Рішення

від 06.06.2012 по справі 5020-425/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 року справа № 5020-425/2012

за позовом Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України

(вул. Інститутська,9, м. Київ, 01601),

до приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Морська зірка»

(вул. Єрошенко,17, м. Севастополь, 99045),

про стягнення коштів за договором оренди у розмірі 53 635,06 грн. ,

суддя Щербаков С.О.

за участю:

представника позивача -Биченко С.О., довіреність №75-018/487 від 31.03.2011;

представника відповідача - не з`явився;

Суть спору:

17.04.2012 корпоративний недержавний пенсійний фонд Національного банку України звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Морська зірка», в якому просить стягнути з відповідача на свою користь суму у розмірі 53 635,06 грн., з яких: 47602,00 грн. сума заборгованості з орендної плати за договором оренди нерухомості №113О-3/3 від 15.03.2011, 6033,06 грн. пені та судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 526, 625, 629 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України, умови договору оренди нерухомості № 103О-3/3 від 15.03.2011, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо сплати за користування приміщенням за договором оренди нерухомості за період з 15.03.2011 по 15.06.2011.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 20.04.2012 було порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 14.05.2012.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у судовому засіданні 14.05.2012 відкладався на 06.06.2012.

У судове засідання 06.06.2012 з`явилась представник позивача Биченко С.О., яка позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Частина третя вказаної статті зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обов'язковим для господарського суду при розгляді кожної справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім цього, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також статтею 64 ГПК України визначено, що у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Копія ухвали надсилалась судом відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, про час та місце розгляду справи він був повідомлений належним чином.

З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону, на думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, справа підлягає розгляду у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами, що узгоджується зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд,

встановив:

15.03.2011 між Корпоративним недержавним пенсійним фондом Національного банку України (орендодавець) та приватним підприємством «Науково-виробниче підприємство «Морська зірка»(Орендар) було укладено договір оренди нерухомості № 103О-3/3 (далі -Договір) відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у платне користування нежиле приміщення, площею 80,30 кв.м., що розташованt по вул. Єрошенко,17 у м. Севастополі (далі -об'єкт оренди).

Згідно з пунктом 5.1. договору, сторонами досягнуто згоди щодо розміру орендної плати, розмір якої складає 47 602,00 грн.

Пунктом 5.2 договору передбачено обов'язок відповідача сплатити орендну плату, визначену пунктом 5.1 договору 15.06.2011 шляхом перерахування її на розрахунковий рахунок позивача №32305334801 в Операційному управлінні Національного банку України, код банку 300001.

Згідно з пунктом 8.3. договору, при невиконанні або неналежному виконанні сторонами своїх зобов'язань за цим договором, винна сторона, що встановлюється за згодою сторін або за рішенням суду, повинна відшкодувати другій стороні на її вимогу, шкоду (втрати) у повному обсязі, у разі її заподіяння в період чи внаслідок виконання цього договору.

Пунктами 11.1, 11.2 договору визначено, що строк дії Договору починає свій перебіг у момент його підписання уповноваженими особами обох сторін та скріплення печатками сторін та закінчується 15.06.2011.

Відповідно до пункту 3 договору, 15.03.2011 сторони склали акт приймання-передачі нежилого приміщення в оренду.

Як вбачається з вищевказаного акту прийому-передачі орендованого майна, корпоративний недержавний пенсійний фонд Національного банку України (орендодавець) передав в оренду, а орендар прийняв в оренду -нежиле приміщення, загальною площею 80,30 кв.м., що розташоване по вул. Ярошенко,17 у м. Севастополі, (а.с. 16).

Актом приймання передачі нежилого приміщення після закінчення строку користування об'єктом оренди, відповідач передав, а позивач прийняв з оренди вищевказане нежиле приміщення (а.с. 17).

20.06.2011 на адресу відповідача позивачем було направлено лист №75-105/907, яким відповідача було повідомлено про необхідність погашення існуючої заборгованості та передачу об'єкта оренди позивачу.

05.09.2011 листом №75-105/1321 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію про погашення заборгованості з оплати орендних платежів. Позивач зазначає, що вказана претензія була залишена відповідачем без задоволення.

Після чого, 18.10.2011 листом №75-105/1578, відповідачу було надісланий проект акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2011.

На думку позивача, відповідачем зобов'язання по внесенню орендної плати за користування приміщенням відповідно до умов договору виконувались не належним чином і по сьогоднішній день він ухиляється від їх виконання, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 53635,06 грн. з урахуванням пені та стало підставою для звернення із відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом, між сторонами був укладений договір оренди нерухомості № 103О-3/3 від 15.03.2011, який став підставою виникнення у відповідача зобов'язань щодо оплати отриманого в строкове оплатне користування майна (а.с. 11-15).

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначає зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України), зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Частиною 6 зазначеної статті унормовано, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 286 ГК України визначено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачають, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 6.2.1. Договору, передбачений обов'язок орендаря своєчасно та в повному обсязі здійснити внесення орендної плати за користування приміщенням у сумі 47 602,00 грн. в безготівковому порядку шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця, вказаний у пункті 15 договору.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної суми заборгованості по орендній платі об'єкта оренди відповідачем суду не надано.

Отже, аналізуючи сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної сплати за орендоване майно за договором оренди нерухомості № 103О-3/3 від 15.03.2011 на суму -47 602,00 грн.

У зв'язку з цим вимоги позову щодо стягнення заборгованості по орендній платі є обґрунтованими і підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Також пунктом 8.4 договору сторони узгодили, що у разі затримки орендних платежів, терміни яких зазначено в пункті 5 цього договору, орендар виплачує орендодавцю на його вимогу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно наданого розрахунку, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період прострочення, а саме з 15.06.2011 року по 22.03.2012 року у розмірі 6033,06 грн.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.

Однак, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд знаходить його не вірним виходячи з наступного.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наданого позивачем розрахунку пені за договором оренди вбачається, що він був здійснений за період з 15.06.2011 по 09.04.2012, який складає 299 днів, тобто перевищує шість місяців (183 дні) (а.с. 10).

Судом був проведений перерахунок пені (за формулою: сума боргу х подвійну облікову ставку НБУ / 365 х кількість днів прострочення виконання зобов'язання), відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за період з 16.06.2011 -16.12.2011 у сумі 3 699,26 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 47602.00 16.06.2011 - 16.12.2011 183 7.7500 % 15,5% 3699,26

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 51 301,26 грн., з яких: 47 602,00 грн. основної суми заборгованості, 3699,26 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Морська зірка» (99045, м. Севастополь, вул. Єрошенко,17, ЄДРПОУ 36539356) на користь Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська,9, ЄДРПОУ 36539356, р/р 32305334801 в Операційному управлінні Національного банку України, МФО 300001, ЗКПО 00032106, код банку 00032106) заборгованість за Договором оренди нерухомості №103О-3/3 від 15.03.2011 у розмірі 51 301,26 грн . (п'ятдесят одна тисяча триста одна грн. 26 коп.), з яких: 47 602,00 грн. основної суми заборгованості, 3699,26 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання.

3. Стягнути з приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Морська зірка» (99045, м. Севастополь, вул. Єрошенко,17, ЄДРПОУ 36539356) на користь Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська,9, ЄДРПОУ 36539356, р/р 32305334801 в Операційному управлінні Національного банку України, МФО 300001, ЗКПО 00032106, код банку 00032106) судовий збір у розмірі 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп).

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 11.06.2012.

Суддя С.О. Щербаков