Рішення

від 25.09.2012 по справі 25/106-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" вересня 2012 р. Справа № 25/106-12

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_2

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2,

АДРЕСА_1

про стягнення 21 551,85 грн.

за участю представників:

позивача -ОСОБА_3 (довіреність від 21.08.2012 № 3222);

відповідача - ОСОБА_4 (паспорт серія НОМЕР_3, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця серія НОМЕР_4);

ОСОБА_5 (посвідчення адвоката від 26.10.2000 № 1812/10).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі -позивач) до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (далі -відповідач) про стягнення 21 551,85 грн., з яких: 20 315,00 грн. -основний борг, 658,29 грн. -пеня, 517,62 грн. -3 % річних та 60,94 грн. -інфляційні збитки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.08.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.09.2012.

У судовому засіданні 13.09.2012 оголошувалась перерва на 25.09.2012 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

25.09.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 15046 від 25.09.2012) позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, яка за своїм змістом є зменшенням розміру позовних вимог в частині стягнення пені. Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 15107 від 25.09.2012) позивачем подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку зі сплатою відповідачем частини основного боргу, що підтверджується квитанцією від 24.09.2012 №к31/0/96 на загальну суму 5 000,00 грн. та заявлено остаточні позовні вимоги у розмірі 17 896,28 грн., що складаються з: 15 315,00 грн. основного боргу, 658,29 грн. пені, 517,62 грн. 3 % річних та 60,94 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову -17 896,28 грн., з яких: 15 315,00 грн. основного боргу, 658,29 грн. пені, 517,62 грн. 3 % річних та 60,94 грн. інфляційних втрат, виходячи з якої і буде вирішуватися спір.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням пункту 6. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008року".

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 15106 від 25.09.2012) відповідачем подано заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі. Вказана заява підписана уповноваженим представником відповідача, що підтверджується оригіналом договору від 12.05.2012 на юридичний супровід та представництво.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.09.2012 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач, продавець) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 (далі - відповідач, покупець) укладено договір від 12.10.2011 № 7 (далі -Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується виготовляти та систематично поставляти і передавати у власність покупцю визначений Договором товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 4.1. Договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, що визначені за одиницю товару у видаткових документах, які є невід'ємною частиною Договору. Згідно пункту 4.4. Договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому порядку або готівкою в день отримання покупцем товару від продавця.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012.

На виконання умов Договору, позивач видатковою накладною від 12.10.2011 №Шт-0000024 на суму 20 315,00 грн., що підписана у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, поставив відповідачу товар, а відповідач вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучена копія зазначеної накладної.

Разом з тим, відповідач, всупереч умов Договору, отриманий товар не оплатив, у зв'язку з чим, за ним на час звернення позивача до суду з даним позовом утворився борг у розмірі 20 315,00 грн.

Позивачем подано клопотання про зменшення позовних вимог, де зазначено про часткову оплату відповідачем товару, отриманого за вищевказаною видатковою накладною, на підтвердження чого відповідачем надано суду оригінал квитанції від 24.09.2012 №к31/0/96 на загальну суму 5 000,00 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов'язок доказування покладається на сторони.

Враховуючи зменшення позовних вимог, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 17 896,28 грн., що складаються з: 15 315,00 грн. основного боргу, 658,29 грн. пені, 517,62 грн. 3 % річних та 60,94 грн. інфляційних втрат.

Відповідачем подано суду заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі. Вказана заява підписана уповноваженим представником відповідача, що підтверджується оригіналом договору від 12.05.2012 на юридичний супровід та представництво.

Відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те представниками сторін, вбачається виконання позивачем зобов'язань за Договором з поставки товару на суму 20 315,00 грн., наявність, у зв'язку з цим, грошового зобов'язання відповідача перед позивачем, що не виконане повністю.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога, з урахуванням зменшення позовних вимог, про стягнення з відповідача 15 315,00 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеною, обґрунтованою, відповідачем визнаною, а, відтак, підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі пункту 8.6. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача, з урахуванням зменшення позовних вимог, складає 393,22 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Здійснений позивачем розрахунок пені в розмірі 393,22 грн. відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення інфляційні втрати в розмірі 60,94 грн. та 3% річних в розмірі 517,62 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру інфляційних втрат за період з 12.10.2011 по 17.08.2012 та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично невірним та не відповідає обставинам справи, а тому інфляційні втрати в розмірі 60,94 грн. задоволенню не підлягають, хоча й визнані відповідачем на підставі статті 78 Господарського процесуального кодексу України. Проте, судом не приймається визнання відповідачем інфляційних витрат в розмірі 60,94 грн. як таких, що не відповідають нормам законодавства.

Одночасно, перевіривши заявлений позивачем розмір 3% річних, нарахованих на суму боргу, господарський суд встановив, що він відповідає вимогам законодавства, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 517,62 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами.

З огляду на встановлені обставини справи, визнання відповідачем позову не порушує прав інших осіб і, в цілому, не суперечить законодавству, крім нарахування інфляційних втрат за період, що заявлений позивачем, а, отже, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача: 15 315,00 грн. основної заборгованості, 393,22 грн. пені та 517,62 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем визнаними, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 60,94 грн. задоволенню не підлягають як такі, що суперечать законодавству .

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 609,50 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_2) 15 315 (п'ятнадцять тисяч триста п'ятнадцять) грн. 00 коп. основної заборгованості, 517 (п'ятсот сімнадцять) грн. 62 коп. 3% річних, 393 (триста дев'яносто три) грн. 22 коп. пені та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 26.09.2012.

Суддя С.О. Саванчук