Рішення

від 25.09.2012 по справі 28/5014/2123/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.09.12 Справа № 28/5014/2123/2012

Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Антоновій І.В., розглянувши матеріали за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-експортна компанія», м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит», м. Свердловськ

про стягнення 65 811 грн. 53 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Алексеєв О.С.; довіреність № 594 від 14.08.2012; адвокат ТОВ "Торгово-експортна компанія";

від відповідача: Бабкіна Т.О.; довіреність № 23-29д від 26.01.2012; юрисконсульт Відокремленого підрозділу "Управління з матеріально-технічного постачання" ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит"

в с т а н о в и в :

суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором про закупівлю товарів за державні кошти за результатами конкурсних торгів № 36/2-11-Т від 18.03.2011 у сумі 59 008 грн. 63 коп., пеню у сумі 4630 грн. 56 коп., 3% річних у сумі 2172 грн. 34 коп., судові витрати з оплати послуг адвоката у сумі 6000 грн.

Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки він заперечує проти зазначеного позивачем факту здійснення 12.04.2011 поставки лісоматеріалів в кількості 24,1 куб.м. на суму 8892 грн., у зв'язку з чим у відповідача рахується кредиторська заборгованість у сумі 50 116 грн. 73 коп. Дану поставку відповідач оспорює, оскільки вважає, що відсутні належним чином оформлені товарно-транспортні накладні та дорожній лист вантажного автомобіля, які підтверджують факт реального здійснення господарської операції. Відповідач не погодився з нарахуванням штрафних санкцій у сумі 698 грн. 64 коп., 3 % річних у сумі 333 грн. 30 коп. Крім того, відповідач вважає, що використання послуг адвоката є питанням внутрішньогосподарських відносин позивача, а не наслідком порушень відповідачем своїх зобов'язань, тому просить у задоволенні вимог позивача про стягнення 6000 грн. витрат з оплати послуг адвоката відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Сторонами у справі укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти за результатами конкурсних торгів, що відбулися 26.01.2011 в 15 год. 00 хв. по лоту № 1, № 36/2-11-Т від 18.03.2011, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язується у 2011 році поставити покупцю (відповідачу) товари, зазначені в специфікації, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такі товари.

Ціна договору становить 4 428 000 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за цим договором проводяться шляхом поетапної оплати покупцем поставлених товарів за фактом поставки кожної партії товарів шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів на підставі виставленого постачальником рахунку.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011, але у будь-якому випадку -до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 10.1).

У специфікації сторони визначили, що поставляються лісоматеріали у кількості 12000 куб.м. у загальній сумі 4 428 000 грн. без ПДВ.

Угодою до договору поставки від 02.12.2011 сторони замінили ДП «Свердловантрацит»його правонаступником ТОВ «ДТЕК «Свердловантрацит»у зв'язку з передачею в концесію майнового комплексу ДП «Свердловантрацит».

На виконання умов договору позивач за видатковими накладними № РН-128 від 12.04.2011 у сумі 8892 грн. 90 коп., № РН-129 від 19.04.2012 у сумі 6420 грн. 60 коп., № РН-130 від 20.04.2011 у сумі 10 959 грн. 30 коп., № РН-131 від 20.04.2011 у сумі 9704 грн. 70 коп., № РН-132 від 22.04.2011 у сумі 19 741 грн. 50 коп., № РН-133 від 26.04.2011 у сумі 28 682 грн. 37 коп., № РН-160 від 25.05.2011 у сумі 8302 грн. 50 коп., № РН-155 від 21.05.2011 у сумі 4059 грн., усього на суму 96762 грн. 87 коп. Товар отриманий відповідачем на підставі довіреностей № 659 від 12.04.2011, № 890 від 17.05.2011,

На оплату поставленого товару позивач виставив відповідачу рахунки-фактури № СФ-001 від 12.04.2011, № СФ-002 від 19.04.2011, № СФ-003 від 20.04.2011, № СФ-004 від 20.04.2011, № СФ-005 від 22.04.2011, № СФ-006 від 25.04.2011, № СФ-008 від 25.05.2011, № СФ-007 від 21.05.2011, усього на суму 96762 грн. 87 коп.

Відповідач отриманий товар оплатив частково у сумі 37754 грн. 24 коп. (платіжне доручення № 5285 від 19.05.2011), несплаченим залишився товар у сумі 59 008 грн. 63 коп.

Позивач направив відповідачу вимогу про оплату поставленого товару № 480 від 07.05.2012, в якій просив погасити відповідача заборгованість за поставлений товар у сумі 59 008 грн. 63 коп.

Відповідач отриманий товар не оплатив, що стало підставою для звернення з даним позовом.

Правовідносини сторін виникли внаслідок укладання договору про закупівлю товарів за державні кошти за результатами конкурсних торгів № 36/2-11-Т від 18.03.2011, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто -неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як досліджено судом, заявлена до стягнення заборгованість за поставлений товар у сумі 59 008 грн. 63 коп. виникла внаслідок невиконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті товару, який ним отриманий за вищезазначеними видатковими накладними на загальну суму 96 762 грн. 87 коп., строк оплати якого відповідно до п.4.1 договору за кожною поставкою настав через 30 календарних днів після виставлення позивачем рахунку.

Матеріалами справи спростовуються доводи відповідача про те, поставка на суму 8892 грн., здійснена 12.04.2011, не відбулась.

Так, рішенням господарського суду Луганської області у справі № 5/97пн/2011 від 12.06.2012 (а.с. 77-79) за позовом ТОВ «ДТЕК «Сведловантрацит»в особі «Управління з матеріально-технічного постачання»до ТОВ «Торгово-експортна компанія»встановлено, що відповідач частково здійснив поставку товару на загальну суму 96 762 грн. 87 коп., що підтверджується рахунками -фактурами, видатковими та прибутковими накладними, що містяться в матеріалах справи № 5/97пн/2011 (а.с. 78 на звороті).

Дане рішення не оскаржувалось ні в апеляційному, ні в касаційному порядках, тому дане рішення набрало законної сили.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, факт поставки товару на суму 96 762 грн. 87 коп. встановлений судом при розгляді господарської справи № 5/97пн/2011 і встановлення цього факту у даній справі № 28/5014/2123/2012 додатково не потребує.

Отже, матеріалами справи доведено прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару та наявність заборгованості у сумі 59008 грн. 63 коп.

Тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 59 008 грн. 63 коп. підлягають до задоволення у повному обсязі.

Позивачем також заявлені вимоги по стягненню пені у сумі 4630 грн. 56 коп., 3% річних у сумі 2172 грн. 34 коп.

Відповідно до п. 7.3.3 договору за порушення терміну оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Так, позивачем нарахована пеня за наступними накладними:

- № РН-132 від 22.04.2012 із залишку боргу 17 964, 76 грн. (враховуючи оплату відповідача) за період з 23.05.2011 по 23.11.2011 у сумі 1411 грн. 34 коп.;

- № РН-133 від 25.04.2012 за період з 26.05.2011 по 26.11.2011 у сумі 2253 грн. 33 коп.;

- № РН-155 від 21.05.2012 за період з 21.06.2011 по 21.12.2011 у сумі 317 грн. 16 коп.;

- № РН-160 від 25.05.2012 за період з 25.06.2011 по 25.12.2011 у сумі 648 грн. 73 коп., усього пеня нарахована у сумі 4630 грн. 56 коп.

Даний розрахунок є вірним, тому вимоги позивача по стягненню пені у сумі 4630 грн. 56 коп. підлягають до задоволення у повному обсязі.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд приймає до уваги розрахунок пені, доданий позивачем до додаткових пояснень від 11.09.2012 № 614, який міститься на аркуші справи 90, наданий на вимогу суду.

Позивачем нараховані 3% річних за наступними накладними (а.с. 90):

- № РН-132 від 22.04.2012 із залишку боргу 17 964, 76 грн. (враховуючи оплату відповідача) за період з 23.05.2011 по 20.08.2012 у сумі 673 грн. 31 коп.;

- № РН-133 від 25.04.2012 за період з 26.05.2011 по 20.08.2012 у сумі 1067 грн. 93 коп.;

- № РН-155 від 21.05.2012 за період з 21.06.2011 по 20.08.2012 у сумі 142 грн. 45 коп.;

- № РН-160 від 25.05.2012 за період з 25.06.2011 по 20.08.2012 у сумі 288 грн. 65 коп., усього 3% річних нараховані у сумі 2172 грн. 34 коп.

Даний розрахунок є вірним, тому вимоги позивача по стягненню 3% річних у сумі 2172 грн. 34 коп. підлягають до задоволення у повному обсязі.

Позивачем також заявлені вимоги по стягненню судових витрат з оплати послуг адвоката у сумі 6000 грн., понесення яких підтверджується наступними документами.

Позивачем 14.08.2012 укладено з адвокатом Алексєєвим О.С. (свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 1007 від 24.11.2011) угоду про надання правової допомоги № 11.

За умовами даної угоди адвокат приймає на себе доручення клієнта (позивача) про надання клієнту правової допомоги, обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених цією угодою, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності -фактичні витрати, пов'язані з виконанням угоди.

Відповідно до п. 1.2 угоди адвокат та клієнт домовились, що змістом доручення клієнта є надання правової допомоги з питань звернення до господарського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ «ДТЕК «Свердловантрацит»на користь ТОВ «Торгово-експортна компанія»заборгованості за поставлений за договором про закупівлю товарів за державні кошти за результатами конкурсних торгів № 36/2-11-Т від 18.03.2011 товар, а також надання правової допомоги під час судового вирішення спору за даною позовною заявою.

Згідно п. 3.3 угоди розмір гонорару складає 6000 грн. за надання правової допомоги адвокатом.

За умовами п. 3.4 угоди гонорар сплачується шляхом 100% попередньої оплати послуг адвоката шляхом перерахування у безготівковій формі гонорару на поточний рахунок адвоката протягом 3-х банківських днів з дати укладання угоди.

Платіжним дорученням № 2127 від 15.08.2012 адвокату позивачем було перераховано гонорар за надання правової допомоги у сумі 6000 грн. (а.с. 46).

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише у тому випадку, якщо вони оплачуються адвокату стороною, якій такі послуги надавались, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Ч. 3 ст. 48 ГПК України визначено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Отже, Господарським процесуальним кодексом України передбачено відшкодування витрат за послуги, надані лише адвокатом , а не будь-яким представником.

Відповідно до приписів ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

До матеріалів справи додана копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1007 гр. Алексєєву Олександру Сергійовичу, який був представником позивача у даній справі (а.с. 44) та надані докази перерахування витрат на послуги адвоката у сумі 6000 грн. (а.с. 46).

Отже, позивачем підтверджений факт отримання послуг адвоката у заявленій сумі та представництво останнім інтересів позивача у даній справі.

Не приймаються доводи відповідача про те, що такі витрати не є наслідком порушень відповідачем своїх зобов'язань, а є питанням господарських відносин позивача.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого товару не виконав належним чином, що зумовило звернення з даним позовом. Позивач виставляв відповідачу вимогу про оплату товару у сумі 59 008 грн. 63 коп., яка остання не була виконана (а.с. 48).

Статтею 44 ГПК України передбачено, що витрати на послуги адвоката відносяться до судових витрат.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача , адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, при судовому розгляді справи у разі звернення позивача до адвоката ці послуги у разі задоволення позову відшкодовуються за рахунок відповідача. Оскільки даний позов заявлено обґрунтовано, то вимоги позивача про стягнення витрат по оплаті послуг адвоката також є обґрунтованими і повинні бути відшкодовані позивачу за рахунок відповідача.

Крім того, дані витрати є співрозмірними до ціни позову і не є явно завищеними.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а за правилами ст. 34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що позивачем, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, доведено наявність боргу відповідача у заявленому розмірі та обґрунтованість і правомірність нарахування 3% річних, пені, натомість відповідачем це не спростовано та не підтверджено належними доказами іншого, тому позов підлягає задоволенню повністю.

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-експортна компанія»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит»про стягнення 65 811 грн. 53 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит», м. Свердловськ, кв. 50 років Жовтня, 21, ідентифікаційний код 37596090, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-експортна компанія», м. Луганськ, вул. К. Маркса, 7, прим. 1, ідентифікаційний код 31531347, заборгованість у сумі 59008 грн. 63 коп., 3% річних у сумі 2172 грн. 34 коп., пеню у сумі 4630 грн. 56 коп., судові витрати з оплати послуг адвоката у сумі 6000 грн. 00 коп., судовий збір у сумі 1609 грн. 50 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 28.09.2012 .

Суддя І.В. Семендяєва