Рішення

від 24.04.2012 по справі 5020-233/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2012 року справа № 5020-233/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал Консалтинг»

(пров. Водопроводний,9, смт Октябрське, Красногвардійський район, АР Крим, 97060),

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Авто»

(вул. Руднєва, 35-г, м. Севастополь, 99053),

про стягнення заборгованості у розмірі 3676,87 грн.,-

суддя Щербаков С.О.

за участю:

представника позивача -Джаббарова Т.Р., довіреність б/н від 03.01.2012;

представника відповідача - Марчук Ю.І., довіреність б/н від 12.01.2012;

cуть спору:

05.03.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «Дженерал Консалтинг»(далі -ТОВ «Дженерал Консалтинг») звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Авто»(далі -ТОВ «Престиж-Авто»), в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 2750,00 грн основної заборгованості, 264,73 грн. пені, 198,64 грн. 3% річних, 471,50 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, а всього 3 676,87 грн.

Позовні вимоги із посиланням на ст.ст. 525, 526, 610, 625 Цивільного кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №КД-03 від 01.09.2008 щодо сплати наданих послуг.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 06.03.2012 р. було порушено провадження по справі та призначено судовий розгляд на 21.03.2012 о 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 21.03.2012 представник відповідача надала клопотання про об'єднання даної справи зі справою №5020-119/2012 (суддя Янюк О.С.), мотивуючи його тим, що зазначені у справах позовні вимоги є однорідними, та в них беруть участь ті ж самі сторони.

Судом було відхилено дане клопотання, оскільки позовні вимоги у зазначених справах стосуються виконання різних договорів №КД-03 від 01.09.2008 та №ДК 08-03 від 01.09.2008, предметом яких є різні послуги.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи 21.03.2012 відкладався на 11.04.2012. У судовому засіданні 11.04.2012 оголошувалась перерва до 23.04.2012.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому вказував, що ніякої заборгованості у ТОВ «Престиж-Авто» перед ТОВ «Дженерал Консалтинг»на час розгляду справи немає, оскільки послуги були сплачені повністю що підтверджується банківськими виписками №22 від 06.02.2012 та №23 від 07.02.2012, а також актами звірки взаєморозрахунків за період з 01.12.2008 по 30.09.2009 та за період з 01.10.2009 по 31.08.2011. Крім цього відповідач вказує, що рахунки-фактури, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог не містять посилань на договір №КД-03 від 01.09.2008, а отже вважає, що дані рахунки виставлялись за іншим договором. Відносно рахунку-фактури №ДК-001427 від 24.10.2011 на суму 500 грн відповідач у відзиві вказує, що він не може бути прийнятий до уваги, оскільки відсутнє відповідне підтвердження виконання зазначених у ньому робіт. Також відповідач просив застосувати наслідки спливу позовної давності щодо вимоги про стягнення пені.

У судовому засіданні 23.04.2012 представник позивача підтримав вимоги позовної заяви, надав заперечення на відзив, в яких, зокрема вказував що за рахунком-фактурою №ДК-001427 від 24.10.2011 послуги надавались, що підтверджується копією сторінок журналу-пустографу обліку наказів ТОВ «Престиж-Авто», в яких містяться дані щодо виготовлення наказів у вересні та жовтні 2011 року. Також представник позивача зазначав, що вимоги відповідача щодо застосування наслідків спливу позовної давності у цій справі задоволенню не підлягають, оскільки відповідач підписував відповідні акти звірення взаєморозрахунків, чим фактично визнав наявність боргу, а отже відповідно до ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності був перерваний.

23.04.2012 суд вийшов до нарадчої кімнати та повідомив що вступна та резолютивна частини рішення будуть проголошені 24.04.2012.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 24.04.2012 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд,

ВСТАНОВИВ:

01.09.2008 між ТОВ "Престиж-Авто" (замовник) та ТОВ "Дженерал Консалтинг" (виконавець) було укладено договір ведення кадрового обліку №КД-03 (далі -Договір), (а.с. 9-11), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надавати замовнику комплекс послуг з ведення кадрового обліку у межах обраного пакету в строки та на умовах, передбачених Договором, а клієнт зобов'язується своєчасно приймати та сплачувати їх (п.2.2 Договору).

Кадровий облік -це процес виявлення, аналізу, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі документів та/або послуг від однієї сторони до іншої. (п. 1.2 Договору).

Відповідно до умов цього Договору виконавець надає замовнику комплекс послуг з ведення кадрового обліку в межах обраного пакету (додаток №1 до Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору замовник та виконавець протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту укладання договору узгоджують та підписують графік документообігу.

Згідно з п.10.1 Договору замовник щомісяця здійснює оплату замовлених (п.2.2) та наданих (п.2.3.) послуг виконавця з розрахунку зазначеної їх вартості. Розрахунки за Договором здійснюються шляхом перерахування 100% передплати послуг, вказаних у п.2.2 на розрахунковий рахунок виконавця до 5 числа місяця, що слідує за звітним (п.10.2 Договору).

Згідно з п.п. 12.1, 12.2, 12.3 Договору строк його дії визначений сторонами з 01.09.2008 на не визначений термін та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за Договором.

Пунктом 10.7 Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

На виконання Договору виконавець (позивач) виставив клієнту (відповідачу) рахунки-фактури на оплату наданих послуг з ведення кадрового діловодства, а саме: №ДК-00084 від 24.02.2009 на суму 750,00 грн., №ДК-00131 від 31.03.2009 на суму 750,00 грн., №ДК-00171 від 30.04.2009 на суму 750,00 грн., №ДК-001427 від 24.10.2011 на суму 500 грн (а.с.29-32)

Також сторонами підписані акти здачі-прийому робіт (надання послуг) №ОУ-0000073 від 24.02.2009, №ОУ-0000110 від 31.03.2009, №ОУ-0000141 від 30.04.2009 (а.с.29-31).

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині оплати наданих послуг позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 264,73 грн, 3% річних у розмірі 198,64 грн., інфляційні втрати у розмірі 471,50 грн.

Наведене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі -ГК України) (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1ст. 612 ЦК України).

У силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт надання позивачем послуг з ведення кадрового діловодства на суму 2250,00 підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами виконаних робіт (надання послуг) №ОУ-0000073 від 24.02.2009, №ОУ-0000110 від 31.03.2009, №ОУ-0000141 від 30.04.2009 (а.с.29-31).

У той же час, факт сплати вищевказаних послуг відповідачем не доведений, оскільки в представлених відповідачем доказах відсутнє посилання на сплату послуг саме за договором №КД-03 від 01.09.2008 та за відповідними рахунками. Крім цього, суд зазначає що акт звірки взаєморозрахунків не є первинним документом відповідно до чинного законодавства, якими, наприклад, є видаткові та податкові накладні. Акт звірки бухгалтерії є фінансовим документом, за яким простежується обіг коштів і не може бути належним доказом заборгованості контрагента у розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України. Отже посилання відповідача на вищевказані акти та на банківські виписки, як на обставину відсутності заборгованості є необґрунтованими.

Проте, суд звертає увагу на те, що послуги з ведення кадрового обліку, за надання яких позивачем виставлений рахунок-фактура №ДК-001427 від 24.10.2011 на суму 500,00 грн. з ПДВ (а.с.32) не підтверджені відповідним актом здачі-приймання робіт (надання послуг) чи іншим належними чи допустимим доказами. При цьому, суд зауважує, що ксерокопія журналу-пустографу обліку наказів ТОВ «Престиж-Авто», який ведеться позивачем не є доказом у розумінні ст.ст. 32,34,36 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є офіційним документом.

За приписами ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, рахунок-фактура №ДК-001427 від 24.10.2011 на суму 500,00 грн. суд залишає поза увагою, з огляду на відсутність підтвердження надання відповідачем зазначених у ньому послуг.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача частини суми основного боргу у розмірі 500,00 грн. не може бути задоволена судом, з підстав недоведеності, а з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором №КД-03 від 01.09.2008 у розмірі 2250,00 грн, яка підтверджується відповідними доказами.

Що стосується інших вимог позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь інфляційні збитки в сумі 471,50 грн та 3 % річних у сумі 198,64 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат за період з лютого по квітень 2009 та за жовтень 2011 на суму 471,50 грн. (а.с. 21), суд визнає його у цілому вірним, проте вважає за необхідне виключити з розрахунку інфляційних втрат нарахування за рахунком-фактурою №ДК-001427 від 24.10.2011 на суму 500,00 грн. (інфляційні втрати 0,50 грн.) -з огляду на недоведеність надання послуг, зазначених у цьому рахунку.

Таким чином, інфляційні втрати за період з лютого по квітень 2009 та за жовтень 2011 підлягають задоволенню частково - у сумі 471,00 грн. (471,50 -0,50) = 471,00).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних за період з лютого по квітень 2009 та за жовтень 2001 на суму 190,64 грн (а.с.20), суд визнає його у цілому вірним, проте вважає за необхідне виключити з розрахунку 3% річних нарахування за рахунком - фактурою №ДК-001427 від 24.10.2011 на суму 500,00 грн (3% річних у розмірі 3,12 грн) -з огляду на недоведеність надання послуг, зазначених у цьому рахунку.

Таким чином, 3% річних за період з лютого по квітень 2009 року підлягають задоволенню частково - у сумі 187,52 грн. (190,64 -3,12 = 187,52).

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов'язання, суд зазначає наступне.

В силу ч.2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 ЦК України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше непередбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За приписами ч.2 ст. 258 ЦК України щодо вимоги про стягнення неустойки (пені, штрафу) застосовується позовна давність в 1 рік.

Отже, суд приходить до висновку що до вимог за рахунками-фактурами №ОУ-0000033 від 24.02.2009, №ОУ-0000110 від 31.03.2009, №ОУ-0000141 від 30.04.2009 строк позовної давності сплинув.

Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені за вищенаведеними рахунками.

Твердження представника позивача щодо переривання перебігу позовної давності, що викладені ним письмово у запереченнях на відзив на позов судом не приймаються, виходячи з такого.

Так, позивач зазначає, що, підписавши акт звірки взаєморозрахунків від 02.08.2010 за період з 01.12.2008 по 30.09.2009 та акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2009 по 31.08.2011, в яких відображена заборгованість відповідача, останній вчинив дії, що свідчать про визнання боргу.

Як вже зазначалось вище, акт звірки взаєморозрахунків не є первинним документом відповідно до чинного законодавства і не може бути належним доказом заборгованості контрагента у розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України.

Таким чином, суд не вбачає підстав для переривання перебігу позовної давності, а отже твердження позивача з цього приводу суд вважає необґрунтованими.

Враховуючи викладене, суд вважає нарахування пені за вищевказаними рахунками-фактурами не обґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 2 908,52 грн., з яких: 2 250,00 грн. -основна сума заборгованості, 471,00 грн. -інфляційні витрати, 187,52 грн. -3% річних,.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам (2908,52 грн*1 609,50грн/3676,87грн = 1 273,16 грн.).

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж-Авто" (ідентифікаційний код 24027624; вул. Руднєва, 35-г, м.Севастополь, 99053; п/р 2600986 у філії ПАТ "ПУМБ" у м. Севастополі, МФО 308092, або з будь-якого іншого рахунку) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Консалтинг" (ідентифікаційний код 35692824; пров.Водопроводний, 9, смт.Октябрьське, Красногвардійський район, Автономна Республіка Крим, 97060; п/р 26006185045400 в АТ "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005, або на інший рахунок) 2 908,52 грн (дві тисячі дев'ятсот вісім грн. 52 коп.), з яких: 2 250,00 грн. -основна сума заборгованості, 471,00 грн. -інфляційні витрати, 187,52 грн. -3% річних, а також судовий збір у розмірі 1 273,16 грн. (одна тисяча двісті сімдесят три грн. 16 коп.).

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили .

Повне рішення в порядку ст.ст. 84-85 ГПК України

оформлено і підписано 03.05.2012.

Суддя С.О. Щербаков