Рішення

від 11.05.2012 по справі 5020-253/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2012 року справа № 5020-253/2012 за позовом комунального підприємства Севастопольської міської Ради «Аррікон»

(вул. Адм. Октябрського, 8, м. Севастополь, 99011)

до приватного підприємства «Криміндустріал.ру»,

( вул. М. Кирова, 8-А, кв. 13/3, м. Севастополь, 99058)

про розірвання договору оренди та звільнення об'єкту комунальної власності ,

суддя Щербаков С.О.

за участю:

представника позивача - Бурмістрова С.В., довіреність №29-Д від 29.11.2011;

представника відповідача - не з`явився.

Суть спору:

Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради «Аррікон» звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства «Криміндустріал.ру», в якому просить розірвати договір оренди №636 від 25.02.2010, укладений між позивачем та відповідачем, а також зобов`язати відповідача звільнити об'єкт комунальної власності - окремо розташовану нежитлову одноповерхову будівлю (з прибудовою та антресолью) загальною площею 95,10 кв.м., з прилеглим мощенням, огородженням та іншими спорудами (оглядові ями), розташовані по вул. Вакуленчука,36 у м. Севастополі та передати його за актом прийому-передачі КП СМР «Аррікон»

Позовні вимоги з посиланням на статті 651 Цивільного кодексу України, 773 Господарського кодексу України, Закон України "Про оренду державного та комунального майна", умови договору оренди №636 нерухомого майна, обґрунтовані суттєвим порушенням відповідачем умов договору, а саме несвоєчасним внесенням орендної плати.

Ухвалою суду від 16.03.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження, призначено справу до розгляду на 04.04.2012.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи був відкладений 04.04.2012 на 23.04.2012 та 23.04.2012 на 11.05.2012 через нез`явлення відповідача без поважних причин у судове засідання та невиконання ним вимог ухвал суду.

У судове засідання 11.05.2012 з`явилась представник позивача, яка підтримала позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не сповістив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також статтею 64 ГПК України визначено, що у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Копія ухвали надсилалась судом відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, про час та місце розгляду справи, він був повідомлений належним чином.

Крім того, стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим ст.59 ГПК України, щодо надання відзиву на позов.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, суд -

В С Т А Н О В И В:

25.02.2010 між комунальним підприємством Севастопольської міської Ради «Аррікон» (Орендодавець) та приватним підприємством «Криміндустріал.ру» (Орендар) укладений договір № 636 оренди нерухомого майна (далі -Договір), відповідно до якого з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду майно -окремо розташовану нежитлову одноповерхову будівлю з прибудовою та антресолью) загальною площею 95,10 кв.м., з прилеглим мощенням, огородженням та іншими спорудами (оглядові ями), розташовані по вул. Вакуленчука,36 у м. Севастополі (далі -об'єкт оренди) (а.с. 7).

Об'єкт оренди знаходиться на балансі Комунального підприємства СМР «Аррікон», вартість якого згідно незалежної оцінки, станом на 30.11.2009 становить 203 330,00 гривень (пункт 1.1. Договору).

Розмір орендної плати визначається відповідно до рішення конкурсної комісії по оренді комунального майна. Амортизаційні відрахування та вартість послуг Орендодавця не включаються в орендну плату (пункт 3.1 Договору).

Орендна плата за перший місяць оренди складає 5 500,00 грн. та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20-го числа поточного місяця (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до пункту 3.3 Договору сума орендної плати підлягає щомісячному корегуванню Орендарем при внесенні чергового платежу, відповідно до індексу інфляції.

Відповідно до пункту 2.6. Договору, у разі припинення договору, об'єкт оренди повинен бути повернений (звільнений) Орендодавцю.

Пунктом 2.7 Договору визначено, що об'єкт оренди повинен бути повернутий в справному стані не гірше, ніж на дату передачі його в оренду з урахуванням нормального зносу. Прийом-передача об'єкта оренди після закінчення дії договору оренди здійснюється комісією, яка складається з представників Орендодавця та Орендаря. Передача майна Орендарем та прийом його орендодавцем оформлюється актом прийому-передачі об'єкта оренди, котрий підписується представниками сторін та балансоутримувачем. У разі погіршення орендарем стану об'єкту оренди, останній зобов'язаний відшкодувати суму витрат, яка необхідна для проведення поновлюваних робіт. Майно вважається повернутим орендарю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкту оренди.

Обов'язок повернути об'єкт нерухомого майна, з урахуванням його зносу після закінчення дії Договору на протязі 30 діб, передбачений пунктом 4.4.14 Договору.

Відповідно до пункту 7.1, строк дії Договору - з моменту його підписання до 10.02.2015.

Зміна або розірвання Договору можливі лише за згодою сторін (пункт 7.3 Договору).

Договір може бути розірваним за вимогами однієї сторони за рішенням господарського суду у випадку невиконання сторонами своїх зобов'язань та з підстав, передбачених законодавством України (пункт 7.4 Договору).

Відповідно до пункту 7.6, дія Договору припиняється внаслідок:

- закінчення строку оренди, передбаченого договором;

- рішення господарського суду;

- загибелі об'єкта оренди;

- банкрутства Орендаря;

- приватизації об'єкта оренди Орендарем;

- дострокового розірвання договору;

- ліквідації орендаря;

- відмови від договору однієї з сторін у випадках, передбачених договором.

Як вбачається з акту прийому-передачі орендованого майна від 25.02.2010, Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради «Аррікон»(орендодавець) передало в оренду, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно -окремо розташовану нежитлову одноповерхову будівлю (з прибудовою та антресолью) загальною площею 95,10 кв.м., з прилеглим мощенням, огородженням та іншими спорудами (оглядові ями), розташовані по вул. Вакуленчука,36 у м. Севастополі (а.с. 9).

Крім того, 25.02.2010 сторонами підписаний розрахунок розміру орендної плати до договору оренди № 636 від 25.02.2010, розмір якої за перший місяць оренди склав -5 500,00 грн. (а.с. 10).

Рішеннями господарського суду міста Севастополя у справах №5020-3/220 та №5020-1126/2011 з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість по орендній платі за договором у розмірі 11 400,01 грн. та у розмірі 23 803,05 грн.

Отже, на думку позивача, відповідачем суттєво були порушені умови договору щодо внесення орендної плати, що підтверджується вищевказаними рішеннями господарського суду міста Севастополя від 09.02.2011 та 07.09.2011 та стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про розірвання договору оренди та зобов'язання відповідача звільнити орендоване приміщення.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір оренди нерухомого майна, тобто між сторонами виникли орендні правовідносини.

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами Договору, внесення орендної плати здійснюється Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Рішеннями господарського суду міста Севастополя від 09.02.2011 у справі №5020-3/220 та від 07.09.2011 у справі №5020-1126/2011 встановлений факт порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна №636 від 25.02.2010 щодо внесення орендної плати.

Отже, відповідач припустився суттєвих порушень умов Договору стосовно повного та своєчасного внесення орендної плати, що підтверджується вказаними рішеннями господарського суду міста Севастополя від 09.02.2011 по справі №5020-3/220 та від 07.09.2011 по справі №5020-1126/2011.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Право розірвати Договір за рішенням господарського суду на вимогу однієї зі сторін у випадку невиконання іншою стороною своїх зобов'язань та з інших підстав передбачено пунктом 7.4 договору №636.

Порядок розірвання договорів визначений статтею 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України, розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Із цією нормою узгоджується стаття 11 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором. Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не дотримано встановленого порядку розірвання договору, оскільки докази, які б підтверджували надсилання відповідачеві пропозиції про розірвання договору, в матеріалах справи відсутні.

З цього приводу суд вважає за необхідне зауважити на таке.

Наведені та інші норми матеріального і процесуального права не передбачають будь-яких санкцій за недодержання підприємством (організацією) відповідного порядку розірвання господарського договору. Тому саме по собі таке недодержання не тягне за собою наслідків у вигляді припинення провадження у справі.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів № 1-2/2002) зазначає наступне.

Із змісту частини другої статті 124 Конституції України, щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Право на судовий захист передбачено й іншими статтями Конституції України. Зокрема, частина четверта статті 13 Конституції України, встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин. Тобто можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Отже, відсутність пропозиції позивача про розірвання договору не є перешкодою для вирішення цього питання в судовому порядку та підставою для відмови у позові.

На думку суду, вимога про розірвання договору відповідає способам захисту цивільного права, визначеним пунктом 7 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та частиною другою статті 20 Господарського кодексу України.

Судом встановлений факт суттєвого порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна №636 в частині повного та своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про розірвання договору оренди суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частинами другою та третьою статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

У разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Статті 15 та 16 Цивільного кодексу України, надають кожній особі право на захист її цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом.

Частиною першою статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 4.4.14 Договору встановлений обов'язок Орендаря повернути орендоване майно при припиненні дії даного договору.

Зважаючи на те, що судом прийнято рішення про задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди, об'єкт оренди - окремо розташована нежитлова одноповерхова будівля (з прибудовою та антресолью) загальною площею 95,10 кв.м., з прилеглим мощенням, огородженням та іншими спорудами (оглядові ями), що розташовані по вул. Вакуленчука,36 у м. Севастополі -підлягає поверненню позивачеві.

Отже, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача звільнити орендоване майно та передати його Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради також підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82 -85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити .

2. Розірвати договір оренди нерухомого майна №636 від 25.02.2010 - окремо розташованої нежитлової одноповерхової будівлі (з прибудовою та антресолью) загальною площею 95,10 кв.м., з прилеглим мощенням, огородженням та іншими спорудами (оглядові ями), розташовані по вул. Вакуленчука,36 у м. Севастополі, укладений між комунальним підприємством Севастопольської міської Ради «Аррікон» (99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрського,8, код ЗКПО 20711909) та приватним підприємством «Криміндустріал.ру» (99058, м. Севастополь, вул. М. Крилова,8-А, кв. 13/3, код ЗКПО 36138821).

3. Зобов'язати приватне підприємство «Криміндустріал.ру» (99058, м. Севастополь, вул. М. Крилова,8-А, кв. 13/3, код ЗКПО 36138821) звільнити об'єкт комунальної власності - окремо розташовану нежитлову одноповерхову будівлю (з прибудовою та антресолью) загальною площею 95,10 кв.м., з прилеглим мощенням, огородженням та іншими спорудами (оглядові ями), розташований по вул. Вакуленчука,36 у м. Севастополі, і передати його комунальному підприємству Севастопольської міської Ради «Аррікон» (99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрського,8, код ЗКПО 20711909) за актом прийому-передачі.

4. Стягнути з приватного підприємства «Криміндустріал.ру» (99058, м. Севастополь, вул. М. Крилова,8-А, кв. 13/3, код ЗКПО 36138821) на користь комунального підприємства Севастопольської міської Ради «Аррікон» (99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрського,8, код ЗКПО 20711909) судовий збір у розмірі 1073,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 16.05.2012.

Суддя С.О. Щербаков