Рішення

від 30.05.2012 по справі 5020-417/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 року справа № 5020-417/2012 за позовом Прокурора Нахімовського району міста Севастополя

(вул. Робоча,18 , м. Севастополь, 99001)

в інтересах держави в особі комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради,

(вул. Л. Павліченко, 2, м. Севастополь, 99011)

до приватного підприємства «Роза Люкс»,

(вул. Р.Люксембург, 40/10, м. Севастополь, 99001)

про стягнення заборгованості у розмірі 10 115,57 грн

суддя Щербаков С.О.

за участю:

прокурора -Алісова О.В., посвідчення №25 від 04.04.2012;

представника позивача - Іванова П.П., довіреність №7654 від 28.12.2011;

представника відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

13.04.2012 Прокурор Нахімовського району міста Севастополя в інтересах держави в особі комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до приватного підприємства «Роза Люкс», в якому просить стягнути з відповідача на користь комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради заборгованість у розмірі 10 115,57 грн., у тому числі 9 786,54 грн. основного боргу, 253,37 грн. пені, 7,36 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 68,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та неналежним виконанням відповідачем договору купівлі-продажу теплової енергії від 12.10.2009 №1957, в частині обов'язку щодо проведення своєчасних розрахунків за спожиту теплову енергію.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 17.04.2012 було порушено провадження по справі та призначено судовий розгляд на 07.05.2012.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України 07.05.2012 розгляд справи відкладався на 30.05.2012.

У судове засідання 30.05.2012 з`явився прокурор Алісов О.В. та представник позивача Іванова П.П., які підтримали позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, правом, наданим йому ст. 59 ГПК України не скористався та письмового відзиву на позов не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві"). За таких обставин, суд вважає учасників судового процесу належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.

Крім того, ст.22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обов'язковим для господарського суду при розгляді кожної справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону, на думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, справа підлягає розгляду у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами, що узгоджується зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

12.10.2009 між Комунальним підприємством "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (продавець) та приватним підприємством "Роза Люкс"(покупець) був укладений договір №1957 купівлі-продажу теплової енергії (далі -Договір), відповідно до якого продавець зобов'язувався передати теплову енергію до межі балансової та експлуатаційної відповідальності та своєчасно і належної якості, а покупець -прийняти та оплатити одержану теплову енергію за встановленими тарифами (п. 1.1. Договору) (а.с. 11-13).

Згідно з п. 2.2 Договору тарифи на теплову енергію затверджуються органами місцевого самоврядування та можуть бути змінені протягом строку дії Договору, про що продавець має попередити покупця через засоби масової інформації.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Покупець щомісячно до 15 числа розрахункового місяця може здійснювати авансові платежі по усіх видах теплопостачання, передбачених даним Договором, згідно виставленого продавцем рахунку у сумі не меншій від 50% від суми нарахування за спожиту теплову енергію у попередньому розрахунковому періоді, з наступним перерозрахунком за фактично відпущену теплову енергію (п. 4.6. Договору).

Остаточний розрахунок за теплову енергію здійснюється у строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно тарифів, які діють на день одержання теплової енергії. Рахунок вважається одержаним покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не заявить про неодержання рахунку за розрахунковий місяць (п. 4.7. Договору).

За несвоєчасне внесення плати з покупця стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від належної до сплати суми (п. 4.8 Договору). Аналогічне положення містить п.6.1.2 Договору.

Договір укладений строком на 3 роки та набирає чинності з 01.10.2009 (п.10.1 Договору).

У Додатку №1 до Договору визначена характеристика об'єктів надання послуг (а.с. 14-15).

На виконання умов вказаного договору позивачем відповідачу були виставлені рахунки-фактури № 1957: від 04.03.2011 на суму 1 874,94 грн. (а.с. 16), від 22.11.2011 на суму 241,93 грн. (а.с. 17), від 25.11.2011 на суму 2 585,28 грн. (а.с. 18), від 09.12.2011 на суму 2 585,28 грн. (а.с. 19), від 09.12.2011 на суму -86,17 грн. (а.с. 20), від 18.01.2012 на суму 2 585,28 грн (а.с. 21). Таким чином загальний розмір заборгованості з березня 2011 року по січень 2012 становить 9 786,54 грн.

Всупереч умовам зазначеного договору, покупець за період часу з березня 2011 по січень 2012 належним чином не проводив розрахунок за отриману теплову енергію, що стало підставою для звернення із даним позовом до суду.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються положеннями Господарського кодексу України (далі -ГК України), Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), а також положеннями спеціальних нормативно-правових актів, зокрема, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 № 2633-IV (далі -Закон).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення містить ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 19 Закону діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір є договором про купівлю продаж теплової енергії.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ст. 275 ГК України) .

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувались прийняті на себе зобов'язання за Договором та постачалась теплова енергія, однак вартість теплової енергії відповідачем оплачувалась несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за період з березня 2011 року по січень 2012 року у розмірі 9 786,54 грн. (а.с. 7). Доказів сплати вказаної суми відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 24 Закону споживач зобов'язаний дотримуватися умов договору та за його порушення несе відповідальність перед теплопостачальною організацією.

Враховуючи те, що своєчасне внесення платежів за отриману теплову енергію є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, а також те, що доказів внесення плати відповідачем суду не надано, суд дійшов висновку, що основна заборгованість відповідача за період з березня 2011 по січень 2012 у розмірі 9 786,54 грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Крім цього, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача та пеню у розмірі 253,37 грн., 7,36 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 68,30 грн.

В силу ч.2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Як зазначалося вище, п.п. 4.8 та 6.1.2 Договору передбачено, що покупець несе відповідальність у відповідності до Договору за несвоєчасне внесення платежів за теплову енергію -шляхом уплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, що діяла у період, за який виплачується пеня від суми простроченого платежу.

Статтею 549 ЦК України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"від 22.11.1996 № 543/9-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо своєчасного проведення розрахунків за теплову енергію, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно виконано грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з березня 2011 по січень 2012 суд знаходить його в цілому вірним, а вимоги позивача, щодо сплати відповідачем пені у розмірі 253,37 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок позивача індексу інфляції за період з березня 2011 по січень 2012 року (а.с.9) визнаний судом вірним, а тому індекс інфляції підлягає стягненню з відповідача у розмірі 7 , 36 грн.

Розрахунок позивача 3 % річних за період з березня 2011 по січень 2012 (а.с. 10) визнаний судом правильним, а тому вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних у розмірі 68 , 30 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача у доход державного бюджету підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства «Роза Люкс» (99001, м. Севастополь, вул. Р. Люксембург, 40/10, ЄДРПОУ 36634255, р/р 26003322441 в Філії ДАО МТБ м. Сімферополь, МФО 384748, або з інших рахунків) на користь комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 2, ідентифікаційний код 03358357, р/р 26007945206831 у СФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324195, або на інші рахунки) заборгованість у розмірі 10 115,57 грн. (десять тисяч сто п'ятнадцять грн. 57 коп.), у тому числі 9 786,54 грн. основного боргу, 253,37 грн. пені, 7,36 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 68,30 грн.

3. Стягнути з приватного підприємства «Роза Люкс» (99001, м. Севастополь, вул. Р. Люксембург, 40/10, ЄДРПОУ 36634255, р/р 26003322441 в Філії ДАО МТБ м. Сімферополь, МФО 384748, або з інших рахунків) в дохід державного бюджету м. Севастополя (одержувач - державний бюджет м. Севастополя, ЄДРПОУ 38022717, Банк одержувача: ГУДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31215206783001, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 05.06.2012.

Суддя C.О. Щербаков