.Київ про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 17352,34 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «НАРІНЕ-ЛАЙФ»(03179, м.Київ, Святошинський район, вул.Чорнобильська, буд.9-А, кв.22, ЄДРПОУ 32668998) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ФАВОР»(03170, м.Київ, Святошинський район, вул.Тулузи, буд.5, ЄДРПОУ 21505980) заборгованість за поставлений товар в сумі 17152,34 грн., а також судовий збір - 1590,95 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 19.09.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 24.09.2012р.

Суддя М.О.Любченко